Рішення від 29.05.2025 по справі 924/91/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" травня 2025 р. Справа № 924/91/25

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Яроцького А.М., при секретарі судового засідання Томковій А.І., розглянувши матеріали справи

за позовом Заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах Хмельницької обласної військової адміністрації

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Комунального підприємства "Теліжинці"

до Сахновецької сільської ради

про скасування державної реєстрації права комунальної власності та повернення на користь держави земельної ділянки лісогосподарського призначення

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Рохов О.В.

від прокуратури: Ткачук Н.С.

від третьої особи: не з'явився

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 29.05.2025 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі, заяви, клопотання.

23.01.2025 до Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах Хмельницької обласної військової адміністрації до Сахновецької сільської ради про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі права власності на нерухоме майно права комунальної власності Теліжинецької сільської ради на земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 55,7102 га кадастровий номер 6822187200:07:007:0001 та повернення на користь держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації (код ЄДРПОУ 22985083) земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 55,7102 га кадастровий номер 6822187200:07:007:0001.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2025 року вказану позовну заяву передано для розгляду судді Яроцькому А.М.

Ухвалою суду від 27.01.2025 вищевказану позовну заяву залишено без руху, надано прокурору строк у 10 днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків шляхом визначення ціни позову та надання суду документів, які підтверджують сплату (доплату) судового збору у відповідності до Закону України "Про судовий збір" як за звернення до суду з вимогами майнового та немайнового характеру (з урахуванням раніше сплаченого судового збору в сумі 6056,00 грн.).

Після усунення прокурором визначених в ухвалі суду від 27.01.2025 недоліків, ухвалою суду від 07.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яку визначено розглядати за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Комунальне підприємство "Теліжинці". Вказаною ухвалою встановлено строки для подачі відзиву на позовну заяву, відповідей на відзив та пояснень щодо позову та відзиву визначено дату проведення підготовчого засідання у справі.

03.03.2025 надійшов відзив на позов.

У підготовчому засіданні 04.03.2025 постановлено ухвали, з занесенням до протоколу судового засідання, про встановлення відповідачу строку для подачі заперечень на відповідь на відзив до 14.03.2025 року, продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 10:30 год. 20.03.2025 року.

06.03.2025 через підсистему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення позивача, в яких Хмельницька обласна військова адміністрація просить проводити судові засідання без участі її представника.

18.03.2025 Хмельницькою обласною прокуратурою подано відповідь на відзив.

У підготовчому засіданні 20.03.2025 постановлено ухвалу, з занесенням до протоколу судового засідання, про відкладення підготовчого засідання на 12:00 год. 03.04.2025 року.

27.03.2025 Хмельницькою обласною прокуратурою подано заяву про зміну предмета позову, в якій прокурор просить: скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі права власності на нерухоме майно право комунальної власності Сахновецької сільської ради на земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 55,7102 га кадастровий номер 6822187200:07:007:0001; Сахновецькій сільській раді (код ЄДРПОУ 04406785) повернути на користь держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації (код ЄДРПОУ 22985083) земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 55,7102 га кадастровий номер 6822187200:07:007:0001. До заяви додано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.03.2025.

03.04.2025 відповідач подав додаткові пояснення та заяву про застосування позовної давності.

У підготовчому засіданні 03.04.2025 постановлено ухвали, з занесенням до протоколу судового засідання, про прийняття зміни предмета позову та про відкладення підготовчого засідання на 11:00 год. 17.04.2025 року.

16.04.2025 Хмельницькою обласною прокуратурою подано заперечення на додаткові пояснення та заяву про застосування позовної давності.

У підготовчому засіданні 17.04.2025 постановлено ухвалу, з занесенням до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 11:00 год. 05.05.2025 року.

У судовому засіданні 05.05.2025 постановлено ухвалу, з занесенням до протоколу судового засідання, про оголошення перерви до 10:00 год. 29.05.2025 року. Ухвалою суду від 05.05.2025 повідомлено Хмельницьку обласну військову адміністрацію та Комунальне підприємство "Теліжинці" про дату, час та місце судового засідання у справі.

Виклад позицій учасників судового процесу.

Заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури звернувся в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах Хмельницької обласної військової адміністрації з позовом до Сахновецької сільської ради про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі права власності на нерухоме майно права комунальної власності Сахновецької сільської ради на земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 55,7102 га кадастровий номер 6822187200:07:007:0001 та повернення вказаної земельної ділянки на користь держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації (код ЄДРПОУ 22985083).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що розпорядженням Ізяславської районної державної адміністрації від 27.12.2002 «Про надання земельних ділянок для ведення лісового господарства комунальному підприємству «Теліжинці» вирішено надати в постійне користування земельні ділянки для ведення лісового господарства вказаному комунальному підприємству площею 161,72 га земель лісового фонду, розташовані на території Теліжинецької сільської ради на той час Ізяславського району (на даний час Шепетівського). На виконання вказаного розпорядження, 27.12.2002 комунальному підприємству «Теліжинці» видано Державний акт серії 1-ХМ №002394 на право постійного користування спірною земельною ділянкою для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг площею 55,7102 га із кадастровим номером 6822187200:07:007:0001, про що 05.04.2017 у Державний земельний кадастр внесено відповідний запис, власником зазначено Теліжинецьку сільську раду, а право власності - комунальна форма.

