21 травня 2025 року
м. Київ
справа № 725/2625/23
провадження № 61-6266св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
треті особи: приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Душинська Ніна Валеріївна, Міністерство юстиції України, Чернівецька окружна прокуратура,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал», яка підписана представником Ушакевич Мариною Петрівною, на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 28 листопада 2023 року у складі судді Нестеренко Є. В. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 28 березня 2024 року у складі колегії суддів: Половінкіної Н. Ю., Кулянди М. І., Одинака О. О.,
Історія справи
Короткий зміст позовної заяви
У квітні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Профіт Капітал») звернулось з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Душинська Н. В., Міністерство юстиції України, Чернівецька окружна прокуратура, про визнання дій нотаріуса протиправними, визнання недійсними договорів та скасування рішень державного реєстратора.
Позов мотивований тим, що заочним рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 20 червня 2011 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» борг в сумі 1 107 028,72 грн (справа № 2-887/2011). 18 липня 2011 року Першотравневим районним судом м. Чернівці видано виконавчий лист щодо ОСОБА_1 про стягнення на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» боргу в сумі 1 107 028,72 грн.
АТ «Райффайзен Банк Аваль» та Акціонерне товариство «Оксі Банк» (далі - АТ «Оксі Банк») уклали договір про відступлення права вимоги від 18 грудня 2019 року № 114/2-28, за яким АТ «Райффайзен Банк Аваль» передало (відступило), a АТ «Оксі Банк» прийняло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 014/0032/82/46176 від 02 червня 2008 року.
Після чого АТ «Оксі Банк» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» вчинили договір відступлення права вимоги від 18 грудня 20219 № 114/2-28-1, відповідно до умов якого АТ «Оксі Банк» передало (відступило), а ТОВ «ФК «Профіт Капітал» прийняло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 014/0032/82/46176 від 02 червня 2008 року.
Ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівців від 29 грудня 2020 року замінено стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на правонаступника ТОВ «ФК «Профіт Капітал» у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 2-887/2011, виданого Першотравневим районним судом м. Чернівці 18 липня 2011 року щодо боржника ОСОБА_1 .
За повідомленням Другого відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 16 лютого 2023 року № 28.14-22 ТОВ «ФК «Профіт Капітал» стало відомо про вчинення ОСОБА_3 , від імені якої діє ОСОБА_5 , та ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_6 , договору про внесення змін і доповнень до договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Лірниченко Н. М. 15 серпня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Душинською Н.В. 10 лютого 2023 року.
Також ОСОБА_3 , від імені якої діє ОСОБА_5 , та ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_6 , уклали договір про задоволення вимог іпотекодержателя за згодою сторін, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Душинською Н. В. 10 лютого 2023 року.
Оспорювані правочини не відповідають критеріям розумності, не мають на меті добросовісного виконання зобов'язань перед ТОВ «ФК «Профіт Капітал» та фактично направлені на зменшення розміру майна (активів) боржника ОСОБА_1 , позбавляють кредитора можливості задовольнити свої вимоги за відсутності іншого майна, на яке може бути звернено стягнення.
Договором між ОСОБА_3 , від імені якої діє ОСОБА_5 , та ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_6 , про внесення змін і доповнень до договору іпотеки, визначено новий предмет іпотеки - нежитлову будівлю загальною площею 276,7 кв. м, криницю та огорожу, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , яка розташована на земельній ділянці площею 0,0820 га, кадастровий номер № 7310136600:30:001:0047, оскільки першочергово в іпотеку було передано незавершене будівництво, будівлі (бувша АДРЕСА_2 № З-Д та № З-Е), за адресою: АДРЕСА_2 .
На об'єкт нерухомості, який належав ОСОБА_1 , накладений арешт на підставі ухвали Першотравневого районного суду м. Чернівці від 24 березня 2012 року, реєстраційний номер обтяження 12360535, на підставі постанови Першотравневого відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції у виконавчому провадженні 32029909, реєстраційний номер обтяження 12382413, на підставі постанови Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, запис про обтяження 49198297 від 10 лютого 2023 року, на підставі постанови Першотравневого відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції про накладення арешту на все нерухоме майно, крім земельної ділянки площею 0,1402 га, що знаходиться с. Магала Новоселицького району Чернівецької області кадастровий номер 7323083600:01:004:0045, запис про обтяження номер 4452874.
Наявний запис у Єдиному реєстрі боржників, за яким ОСОБА_1 є боржником за виконавчим провадженням НОМЕР_1.
Приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Душинською Н. В. не було враховано положення пункту 5-2 розділу 6 «Прикінцеві положення» Закону України «Про іпотеку», яким зупинено дію статті 37 Закону України «Про іпотеку» у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами.
ТОВ «ФК «Профіт Капітал» просило:
визнати дії приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Душинської Н. В. щодо вчинення нотаріальних дій 10 лютого 2023 року за реєстровими номерами 440, 441, які полягали у посвідченні договорів про внесення змін та доповнень до договору іпотеки від 15 серпня 2007 року № 2641 та договору про задоволення вимог іпотекодержателя за згодою сторін, незаконними;
визнати недійсним договір про внесення змін і доповнень до договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Лірниченко Н. М. 15 серпня 2007 року, реєстровий номер 2641, який посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Душинською Н. М. 10 лютого 2023 року за реєстровим номером 440 та скасувати державну реєстрацію речових прав, внесених в державний реєстр речових прав на нерухоме майно на підставі договору про внесення змін і доповнень до договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Лірниченко Н. М. 15 серпня 2007 року, реєстровий номер 2641, який посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Душинською Н. М. 10 лютого 2023 року за реєстровим номером 440 та відновити становище, яке існувало до державної реєстрації змін;
визнати недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя за згодою сторін, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Душинською Н. В 10 лютого 2023 року за реєстровим номером 441 та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 66365973 від 10 лютого 2023 року 13:06:31, здійснене приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Душинською Н. М.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 28 листопада 2023 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Душинська Н. В., Міністерство юстиції України, Чернівецька окружна прокуратура, про визнання дій нотаріуса протиправними, визнання недійсними договорів та скасування рішення державного реєстратора.
Рішення суду мотивоване тим, що:
Законом України від 03 липня 2018 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» внесені зміни до частини четвертої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» шляхом її доповнення пунктом 7 такого змісту: «Відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі державної реєстрації права власності на нерухоме майно іпотекодержателем - фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33-38 Закону України «Про іпотеку». Наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень, інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем». Зазначені зміни були введені в дію з 04 лютого 2019 року;
судом встановлено, що спірне майно передано в іпотеку 15 серпня 2007 року згідно договору іпотеки № 61196, а державна реєстрація на обтяження майна здійснена після іпотеки, 24 березня 2012 року на підставі ухвали Першотравневого районного суду м. Чернівці у справі № 2-728/2012. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 014/0032/82/46176 від 02 червня 2008 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 договір іпотеки не укладався;
наявність арешту, накладеного на спірне майно в межах справи № 2-728/2012 не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем;
таким чином позивачем не доведено, що відповідачами вчинені дії, які б свідчили про порушення його прав.
