Справа № 308/3359/25
(заочне)
30 травня 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючої судді Голяни О.В., за участю секретаря судового засідання Газій А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ужгороді цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
06.03.2025 через підсистему «Електронний суд» ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19.05.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферти) №19.05.2024-100001480 від 19.05.2024.
Зазначає, що відповідачем належним чином взяті на себе зобов'язання, які визначені вказаним кредитним договором, не виконуються, що є підставою для стягнення заборгованості у сумі 46 500,00 грн, яка складається з 15 000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 21 000,00 грн - заборгованість по відсотках, 3 000,00 грн - комісії, 7500,00 грн - неустойка.
Відповідач відзиву на позов не надав.
Інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.03.2025 постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в прохальній частині позовної заяви наявне клопотання про розгляд справи у відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання (стаття 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК)), в судове засідання не з'явився без поважних причин, а представник позивача не заперечував проти проведення заочного розгляду справи, судом постановлено ухвалу про заочний справи, що відповідає вимогам статей 280-281 ЦПК.
Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Фактичні обставини справи, встановлені Судом.
Відповідно до укладеного між ТОВ Споживчий центр» та ОСОБА_1 кредитного договору (оферти) №19.05.2024-100001480 від 19.05.2024, відповідач отримав кредит в розмірі 15 000 грн строком на 140 днів.
Відповідно до довідки - розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №19.05.2024-100001480 від 19.05.2024 заборгованість ОСОБА_1 становить 46 500,00 грн, яка складається з 15 000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 21 000,00 грн - заборгованість по відсотках, 3 000,00 грн - комісії, 7500,00 грн - неустойка.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ Споживчий центр» свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а відповідач всупереч договірним зобов'язанням в установлені терміни не повернув належні грошові суми, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, яка підтверджується довідкою - розрахунком та не спростована відповідачем.
Оцінка Суду.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію).
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», моментом підписання електронного правочину є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.
Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Так, судом встановлено, що договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. Електронний кредитний договір ОСОБА_1 підписав шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором Е115, який надіслано відповідачу на його фінансовий номер та підписано 19.05.2024. Відповідач на веб-сайті позивача подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого позивач надіслав відповідачу за допомогою засобів зв'язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді CMC-повідомлення, який заявник використав для підтвердження підписання кредитного договору.
Відповідач був повністю ознайомлений з умовами кредитного договору до його підписання, інформаційно-телекомунікаційна система побудована таким чином, що без попереднього ознайомлення з умовами кредитного договору клієнт не може перейти до наступного етапу.
З урахуванням вказаного, встановивши, що без здійснення вказаних дій ОСОБА_1 кредитний договір не міг бути укладений сторонами, суд дійшов висновку, що цей правочин відповідно до Закону за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
Вищезазначене відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, 18 червня 2021 року у справі № 234/8079/20.
Ураховуючи викладені обставини, суд вважає, що кредитний договір укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису, що відповідає вимогам ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні договору сторони досягли згоди щодо усіх його істотних умов та у сторін, відповідно до приписів ст.11 ЦК України виникли права та обов'язки, які випливають із кредитного договору.
За змістом ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 ЦПК України, статтею 36 ГПК України та статтею 79 КАС України. Отже, подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідачем не надано доказів неотримання коштів чи не укладення договору.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно до ст. 610 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Зважаючи на викладене, вимоги про стягнення заборгованості по тілу кредиту в сумі 15 000,00 грн, процентів в сумі 21 000,00 грн, комісії в сумі 3000,00 грн є обґрунтованими.
Що стосується стягнення неустойки, суд зазначає, що згідно пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому його дія неодноразово продовжувалася.
Оскільки пеня (неустойка) нарахована у період дії в Україні воєнного стану, то відповідач як позичальник на підставі п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в будь-якому випадку звільняється від обов'язку сплати на користь позивача, а тому в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено 2 422,40 грн. судового збору.
Предметом позову є стягнення з відповідача суми заборгованості за кредитним договором, яка у загальному розмірі складає 46 500,00 грн.
Разом з тим, суд дійшов висновку про обґрунтованість стягнення з відповідача заборгованості за кредитом у загальному розмірі 39 000,00 грн.
За таких обставин, з урахуванням принципу пропорційності при розподілі судових витрат між сторонами, суд вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума у розмірі 2 031,35 грн (2 422,40 грн. * 39 000,00/ 46 500,00).
З цих підстав, керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 81, 258-259, 263-265, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №19.05.2024-100001480 від 19.05.2024 в розмірі 39 000,00 грн, в тому числі 15000,00 грн заборгованість по тілу кредиту, 21000,00 грн відсотки, 3000,00 грн- комісія.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 2 031,35 грн судового збору.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільного процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Сторони по справі:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, буд.133-А, код ЄДРПОУ 37356833.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Суддя О.В. ГОЛЯНА