Прокурор в позові зазначає, що в подальшому 12.07.2017 Теліжинецькою сільською радою Шепетівського району зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право комунальної власності на земельну ділянку за межами населеного пункту площею 55,7102 га із кадастровим номером 6822187200:07:007:0001 з цільовим призначенням для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг. Підстава державної реєстрації визначена як Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» №5245-VI від 06.09.2012 та рішення чотирнадцятої позачергової сесії Ізяславської районної ради Хмельницької області «Про надання земельних ділянок лісового фонду у постійне користування» №1 від 19.01.2001.

За вищевказаних обставин, на думку прокурора, реєстрація права комунальної власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення Теліжинецькою сільською радою відбулась із порушенням ст. ст. 1, 5, 7, 8, 17 Лісового кодексу України, ст. ст. 3, 12, 19, 20, 55, 84, 122 Земельного кодексу України та Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності", а тому вона підлягає поверненню у державну власність в особі Хмельницької обласної військової адміністрації.

При цьому, згідно з інформацією Хмельницької обласної військової адміністрації від 23.11.2023 №31743-23 рішення про вилучення із державної власності земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 55,7102 га кадастровий номер 6822187200:07:007:0001 та про передачу її в комунальну власність, як того вимагає ст. 117 Земельного кодексу України, відсутні.

Таким чином, дана земельна ділянка лісогосподарського призначення була та залишається державною, а реєстрація Теліжинецькою сільською радою права комунальної власності на неї є незаконною, у зв'язку із тим, що проведена за відсутності згоди розпорядника зазначеними землями про їх передачу в комунальну власність. Водночас, спірна земельна ділянка надавалась у постійне користування КП «Теліжинці» як спеціалізованому лісогосподарському підприємству, що передбачає лише правомочності щодо володіння та користування нею та не може замінювати право власності на земельну ділянку, власником якої є держава в особі Хмельницької обласної військової адміністрації. Зазначене, як стверджує прокурор, свідчить про вибуття із державного лісового фонду земель, які є об'єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.

У позовній заяві вказано, що внаслідок внесення 13.05.2021 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про державну реєстрацію припинення юридичної особи Теліжинецької сільської ради та з огляду на те, що згідно розпорядження Кабінету Міністрів України №727-р від 12.06.2020 №727-р територія населеного пункту с. Теліжинці увійшла до складу території Сахновецької територіальної громади, Сахновецька сільська рада є належним відповідачем у справі як правонаступник Теліжинецької сільської ради.

Окремо в заяві про зміну предмета позову прокуратурою вказано, що 30.10.2024 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право комунальної власності на спірну земельну ділянку за Сахновецькою сільською радою.

У відзиві на позов відповідач стверджує, що спірна земельна ділянка законно і правомірно належить Теліжинецькій сільській раді Шепетівського району на підставі державного акту серії І-ХМ №002394 від 27.12.2022, про що в подальшому внесено відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. З посиланням на положення ст. 11 ЛК України, п.п. 3, 4 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" зазначає, що спірна земельна ділянка з 01.01.2013 перебувала у постійному користуванні КП "Теліжинці", була розмежована та правомірно залишилась у комунальній власності в силу прямої вказівки Закону та ст. 11 ЛК України. Окрім того, рішення Ізяславської районної ради Хмельницької області від №19.01.2001 №1, її розпорядження від 27.12.2002 та державний акт І-ХМ №002394 від 27.12.2002 ніким не оспорювались, не спростовані позивачем і судом не скасовані. На думку відповідача, посилання позивача на ст. 117 ЗК України не може бути застосовано, оскільки не регулює спірних правовідносин.

Хмельницька обласна військова адміністрація у додаткових поясненнях позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі, стверджує, що рішення про вилучення із державної власності спірної земельної ділянки та про передачу в комунальну власність, як того вимагає ст. 117 ЗК України не приймалось. З огляду на викладене, на думку позивача дана земельна ділянка лісогосподарського призначення була та залишається державною, а реєстрація за відповідачем права комунальної власності на неї є незаконною, без дотримання визначеної законодавством України процедури.

Прокуратура у відповіді на відзив зазначила, що станом па 2001-2002 рік Лісовим кодексом України та Земельним кодексом України від 18.12.1990 взагалі не було передбачено право комунальної власності на ліси та на земельні ділянки. Окрім цього, уповноваженим органом на розпорядження землями державної власності відповідно до вимог п. а) ч. 1 ст. 17 Земельного кодексу України (в редакції, чинній з 01.01.2002 та на момент виникнення спірних правовідносин) були місцеві державні адміністрації, тоді як відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підстава реєстрації права постійного користування є рішення про надання земельної ділянки у постійне користування, видане Хмельницькою обласною радою 28.12.2000. Вказані обставини в сукупності, на думку прокурора, свідчать про перебування спірної земельної ділянки у державній власності на момент її надання у постійне користування. Звертає увагу на чинність з 27.05.2021 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», згідно з яким розділ Х Перехідних положень ЗК України доповнено пунктом 24. У вказаному пункті передбачено, що землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, зокрема, лісогосподарського призначення.

