нп 2/490/724/2025 Справа № 490/8416/24
Центральний районний суд м. Миколаєва
21 травня 2025 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді - Черенкової Н.П.,
при секретарі - Романовій К.Т.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна» (далі по тексту - позивач, ПрАТ «СК «Євроінс Україна») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 36 708,01 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між ПрАТ «СК «Євроінс Україна» та ОСОБА_2 (далі - Страхувальник) було укладено Договір обов'язкового страхування № 015013-2311-215337497. Предметом даного Договору були майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним FIAT DOBLO, реєстраційний № НОМЕР_1 . У відповідності до умов вказаного Договору страхування Позивач взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь Страхувальника страхове відшкодування. 17.07.2023 р. відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу FIAT DOBLO реєстраційний № НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, транспортного засобу CHEVROLET реєстраційний № НОМЕР_2 та Тролейбуса ДНІПРО Т-203; 0029. В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження. Відповідно до Постанови Заводського районного суду м. Миколаєва № 487/6498/23, Відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Відповідно до Постанови Заводського районного суду м. Миколаєва № 487/6499/23, Відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. З заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку звернулась ОСОБА_3 та надала всі необхідні документи. На підставі даної заяви та наданих потерпілою стороною документів було складено страхові акти. На підставі страхового акту № 108171/1 ПРАТ «СК «Євроінс Україна» здійснила виплату страхового відшкодування у розмірі 17 600,00 грн. Також з заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку звернулось КП ММР «Миколаївелектротранс» та надало всі необхідні документи. На підставі даної заяви та наданих потерпілою стороною документів було складено страхові акти. На підставі страхового акту № 108171/2 ПРАТ «СК «Євроінс Україна» здійснила виплату страхового відшкодування у розмірі 19 108,01 грн.
Позивач звертався до Відповідача із претензією про відшкодування шкоди в порядку регресу, проте жодної відповіді на адресу Позивача не надходило та виплати відшкодування в порядку регресу з боку Відповідача здійснено не було. Отже, сума, яка підлягає стягненню із Відповідача складає 36 708,01 грн.
На підставі наведеного позивач просить позовні вимоги задовольнити з підстав викладених в позові.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.09.2024 року дану справу передано на розгляд судді Черенковій Н.П.
Після виконання приписів ст. 187 ЦПК України, ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 24.09.2024 року відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 10.02.2025 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.
Представник позивача до судового засідання не з'явився, у позовній заяві просив про розгляд справи у його відсутності за наявними матеріалами в справі, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач до судового засідання не з'явився, клопотання про відкладення чи розгляд справи за його відсутності до суду не надходили, відзив, заперечення не надав.
Статтею 174 ЦПК України визначено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (Постанова ВС від 24.10.2024 у справі №752/8103/13-ц).
Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи, однак, відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.
За такого, суд вважає, що підстав для відкладення розгляду справи немає, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення рішення, адже основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, а тому справу слід розглянути за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі письмових доказів, та за згодою позивача ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що не суперечить положенням ст. 280 ЦПК України.
Згідно ст.282 ЦПК України, за формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 263 і 265 цього Кодексу, і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд.
Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст.ст. 1, 3 ЦК України, ст. ст. 2, 4-5, 12-13, 19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.
Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).
Судом встановлено, що постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 17.10.2023 у справі про адміністративні правопорушення № 487/6499/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
У вказаній постанові, яка набрала законної сили, судом встановлено наступне.
17.07.2023 о 16 год 40 хв. в м. Миколаєві, вул. Курортна, 12, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Fiat Doblo д.н.з. НОМЕР_3 , не вибрав безпечної швидкості руху щоб мати змогу постійно контролювати рух та безпечно керувати ним, не дотримався безпечної дистанції, а також був неуважним у результаті здійснив зіткнення з авто Chevrolet Nubira д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 , який рухався попереду, продовживши рух недотримався безпечного інтервалу, що призвело до зіткнення з тролейбусом 0029 під керуванням ОСОБА_5 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Зазначеними діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.3 (б), 13.1, 12.1 Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Крім того, постановою Заводського районного суду м. Миколаєва від 20.12.2023 у справі № 487/6498/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
У вказаній постанові, яка набрала законної сили, судом встановлено наступне.