Доводи позивача про те, що такі дії з приводу звернення стягнення на предмет іпотеки суперечать чинному законодавству України та грубо порушують права ТОВ «ФК «Профіт Капітал» як кредитора (стягувача) у іншій справі, оскільки позбавляють останнього законного права одержати задоволення своїх вимог з вартості заставленого майна боржника, суд першої інстанції вважав безпідставними, оскільки пріоритетне над вимогою право іпотекодержателя не порушує права інших кредиторів, які можуть задовольнити свої вимоги у майбутньому шляхом звернення стягнення на інше майно боржника чи на предмет застави у разі якщо його вартість буде перевищувати заборгованість боржника за кредитними договорами первісного кредитора.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 28 березня 2024 року апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Профіт Капітал», в інтересах якого діє адвокат Павленко С. В., задоволено частково.
Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 28 листопада 2023 року змінено в мотивувальній частині, викладено її в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Постанова суду мотивована тим, що:
щодо позовних вимог про визнання дій приватного нотаріуса незаконними
приватний нотаріус залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, що не відповідає змісту спірних правовідносин з визнання дій приватного нотаріуса незаконними. Суд першої інстанції не роз'яснив позивачу право залучити до участі у справі відповідачем приватного нотаріуса. На стадії апеляційного провадження суд позбавлений можливості вирішити зазначене питання. Оцінка судами обґрунтованості позовних вимог по суті має відбуватися за участі належних сторін цивільної справи. З огляду на наведене суд першої інстанції мав відмовити у позові про визнання дій приватного нотаріуса незаконними з підстав пред'явлення позову до неналежного складу відповідачів;
щодо інших позовних вимог
виконання зобов'язання за договором між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Профіт Капітал», та ОСОБА_1 кредиту від 02 червня 2008 року № 014/0032/82/46176 не забезпечено договором іпотеки № 61196 між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Лірниченко Н.М. 15 серпня 2007 року;
правомірність договору між ТОВ «ФК «Гефест» та ОСОБА_3 купівлі-продажу прав вимоги від 11 листопада 2019 року № 11112019 та договору між ТОВ «ФК «Гефест» та ОСОБА_3 про відступлення прав за договором іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Мурською Н. В. 11 листопада 2019 року, зареєстрованого в реєстрі за номером 3659, не оспорена;
накладення арешту на майно, що є предметом іпотеки, на підставі ухвали Першотравневого районного суду м. Чернівці від 24 березня 2012 року, реєстраційний номер обтяження 12360535, на підставі постанови Першотравневого відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції від 10 квітня 2012 року у виконавчому провадженні 32029909, реєстраційний номер обтяження 12382413, на підставі постанови Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 10 лютого 2023 року, реєстраційний номер обтяження 49198297, на підставі постанови Першотравневого відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції, реєстраційний номер обтяження 4452874, здійснено після державної реєстрації іпотеки;
за таких обставин право ТОВ «ФК «Профіт Капітал» на звернення стягнення на заставлене майно регулюється статтею 51 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до частини сьомої статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку». На підставі частини шостої статті 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотек. Відповідно до частини сьомої статті 3 Закону України «Про іпотеку» пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації;
з огляду на наведене, вчинення ОСОБА_3 , від імені якої діє ОСОБА_5 , та ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_6 , договору про задоволення вимог іпотекодержателя за згодою сторін, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Душинською Н. В. 10 лютого 2023 року, зареєстрованого в реєстрі за номером 441, не впливає на права та законні інтереси ТОВ «ФК «Профіт Капітал» щодо звернення стягнення на заставне майно, враховуючи пріоритетне право іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки;
у матеріалах справи відсутні докази наявності підстав для задоволення вимог ТОВ «ФК «Профіт Капітал» шляхом звернення стягнення на заставлене майно ОСОБА_1 ;
посилання позивача в апеляційній скарзі на зміну предмета іпотеки є безпідставними, оскільки оспорюваним договором лише уточнено дані, що характеризують предмет іпотеки, незавершену будівництвом будівлю на АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , яка знаходиться на земельній ділянці площею 0,0820 га, що передана в оренду іпотекодавцю на підставі договору оренди. Тому не заслуговують на увагу доводи позивача, що оспорювані договори не мають на меті добросовісного виконання зобов'язань перед позивачем та фактично направлені на зменшення розміру майна (активів) боржника ОСОБА_1 , позбавляють кредитора можливості задовольнити свої вимоги за відсутності іншого майна, на яке може бути звернено стягнення. З огляду на пріоритетне право іпотекодержателя ОСОБА_3 на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки, відсутні підстави ставити під сумнів договір про задоволення вимог іпотекодержателя за згодою сторін, у частині його добросовісності;
за обставин не встановлення, що оспорюваними договорами порушені право чи законний інтерес позивача, не мають правового значення доводи про наявність запису у Єдиному реєстрі боржників, за яким ОСОБА_1 є боржником за виконавчим провадженням НОМЕР_1, порушення приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Душинською Н. В. положення пункту 5-2 розділу 6 «Прикінцеві положення» Закону України «Про іпотеку», пункту 3 частини першої статті 49 Закону України «Про нотаріат», за відсутності підстав для визнання правочинів недійсними. Тому заявлені позивачем вимоги про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не впливають на права позивача щодо предмета іпотеки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2024 року ТОВ «ФК «Профіт Капітал» через представника Ушакевич М. П. подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 28 листопада 2023 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 28 березня 2024 року, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що:
суди залишили поза увагою, що за іпотечним договором в іпотеку було передано об'єкт нерухомого майна за номером 19877957. 10 лютого 2023 року були внесені зміни до іпотечного договору та змінено редакцію такого іпотечного договору щодо предмету іпотеки (вказано інший об'єкт без зазначення номера) та наступною дією посвідчено договір, яким передано у власність ОСОБА_3 новий об'єкт нерухомості за реєстраційним номером майна 271546634. Таким чином, за результатами таких дій, відбулась підміна предмету іпотеки;
суди не врахували, що на день вчинення незаконних дій щодо спірного нерухомого майна існували наступні обтяження, а саме:
1) арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 12360535, накладений на підставі ухвали Першотравневого районного суду м. Чернівці від 24 березня 2012 року, винесеної у справі № 2-728/2012;
2) арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 12382413, зареєстровано Чернівецькою філією ДП «Інформаційний центр» 10 квітня 2012 року, на підставі постанови про арешт майна боржника та заборони на його відчуження, виданої Першотравневим ВДВС Чернівецького МУЮ у рамках виконавчого провадження № 32039909;
3) арешт нерухомого майна, накладений 10 лютого 2023 року державним реєстратором Юзефович Е. Е., Другий відділ державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про що здійснено запис про обтяження;
