Рішення від 02.06.2025 по справі 917/777/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2025 р. Справа № 917/777/20(917/350/25)

Суддя Господарського суду Полтавської області Білоусов С.М., після виходу з відпустки, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубнигаз-Трейдинг", 37503, Полтавська область, м. Лубни, вул. Л.Толстого, 87, код ЄДРПОУ 43173310

до Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", філія "Лубенська дорожня експлуатаційна дільниця" 36039, м. Полтава, вул. Чорновола, 22а, ідент. код 32017261

про стягнення грошових коштів

в межах справи про банкрутство № 917/777/20

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Променергобуд Україна", вул. Данила Щербаківського, 58, м. Київ, ідент. код 34014304

до Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. Чорновола, 22а, м. Полтава, 36039, ідент. код 32017261

про відкриття провадження у справі про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду Полтавської області перебуває справа № 917/777/20 про банкрутство Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.05.2023 року справу № 917/777/20 розподілено судді Білоусову С.М.

Ухвалою суду від 26.06.2023 року прийнято справу № 917/777/20 до свого провадження.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лубнигаз-Трейдинг" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою від 20.02.2025 року (вх. № 72119,68 від 20.02.2025 року) до Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 26 249,90 грн 3 % річних та 45 869,78 грн інфляційних втрат за період з 19.02.2023 по 10.12.2024 рік у зв'язку з неналежним виконанням рішення по справі № 917/777/20(917/291/23).

Вказана позовна заява відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.02.2025 року приєднана судді Білоусову С.М. до справи.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд встановив, що вона подана з додержанням вимог ст. ст. 162, 164, 172 ГПК України; підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження відсутні.

Згідно п. 2 статті 7 Кодексу України з питань банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Враховуючи зазначене, суд ухвалою від 25.02.2025 року прийняв справу № 917/777/20(917/350/25) до свого провадження та постановив здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що Дочірнє підприємство "Полтавський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" сплатило заборгованість яка встановлена рішенням суду по справі № 917/777/20(917/291/23) від 18.05.2023 року, яке набрало законної сили, повністю лише 10.12.2024 року тому просить суд стягнути за період з 19.02.2023 року по 10.12.2024 року 3% річних і інфляційні втрати.

25.04.2025 року суд ухвалою зобов'язав позивача надати докази з зазначенням точних дат, про надходження грошових коштів в рахунок погашення основної заборгованості згідно рішення суду від 18.05.2023 року по справі № 917/777/20(917/291/23).

Позивач на виконання вищевказаної ухвали 19.05.2025 року надав витребувані судом докази (вх. № 6647).

Відповідач у визначений судом строк, без поважних причин, відзив на позов не надав, про відкриття провадження у даній справі був повідомлений належним чином, до матеріалів справи долучено довідку про доставку електронного листа (ухвали суду від 25.02.2025 року) одержувачу - Дочірньому підприємству "Полтавський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

05 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лубнигаз-Трейдинг" (далі за текстом - Постачальник, Позивач) та Дочірнім підприємством "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" філія "Лубенська дорожня експлуатаційна дільниця" (далі за текстом - Споживач, Відповідач) укладено договір № 20-16-ЛП постачання природного газу (надалі - Договір).

На виконання умов Договору Позивач поставив природний газ у січні 2022 року, а Відповідач прийняв поставлений природний газ на загальну суму 601 164,38 грн.

Факт виконання Позивачем договірних зобов'язань з постачання природного газу Відповідачу та факт його отримання останнім підтверджується актом приймання-передачі природного газу № 33 від 31.01.2022 року на суму 601 164,38 грн.

Відповідно до п. 4.6 пп. 4.6.3 Договору остаточний розрахунок за фактично поставлений/спожитий обсяг газу (з урахуванням обсягів негативних небалансів) протягом розрахункового періоду здійснюється Споживачем у термін до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Внаслідок порушення Відповідачем термінів оплати, встановлених договором № 20-16-ЛП від 05.05.2021 року постачання природного газу, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість, яка підтверджена рішенням Господарського суду Полтавської області від 18.05.2023 року у справі № 917/777/20 (917/291/23).

Задовольняючі позовні вимоги у справі № 917/777/20(917/291/23) судом встановлено, що Відповідач, не виконав належним чином зобов'язання за Договором і не оплатив кошти за отриманий природний газ, в розмірі 601 164,37 грн., 93 221,65 грн. - пеня, 18 331,40 грн. - 3% річних, 143 077,12 грн. - інфляційні за період 10.03.2022 року по 16.02.2023 року.

Рішення господарського суду Полтавської області від 18.05.2023 по справі № 917/777/20 (917/291/23) сторонами не оскаржувалося і у встановленому порядку набуло законної сили 12.06.2023 року.

28.06.2023 року на примусове виконання рішення суду від 18.05.2023 року по справі № 917/777/20 (917/291/23) господарським судом Полтавської області виданий наказ. Відповідач заборгованість добровільно не сплатив.

07.08.2023 року постановою про відкриття виконавчого провадження № 72443192 відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання наказу по справі № 917/777/20(917/291/23).

04.02.2025 року постановою № 72443192 закінчено виконавче провадження щодо примусового виконання наказу по справі № 917/777/20(917/291/23).

З огляду на викладені обставини, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" за період з 19.02.2023 року по 10.12.2024 року 3% річних у сумі 26 249,90 грн. та інфляційних втрат в сумі 45 869,78 грн.

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 року в справі № 910/9823/17.

Разом із тим, преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої палати Верховного Суду від 03.07.2018 року в справі № 917/1345/17.

При цьому, суд зазначає, що преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року в справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та від 28.10.1999 року в справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Отже, обставини, встановлені рішенням Господарського суду Полтавської області від 18.05.2023 року у справі № 917/777/20 (917/291/23) мають преюдиціальне значення та не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.

Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, стаття 599 цього Кодексу визначає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 20.12.2010 року у справі № 3-57гс10, від 04.07.2011 року у справі № 3-65гс11, від 12.09.2011 року у справі № 3-73гс11, від 24.10.2011 у справі № 3-89гс11, від 14.11.2011 у справі № 3-116гс11, від 23.01.2012 року у справі № 3-142гс11.

Судом встановлено, що рішення суду у справі № 917/777/20(917/291/23) виконано повністю лише 10.12.2024 року.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Здійснивши перевірку, наданого розрахунку, суд встановив, що позивачем правомірно нараховано та заявлено до стягнення 45 869,78 грн інфляційних втрат та 26 249,90 грн. 3% річних.

Згідно із п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги судом задоволені повністю, суд приходить до висновку, що судовий збір у розмірі 3 028,00 грн. слід покласти на відповідача.

Суд роз'яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.

Керуючись статтями 232-233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (36039, м. Полтава, вул. В.Чорновола, 22А, ідент. код 32017261) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубнигаз-Трейдинг" (37503, Полтавська область, м. Лубни, вул. Л.Толстого, 87, код ЄДРПОУ 43173310) 45 869,78 грн інфляційних втрат, 26 249,90 грн. 3% річних та витрати по сплаті судового збору в сумі 3 028,00 грн.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. Копію рішення направити учасникам (сторонам) справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено та підписано 02.06.2025 року.

Суддя Білоусов С. М.