17.07.2023 о 16 год. 39 хв. у м. Миколаєві, вул. Курортна, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом FIAT DOBLO д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння з ознаками запаху алкоголю з порожнини рота, поведінки, яка не відповідає дійсності, почервонінням обличчя. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки у встановленому законодавством порядку із застосуванням спеціального технічного приладу Drager-ARBL-0891, результат якого 2,48 проміле, тест № 606 з якими водій погодився. Зазначеними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9А Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).
Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду (частина сьома статті 82 ЦПК України).
У постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 910/2164/18 та від 08 липня 2019 року у справі № 908/156/18, на які є посилання в касаційній скарзі, вказано, що преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
У постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 320/4938/17 (провадження № 61-26396св18) зазначено, що преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини. Не потребують доказування обставини, встановлені рішенням суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Не має преюдиційного значення оцінка судом конкретних обставин справи, які сторонами не оспорювалися, мотиви судового рішення, правова кваліфікація спірних відносин. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір, і які, зокрема зазначені у резолютивній частині рішення. Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу.
У постанові Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 822/1468/17, на яку є посилання в касаційній скарзі, зазначено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ лише в тому разі, коли в них беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, чи їх правонаступники, але в інших випадках - ці обставини встановлюються на загальних підставах.
Правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов'язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (Svetlana Naumenko v. Ukraine, № 41984/98, §53, ЄСПЛ, від 09 листопада 2004 року).
На важливість дотримання принципу процесуальної економії, відповідно до якого штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, неодноразово звертала увагу Велика Палата Верховного Суду (див., зокрема, пункт 58 постанови від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б, провадження № 12-143гс19; пункт 63 постанови від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, провадження № 12-204гс19); пункт 82 постанови від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, провадження № 14-67цс20).
Таким чином, факт ДТП, внаслідок якого, ОСОБА_1 , який керував т/з FIAT DOBLO д.н.з. НОМЕР_1 , пошкоджено автомобіль Chevrolet Nubira д.н.з. НОМЕР_2 та тролейбус 0029, вина відповідача є встановленою судовим рішенням та доказуванню не підлягає.
Як вбачається з копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Серії НОМЕР_4 , власником автомобіля FIAT DOBLO д.н.з. НОМЕР_1 є ОСОБА_2 .
На час ДТП діяв договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у формі Полісу № 215337497, строк дії якого з 24.06.2023 по 23.06.2024, укладений 23.06.2023 між ПрАТ «СК «Євроінс Україна» та ОСОБА_2 , в забезпечення транспортного засобу FIAT DOBLO д.н.з. НОМЕР_1 , зі страховою сумою за шкоду, заподіяну майну 160 000,00 грн.
17.07.2023 року власник транспортного засобу FIAT DOBLO д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 звернувся до ПрАТ « СК «ЄВРОІНС УКРАЇНА» з повідомленням про настання події, яка в подальшому може бути визнана страховим випадком.
Згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Серії НОМЕР_5 , власницею пошкодженого автомобіля Chevrolet Nubira д.н.з. НОМЕР_2 є ОСОБА_3 .
Відповідно до ремонтної калькуляції № 108171 від 14.08.2023, вартість ремонту пошкодженого в ДТП транспортного засобу Chevrolet Nubira д.н.з. НОМЕР_2 складає 17662,95 грн.
18.07.2023 року ОСОБА_3 звернулася до ПрАТ « СК «Євроінс Україна» із заявою про страхове відшкодування.
Також, 19.08.2023 року ОСОБА_3 звернулася до ПрАТ « СК «Євроінс Україна» із заявою щодо узгодження суми страхового відшкодування у розмірі 17600,00 грн.
19.08.2023 року ПрАТ «СК «Євроінс Україна» складено розрахунок страхового відшкодування та страховий акт по справі № 108171/1/2023Е на суму 17600,00 грн.
25.08.2023 року ПрАТ «СК «Євроінс Україна» перерахувало на рахунок власниці пошкодженого в ДТП транспортного засобу Chevrolet Nubira д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_3 суму страхового відшкодування, згідно акту № 108171/1/2023 від 25.08.2023, в розмірі 17 600,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 21183.
Згідно копії технічного паспорта власником тролейбуса ДНІПРО-Т203 №0029 є КП ММР «Миколаївелектротранс».