4) до державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо ОСОБА_1 було внесено запис про обтяження № 4452874 відповідно до якого Першотравневим ВДВС Чернівецького МУЮ було накладено обтяження: арешт нерухомого майна, де вказано, що таке обтяження застосовується до: «всього нерухомого майна, крім земельної ділянки площею 0,1402 га, що знаходиться за адресою: с. Магала, Новоселицького району, Чернівецької області, кадастровий номер 7323083600:01:004:0045». Разом з тим, відповідно до оспорюваного договору про внесення змін приватним нотаріусом при його посвідченні не перевірено відсутність будь-яких заборон та арештів не перевірялись, на що вказують відсутність будь-яких відміток в самому договорі. За таких обставин, відповідно до пункту 6 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» приватний нотаріус був зобов'язаний відмовити в державній реєстрації змін в частині зміни, що стосуються об'єкта іпотеки по договору іпотеки № 2641 від 15 серпня 2007 року;
також суди не врахували, що на момент посвідчення правочину в реєстрі боржників був наявний запис, відповідно до якого ОСОБА_1 є боржником за виконавчим провадженням № НОМЕР_1, що є безумовною підставою відмови приватним нотаріусом у вчинені нотаріальних дій;
при посвідченні договору про задоволення вимог іпотекодержателя, приватний нотаріус не врахував пункт 5-2 розділу VI «Прикінцеві положення» Закону України «Про іпотеку», який забороняє вчиняти дії з відчуження майна в порядку, визначеному статтею 37 Закону України «Про іпотеку»;
суди не звернули увагу, що умовами договору іпотеки та приписами статті 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено обов'язкову вимогу щодо направлення рекомендованим листом від іпотекодержателя до іпотекодавця письмової вимоги про усунення порушення, дотримання якої мало бути документально підтверджено сторонами договору та перевірено приватним нотаріусом до вчинення нотаріальної дії. Однак таких дій приватним нотаріусом вчинено не було;
договір про зміну або розірвання договору може бути посвідчений іншим нотаріусом у разі якщо нотаріус, який посвідчив договір, позбавлений можливості посвідчити договір про його зміну або розірвання (у разі смерті, заміщення нотаріуса, у разі неможливості виконання ним своїх обов'язків, припинення нотаріусом діяльності, передачі документів до державного нотаріального архіву або з будь-яких інших причин). Приватний нотаріус Лірниченко Н. М. 10 лютого 2023 року нотаріальну діяльність не зупиняла, перебувала на робочому місці та вчиняла нотаріальні дії, тому вважає, що приватний нотаріус (третя особа у цій справі) порушила вимоги закону;
оспорювані правочини призвели до ситуації, коли кредитор (стягувач) не має можливості задовольнити свої вимоги. Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (постанова Верховного Суду у справі № 405/1820/17 від 24 липня 2019 року, № 910/8557/18 від 28 листопада 2019 року);
апеляційним судом, під час перегляду рішення суду першої інстанції порушені вимоги частини третьої статті 84 ЦПК України, частини третьої статті 89 ЦПК України, частини першої статті 263 ЦПК України, статті 264 ЦПК України.
Позиція інших учасників справи
У травні 2024 року Міністерство юстиції України через представника Запухлого Р. В., подало пояснення (відзив) на касаційну скаргу, просить врахувати зазначені у них доводи.
Пояснення (відзив) на касаційну скаргу мотивовані тим, що правовідносини позивача та відповідачів, а також їх вирішення за наслідком вказаної судової справи ніяким чином не впливають і не вплинуть у майбутньому на права або обов'язки Міністерства юстиції України. Отже, залучення Міністерства юстиції України, як третю особу не ґрунтується на вимогах законодавства. Зазначає, що Міністерство юстиції України не вчиняло жодних дій, які могли порушити права позивача, а також Міністерство не наділене повноваженнями з відновленням порушених прав. Крім того, втручання у діяльність державного реєстратора заборонено відповідно до вимог статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
У липні 2024 року ОСОБА_1 за підписом представника ОСОБА_7 подала письмові пояснення.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2024 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.
У червні 2024 року матеріали цивільної справи № 725/2625/23 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 14 травня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 13 травня 2024 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17, від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 755/17944/18, від 31 липня 2019 року у справі № 712/15231/17, від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8657/18, від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17, від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17, від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8557/18, від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц, від 07 жовтня 2020 року у справі № 755/17944/18, від 31 липня 2019 року у справі № 712/15231/17 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України).
Фактичні обставини
Суди встановили, що 15 серпня 2007 року між ОСОБА_1 , яка виступала в якості майнового поручителя ОСОБА_8 , та AT «Укрсиббанк» укладений іпотечний договір № 61196 в забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором № 11198790000 від 15 серпня 2007 року, який посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Лірниченко Н. М. за реєстровим № 2641.
Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 вказаного договору іпотекодавець передає в іпотеку наступне нерухоме майно: об'єкт незавершеного будівництва нерухомого майна, зазначений в цьому договорі, що розташований на земельній ділянці в АДРЕСА_4 ).
Предмет іпотеки знаходиться на земельній ділянці площею 0,0820 га, що передана в оренду іпотекодавцю на підставі договору оренди, укладеного між іпотекодавцем та Чернівецькою міською радою 10 травня 2007 року, зареєстровано в реєстрі Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради № 3678 від 10 травня 2007 року.
Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва незавершеного будівництвом окремої будівлі спортивно-оздоровчого комплексу. Рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 20 грудня 2005 року № 998/22 прийнято рішення про зміну адреси на АДРЕСА_5.
Готовність об'єкту на момент укладення договору складає 95 %, що підтверджується витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно № 15542018 від 10 серпня 2007 року, виданого Чернівецьким комунальним обласним бюро технічної інвентаризації.
Після закінчення будівництва об'єкта іпотекодавець повинен оформити право власності на об'єкт, а саме оформити свідоцтво про право власності. Дані, що характеризують предмет іпотеки, можуть бути уточнені шляхом укладення додаткової угоди до нього договору.
Однак сторони дійшли згоди, що в будь-якому разі об'єкт буде вважатись предметом іпотеки незалежно від факту внесення відповідних змін до цього договору.
У пункті 4.1 іпотечного договору від 15 серпня 2007 року визначено, що у випадку порушення іпотекодавцем будь-якого зобов'язання за цим договором, іпотекодержатель має право отримувати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.
Згідно договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, укладеним між ПАТ «Дельта Банк» та AT «Укрсиббанк», який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д. Г., реєстрові номери 2949, 2950, AT «Укрсиббанк» відступило права вимоги за кредитами ПАТ «Дельта Банк», який став новим кредитором у зобов'язання, зокрема і у договорі № 11198790000 від 15 серпня 2007 року.
Відповідно до пункту 1.1 договору за умови сплати боржником та/або поручителем заборгованості за кредитними договорами на загальну суму 890 000 грн, продавець зобов'язується передати покупцю право вимоги до боржників за кредитними договорами, а покупець зобов'язується прийняти зазначене вище право вимоги та сплатити продавцю грошові кошти в порядку та розмірі, передбачених статтею 4 цього договору.
Відповідно до розділу «Тлумачення термінів» боржниками є фізичні або юридичні особи, що зазначені у реєстрі прав вимог, що відчужуються за цим договором, який міститься у додатку № 1 до цього договору.
