Справа № 302/587/25
Провадження № 2/302/273/25
02.06.2025 селище Міжгір'я
Міжгірський районний суд Закарпатської області
у складі головуючого судді Повідайчика О.І.
за участі секретаря судового засідання Куруц В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ще Міжгір'я цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Позивачка звернулася до суду з вказаною позовною заявою посилаючись на те, що 03 лютого 2024 року вона уклала шлюб з відповідачем, спільне життя з якою не склалося у зв'язку з відсутністю взаєморозуміння, відмінності поглядів на сімейні відносини та сімейні обов'язки. Від шлюбу сторони не мають дітей. З відповідачем проживають окремо, спільне господарство не ведуть. Збереження сім'ї неможливо та суперечить інтересам позивачки та відповідача.
Ухвалою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 07.05.2025 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, та судом ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін.
В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи була повідомленою судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку, подала суду заяву, в якій просить проводити судовий розгляд за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить такі задовольнити за наведеними у позові підставами. Проти ухвалення заочного рішення, на підставі наявних у справі доказів, не заперечує.
В судове засідання відповідач ОСОБА_2 повторно не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку, зокрема й шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади про виклик відповідача до суду, відповідно до приписів ч.11 ст.128 ЦПК України, проте, будь-яких документів на підтвердження поважності причин неявки відповідачем суду не надано, відзив проти позову ОСОБА_1 на адресу суду відповідачем не подано, жодних заперечень проти позовних вимог суду не представлено.
Відповідно до положень ст.281, ч.4 ст.223 ЦПК України, зі згоди сторони позивача, суд постановив провести заочний розгляд справи, на підставі наявних у справі доказів.
Всебічно дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини по справи, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги про розірвання шлюбу підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони по справі - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали шлюб, який 03 лютого 2024 року був зареєстрований виконавчим комітетом Колочавської сільської ради Хустського району Закарпатської області, у книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис № 01 та видано свідоцтво про одруження серії НОМЕР_1 від 03.02.2024. Зі свідоцтва вбачається, що після реєстрації шлюбу дошлюбне прізвище дружини « ОСОБА_4 » змінено на прізвище « ОСОБА_5 ».
Від подружнього життя сторони дітей не мають.
Подружні стосунки між сторонами припинені по причині розбіжностей характерів та різних поглядів на життя, відсутністю взаєморозуміння, що в цілому призвело до втрати почуття любові та довіри один до одного, та припинення шлюбних відносин, у зв'язку з чим позивачка звертається до суду з даним позовом про розірвання шлюбу.
Чинним законодавством України передбачено право подружжя на розірвання шлюбу за позовом одного із них на підставі рішення суду: зокрема, положеннями ч.2 ст.104, ч.3 ст.105, ч.1 ст.110 Сімейного кодексу України (далі - СК України).
Частинами 3,4 ст.56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно зі ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою, чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Згідно ст.111 СК України суд приймає міри до збереження шлюбу, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. В даному випадку, сторони вважають неможливим з моральної точки зору, продовжувати шлюбні відносини, тому суд не може зобов'язати їх прийняти заходи до примирення.
Відповідно до статті 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їх неповнолітньої дитини, що мають істотне значення.
Згідно п.10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21 грудня 2007 року №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", шлюб може бути розірвано у судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Оскільки позивачка ОСОБА_1 наполягає на розірванні шлюбу, а відповідач заперечень проти позову не подав - то відповідно, відмова в розірванні шлюбу може мати ознаки примушення до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, вивчивши обґрунтування заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, відсутність відзиву (заперечень проти позову) відповідача ОСОБА_2 , суд доходить висновку, що шлюб між сторонами не може бути збережений, оскільки факти, викладені у позовній заяві свідчать про те, що шлюб між сторонами фактично розпався, спільне життя подружжя і збереження сім'ї стало неможливим, шлюбні стосунки сторони не підтримують, мешкають окремо один від одного, а формальне існування шлюбу обмежує особисту свободу позивачки та порушує її особисті інтереси, що мають істотне значення. Суд уважає, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 9, 12, 13, 81, 137, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.105, 110, 112 Сімейного кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 03 лютого 2024 року виконавчим комітетом Колочавської сільської ради, актовий запис № 01 від 03 лютого 2024 року, між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , - розірвати.
Прізвище позивачки ОСОБА_1 після розірвання шлюбу змінити на дошлюбне « ОСОБА_4 ».
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Закарпатського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне рішення суду складено 02.06.2025.
Головуючий суддя О. І. Повідайчик