Відповідач у додаткових поясненнях стверджує про те, що предметом спору є не ліси як об'єкт цивільних прав, а право власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення. Відтак, відсутність у ЛК України положень про комунальну власність на ліси, ніяким чином не свідчить про незаконність проведеної державної реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку у 12.02.2017 році на підставі Закону №5245-VI від 06.09.2012. Крім того, станом на вказану дату у ЛК України не було жодних застережень щодо можливості перебування лісів у комунальній власності. Відносно посилань на п. 24 розділу Х Перехідних положень ЗК України, то положення останнього набули чинності 27.05.2021, в той час як право комунальної власності на земельну ділянку зареєстровано ще 12.02.2017. Оскільки вказаний Закон не має зворотної дії в часі, то він не може бути правовою підставою для скасування в судовому порядку відповідної державної реєстрації. При цьому, відповідач зауважує, до 27.05.2021 спірна земельна ділянка вже була розмежована.

Звертаючись з заявою про застосування позовної давності Сахновецька сільська рада зазначає, що належить з'ясувати коли Хмельницькій ОВА стало відомо про порушення її прав, а не прокурору під час здійснення певної перевірки. У даному випадку компетентному органу не могло бути не відомо про той факт, що 12.02.2017 було здійснено державну реєстрацію права комунальної власності на спірну земельну ділянку, оскільки доступ до вказаного реєстру є вільним і відкритим. Відповідач наголошує, що позивач та прокурор звернулись з позовом з пропуском строку позовної давності, без поважних причин пропуску, а тому просить застосувати суд положення ст. 267 ЦК України.

Хмельницька обласна прокуратура у запереченнях від 16.04.2025 зазначила, що згідно наведеної в останніх судової практики, власність на земельну ділянку поширюється на поверхневий (грунтовий) шар в межах цієї ділянки та багаторічні насадження та вони не можуть розглядатись як окремі об'єкти права власності. З приводу застосування позовної давності прокурор зазначає, що негаторний позов можна заявити упродовж усього часу тривання правопорушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки лісогосподарського призначення, який будь-яких рішень про передання прав на неї не приймав. З урахуванням викладеного, сам по собі факт реєстрації права комунальної власності Теліжинецької сільської ради в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не свідчить про те, що Хмельницькій обласній військовій адміністрації чи обласній прокуратурі було відомо про порушення інтересів держави при реєстрації права комунальної власності Теліжинецькою сільською радою, оскільки такі висновки можливо зробити лише шляхом опрацювання інформації, отриманої від органу місцевого самоврядування щодо підстав такої реєстрації, інших органів щодо цільового призначення земельної ділянки. Відтак, достовірно стало відомо про порушення прав держави відповідачем у квітні 2023.

Представник позивача та третьої особи в судове засідання 29.05.2025 не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується надісланням ухвали суду від 05.05.2025 на офіційну електронну адресу позивача зареєстровану в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі та на поштову адресу КП "Теліжинці", визначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Прокурор в судовому засіданні 29.05.2025 позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 29.05.2025 проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві та додаткових поясненнях, заяву про застосування строку позовної давності підтримав, у позові просив відмовити. Окремо зауважив про вибір прокурором неналежного способу захисту при зверненні з даним позовом до суду, що на думку відповідача є самостійною підставою для відмови у позові.

Будь-які не розглянуті судом клопотання, подані учасниками процесу в межах розгляду справи, в матеріалах справи №924/91/25 відсутні.

Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, норми ч. ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи та те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності представників позивача та третьої особи за матеріалами справи.

Обставини, які є предметом доказування у справі, та докази, якими сторони підтверджують або спростовують їх наявність.

Згідно з розпорядженням Ізяславської районної державної адміністрації від 27.12.2002 за результатом розгляду клопотання КП "Теліжинці" вирішено надати в постійне користування земельні ділянки для ведення лісового господарства комунальному підприємству "Теліжинці" площею 161,72 га земель лісового фонду, розташовані на території Теліжинецької сільської ради та видати державний акт на право постійного користування землею.

За заявою КП "Теліжинці" від 24.01.2017 виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 05.04.2017, 09.01 для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг, яка знаходиться на території Теліжинецької сільської ради Ізяславського району Хмельницької області.

До матеріалів справи додано Державний акт серія 1-ХМ №002394 на право постійного користування землею (площею 161,72 га) для ведення лісового господарства, виданий комунальному підприємству "Теліжинці" Ізяславською районною державною адміністрацією відповідно до розпорядження Ізяславської райдержадмінстрації від 27.12.2002 №300/2002.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 05.04.2017 №НВ-6804619512017 на підставі вищевказаної технічної документації із землеустрою, 05.04.2017 проведено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6822187200:07:007:0001 площею 55,7102 га для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг на праві комунальної власності Теліжинецької сільської ради згідно Державного акту від 27.12.2002 1-ХМ №002394, а також зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою КП "Теліжинці" (код 31499094).

Надалі, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.07.2017, внесено 12.02.2017 запис про право комунальної власності на земельну ділянку за межами населеного пункту площею 55,7102 га із кадастровим номером 6822187200:07:007:0001 з цільовим призначенням для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг за Теліжинецькою сільською радою Шепетівського району. Підставою державної реєстрації визначено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» №5245-VI від 06.09.2012.