Відповідно до договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами № 1429/К від 22 травня 2019 року, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Стар Інвестмент Фаунд», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І. Л., реєстровий номер 1010, ПАТ «Дельта Банк» відступило права вимоги за кредитами ТОВ «Стар Інвестмент Фаунд», який став новим кредитором у зобов'язання, зокрема і у договорі № 11198790000 від 15 серпня 2007 року.
Згідно з договором купівлі-продажу майнових прав № 22052019 від 22 травня 2019 року, укладеного між ТОВ «Стар Інвестмен Фаунд» та ТОВ «Фінансова компанія «Гефест», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І. Л., реєстровий номер 1011, ТОВ «Стар Інвестмен Фаунд» відступило права вимоги за кредитами ТОВ «Фінансова компанія «Гефест», який став новим кредитором у зобов'язаннях, зокрема і за договором № 11198790000 від 15 серпня 2007 року.
Відповідно до договору про відступлення прав за договором іпотеки від 11 листопада 2019 року, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Гефест та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н. В., реєстровий номер 3039, ТОВ «Фінансова компанія «Гефест» відступило права вимоги за кредитами ОСОБА_3 , яка стала новим кредитором у зобов'язаннях, зокрема і за договором № 11198790000 від 15 серпня 2007 року.
На підставі додатку № 1 до договору між ТОВ «Фінансова компанія «Гефест» та ОСОБА_3 купівлі-продажу прав вимоги від 11 листопада 2019 року № 11112019, реєстру прав вимоги відчужуються право вимоги за договором між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_8 від 15 серпня 2007 року № 11198790000, за договором між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_8 про надання споживчого кредиту від 15 серпня 2007 року № 11198809000, за договором між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_8 про надання споживчого кредиту від 15 серпня 2007 року № 11198832000/2 та іншими.
За змістом договору між ТОВ «Фінансова компанія «Гефест» та ОСОБА_3 про відступлення прав за договором іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Мурською Н. В. 11 листопада 2019 року, зареєстрованого в реєстрі за номером 3659, відступлено право вимоги за договором іпотеки № 61196 з додатками, додатковим договором /угодами, договором про внесення змін та доповнення до вказаного договору, що є його невід'ємними частинами, що посвідчений 15 серпня 2007 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Лірниченко Н. М. за реєстровим номером 2641, який укладено з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту № 11198790000 від 15 серпня 2007 року, договором про надання споживчого кредиту № 11198809000 від 15 серпня 2007 року, договором про надання споживчого кредиту № 11198832000/2 від 15 серпня 2007 року.
На підставі пункту 1.2 наведеного договору права за договорами іпотеки належать продавцю на підставі договору № 22052019 купівлі-продажу майнових прав від 22 травня 2019 року, що укладений між ТОВ «Стар Інвестмент Фаунд» та іпотекодержателем, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І. Л.
Першотравневим районним судом м. Чернівці 20 червня 2011 року ухвалено заочне рішення у справі за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким стягнуто солідарно з боржників суму боргу в розмірі 1 107 028,72 грн (справа № 2-887/2011).
На виконання рішення суду від 20 червня 2011 року судом було видано виконавчий лист № 2-887/2011 по боржнику ОСОБА_1 та ОСОБА_4
18 грудня 2019 року між AT «Райффайзен Банк Аваль» та AT «Оксі Банк» був укладений договір відступлення права вимоги № 114/2-28, відповідно до умов якого «AT «Райффайзен Банк Аваль» передав (відступив), a AT «Оксі Банк» прийняв права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 014/0032 82/46176 від 02 червня 2008 року та до ОСОБА_4 за договором поруки.
18 грудня 2019 року між AT «Оксі Банк» та ТОВ «ФК «Профіт Капітал» укладений договір відступлення права вимоги № 114/2-28-1, відповідно до умов якого «Оксі Банк» передав (відступив), а ТОВ «ФК «Профіт Капітал» прийняв права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 014/0032/82/46176 від 02 червня 2008 року та до ОСОБА_4 за договором поруки.
Вказані обставини встановлені судом в ухвалі від 29 грудня 2020 року (справа № 2-887/2011), а тому доказуванню не підлягають та сторонами не оспорюються.
Постановою старшого державного виконавця Саінчука Є. В. від 10 квітня 2012 року накладено арешт на нежитлову будівлю, що знаходить за адресою: АДРЕСА_2, що належить боржнику ОСОБА_1 та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, належного ОСОБА_1 .
Згідно ухвали Першотравневого районного суду м. Чернівців від 29 грудня 2020 року замінено стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на правонаступника ТОВ «ФК «Профіт Капітал» у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 по боржнику ОСОБА_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2-887/2011 від 18 липня 2011 року.
ОСОБА_3 , від імені якої діє ОСОБА_5 , та ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_6 , вчинено договір про внесення змін і доповнень до договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Лірниченко Н. М. 15 серпня 2007 року, який був посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Душинською Н. В. 10 лютого 2023 року.
На підставі договору про внесення змін і доповнень до договору іпотеки, пункт 1.1 договору іпотеки, посвідченого Лірниченко Н. М., приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області 15 серпня 2007 року за реєстровим номером 2641 викладено у наступній редакції: «Іпотекодавець передає в іпотеку наступне нерухоме майно будівля, зазначена в цьому договорі, що розташована на вищевказаній земельній ділянці в АДРЕСА_2, згідно довідки № 239, виданої Чернівецьким міським комунальним бюро технічної інвентаризації від 09 лютого 2023 року, що ОСОБА_1 набула право власності на незавершену будівництвом будівлю на АДРЕСА_2 згідно договору купівлі-продажу від 25 листопада 2005 року; рішенням Першотравневого районного суду від 16 вересня 2008 року визнано право власності на будівлю з наданням поштової адреси: АДРЕСА_2 ; рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради №83/3 від 10 лютого 2009 року будівлі упорядковано поштову адресу на АДРЕСА_2, у зв'язку з реєстрацією іншого майна за адресою, АДРЕСА_2 . На даний час на земельній ділянці площею 0,0820га., з кадастровим номером 7310136600:30:001:0047 на АДРЕСА_2 розташовані: будівля літ. В загальною площею 276,7 кв.м.; криниця І; огорожа № 1-3.
Також ОСОБА_3 , від імені якої діє ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_6 , укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя за згодою сторін, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Душинською Н. В. 10 лютого 2023 року.
Позиція Верховного Суду
Щодо відповідача приватного нотаріуса
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-61цс18, пункт 41).
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2). Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб'єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20 (провадження № 12-31гс22)).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2021 року у справі № 761/40184/16-ц (провадження № 61-5802св19) зазначено, що:
«звертаючись до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Горбунової Л. В., ОСОБА_1 просила визнати неправомірними ді нотаріуса та скасувати нотаріальну дію з нотаріального посвідчення договору дарування 9/20 частин земельної ділянки та житлового будинку від 20 листопада 2013 року, а також зобов'язати приватного нотаріуса внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на нерухоме майно та поновити запис про право власності ОСОБА_3 на 9/20 частин земельної ділянки та житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.