29.08.2023 року КП ММР «Миколаївелектротранс» звернулося до ПрАТ « СК «Євроінс Україна» із заявою про страхове відшкодування.
Відповідно до звіту №26480 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, виконаного 23.08.2023 року ТОВ «СЗУ Україна», вартість збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу ДНІПРО-Т 203 р.н. 0029 становить 21 114,61 грн з урахуванням ПДВ (без урахування ПДВ вартість складає 19 108,01 грн).
24.08.2023 року ПрАТ «СК «Євроінс Україна» складено розрахунок страхового відшкодування та 20.09.2023 страховий акт по справі № 108171/2/2023 на суму 19108,01 грн.
20.09.2023 року ПрАТ «СК «Євроінс Україна» перерахувало на рахунок КП ММР «Миколаївелектротранс» суму страхового відшкодування, згідно акту № 108171/2/2023 від 20.09.2023, в розмірі 19108,01 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 22686.
За таких обставин, ОСОБА_1 , як особа відповідальна за завданий збиток, повинен сплатити на користь позивача суму виплаченого страхового відшкодування в загальному розмірі 36708,01 грн.
Після сплати страхового відшкодування за договором майнового страхування, до позивача перейшло право вимоги до особи, що відповідальна за завдану шкоду, тобто до відповідача.
26.04.2024 року ПрАТ «СК «ЄВРОІНС УКРАЇНА» направило відповідачу претензію про відшкодування шкоди в порядку регресу за вих. №108171/ІНС.
Однак, відповідачем у добровільному порядку суму завданого збитку відшкодовано не було.
Статтею 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідного до частини першої статті 6 цього ж Закону, добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
У відповідності до частини першої статті 16 Закону договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до вимог статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.
Згідно пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішення спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи підлягає відшкодуванні в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки,- незалежно від наявності вини.
Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Керуючись вищезазначеними нормами, потерпілі особи повідомили позивача про настання дорожньо-транспортної пригоди та надали останньому всі необхідні документи, надання яких передбачається статтею 35 Закону України №961-ІV.
Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Регресне зобов'язання виникає лише у випадках, передбачених законом, і має похідний характер, оскільки підставою його виникнення є виконання іншою особою відповідного зобов'язання.
Підставою регресного позову є відповідальність заподіювана шкоди за завдану шкоду та факт виплати позивачем, що пред'явив регресну вимогу, певної грошової суми в рахунок відшкодування завданої шкоди.
Відповідно до абз. «в» п.п.38.1.1., п.38.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди чи відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, або вжив алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником).
Регрес - це право, що виникає в особи внаслідок платежу. Право регресу - це право зворотної вимоги, що виникає у страховика (регредієнта) до винної особи (регресату) на тій основі, що страховик попередньо провів виконання за страховим зобов'язанням, виплативши страхове відшкодування страхувальникові, тобто право регресу виникає з моменту сплати за третю особу.
За змістом статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
У постанові від 04.07.2018 Великої палати Верховного Суду (справа № 775/18006/15-ц, провадження № 14-176цс18) вказано, що Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку, сформульованого Верховним Судом України у постанові від 23.12.2015 у справі № 6-2587цс15, відповідно до якого страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема, право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Таким чином, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми матеріального права про право на звернення до відповідача з регресним позовом.
Враховуючи вищезазначені обставини та положення статей 1187, 1191 ЦК України, статей 38, 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у відповідача виник обов'язок відшкодувати позивачу шкоду в порядку регресу в сумі 36708,01 грн.
Відповідно до частини першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з частиною першою, другою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
На підставі викладеного, суд доходить висновку, що заявлені позовні вимоги ПрАТ «Євроінс Україна» є доведеними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
Згідно ч. 2 ст. 141 ЦПК України, витрати по сплаті судового збору у сумі 3028,00 грн покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, ст.ст. 3, 22, 38, 38-1 Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 23, 1166, 1167, 1187, 1188, 1191, 1194 ЦК України та ст.ст. 12, 13, 49, 76, 82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 353 ЦПК України, суд,-
Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Євроінс Україна» (код ЄДРПОУ 22868348) майнову шкоду в сумі 36 708,01 грн (тридцять шість тисяч сімсот вісім гривень 01 копійка).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Євроінс Україна» сплачений судовий збір у розмірі 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення складений 21 травня 2025 року.
Суддя Н.П. Черенкова