Згідно зі змістом інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.12.2024 №408267761 вищевказані аналогічні відомості 12.07.2017 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, при цьому власником зазначено Сахновецьку сільську раду. 31.10.2024 державним реєстратором внесено запис про право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6822187200:07:007:0001 за КП "Теліжинці" згідно державного акту на право постійного користування землею серії І-ХМ №002394 від 27.12.2002.

12.06.2023, 23.10.2023 та 23.04.2023 Хмельницька обласна прокуратура зверталась до Хмельницької обласної військової адміністрації з листами, в яких просила повідомити чи належить земельна ділянка, у тому числі з кадастровим номером 6822187200:07:007:0001 площею 55,7102 га, до земель лісогосподарського призначення державної форми власності, чи надана вона у постійне користування, зазначивши кому саме та на підставі яких розпорядчих актів. У випадку вибуття земельної ділянки із державної власності повідомити чи надавалось Хмельницькою ОВА погодження. Проінформувати про відомі причини зміни права власності на землі лісогосподарського призначення із державної на комунальну. Окрім цього, прокурор просив повідомити про вжиті/заплановані заходи, як уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах органом, для повернення зазначених земельних ділянок до земель державного лісового фонду, у тому числі в судовому порядку. У разі невжиття заходів, повідомити причини.

У відповідь на вказані звернення, Хмельницька обласна військова адміністрація листами від 12.06.2023, від 23.10.2023 та від 23.04.2024 повідомила Хмельницьку обласну прокуратуру, що вказана прокурором земельна ділянка з кадастровим номером 6822187200:07:007:0001 відноситься до земель лісогосподарського призначення та зареєстрована як земля комунальної власності. Зазначила, що в адміністрації відсутні відомості про наявність правовстановлюючих документів, які б підтверджували речові права, похідні від права власності, комунальних підприємств на земельні ділянки лісогосподарського призначення, які розташовані на території Теліжинецької сільської ради, що увійшла у склад Сахновецької сільської територіальної громади Шепетівського району. Також в адміністрації відсутні відомості стосовно прийняття останньою рішень щодо вилучення із державного лісового фонду вищевказаної земельної ділянки та надання її у комунальну власність. Тому вбачається ймовірно незаконне вибуття земельної ділянки лісогосподарського призначення із державного лісового фонду в комунальну власність. Вказала, що обласною військовою адміністрацією не вживались заходи, в тому числі судового характеру, щодо повернення зазначеної у листі земельної ділянки до державного лісового фонду. Водночас, у зв'язку з обмеженим фінансуванням, адміністрація не заперечує щодо представництва Хмельницькою обласною прокуратурою захисту інтересів держави, у разі наявності підстав для цього, в тому числі подачі позовної заяви до суду для повернення до земель державного лісового фонду зазначеної у листі земельної ділянки.

12.06.2023 Хмельницька обласна прокуратура звернулась до Сахновецької сільської ради з листом, в якому просила повідомити про підстави реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6822187200:07:007:0001, повідомити чи приймалось рішення щодо вилучення її з державного лісового фонду та надання у комунальну власність, чи надана вона у постійне користування комусь на підставі яких розпорядчих актів.

У відповідь на запит прокуратури, 07.08.2023 Сахновецька сільська рада надіслала повідомлення з додатками, в якому зазначила, що інформація щодо прийняття рішення про вилучення спірної земельної ділянки із державного лісового фонду та надання в комунальну власність Сахновецькій сільській раді відсутня. Право постійного користування на земельну ділянку підтверджується державним актом на право постійного користування на землю та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

На запит обласної прокуратури від 05.03.2024, Українське державне проектне лісовпорядне виробниче об'єднання ВО "УКРДЕРЖЛІСПРОЕКТ" надіслало повідомлення від 20.03.2024 з доданим витягом з картографічної бази даних, у якому вказало, що земельна ділянка згідно матеріалів лісовпорядкування відноситься до земель лісогосподарського призначення.

01.10.2024 Хмельницька обласна прокуратура звернулась до КП "Теліжинці" з листом, в якому просила вказати причини відсутності у Державному реєстрів прав на нерухоме майно запису про право постійного користування спірною земельною ділянкою.

У відповідь на вказаний лист, третя особа у повідомленні від 04.11.2024 №6 зазначила про підтвердження права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6822187200:07:007:0001 у КП "Теліжинці" Державним актом І-ХМ №002394 від 27.12.2002, копію якого додала до повідомлення.

16.12.2024 Хмельницька обласна прокуратура звернулась до Хмельницької обласної військової адміністрації з повідомленням про встановлення відповідно до вимоги ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" підстав для представництва інтересів держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації шляхом пред'явлення позову до Сахновецької сільської ради.

Крім вищезазначених документів до матеріалів справи додано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.03.2024 №419267028.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду:

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч.3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.4 ст. 53 ГПК України).

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (позиція узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду викладеними у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Також Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року №4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №912/2385/18 від 26.05.2020.

У даній справі заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції у спірних правовідносинах Хмельницької обласної військової адміністрації з вимогами до Сахновецької сільської ради про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі права власності на нерухоме майно права комунальної власності Сахновецької сільської ради на земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 55,7102 га кадастровий номер 6822187200:07:007:0001 та повернення вказаної земельної ділянки на користь держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації (код ЄДРПОУ 22985083).