Верховний Суд зазначає, що законодавець передбачає можливість оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні, нотаріальних актів до суду (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»). У такому разі позовні вимоги можуть бути пред'явлені безпосередньо до нотаріуса.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19) зазначено, що закріплене у статті 50 Закону України «Про нотаріат» право на оскарження нотаріальної дії може бути реалізоване у тому випадку, якщо звернення з такою вимогою може привести до відновлення порушеного права або інтересу безвідносно до дослідження правомірності дій інших осіб.
У порядку цивільного судочинства розглядаються вимоги про оскарження дій нотаріуса лише у разі відсутності спору про право між учасниками цивільних правовідносин.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2021 року в справі № 227/5540/18 (провадження № 61-3521св20) вказано, що «нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних цій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення».
Верховний Суд зазначає, що якщо право позивача оспорюється іншими учасниками конкретних цивільних правовідносин, які вважають, що вчинення чи невчинення певної нотаріальної дії вплине на їх права та обов'язки, такий спір підлягає вирішенню саме між особою, яка безпосередньо брала участь у нотаріальному процесі, та особою, яка оспорює права, що виникають на підставі вчиненої нотаріальної дії.
Враховуючи зміст, характер відносин між учасниками справи та встановлені судами обставини справи, Верховний Суд зазначає, що спір щодо 9/20 частин земельної ділянки та житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 існує у позивача з ОСОБА_2 .
Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про необхідність відмови ОСОБА_1 у позові, однак помилився щодо мотивів такої відмови, зазначивши про те, що позов є необґрунтованим. Апеляційний суд не врахував, що позов пред'явлено до неналежного відповідача, оскільки нотаріус не є відповідачем у справах, в яких виникають спори між учасниками цивільних відносин, пов'язаних з певною нотаріальною дією».
У справі, що переглядається:
ТОВ «ФК «Профіт Капітал» звернулось з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Душинська Н. В., Міністерство юстиції України, Чернівецька окружна прокуратура, в якому позивач, серед іншого, просив визнати дії приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Душинської Н. В. щодо вчинення нотаріальних дій 10 лютого 2023 року за реєстровими номерами 440, 441, які полягали у посвідченні договорів про внесення змін та доповнень до договору іпотеки від 15 серпня 2007 року № 2641 та договору про задоволення вимог іпотекодержателя за згодою сторін, незаконними;
суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, оскільки позивачем не було доведено, що відповідачами вчинені дії, які б свідчили про порушення його права;
апеляційний суд при зміні мотивів відмови у задоволенні позову вказав, що позовні вимоги про визнання дій приватного нотаріуса незаконними задоволенню не підлягають, оскільки не пред'явлені до належного відповідача, яким є приватний нотаріус (третя особа у справі);
разом з тим, висновок апеляційного суду про те, що позовні вимоги про визнання дій приватного нотаріуса незаконними задоволенню не підлягають через не пред'явлення їх до належного відповідача - приватного нотаріуса, колегія суддів вважає помилковим, оскільки, з урахуванням встановлених судами обставин справи, спір щодо предмета іпотеки існує у позивача з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а нотаріус не є відповідачем у справах, в яких виникають спори між учасниками цивільних відносин, пов'язаних з певною нотаріальною дією.
Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору про внесення змін і доповнень до договору іпотеки, про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя та скасування рішення про державну реєстрацію прав
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК Украйни).
Тлумачення, як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства (див. зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20).
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними.
Добра совість - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18)).
З урахуванням того, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися із врахуванням добросовісності, то принцип добросовісності не може бути обмежений певною сферою (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 463/13099/21 (провадження № 61-11609сво23), постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року в справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).
Норми закону полягають в наступному: жити чесно, не ображати інших, кожному віддавати по заслугах. Змусити жити за принципами навряд чи можливо. Але коли виникає судовий спір, то учасники цивільного обороту мають розуміти, що їх дії (бездіяльність) чи правочини можуть бути піддані оцінці крізь призму справедливості, розумності, добросовісності (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2024 року в справі № 357/13500/18 (провадження № 61-3809св24)).
При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України).
Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).
Рішенням Конституційного Суду України від 28 квітня 2021 року № 2-р(II)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) визнано, що частина третя статті 13, частина третя статті 16 ЦК України не суперечать частині другій статті 58 Конституції України та вказано, що «оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов'язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука «а також зловживання правом в інших формах», що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв'язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв'язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною)».
Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Про зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:
особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»;
наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб'єкти, чиї права безпосередньо пов'язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб'єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають);
враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року в справі № 747/306/19 (провадження № 61-1272св20)).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України). Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21)).
Необхідно розмежовувати конкурсне оспорювання та позаконкурсне оспорювання фраудаторних правочинів. Недійсність фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні має гарантувати інтереси кредитора (кредиторів) «через можливість доступу до майна боржника», навіть і того, що знаходиться в інших осіб.
Метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику задля звернення на них стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2023 року в справі № 523/17429/20 (провадження № 61-2612св23)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) зроблено висновок, що:
«позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України».
Тобто, Велика Палата Верховного Суду у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) сформулювала підхід, за яким допускається кваліфікація фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як:
фіктивного (стаття 234 ЦК України);
такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України);
такого, що порушує публічний порядок (частини перша та друга статті 228 ЦК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 липня 2019 року в справі № 405/1820/17 (провадження № 61-2761св19) вказано, що:
«цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку). Боржник (дарувальник), який відчужує майно на підставі безвідплатного договору на користь своєї матері після пред'явлення до нього позову банку про стягнення заборгованості, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника.
Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України)».
Договір як приватно-правова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Приватно-правовий інструментарій (зокрема, вчинення фраудаторного договору) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили, чи виконавчого напису (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2023 року в справі № 523/17429/20 (провадження № 61-2612св23)).
Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір.
До обставин, які дозволяють кваліфікувати безоплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору зокрема, відноситься: безоплатність договору; момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, дружина чи колишня дружина боржника, чоловік чи колишній чоловік боржника, пасинок боржника, пов'язана чи афілійована юридична особа).
Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору.
До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, дружина чи колишня дружина боржника, чоловік чи колишній чоловік боржника, родич боржника, пасинок боржника, пов'язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника) (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 755/17944/18 (провадження № 61-17511св19), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 квітня 2023 року в справі № 644/5819/20 (провадження № 61-1787св23)).
Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (частина перша та друга статті 234 ЦК України).
Фіктивний правочин відноситься до оспорюваних правочинів, тобто визнається недійсним на підставі судового рішення про що має бути вказано в резолютивній частині рішення (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року в справі № 712/7975/17 (провадження № 61-42114св18)).
Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. Отже, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним; вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків. Ознака вчинення його лише для вигляду повинна бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не може бути фіктивним. Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочину фіктивним, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки (див., зокрема, постанову Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі № 6-197цс14, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 травня 2019 року в справі № 723/405/17 (провадження № 61-46674св18)).
Касаційний суд вже зауважував, що: недійсність фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні має гарантувати інтереси кредитора (кредиторів) «через можливість доступу до майна боржника», навіть і того, що знаходиться в інших осіб. Метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику задля звернення на них стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину; в практиці касаційного суду допускається кваліфікація фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як фіктивного (стаття 234 ЦК України) чи такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України). Одна й інша підстави для кваліфікації правочину як фраудаторного побудовані законодавцем за моделлю оспорюваного правочину. Тобто, оспорення правочину має відбуватися за ініціативою кредитора як заінтересованої особи шляхом пред'явлення позовної вимоги про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов); кваліфікація правочину як фіктивного виключається, якщо на виконання оспорюваного правочину було передано майно чи відбувся перехід прав; натомість для кваліфікації фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України) не має значення, що на виконання оспорюваного правочину було передано майно чи відбувся перехід прав. Важливим для кваліфікації такого правочину як фраудаторного є те, що внаслідок його вчинення відбувається, зокрема, унеможливлення звернення стягнення на майно боржника чи зменшується обсяг його майна; очевидно, що одночасна кваліфікація оспорюваного фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як фіктивного (стаття 234 ЦК України) і такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України) не допускається (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 січня 2024 року в справі № 761/40240/21 (провадження № 61-13013св23)).
Касаційний суд вже вказував, що кредитор, право вимоги якого виникло пізніше, навіть у разі, якщо його право вимоги «підкорене» умові чи строку, може оспорювати фраудаторні оплатні договори. У фраудаторному оплатному договорі контрагентом боржника може бути інший його кредитор, право вимоги якого виникло раніше. Відповідно в такому разі фраудаторний договір вчинятися боржником для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди), а його контрагентом (іншим кредитором)- для створення переваг одного кредитора перед іншим, що очевидно нерозумно та відбувається всупереч принципу добросовісності (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2023 року в справі № 754/18852/21 (провадження № 61-3711св23)).
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що приватноправовий інструментарій (як в договірних, так і в позадоговірних відносинах) має використовуватись особами добросовісно, не зловживаючи правом. Зокрема, такий інструментарій не може використовуватись особою на шкоду іншим учасникам правовідносин. Правочин не має вчинятись з метою заподіяти зло (тобто здійснити зловживання правом) і втілювати цей намір. Інакше такий правочин має кваліфікуватись судами як фраудаторний та, за наявності відповідної позовної вимоги, має бути визнаний недійсним. Однак у силу гнучкості та різноманіття цивільних правовідносин вичерпний та закритий перелік обставин, за яких той чи інший правочин слід вважати фраудаторним, відсутній. Натомість Верховний Суд напрацював перелік обставин, які окремо або в сукупності можуть враховуватися при оцінці правочину як фраудаторного. Остаточну кваліфікацію певного правочину як фраудаторного повинен здійснювати суд в кожній конкретній справі виходячи із встановлених обставин (див. пункти 108, 115, 116 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2024 року в справі № 916/379/23 (провадження № 12-22гс24)).
У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частини перша, четверта статті 33 Закону України «Про іпотеку»).
Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону (частини перша, третя статті 36 Закону України «Про іпотеку» в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору).
Касаційний суд вже звертав увагу, що:
в приватному праві існують численні договірні конструкції, які знаходяться поза поділом правочинів на оплатні та безоплатні. Тому вони мають специфіку в кваліфікації їх як фраудаторних правочинів. До таких договорів належать ті конструкції, які мають майновий характер і безумовно впливають на майно боржника (зокрема, договір про задоволення вимог іпотекодержателя). Тому не виключається визнання договору про задоволення вимог іпотекодержателя недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), якщо учасники цивільного обороту використовують такий договір з метою унеможливлення звернення стягнення на майно боржника на користь іншого кредитора. Правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які, хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом;
договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, безоплатний, так і інший договір, зокрема, договір про задоволення вимог іпотекодержателя. До обставин, які дозволяють кваліфікувати договір про задоволення вимог іпотекодержателя як такий, що вчинений на шкоду кредитору, зокрема, належать: обсяг зобов'язань іпотекодержателя, яке забезпечується іпотекою; створення не передбачених законом переваг іпотекодержателя перед іншим кредитором; момент укладення договору (зокрема, після настання строку повернення боргу, та/або під час виконавчого провадження, після припинення основного зобов'язання, забезпеченого іпотекою спірного майна, повністю або в значній частині); контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника (зокрема, син, онук, мати), дружина чи колишня дружина боржника, чоловік чи колишній чоловік боржника, пасинок боржника, пов'язана чи афілійована юридична особа, інший кредитор)(див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 жовтня 2024 року в справі № 509/4936/17 (провадження № 61-14308св23)).
Державні органи, органи місцевого самоврядування, нотаріуси, інші суб'єкти при здійсненні ними владних управлінських функцій відповідно до законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, у разі звернення особи за вчиненням певної дії щодо майна, що належить боржнику, який внесений до Єдиного реєстру боржників, зобов'язані не пізніше наступного робочого дня повідомити про це зазначений у Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця із зазначенням відомостей про майно, щодо якого звернулася така особа. Банки, небанківські надавачі платіжних послуг, емітенти електронних грошей у разі відкриття або закриття рахунку/електронного гаманця фізичній або юридичній особі, внесеній до Єдиного реєстру боржників, у тому числі через відокремлені підрозділи банку, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей, зобов'язані у день відкриття або закриття рахунку/електронного гаманця повідомити про це зазначений у Єдиному реєстрі боржників орган державної виконавчої служби або приватного виконавця. Порядок надання такої інформації та форма повідомлення встановлюються Національним банком України за погодженням із Міністерством юстиції України. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня отримання повідомлення зобов'язаний прийняти рішення про накладення арешту на майно та/або на кошти/електронні гроші, що знаходяться на рахунках/електронних гаманцях боржника в банках, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей, у порядку, визначеному статтею 56 цього Закону, крім випадку, коли на таке майно арешт уже накладено з тих самих підстав. Укладення протягом строку, зазначеного в частині третій цієї статті, правочину щодо майна боржника, який призвів до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна, є підставою для визнання такого правочину недійсним, крім випадків продажу у процесі приватизації майна, яке входить до складу єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства, внесеного до Єдиного реєстру боржників (частина третя та четверта статті 9 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2022 року у справі № 370/423/19 (провадження № 61-13956св20) зазначено, що:
«суди встановили, що 12 грудня 2018 на підставі виконавчого напису нотаріуса приватним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 57908595 та накладено арешт на все майно боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження, загальна сума - 2 839 599,98 грн.
Разом з відкриттям виконавчого провадження інформація про боржника була внесена до Єдиного реєстру боржників відповідно до статті 9 Закону України «Про виконавче провадження»; ОСОБА_3 подарувала сину спільне сумісне майно подружжя у період, коли державним виконавцем накладено арешт на все майно її чоловіка ОСОБА_2; відчуження майна призводить до неможливості виконання виконавчого напису нотаріуса про стягнення із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики.
За таких обставин суди зробили правильний висновок про задоволення позовних вимог про визнання договорів дарування недійсними та скасування рішень про державну реєстрацію прав».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03 квітня 2024 року у cправі № 917/97/23 зазначено, що:
«за змістом частини четвертої статті 9 Закону України «Про виконавче провадження» якщо після звернення особи до виконавця за вчиненням дій щодо майна, що належить боржнику, має місце укладення правочину щодо майна боржника, який призвів до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна то це є підставою для визнання такого правочину недійсним.