Прокурор вказує, що земельна ділянка лісогосподарського призначення площею 55,7102 га кадастровий номер 6822187200:07:007:0001 не вибувала із державної власності, а реєстрація права комунальної власності на неї проведена з порушенням вимог законодавства.

В обґрунтування підстав для представництва прокурор вказує на бездіяльність органу уповноваженого від імені держави здійснювати повноваження власника державного майна - Хмельницької ОВА.

На підтвердження вжиття заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, передбачених ч. ч. 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурором додано до позовної зави докази звернення 12.06.2023, 23.10.2023 та 23.04.2023 до Хмельницької обласної військової адміністрації з листами, в яких прокуратура просила повідомити чи належить земельна ділянка, у тому числі з кадастровим номером 6822187200:07:007:0001 площею 55,7102 га, до земель лісогосподарського призначення державної форми власності, чи надана вона у постійне користування, зазначивши кому саме та на підставі яких розпорядчих актів. У випадку вибуття земельної ділянки із державної власності повідомити чи надавалось Хмельницькою ОВА погодження. Проінформувати про відомі причини зміни права власності на землі лісогосподарського призначення із державної на комунальну. Окрім цього, прокурор просив повідомити про вжиті/заплановані заходи, як уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах органом, для повернення зазначених земельних ділянок до земель державного лісового фонду, у тому числі в судовому порядку. У разі невжиття заходів, повідомити причини.

Відтак, орган, уповноважений на виконання функцій захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, будучи поінформованими про їх порушення, проявив пасивність та не вжив жодних дій для захисту інтересів держави, тим самим допустивши невиконання покладених на нього функцій. Не вжиття таких заходів у розумний строк з боку вказаного органу або немотивована відмова вжити такі заходи є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності, які дають підстави прокурору для звернення із позовом до суду в інтересах держави в особі позивача.

Зважаючи на викладене та з огляду на те, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку, що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та обґрунтовано звернувся до суду в інтересах держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації.

Крім того, судом враховано, що Указом Президента України № 68/2022 від 24.02.2022 "Про утворення військових адміністрацій" на виконання Закону України "Про правовий режим воєнного стану" для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку постановлено утворити Хмельницьку обласну військову адміністрацію. Відповідно до пункту 2 даного Указу, Хмельницька обласна державна адміністрація набула статусу відповідної військової адміністрації у зв'язку із необхідністю забезпечення разом із військовим командуванням, запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану без проведення реорганізації юридичної особи.

Положення статей 13, 14 Конституції України визначають, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

У відповідності до ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (ст. 5 Лісового кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 7 ЛК України ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

За приписами ст. 8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Згідно зі ст. 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Земельні ділянки лісового фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, а на умовах оренди - іншим підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, для ведення лісового господарства, спеціального використання лісових ресурсів і для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо. Порядок використання земель лісового фонду визначається законом (ст. 57 ЗК України в редакції станом на 2002 рік, коли Ізяславською районною державною адміністрацією видано розпорядження від 27.12.2002 року).

Відповідно до ч. 2 ст. 84 ЗК України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно зі змістом ст. 9 ЛК України, у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності. У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об'єктів комунальної власності в установленому законом порядку. Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що згідно з розпорядженням Ізяславської районної державної адміністрації від 27.12.2002 вирішено надати в постійне користування земельні ділянки для ведення лісового господарства комунальному підприємству "Теліжинці" площею 161,72 га земель лісового фонду, розташовані на території Теліжинецької сільської ради.

На підставі вказаного розпорядження, 27.12.2002 Ізяславською районною державною адміністрацією відповідно до розпорядження Ізяславської райдержадміністрації видано комунальному підприємству Державний акт серії 1-ХМ №002394 на право постійного користування землею (площею 161,72 га) для ведення лісового господарства №300/2002.

Законом України "Про розмежування земель державної та комунальної власності" від 05.02.2004 визначено, що при розмежуванні земель державної та комунальної власності не можуть передаватися до земель комунальної власності землі лісового фонду за межами населених пунктів.

Таким чином, з дня набрання чинності вказаним законом 14.07.2004 усі землі лісового фонду за межами населених пунктів віднесено до земель державної форми власності.

Судом встановлено та не заперечується учасниками справи те, що земельна ділянка лісогосподарського призначення площею 55,7102 га кадастровий номер 6822187200:07:007:0001 розташована за межами населених пунктів на території Теліжинецької сільської ради (на даний час - Сахновецької сільської ради), що свідчить про те, що вона відноситься до земель державної форми власності.

При цьому, відсутність державної реєстрації речового права не впливає на обставини виникнення права державної власності на неї. Державна реєстрація є не підставою набуття права власності, а лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, і ототожнювати факт набуття права власності із фактом його державної реєстрації не можна. Досліджуючи обставини наявності в особи права власності, насамперед необхідно з'ясувати підстави, з яких особа набула такого права, оскільки факт реєстрації права власності є лише елементом юридичного складу, що зумовлює визнання права власності, а не підставою набуття цього права. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права власності, оскільки такої підстави закон не передбачає.

З 01.01.2013 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", пунктом 3 Прикінцевих та Перехідних положень якого визначено, що з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

У пунктах 4, 7 Прикінцевих та Перехідних положень вищевказаного Закону передбачено, що у державній власності залишаються:

а) розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності; які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; які належать до земель оборони;

б) земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

в) землі зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу, а також земель, які відповідно до закону віднесені до комунальної власності.

З дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

Матеріалами справи підтверджується, що на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" 12.07.2017 здійснено державну реєстрацію права комунальної власності за Теліжинецькою сільською радою на спірну земельну ділянку.

В подальшому, 27.05.2021 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", згідно якого внесено низку змін до Земельного кодексу України.

Так, розділ Х Перехідних положень ЗК України доповнено пунктом 24, яким визначено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об'єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Відповідно до змісту листа Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання ВО "УКРДЕРЖЛІСПРОЕКТ" від 20.03.2024 земельна ділянка кадастровим номером 6822187200:07:007:0001 площею 55,7102 га згідно матеріалів лісовпорядкування відноситься до земель лісогосподарського призначення.

Тобто, землі лісогосподарського призначення за межами населених пунктів залишились у власності держави. Викладеним спростовуються доводи відповідача, що земельна ділянка лісогосподарського призначення, надана КП "Теліжинці", відноситься до комунальної форми власності.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 05.04.2017 №НВ-6804619512017 на підставі технічної документації із землеустрою, 05.04.2017 проведено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6822187200:07:007:0001 площею 55,7102 га для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг на праві комунальної власності Теліжинецької сільської ради згідно Державного акту від 27.12.2002 1-ХМ №002394 та зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою за КП "Теліжинці" (код 31499094).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №727-р від 16.06.2020 "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Хмельницької області" було визначено, що Теліжинецька територіальна громада входить до складу території Сахновецької територіальної громади.

В зв'язку із вказаним, 13.05.2021 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про проведення державної реєстрації припинення Теліжинецької сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, в зв'язку з реорганізацією.

Таким чином, Сахновецька сільська рада Хмельницької області є правонаступником Теліжинецької сільської ради Ізяславського району Хмельницької області.

Щодо посилання відповідача на те, що станом на дату набрання чинності Законом №5245-VІ (01.01.2013) спірна земельна ділянка перебувала в постійному користуванні КП "Теліжинці", тому зважаючи на приписи п. п. а) п. 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №5245-VІ, з дня набрання чинності цим Законом вказана ділянка вважалась землями комунальної власності Теліжинецької територіальної громади, то суд враховує, що згідно положень ст. 57 ЗК України, ч. 1 ст. 17 ЛК України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Згідно ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Згідно ч. 5 ст. 122 ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 31 ЛК України обласні державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

На даний час Хмельницька обласна військова державна адміністрація є розпорядником спірної ділянки. Доказів розпорядження позивачем земельною ділянкою площею 55,7102 га кадастровий номер 6822187200:07:007:0001 шляхом передачі її у комунальну власність матеріали справи не містять.

З урахуванням викладеного, у даній справі не наведено правових підстав вибуття земельної ділянки площею 55,7102 га кадастровий номер 6822187200:07:007:0001 з державної власності та набуття за Теліжинецькою сільською радою (правонаступник Сахновецька сільська рада) права комунальної власності на неї.

Частиною 5 ст. 116 Земельного кодексу України визначено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Порядок вилучення земельних ділянок врегульовано ст. 149 Земельного кодексу України, відповідно до якої земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

У матеріалах справи відсутні докази того, що КП "Теліжинці" як постійний землекористувач спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення та Хмельницька обласна військова адміністрація як власник земельної ділянки, погоджували вилучення земельної ділянки з кадастровим номером 6822187200:07:007:0001.

Оскільки п. 24 Перехідних положень ЗК України містить виключення щодо земель лісогосподарського призначення, якими, як встановлено вище, є спірна земельна ділянка, відповідач не мав правових підстав реєструвати за собою право комунальної власності на таку земельні ділянки.

За приписами п.п. 1, 2, 3 ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України.

Отже, у розумінні положень наведеної норми, способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов'язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Аналогічні правові висновки наведені у постанові від 13.10.2021 у справі №911/1968/20, де Верховний Суд зазначив, що відповідно до положень ч.3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Згідно з ч. 10 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, в тому числі у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Отже, за наведеними Законами передбачено можливість скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що є підставою для припинення відповідного речового права.

З огляду на відсутність правових підстав для реєстрації за відповідачем права комунальної власності на спірну земельну ділянку, вимога про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі права власності на нерухоме майно права комунальної власності Сахновецької сільської ради на земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 55,7102 га кадастровий номер 6822187200:07:007:0001 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Стосовно позовної вимоги про повернення на користь держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 55,7102 га кадастровий номер 6822187200:07:007:0001 суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 373 Цивільного кодексу України, право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону. Відповідно до ст.ст. 387, 391 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

В контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з'ясувати:

1) з яких саме правовідносин сторін виник спір;

2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором;

3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача;

4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Верховний Суд у постанові від 10.11.2021 по справі №910/8060/19 вказав, що під ефективним способом захисту слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Під ефективністю судового захисту розуміється спроможність судового рішення (за наслідками його виконання) призвести до усунення невизначеності у праві позивача та відновити права та законні інтереси особи, на захист яких було подано відповідний позов.

Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" (Doran v. Ireland)).

Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення ЄСПЛ від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland)).

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Аналіз статті 387 ЦК свідчить, що віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Так, у постанові від 18.01.2023 у справі 488/2807/17 Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання про належні способи захисту прав власника земельної ділянки лісогосподарського призначення, навела висновки, за змістом яких, зокрема:

- заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, оскільки воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 64));

- метою позову про витребування майна (незалежно від того, на підставі приписів яких статей ЦК України цю вимогу заявив позивач) є забезпечення введення власника-позивача у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Так, у випадку нерухомого майна означене введення полягає у внесенні запису (відомостей) про державну реєстрацію за позивачем права власності на відповідне майно (див. близькі за змістом висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (пункт 89), від 07.11.2018 у справах № 488/5027/14-ц (пункт 95) і № 488/6211/14-ц (пункт 84), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 114, 142), від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц (пункт 67), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 100), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 14.12.2021 у справі № 344/16879/15-ц, від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 37));

- у разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого володіння суд витребує це майно від відповідача, який незаконно ним володіє, на користь позбавленого володіння позивача-власника. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису (відомостей) про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387-388 ЦК України), чи у порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212-1215 ЦК України), чи у порядку примусового виконання обов'язку в натурі (пункт 5 частини 2 статті 16 ЦК України);

- визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається, виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об'єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правомочності власника, включаючи право володіння (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 72));

- держава, в інтересах якої прокурор звернувся до суду, не є володільцем спірної земельної ділянки, але як власник має право володіння нею (частина 1 статті 317 ЦК України). Тому може просити про захист цього права шляхом витребування такої ділянки з володіння кінцевої набувачки. Статус володільця у держави буде відновлений у разі задоволення вимог у частині витребування на її користь спірної земельної ділянки та внесення до відповідного державного реєстру запису про право власності держави на цю ділянку. Після того власник може ставити питання про захист прав від порушень, які не пов'язані із позбавленням його володіння спірною земельною ділянкою.

Якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність порушення права позивача, однак з огляду на встановлені фактичні обставини, з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду, у тому числі викладених у постанові від 18.01.2023 у справі №488/2807/17 щодо питання про належні способи захисту прав власника земельної ділянки лісогосподарського призначення, суд дійшов висновку про обрання прокурором неналежного способу захисту порушеного права щодо зобов'язання повернути на користь держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації спірну земельну ділянку лісогосподарського призначення оскільки обраний спосіб захисту не призведе до відновлення прав держави, оскільки останній є неефективним.

З огляду на встановлені обставини того, що позивач, в інтересах якого прокурор звернувся до суду з позовом, не є володільцем спірної земельної ділянки, але як власник (розпорядник) має право володіння нею, тому в такому випадку захист цього порушеного права може відбуватися шляхом визначення вимоги про витребування такої ділянки з володіння кінцевого набувача на підставі статей 387-388 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово робила висновки, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №368/1158/16-ц, від 22 травня 2018 року у справі №369/6892/15-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц, від 19 березня 2025 у справі №686/1701/22).

У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов'язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем.

У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п'ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов'язку пов'язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див., наприклад, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 1 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 1 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31)).

Суд приймає до уваги принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), згідно з яким неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

У процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов'язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на "норму права", що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення ГПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходять своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.

Отже, обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу "jura novit curia".

Саме тому, виходячи з мети позову, який заявив прокурор, і його обґрунтування, вимогу до Сахновецької сільської ради повернути державі в особі позивача спірну земельну ділянку слід розуміти як вимогу про витребування цієї земельної ділянки на користь власника, що з урахуванням задоволеної вимоги про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі права власності на нерухоме майно права комунальної власності Сахновецької сільської ради на земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 55,7102 га кадастровий номер 6822187200:07:007:0001, дозволить здійснити реєстрацію за позивачем право власності на таку земельну ділянку та ефективно захистити права останнього.

Окремо суд зазначає, що під час розгляду справи за позовною вимогою про застосування належного способу захисту (зокрема у спорі за віндикаційним позовом) відмова в позові з тих мотивів, що державний акт, рішення про державну реєстрацію, відомості чи запис про державну реєстрацію права на майно не визнані недійсними, або що вони не оскаржені, відповідні позовні вимоги не пред'явлені, не допускається. (пункт 154 постанови ВП ВС від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, провадження №14-2цс21). А тому, чинність розпорядження Ізяславської районної державної адміністрації від 27.12.2002 та Державного акту серія І-ХМ № 002394 на право постійного користування земельною ділянкою, виданого КП "Теліжинці", не є підставою для відмови в позові про витребування земельної ділянки.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).

За таких обставин, інші заперечення відповідача, викладені у відзиві, запереченнях та додаткових поясненнях, судом не враховуються, оскільки спростовуються викладеними вище висновками суду.

Враховуючи обґрунтованість позовних вимог у даній справі, оскільки зміна формулювання вимоги з метою ефективного способу захисту не свідчить про безпідставність звернення до суду за захистом порушеного права у такій частині, позов у справі №924/91/25 підлягає задоволенню в повному обсязі.

При вирішенні поданої відповідачем заяви про застосування позовної давності суд зазначає наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов'язковість доведення стороною справи тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" у ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

За змістом ст. ст. 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу), яка в силу приписів статті 257 цього Кодексу встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому і в разі подання позову суб'єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб'єкт, право якого порушене, зокрема держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він (прокурор) довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жоден орган.

При застосуванні наведених вище положень законодавства слід враховувати правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №907/50/16, в якій зазначено, що це правило пов'язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (ст. 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №907/50/16).

Прокурор, приймаючи на себе компетенцію представляти інтереси держави у спірних правовідносинах, автоматично бере на себе обов'язок бути компетентним (обізнаним) в усіх юридично значущих обставинах цих відносин (постанова Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 911/2191/16).

Обґрунтовуючи заяву про застосування позовної давності відповідач вказує, що початок перебігу позовної давності у цьому спорі слід обраховувати з моменту державної реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку, тобто з 12.07.2017.

Оскільки право власності на спірну земельну ділянку було порушено в момент її вибуття з державної власності у володіння іншої особи, то початок перебігу позовної давності для позову, поданого на захист цього порушеного права, пов'язується з моментом, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права або про особу, яка його порушила, а саме про факт вибуття з державної власності у володіння іншої особи.

Суд звертає увагу на те, що з огляду на принцип непорушності права володіння майном початок перебігу позовної давності обчислюється з моменту, коли майно вибуло з власності власника.

Таким чином, держава в особі позивача могла довідатися про порушення свого права саме з моменту реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку - 12.07.2017, тому саме із цього моменту слід обраховувати позовну давність. А відтак, трирічний строк позовної давності для звернення до суду із даним позовом встановлено до 12.07.2020. Позовна заява подана прокурором до суду першої інстанції 23.01.2025, що підтверджується відтиском печатки канцелярії суду проставленому на першому аркуші позовної заяви.

Поряд з цим, відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", зокрема розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено п. 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" набрав чинності 02.04.2020.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України та був відмінений з 24 год. 00 хв. 30.06.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Разом з тим, суд враховує, що 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022, який затверджений Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05:30 год 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому відповідними Указами Президента України було неодноразово продовжено строк дії воєнного стану в Україні, який тривав станом і на дату проведення підготовчого засідання у цій справі. Відповідно до Указу Президента України №235/2025 строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 9 травня 2025 року строком на 90 діб, тобто до 08.08.2025.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022 №2120-IX, який набрав чинності 17.03.2022, розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, п. 19 такого змісту: "У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану".

Враховуючи викладене, суд вважає, що оскільки з 02.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", згідно з яким в Україні запроваджений з 12.03.2020 загальнодержавний карантин, який тривав до 30.06.2023, а з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан і відповідно станом на 23.01.2025 (дата подання позовної заяви) діяв на усій території України, прокурор у даній справі звернувся з вимогами до суду в межах позовної давності, відтак заява відповідача не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у зв'язку з задоволенням позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 14, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Витребувати у власність держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації (29005, м. Хмельницький, майдан Незалежності, буд. 2, код 22985083) з незаконного володіння Сахновецької сільської ради (30327, Хмельницька обл., Шепетівський р-н, село Влашанівка, вул. Центральна, буд. 2, код 04406785) земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 55,7102 га кадастровий номер 6822187200:07:007:0001.

Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі права власності на нерухоме майно право комунальної власності Сахновецької сільської ради (код 04406785) на земельну ділянку лісогосподарського призначення з кадастровим номером 6822187200:07:007:0001.

Стягнути з Сахновецької сільської ради (30327, Хмельницька обл., Шепетівський р-н, село Влашанівка, вул. Центральна, буд. 2, код 04406785) на користь Хмельницької обласної прокуратури (29000, м. Хмельницький, пров. Військоматський, 3, код 02911102) 8521,58 грн. витрат по сплаті судового збору.

Після набрання рішенням законної сили, видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Рішення надіслати прокуратурі та сторонам за допомогою підсистем ЄСІТС в електронні кабінети, третій особі - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Повний текст рішення складено та підписано 02.06.2025.

Суддя А.М. Яроцький

Попередній документ

127787133

Наступний документ

127787135

Інформація про рішення:

№ рішення:	127787134
№ справи:	924/91/25
Дата рішення:	29.05.2025
Дата публікації:	04.06.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Хмельницької області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (29.05.2025)
Дата надходження:	23.01.2025
Предмет позову:	про скасування державної реєстрації права комунальної власності та повернення на користь держави земельної ділянки лісогосподарського призначення

Розклад засідань:

Минулі засідання (8)

04.03.2025 10:00	Господарський суд Хмельницької області
20.03.2025 10:30	Господарський суд Хмельницької області
03.04.2025 12:00	Господарський суд Хмельницької області
17.04.2025 11:00	Господарський суд Хмельницької області
05.05.2025 11:30	Господарський суд Хмельницької області
29.05.2025 10:00	Господарський суд Хмельницької області
27.08.2025 15:30	Північно-західний апеляційний господарський суд
10.12.2025 12:00	Касаційний господарський суд