Фактично в даному випадку законодавець за певних умов презюмує фраудаторність такого правочину та можливість захисту в судовому порядку прав стягувача».
Обміркувавши викладене, касаційний суд зауважує, що:
конкурсне оспорювання фраудаторних правочинів має досить детальне регулювання в сфері неплатоспроможності (зокрема, стаття 42 Кодексу України з процедур банкрутства).
натомість позаконкурсне оспорювання фраудаторних правочинів унормоване у виконавчому провадженні (стаття 9 Закону України «Про виконавче провадження»). Окремі згадки є про позаконкурсне оспорювання правочинів є в ЦК України. Відповідно до статті 605 ЦК України прощення боргу можливе лише за умови, коли звільнення кредитором боржника від його обов'язків не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора. Тобто, при прощенні боргу мають враховуватися прав та інтереси третіх осіб (які є кредиторами кредитора, який здійснює прощення боргу). Це важлива умова, що може позначитися на дійсності прощення боргу. Законодавець, по суті, врегулював певні фраудаторні прояви, тобто недопустимість вчиняти прощення боргу на шкоду кредиторам;
тлумачення статті 9 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить, що правочин кваліфікується як фраудаторний, якщо він вчинений боржником, котрий внесений до Єдиного реєстру боржників, на майно якого накладений арешт, і такий правочин призвів до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна.
очевидно, що фраудаторність правочину, яка передбачена у статті 9 Закону України «Про виконавче провадження», відрізняється, зокрема, від кваліфікації фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України);
для кваліфікації правочину як фраудаторного на підставі статті 9 Закону України «Про виконавче провадження» необхідно встановити, що: (1) боржник внесений до Єдиного реєстру боржників; (2) на майно такого боржника накладений арешт; (3) правочин призвів до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна;
законодавець в статті 9 Закону України «Про виконавче провадження» не визначає переліку правочинів, які можуть бути кваліфіковані як фраудаторні. В статті 9 Закону України «Про виконавче провадження» міститься критерій, який має враховуватися при кваліфікації того чи іншого правочину як фраудаторного на підставі цієї норми. Таким критерієм є те, що відповідний правочин зумовив неможливість задовольнити вимоги стягувача за рахунок певного майна. Тому на підставі статті 9 Закону України «Про виконавче провадження» можлива кваліфікація як фраудаторного і договору про задоволення вимог іпотекодержателя, якщо він призвів до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (частина перша, друга статті 264 ЦПК України).
Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 265 ЦПК України у мотивувальній частині судового рішення зазначаються, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
У справі, що переглядається:
ТОВ «ФК «Профіт Капітал» звернулось з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Душинська Н. В., Міністерство юстиції України, Чернівецька окружна прокуратура, в якому, серед іншого, позивач просив: визнати недійсним договір про внесення змін і доповнень до договору іпотеки, визнати недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя за згодою сторін та скасувати рішення про державну реєстрацію прав;
в обґрунтування позову ТОВ «ФК «Профіт Капітал» вказало, що:
заочним рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 20 червня 2011 року у справі за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» борг в сумі 1 107 028,72 грн. 18 липня 2011 року судом видано виконавчий лист щодо ОСОБА_1 АТ «Райффайзен Банк Аваль» передало (відступило) право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 014/0032/82/46176 від 02 червня 2008 року АТ «Оксі Банк», яке, в свою чергу, відступило вказані права ТОВ «ФК «Профіт Капітал»;
на об'єкт нерухомості, який належав ОСОБА_1 , накладений арешт на підставі ухвали Першотравневого районного суду м. Чернівці від 24 березня 2012 року, на підставі постанови Першотравневого відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції у виконавчому провадженні 32029909, на підставі постанови Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 10 лютого 2023 року, на підставі постанови Першотравневого відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції про накладення арешту на все нерухоме майно, крім земельної ділянки площею 0,1402 га, що знаходиться с. Магала Новоселицького району Чернівецької області кадастровий номер 7323083600:01:004:0045;
проте, 10 лютого 2023 року ОСОБА_3 , від імені якої діє ОСОБА_5 , та ОСОБА_1 , від імені якої діє ОСОБА_6 , уклали договір про внесення змін і доповнень до договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Лірниченко Н. М. 15 серпня 2007 року, який посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Душинською Н. В. Також ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладений договір про задоволення вимог іпотекодержателя за згодою сторін, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Душинською Н. В. 10 лютого 2023 року;
позивач вказав, що договором про внесення змін і доповнень до договору іпотеки, визначено новий предмет іпотеки - нежитлову будівлю загальною площею 276,7 кв. м, криницю та огорожу, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , яка розташована на земельній ділянці площею 0,0820 га, кадастровий номер № 7310136600:30:001:0047;
договір про задоволення вимог іпотекодержателя укладений за наявності арешту предмета іпотеки та наявного запису у Єдиному реєстрі боржників, за яким ОСОБА_1 є боржником за виконавчим провадженням НОМЕР_1;
оспорювані правочини не відповідають критеріям розумності, не мають на меті добросовісного виконання зобов'язань перед ТОВ «ФК «Профіт Капітал» та фактично направлені на зменшення розміру майна (активів) боржника ОСОБА_1 , позбавляють кредитора можливості задовольнити свої вимоги за відсутності іншого майна, на яке може бути звернено стягнення;
суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, оскільки позивачем не було доведено що відповідачами вчинені дії, які б свідчили про порушення його права;
апеляційний суд, погодившись в цій частині з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову вказав, що виконання зобов'язання за укладеним між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Профіт Капітал», та ОСОБА_1 договором кредиту від 02 червня 2008 року № 014/0032/82/46176 не забезпечено договором іпотеки № 61196, укладеними між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Лірниченко Н.М. 15 серпня 2007 року;
правомірність договорів купівлі-продажу прав вимоги та про відступлення прав ОСОБА_3 за договором іпотеки, не оспорена;
договором про внесення змін і доповнень до договору іпотеки лише уточнено дані, що характеризують предмет іпотеки, незавершену будівництвом будівлю на АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , що знаходиться на земельній ділянці площею 0,0820 га, що передана в оренду іпотекодавцю на підставі договору оренди;
арешт на майно, що є предметом іпотеки, здійснено після державної реєстрації іпотеки та не свідчить про відсутність пріоритету права іпотекодержателя ( ОСОБА_3 ) на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно;
таким чином апеляційний суд вважав, що права та законні інтереси ТОВ «ФК «Профіт Капітал» не порушені, а доводи про наявність запису у Єдиному реєстрі боржників, за яким ОСОБА_1 є боржником за виконавчим провадженням НОМЕР_1, за таких обставин, апеляційний суд вважав такими, що не мають правового значення;
касаційний суд щодо позовних вимог про визнання недійсним договору про внесення змін і доповнень до договору іпотеки зауважує, що суди не врахували, що: важливим для кваліфікації правочину як фраудаторного є те, що внаслідок його вчинення відбувається, зокрема, унеможливлення звернення стягнення на майно боржника чи зменшується обсяг його майна; оскільки внесення змін і доповнень до договору іпотеки не призводить до зменшення майна, підстави кваліфікації цього договору як фраудаторного відсутні. Тому, у задоволенні вимоги про визнання недійсним договору про внесення змін і доповнень до договору іпотеки слід було відмовити за необґрунтованістю. З огляду на викладене, судові рішення про відмову у задоволенні вимоги про визнання недійсним договору про внесення змін і доповнень до договору іпотеки слід змінити щодо мотивів відмови;
щодо позовних вимог про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя за згодою сторін касаційний суд зауважує, що:
для кваліфікації правочину як фраудаторного на підставі статті 9 Закону України «Про виконавче провадження» необхідно встановити, що: (1) боржник внесений до Єдиного реєстру боржників; (2) на майно такого боржника накладений арешт; (3) правочин призвів до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна;
законодавець в статті 9 Закону України «Про виконавче провадження» не визначає переліку правочинів, які можуть бути кваліфіковані як фраудаторні. В статті 9 Закону України «Про виконавче провадження» міститься критерій, який має враховуватися при кваліфікації того чи іншого правочину як фраудаторного на підставі цієї норми. Таким критерієм є те, що відповідний правочин зумовив неможливість задовольнити вимоги стягувача за рахунок певного майна. Тому на підставі статті 9 Закону України «Про виконавче провадження» можлива кваліфікація як фраудаторного і договору про задоволення вимог іпотекодержателя, якщо він призвів до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна.
суди залишили поза увагою, що в позовній заяві та апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Профіт Капітал» вказувало, що на момент посвідчення вказаного правочину щодо ОСОБА_1 був наявний запис в реєстрі боржників, що є безумовною підставою відмови приватним нотаріусом у вчинення нотаріальних дій (т. 3, а. с. 150); крім того, на об'єкт нерухомості, що належав ОСОБА_1 та був предметом іпотеки, було накладено обтяження, а саме: арешт нерухомого майна, накладений ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 24 березня 2012 року у справі № 2-728/2012, арешт нерухомого майна, накладений постановою про арешт майна боржника та заборони на його відчуження, виданої Першотравневим ВДВС Чернівецького МУЮ у ВП 32039903 та арешт нерухомого майна, застосований Другим ВДВС у м. Чернівці від 10 лютого 2023 року (т. 1 а. с. 1-13);
суди не перевірили вказану підставу позову, при відмові у задоволенні позову обмежилися лише тим, що кредитний договір у цій справі не був забезпечений іпотечним майном ОСОБА_1 та зробили передчасний висновок про не порушення прав позивача;
таким чином, судові рішення в частині позовної вимоги про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя за згодою сторін скасувати, а справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Щодо позовних вимог про визнання незаконними дій приватного нотаріуса, скасування державної реєстрації речових прав, внесених в державний реєстр речових прав на нерухоме майно на підставі договору про внесення змін і доповнень до договору іпотеки, відновлення становища, яке існувало до державної реєстрації змін, скасування рішення про державну реєстрацію прав
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України).
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2021 року в справі № 754/5841/17 (провадження № 61-17966св19) зазначено, що: «очевидно, що учасники цивільних відносин (сторони договору купівлі-продажу від 26 червня 2018 року частки у праві спільної часткової власності на квартиру) «вживали право на зло», оскільки цивільно-правовий інструментарій (договір купівлі-продажу від 26 червня 2018 року) використовувався учасниками для унеможливлення звернення стягнення на частку ОСОБА_1 і зумовив для неї настання таких негативних наслідків. Обраний ОСОБА_1 спосіб захисту (відновлення становища яке існувало до порушення, шляхом повернення частки в праві спільної часткової власності ОСОБА_2) передбачений пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України та є ефективним для захисту її порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року у справі № 643/15604/17 (провадження № 61-3068св21) зазначено, що: «висновок суду першої інстанції про наявність підстав для визнання оспорюваного договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та земельною ділянкою від 20 жовтня 2010 року недійсним на підставі статей 3, 13, 203, 215 ЦК України, як вчиненого на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), є правильним. […] Крім того, позивачі просили застосувати наслідки визнання договору купівлі-продажу недійсними шляхом повернення сторін в первісний стан. Такими наслідками позивач вважав скасування державної реєстрації прав власності на нерухоме майно за його набувачами (ТОВ «ВІВАТ» та ТОВ «ИРИС»), з чим погодився суд першої інстанції. Разом з тим суд першої інстанції не врахував, що у спірних правовідносинах та за встановлених обставин справи ефективним способом захисту права/інтересу кредитора за вимогою про повернення сторін в первісний стан, тобто відновлення становища яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України), є повернення відповідного майна боржнику і для такого повернення оспорювання наступних правочинів (реєстраційних дій) щодо цього майна не вимагається».
У справі, що переглядається: позовні вимоги про визнання незаконними дій приватного нотаріуса, скасування державної реєстрації речових прав, внесених в державний реєстр речових прав на нерухоме майно на підставі договору про внесення змін і доповнень до договору іпотеки, відновлення становища, яке існувало до державної реєстрації змін, скасування рішення про державну реєстрацію прав не є належним способом захисту, оскільки не забезпечують відновлення порушених прав позивача. Належним способом захисту є визнання договору про задоволення вимог іпотекодержателянедійсним та відновлення становища, яке існувало до порушення. Тому у задоволенні заявлених вимог слід було відмовити саме з цих підстав. Оскільки суди обґрунтовано відмовили у задоволенні вказаних вимог, проте помилились щодо мотивів такої відмови, судові рішення в цій частині слід змінити, виклавши їх мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судові рішення частково ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що:
касаційну скаргу слід задовольнити частково;
оскаржені судові рішення в частині позовних вимог про визнання недійсним договору про внесення змін і доповнень до договору іпотеки, визнання незаконними дій приватного нотаріуса, скасування державної реєстрації речових прав, скасування рішення про державну реєстрацію прав, відновлення становища, яке існувало до державної реєстрації змін, слід змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови;
оскаржені судові рішення в частині позовної вимоги про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Щодо розподілу судових витрат
Згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».
Тому, з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 411, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал», яка підписана представником Ушакевич Мариною Петрівною, задовольнити частково.
Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 28 листопада 2023 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 28 березня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Душинська Ніна Валеріївна, Міністерство юстиції України, Чернівецька окружна прокуратура, про визнання недійсним договору про внесення змін і доповнень до договору іпотеки,визнання незаконними дій приватного нотаріуса, скасування державної реєстрації речових прав, відновлення становища, яке існувало до державної реєстрації змін та скасування рішення про державну реєстрацію правзмінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.
Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 28 листопада 2023 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 28 березня 2024 року в частині позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Профіт Капітал»до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Душинська Ніна Валеріївна, Міністерство юстиції України, Чернівецька окружна прокуратура, про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
З моменту ухвалення постанови суду касаційної інстанції рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 28 листопада 2023 року та постанова Чернівецького апеляційного суду від 28 березня 2024 року в скасованих частинах втрачають законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко