Рішення від 03.09.2024 по справі 911/1636/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2024 р. Справа № 911/1636/18

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., за участю секретаря судового засідання Рженецької М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом заступника керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Циблівської сільської ради Бориспільського району Київської області

до Фермерського господарства “Олександр»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Хоцьківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області

про витребування земельної ділянки

за участю прокурора Недвиги Н.О. (посвідчення №077784 від 08.05.2023)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

26.07.2018 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла позовна заява заступника керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області (далі - прокурор/прокуратура) в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - відповідач 1) та Фермерського господарства “Олександр» (далі - ФГ “Олександр»/відповідач 2) про:

- визнання недійсним наказу Головного управління Держземагентства у Київській області від 10.07.2013 №КИ/3223387800:02:002/00002414 “Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», яким передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0000 га кадастровий номер 3223387800:02:002:0010 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності Хоцьківської сільської ради, Переяслав-Хмельницького району, Київської області;

- витребування з незаконного володіння Фермерського господарства “Олександр» на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру земельну ділянку площею 2,0000 га кадастровий номер 3223387800:02:002:0010 для ведення особистого селянського господарства на території Хоцьківської сільської ради, Переяслав-Хмельницького району, Київської області.

Господарський суд Київської області від ухвалою 31.07.2018 у справі №911/1636/18 позовну заяву прокурора залишив без руху.

16.08.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від прокурора надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до якої на виконання вимог ухвали господарського суду Київської області від 31.07.2018 у справі №911/1636/18 надано належним чином засвідчені копій доданих до позовної заяви документів.

Господарський суд Київської області ухвалою від 27.08.2018 у справі №911/1636/18 прийняв позовну заяву прокурора до розгляду та відкрив провадження у справі, а також:

- призначив підготовче засідання в даній справі на 24.09.2018 та викликав у нього учасників судового процесу;

- надано прокурору, позивачу та відповідачам строк для подання додаткових пояснень, доказів, клопотань, а також відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву - до 21.09.2018.

Водночас відповідно до змісту мотивувальної частини вказаної вище ухвали судом зроблено висновок про відсутність правових підстав, у розумінні статті 50 ГПК України, для залучення до участі у цій справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: на стороні позивача - Хоцьківської сільської ради, а на стороні відповідача - ОСОБА_1 .

Господарський суд Київської області ухвалами від 24.09.2018, 08.10.2018 у справі №911/1636/18 відклав підготовче засідання на 08.10.2018 та 22.10.2018 відповідно.

Водночас 24.09.2018 через канцелярію Господарського суду Київської області від прокурора надійшла заява про залучення до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, Хоцьківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області та ОСОБА_1 .

Надалі, 08.10.2018 через канцелярію Господарського суду Київської області від Головного управління Держгеокадастру у Київській області надійшов відзив за №04-15/1223 від 05.10.2018. Вказаний відзив подано до суду засобами поштового зв'язку 05.10.2018.

08.10.2018 та 10.10.2018 через канцелярію Господарського суду Київської області від ФГ “Олександр» надійшли відповідно:

- заява про продовження строку на подання відзиву з огляду на те, що лише 01.10.2018 господраство досягнуло згоди з адвокатом стосовно надання правової допомоги;

- відзив від 08.10.2018.

Згідно приписів ч.ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Водночас приписами ч.ч. 1, 7 ст. 116, ст. ст. 118, 119 ГПК України унормовано, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.

Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Так, згідно ухвали Господарського суду Київської області від 27.08.2018 у справі №911/1636/18 встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву - до 21.09.2018.

Водночас з наявних в матеріалах справи рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення слідує, що ухвалу Господарського суду Київської області від 27.08.2018 про відкриття провадження у цій справі відповідачам 1 та 2 вручено 30.08.2018 та 31.08.2018 відповідно, тобто вказані учасники справи були обізнані про відповідно надане їм право подання відзиву і строк його щонайменше за 20 днів як до дати першого підготовчого засідання, так і спливу строку на подання відзиву на позов.

Однак відзив на позов Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області та ФГ “Олександр» подано до суду з пропуском встановленого строку без клопотань про поновлення такого строку та обгрунтування поважності причин його пропуску.

В розрізі вказаного вище судом враховано, що ані згідно змісту таких відзивів, ані у вигляді окремої заяви/клопотання відповідачами не викладено окремої вимоги про поновлення процесуального строку для подання відзиву на позов.

Водночас, з огляду на зазначені вище процесуальні норми, пропущений строк може бути поновлено судом лише за поданою учасником справи відповідною заявою, тобто мають бути дотриманими такі умови:

- вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк;

- подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними.

З огляду на вказане, оскільки продовжений може бути тільки той строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою, тоді як заяву про продовження строку для подання відзиву відповідачем 2 подано після спливу відповідного строку, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні відповідного клопотання ФГ “Олександр».

За таких обставин суд дійшов висновку про залишення відзивів обох відповідачів без розгляду.

В розірізі зроблених висновків суд звертає увагу на те, що:

- відповідно до поданого 08.10.2018 відзиву відповідач 2 просив саме продовжити пропущений строк, а не поновити його, що, як встановлено судом, поза межами такого строку не допускається;

- викладені відповідачем 2 доводи про досягнення з адвокатом згоди про надання правової допомоги, як і надані його представником у підготовчому засіданні 08.10.2018 тотожні пояснення, не є клопотанням про поновлення строку, оскільки процесуальна поведінка сторони має бути однозначною та такою, яка б не змушувала тлумачити дії сторони з подвійним змістом;

- саме лише бажання особи отримати певний процесуальний результат не є тією достатньою процесуальною поведінкою, за якої судом можуть бути вчинені ті чи інші процесуальні дії, зокрема щодо поновлення та/або продовження строків;

- приписами ГПК України не передбачено обов'язку суду встановлювати мотиви пропуску процесуального строку та поважність причин такого пропуску самостійно, без порушення особою відповідного питання та наведення відповідних доводів у формі явно змістовних та логічно побудованих аргументів;

- пропуск процесуального строку не звільняє учасника справи від дотримання передбаченого ст. ст. 118, 119 ГПК України порядку подання клопотань з метою поновлення/продовження процесуального строку, які не є тотожними за своєю процесуальними суттю та алгоритмом подання, зокрема щодо того, що продовження строку після його спиву не допускається;

- процесуальна необізнаність сторони із вказаним вище порядком, яка користується правовою допомогою адвоката, не є підставою для звільнення відповідного учасника справи від дотримання передбаченого ст. ст. 118, 119 ГПК України порядку подання клопотань з метою поновлення/продовження процесуального строку та доведення у таких клопотаннях наявності поважних причин на те;

- вказане вище свідчить, що причиною відповідного висновку про залишення відзиву без розгляду є не надмірний формалізм суду, а невиконання саме відповідачами процесуальних приписів та їх відповідне відношення до підготовки і заявлення про свою позицію у суді.

22.10.2018 через канцелярію Господарського суду Київської області від Хоцьківської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області надійшла заява, відповідно до якої вказана особа виклала власні пояснення по суті спору.

Водночас у змісті вказаної заяви відповідачем зазначено Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру та, зокрема, зауважено, що (далі - дослівно згідно заяви): «в цьому і полягає моє звернення до суду - визнання незаконної відмови відповідача по справі, яка виразилась у бездіяльності щодо скасування наказів підпорядкового управління про роздачу 50 га Хоцівського громадського пасовища під ОСГ на 25 підставних осіб у власність. Скасувати ці накази (25 наказів) щодо незаконного відчуження пайового фонду селян…

…На основі висновку сільськогосподарської інспекції див. відповідь від 24.04.2015 за №2193/6-1/2-15 та протоколу загальних зборів селян від 27.12.1996 прошу суд визнаити дії державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (держгеокадастру) України неправомірними. Скасувати вищеприйняті накази Головним управлінням держземагентства в Київській області як такі, що прийняті в незаконний спосіб 10.07.2013, а саме: №КН/3223387800:02:002:00002403…по №КН/3223387800:02:002:00002427 та повернути землеволодіння поле №9 в кількості 63 га селянам с. Хоцьки, Переяслав-Хм. Району, Київської області».

До означеної заяви додано копії: пояснення гр. ОСОБА_2 до суду; адресованого депутату Хоцівської сільської ради Гаченку І.В. листа Державної інспекції сільського господарства України від 24.04.2015; протоколу загальних зборів членів колгоспу КСП «Хоцьківське» від 27.12.1999.

Господарський суд Київської області ухвалами від 22.10.2018 у цій справі:

- залучив до участі у ній в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Хоцьківську сільську раду Переяслав-Хмельницького району Київської області;

- відклав підготовче засідання на 29.10.2018.

Стосовно ж поданої Хоцьківською сільською радою Переяслав-Хмельницького району Київської області зазначеної вище заяви суд дійшов таких висновків.

Приписами частин 1, 2 статті 161, частини 1 статті 168 ГПК України передбачено, що при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

У поясненнях третьої особи щодо позову або відзиву третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, викладає свої аргументи і міркування на підтримку або заперечення проти позову.

Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 49 ГПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін.

Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє ухвалу.

До позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу.

За таких обставин суд дійшов висновку про залишення без розгляду заяви Хоцьківською сільською радою Переяслав-Хмельницького району Київської області в частині сформульованих нею у цій заяві вимог про «визнання незаконною відмови, дій неправомірними, скасування наказів», позаяк такі вимоги є процесуально неспроможними та не відповідають ані змісту передбачених ст.ст. 161, 168 ГПК України заяв по суті, зокрема пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, ані вимогам статті 49 цього кодексу щодо позову третьої особи, яка заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, у тому числі і за формою такої заяви і її змістом.

У розрізі вказаного суд вважає за необхідне зазначити, що:

- прохання учасника справи має бути логічно побудовиним за змістом і суттю на підставі відповідних норм матеріального та/або процесуального права та, відповідно, таким, що давало б змогу суду зрозуміти волю сторони щодо отримання нею певного результату розгляду справи, у тому числі процесуального;

- викладені Хоцьківською сільською радою Переяслав-Хмельницького району Київської області у заяві прохання/вимоги побудовано не логічно та незмістовно, без нормативного та процесуального підгрунття, що не дозволяє суду встановити однозначну волю цієї особи в процесуальному та матеріальному аспекті;

- саме ж лише зазначення у вказаній заяві Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у якості відповідача жодним чином не спростовує зазначеного вище та, власне, невідповідність сформульованих третьою особою вимог процесуальними вимогам щодо форми та змісту заяв, які може подати третя особа залежно від того статусу учасника справи, який вона прагне оримати у справі.

В частині ж викладених третьою особою пояснень по суті спору відповідну заяву судом прийнято до розгляду разом з доданими до такої заяви копіями документів.

29.10.2018 через канцелярію Господарського суду Київської області від прокуратури надійшло клопотання про зупинення провадження справи до перегляду судових рішень у справах №911/44/17 та №911/4007/16 у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду.

Господарський суд Київської області від 29.10.2018 зупинено провадження в справі №911/1636/18 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справ №911/4007/16 та №911/44/17.

23.11.2018 через канцелярію Господарського суду Київської області від прокурора надійшла відповідь на відзиви обох відповідачів.

29.03.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру надійшли письмові пояснення стосвоно поданого прокурором позову.

Так, зміст вказаних пояснень містить позицію позивача стосовно вимоги прокурора про визнання недійсним наказу та у задоволенні якої позивач просить відмовити.

Водночас згідно прохальної частини пояснень позивач просить задовольнити позов прокурора в іншій частині вимог без викладення власної позиції щодо відповідних вимог.

09.12.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від прокурора надійшло клопотання про поновлення провадження у цій справі з огляду на усунення обставин, що зумовили зупинення провадження справі №911/1636/18.

Господарський суд Київської області ухвалою від 10.12.2019 у цій справі провадження поновив, призначив підготовче засідання на 24.12.2019.

18.12.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від ФГ “Олександр» надійшло клопотання про закриття провадження у справі з огляду на непідвідомчість господарському суду відповідного спору, пов'язаного із наданням земельної ділянки у вланість фізичній особі.

Вказані мотиви зазначено із покликанням на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену за результатами розгляду справ №911/4007/16 та №911/44/17.

Господарський суд Київської області ухвалою від 24.12.2019 зупинив провадження у справі №911/1636/18 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах у справі №912/2385/18.

15.08.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від Київської обласної прокуратури надійшло клопотання про поновлення провадження у справі з огляду на усунення обставин, що викликали зупинення останнього.

Водночас у цьому клопотанні Київською обласною прокуратурою зазначено, що у провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа №911/1636/18 за позовом Бориспільської окружної прокуратури.

25.08.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від Бориспільської окружної прокуратури надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.

Господарський суд Київської області ухвалою від 04.09.2023 у справі №911/1636/19 поновив загальне позовне провадження та призначив розгляд справи на 19.09.2023, а також витребував:

- від учасників справи письмові пояснення щодо врахування при розгляді спору у справі №911/1636/18 позиції Великої Палати Верховного Суду згідно постанови від 26.05.2020 у справі №912/2385/18;

- від прокуратури письмові пояснення щодо процесуального статусу Бориспільської місцевої прокуратури Київської області та/або Бориспільської окружної прокуратури як учасників справи №911/1636/18.

Також відповідно до змісту вказаної ухвали суд дійшов висновку, що надалі під час розгляду зазначеної справи найменуванням відповідача 1 є Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, оскільки згідно наявних в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Головне управління Держгеокадастру у Київській області (ідентифікаційний код 39817550) змінило своє найменування на Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області (ідентифікаційний код 39817550).

13.09.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від ФГ “Олександр» надійшли:

- клопотання про закриття провадження у справі з огляду на непідвідомчість господарському суду відповідного спору, пов'язаного із наданням земельної ділянки у вланість фізичній особі;

- клопотання про залишення позову без розгляду, оскільки прокурор звернувся до суду лише через місяць після повідомлення позивача про вказані наміри подати позов, а тому представництво прокурором інтересів держави у суді за відповідним позовом належним чином не обґрунтована.

19.09.2023 на електронну адресу Господарського суду Київської області від Бориспільської окружної прокуратури Київської області надійшли пояснення, які не підписано з використанням електронного цифрового підпису, що підтверджено резолюцією провідного спеціаліста відділу автоматизованого документообігу та обробки внутрівідомчої службової кореспонденції Господарського суду Київської області.

З огляду на вказане у підготовчому засіданні 19.09.2023 суд дійшов висновку про залишення без розгляду означених пояснень прокуратури у порядку статті 170 ГПК України, частина 2 якої передбачає, що письмова заява, клопотання чи заперечення підписується заявником або його представником.

Господарський суд Київської області ухвалою від 19.09.2023 у справі №911/1636/18 відклав підготовче провадження у цій справі на 10.10.2023.

21.09.2023 на електронну адресу Господарського суду Київської області від Бориспільської окружної прокуратури Київської області надійшли пояснення, зокрема щодо процесуального статусу Бориспільської окружної прокуратури як учасника справи №911/1636/18, оскільки з 15.03.2021 згідно законодавчих змін вказана прокуратура почала діяти як така, до територіальної юрисдикції якої віднесено Бориспільський район, в межаї якого знаходиться спірна земельна ділянка.

У підготовчому засіданні 10.10.2023, з огляду на вказані вище пояснення, суд дійшов висновку, що надалі під час розгляду цієї справи стороною є Бориспільска окружна прокуратура замість Бориспільської місцевої прокуратури Київської області.

Господарський суд Київської області ухвалою від 10.10.2023 у справі №911/1636/18 відклав підготовче заідання на 31.10.2023.

Водночас 10.10.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від прокуратури надійшло клопотання про заміну учасника справи його процесуальним правонаступником, зокрема про заміну Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру на її правонаступника - Циблівську сільську раду Бориспільського району Київської області (код ЄДРПОУ 04361628).

31.10.2023 через підсистему «Електронний суд» від ФГ «Олександр» надійшли клопотання про залишення заяви без розгляду, заява про закриття провадження у справі та заява про розгляд справи без участі.

Господарський суд Київської області ухвалою від 31.10.2023 замінив позивача у справі 911/1636/18 - Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру на її правонаступника - Циблівську сільську раду Бориспільського району Київської області (код ЄДРПОУ 04361628), а також відклав підготовче засідання на 14.11.2023.

Відповідно до змісту мотивувальної частини вказаної вище ухвали судом зроблено висновок про повернення без розгляду клопотання про залишення заяви без розгляду, заяви про закриття провадження у справі та заяви про розгляд справи без участі.

13.11.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від ФГ “Олександр» надійшли:

Господарський суд Київської області ухвалою від 14.11.2023 у справі №911/1636/18 призначав підготовче засідання на 05.12.2023, позаяк призначене на вказану дату засідання не відбулось через оголошення сигналу повітряної тривоги у зв'язку із загрозою ракетного обстрілу міста.

Відповідний висновок суду про призначення підготовчого засідання на інші дату і час обґрунтований тим, що розпорядженням Голови Господарського суду Київської області №6-А від 19.07.2022 «Про порядок дій при оголошення повітряної тривоги» передбачено, зокрема, що у разі оголошення сигналу «повітряна тривога» судді та працівники апарату суду негайно мають залишити приміщення суду та прослідувати до найближчого укриття з метою збереження життя, здоров'я та забезпечення безпеки відвідувачів, суддів та працівників апарату суду.

Господарський суд Київської області ухвалою від 05.12.2023 у справі №911/1636/18 відклав підготовче засідання на 25.12.2023.

Господарський суд Київської області ухвалою від 25.12.2023 у справі №911/1636/18 призначав підготовче засідання на 29.01.2024, позаяк призначене на вказану дату засідання не відбулось через оголошення сигналу повітряної тривоги у зв'язку із загрозою ракетного обстрілу міста.

Господарський суд Київської області ухвалою від 29.01.2024 у справі №911/1636/18 закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 20.02.2024.

Господарський суд Київської області ухвалами від 20.02.2024, 19.03.2024, 16.04.2024, 21.05.2024, 18.06.2024, 23.07.2024 у справі №911/1636/18 оголосив перерву у судовому засіданні до 19.03.2024, 21.05.2024, 18.06.2024, 23.07.2024 та 03.09.2024 відповідно.

Водночас протягом вказаного періоду через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від ФГ "Олександр" надійшли заяви про розгляд справи без участі відповідача 2 та його представника.

У судовому засіданні 03.09.2024 Господарський суд Київської області ухвалою закрив провадження у справі №911/1636/18 в частині позовних вимог заступника керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Циблівської сільської ради Бориспільського району Київської області до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області про визнання недійсним наказу Головного управління Держземагентства у Київській області №КИ/3223387800:02:002/00002414 від 10.07.2013 «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», яким передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0000 га кадастровий номер 3223387800:02:002:0010 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності Хоцьківської сільської ради, Переяслав-Хмельницького району, Київської області.

У розрізі вказаного рішення про закриття провадження в частині судом також виснувано, що у цьому спорі вимога про визнання недійсним наказу, яким видано земельну ділянку фізичній особі, не є нерозривно пов'язанаю із заявленою прокурором вимогою про витребування земельної ділянки від юридичної особи, а тому остання вимога може бути розглянута окремо у порядку господарського судочинства.

Звідси суд висновує про необґрунтованість поданих ФГ "Олександр" клопотань в частині вимог про закриття провадження у справі повністю, тобто і стосовно вимоги про витребування земельної ділянки.

Зроблені вище висновки та прийняте рішення про закриття провадження у справі в частині вимоги про визнання недійсним наказу також ґрунтується на тому, що суб'єктний склад сторін цього позову та клопотання прокурором про залучення фізичної особи - ОСОБА_1 , у статусі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору не впливає на юрисдикцію цієї справи в частині вимог про визнання недійсним наказу.

Водночас суд зауважує, що прокурор у поданому ним окремому клопотанні не довів наявність підстав для залучення ОСОБА_1 до участі у цій справі у якості третьої особи у розумінні статті 50 ГПК України, позаяк:

- не обґрунтував, на які права та обов'язки ОСОБА_3 щодо однієї із сторін може вплинути рішення у цій справі, зокрема які права та обов'язки можуть з'явитися/змінитися/припинитися у разі задоволення витребування земельної ділянки у юридичної особи;

- доводи прокурора стосовно порушень порядку вилучення земельної ділянки та надання її первинно у власність вказаній фізичній особі не складають зміст тих прав та обов'язків, які можуть виникнути за результатами прийнятого у цій справі рішення, спрямованого на витребування із власності юридичної особи земельної ділянки.

Стосовно ж поданих ФГ “Олександр» 13.09.2023 та 13.11.2023 клопотань про залишення позову без розгляду, з метою вирішення питання про перехід до розгляду справи по суті суд дійшов таких висновків.

Так, означені клопотання заявлено ФГ “Олександр» з тотожних мотивів та підстав - прокурор не вказав, у чому саме проявилась бездіяльність компетентного органу, і чи дотримано Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру розумних строків для захисту інтересів держави, оскільки прокурор звернувся до суду із вказаним позовом лише через місяць після повідомлення позивача про відповідні наміри подати такий позов.

Вказане, на думку ФГ “Олександр», свідчить про недоведність підстав для представництва прокурором інтересів держави у цій справі, а тому є підставою для залишення позову без розгляду згідно п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК Україн.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Згідно викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 позиції, зокрема, якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України.

Згідно ч. ч. 4, 5 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Згідно з частинами 3, 4 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» (в редакції станом на дату звернення прокурора до суду - подання позову засобами поштового зв'язку 21.07.2018) прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, зокрема, вказано, що:

- підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва;

- прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва;

- якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Так, мотивуючи підстави звернення з позовом у цій справі в інтересах держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, прокурор у змісті позову зазначив, що згідно аналізу пункту «є-1» статті 151 та частини 4 статті 122 Земельного кодексу України розпорядником земель державної власності сільськогосподарського призначення є вказана служба та її територіальні органи, тоді як Держгеокадастр здійснює державний контроль за дотриманням земельного законодавства, дотриманням органами виконавчої влади вимог закону з питань передачі земель у власність, зміни цільового призначення земель.

Зважаючи на вказане, прокурор зауважив, що Держгеокадастр не вжив належних заходів реагування з метою усунення порушень вимог законодавства, допущених підпорядкованим органом - ГУ Держземагнетства у Київській області.

До позовної заяви прокурором додано примірник адресованого Державній службі України з питань геодезії, картографії та кадастру повідомлення Бориспільської місцевої прокуратури за №7317вих18 від 31.05.2018, зі змісту якого слідує, що прокурор повідомив вказаний орган про встановлення порушень під час надання ОСОБА_1 у власність земельної ділянки кадастровий номер 3223387800:02:002:0010 та, власне, про наміри здійснити предстанивництво у суді законних інтересів держави в особі цього органу.

Водночас сторонами у цій справі, зокрема Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру не заперечено отримання означеного вище повідомлення за №7317вих18 від 31.05.2018.

Надалі, під час розгляду цієї справи ухвалою від 31.10.2023 Господарський суд Київської області за поданим прокурором клопотанням замінив позивача у цій справі 911/1636/18 - Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру на її правонаступника - Циблівську сільську раду Бориспільського району Київської області (код ЄДРПОУ 04361628).

Прокурором долучено до матеріалів цієї справи докази надіслання Циблівській сільській раді Бориспільського району Київської області копій позовної заяви та доданих до неї документів.

Про розгляд цієї справи Циблівська сільська рада була повідомлена належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвал суду про оголошення перерви у судовому засіданні.

Жодних заяв та/або пояснень по суті спору, заперечень щодо власної процесуальної участі у цій справі Циблівська сільська рада під час розгляду справи не подала.

Водночас, заявлючи про залучення до участі у цій справі правонаступника позивача, прокурор у відповідному клопотанні зазначив про те, що розпорядником земель сільськогосподарського призначення (окрім земель державної форми власності) є відповідні органи місцевого самоврядування, зокрема Циблівська сільська рада є розпорядником земельної ділянки, рішення про виділення якої оспорюється у цій справі.

Ураховуючи наведене та зазначення прокурором мотивів звернення до суду із вказаним позовом в інтересах держави в особі обраного ним органу, зокрема представницького органу територіальної громади - Циблівської сільської ради, а також первинно здійснення прокурором повідомлення Держгеокадастру про представництво інтересів держави у суді за цим позовом, суд дійшов висновку про відсутність стерджуваних ФГ “Олександр» підстав для залишення поданого у цій справі позову без розгляду.

У розрізі зробленого висновку судом враховано, що:

- часовий проміжок, який минув між повідомленням позивача та поданням позову у справі, не є кваліфікуючим у питанні дотримання прокурором приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру";

- критерій «розумності» строку має визначатись з урахуванням великого кола чинників і не може бути оцінений виключно темпорально, з формальним підходом. Схожі висновки зроблено Верховним Судом у постанові від 11.03.2021 у справі №920/821/18;

- перевірка обставин порушення інтересів держави у спірних правовідносинах та визначення відповідно уповноваженого на представництво органу або його відсутність здійснюється під час розгляду справи по суті, наслідком чого, у разі встановлення відсутності порушення інтересу держави, як і звернення прокурора в інтересах неналежного позивача, є прийняття рішення про відмову у позові, а не залишення позову без розгляду;

- незгода з наведеним у позовній заяві обґрунтуванням прокурора щодо визначеної ним підстави представництва не є підставою для залишення позову без розгляду.

Подібні висновки зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 26.06.2019 у справі №587/430/16 (провадження №14-104цс19), від 15.01.2020 у справі №698/119/18 (провадження №14-350цс19) та від 11.02.2020 у справі №922/614/19.

За таких обставин суд дійшов висновку про відмову у задовленні клопотання ФГ “Олександр» про залишення позову у цій справі без розгляду.

У судовому засіданні 03.09.2024, закінчивши з'ясування обставин та перевірку їх доказами, суд оголосив про перехід до судових дебатів, по завершенні яких вийшов до нарадчої кімнати. Після виходу з нарадчої кімнати суд

УСТАНОВИВ:

06.06.2013 Головне управління Держземгатентства у Київській області, розглянувши заяву гр. ОСОБА_1 від 01.06.2013, видало наказ №КИ/3223387800:02:002/00000870, яким надало вказаній особі дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, розташованих на території Хоцівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, орієнтованим розміром 2,0000 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

Надалі, 10.07.2013 Головним управлінням Держземгатентства у Київській області видано наказ №КИ/3223387800:02:002/000002414, яким:

- затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 на території Хоцівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області;

- надано у власність гр. ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 3223387800:02:002:0010) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Хоцьківської сільської ради, Переяслав-Хмельницького району, Київської області.

В матеріалах справи наявні копії зазначених вище наказів, а також копії:

- розробленого ТОВ «Земельні технології» проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства громадянам України (згідно додатку) на території Хоцівської сільської ради (за межами населеного пункту) Переяслав-Хмельницького району Київської області;

- витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за №НВ-3211126152018 від 26.02.2018 стосовно державної реєстрації 09.07.2013 у відповідному кадастрі земельної ділянки за номером 3223387800:02:002:0010 (далі також - спірна земельна ділянка);

- адресованого ГУ Держземгатентства у Київській області клопотання ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою та сторінок паспорта і картки платника податків вказаної особи.

Як зауважив у змісті позовної заяви прокурор, на підставі наказу Держземгатентства у Київській області №КИ/3223387800:02:002/000002414 від 10.07.2013 за ОСОБА_1 19.08.2013 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 3223387800:02:002:0010, відтак надалі, після набуття ОСОБА_1 права власності на таку земельну ділянку її неодноразово відчужено на користь інших осіб, зокрема на користь останнього набувача та власника - ФГ “Олександр», за яким 06.07.2017 зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу від 06.07.2017.

На підтвердження таких обставин до позовної заяви прокурором додано інформаційну довідку за №124028277 від 16.05.2018 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо ою'єкта нерухомого майна - земельної ділянки з кадастровим номером 3223387800:02:002:0010 (далі - інформаційна довідка №124028277).

Мотивуючи звернення до суду із відповідним позовом, прокурор зауважив на встановленні порушень вимог земельного законодавства під час пердачі спірної земельної ділянки у власність, а саме:

- з огляду на передбачений статтями 118, 122 Земельного кодексу України порядок для надання земельної ділянки повинно бути волевиявлення особи, яка має на меті її отримати та використовувати для ведення особистого селянського господарства;

- під час допиту 01.08.2016 ОСОБА_1 остання вказала, що у 2013 році вона до ГУ Держземгатентства у Київській області не зверталась із клопотанням про отримання земельної ділянки у власність, де розташована на її ім'я земельна ділянка ій не відомо, жодних документів стосовно оформлення такої земельної ділянки не підписувала та державну реєстрацію земельної ділянки не здійснювала.

До позовної заяви прокурором додано копію протоколу допиту свідка від 01.08.2016 в межах досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015110240000626.

Посилаючись на зазначене, прокурор зауважив, що жодних дій, спрямованих на набуття права власності на вказану земельну ділянку ОСОБА_1 не вчинялось, що свідчить про незаконність наказу ГУ Держземгатентства у Київській області стосовно надання вказаній особі спірної земельної ділянки у власність.

Окрім зазначеного прокурор також наголосив на ряді інших порушень, допущених ГУ Держземгатентства у Київській області під час надання у власність ОСОБА_1 у порядку безоплатної приватизації спірної земельної ділянки, а саме - виділення земельної ділянки за рахунок громадського пасовища села Хоцьки без погодження із попереднім користувачем, без прийняття рішення про її вилучення у такого користувача, без погодження меж земельної ділянки із Хоцьківською сільською радою, що ґрунтується на таких обставинах:

- Рішенням Переяслав-Хмельницького районної ради народних депутатів від 25.10.1991 «Про інвентаризацію земель в районі» затверджено землі запасу для сінокосіння та випасів для худоби на території Переяслав-Хмельницького району в розмірі 6 910 га;

- згідно із виготовленою Інститутом землеустрою УкрНДІземпроект у 1991 році технічної документації по інвентаризації земель в межах Хоцівської сільської ради до складу земель резерву рекомендовано віднести земельні ділянки, які можуть бути використані для потреб сінокосіння та випасання худоби, відтак згідно експлікації земель та графічних матеріалів під пасовища виділено 133,6 га, зокрема земельні ділянки поблизу площадки сільськогосподарської авіації;

- згідно протоколу двадцятої сесії Хоцьківської сільської ради від 24.02.1993 №12 зазначено, що резерв земель сільської ради становить 603,5 га, з них для випасання худоби - 155 га;

- відповідно до погодженого висновком сільської ради від 20.01.1995 проекту формування території і встановлення меж Хоцьківської сільської ради народних депутатів та с. Хоцьки Переяслав-Хмельницького району Київської області за межами населених пунктів Хоцьківської сільської ради під сінокосіння і випасання худоби перезакріплено в складі земель запасу всього 336,4 га, з них під пасовища 133,6 га (пункт 9б), зокрема позначені у плані меж сільської ради (графічних матеріалах) до проекту як « 9б» земельні ділянки поблизу аеродрому - для випасу худоби селян та сінокосіння;

- відповідно до протоколу №1 зборів членів КСП «Хоцьківське» від 27.12.1999 вирішено для розширення громадських пасовищ в районі «аеродрому» перенести землі запасу району для фермерства в кількості 63 га;

- рішенням ХІV сесії ХХІІІ скликання Хоцьківської сільської ради від 28.03.2000 №50 вирішено просити районну раду провести обмін земель запасу останньої в розмірі 64 га на землі резервного фонду;

- рішенням Переяслав-Хмельницької районної ради від 27.04.2000 №158-ХІ-ХХІІІ проведено обмін земель між землями запасу району площею 64 га з землями резервного фонду бувшого КСП “Хоцьківське», розташованих на території Хоцьківської сільської ради.

У матеріалах цієї справи наявні копії зазначених вище документів, що були надані прокурору на його запит у 2018 році як Переяслав-Хмельницькою РДА, так і Хоцівською сільскою радою, а також надані останньою на запит прокурора копії списку власників тварин с. Хоцьки та реєстру наявності ідентифікованих та зареєстрованих тварин.

Як зауважив прокурор, на підставі означених рішень, зокрема остаточного рішення Хоцьківської сільської ради від 28.03.2000 №50 склалися усталені відносини по використанню виділеної земельної ділянки для громадського випасання худоби і жителі села, що мають у власності велику рогату худобу, тривалий час випасають на відведеній для даної цілі ділянці свою худобу і не мають іншого місця для її випасання.

Покликаючись на усе вказане, а також на лист Хоцьківської сільської ради №98 від 06.03.2018, копії якого разом з доданими до такого листа зверненням мешканців с. Хоцьки наявні в матеріалах справи, прокурор зазначив, що земельна ділянка з кадастровим номером 3223387800:02:002:0010 сформована із земель громадського пасовища територіальної громади с. Хоцьки та використовується для випасання худоби до цього часу.

Унаслідок таких обставин, за доводами прокурора, під час передання ОСОБА_1 у власність спірної земельної ділянки було незаконно змінено цільове призначення земель - з пасовища на ріллю, що призвело до порушення інтересів Хоцьківської територіальної громади.

Незаконна зміна цільового призначення земельної ділянки, на переконання прокурора, також підтверджується і тим, що у розробленому проекті землеустрою та у довідці Державної статистичної звітності (форма 6-зем) вказано, що земельна ділянка відводиться у власність ОСОБА_1 за рахунок земель запасу з угіддями - пасовища, тоді як у кадастровому плані на спірну земельну ділянку та в Державному земельному кадастрі вказано, що така ділянка складається з сільськогосподарських угідь - ріллі.

Водночас прокурор зауважив, що проект землеустрою не містить обгрунутування необхідності зміни категорії земель з пасовища на ріллю, як і не відповідає така зміна передбаченому ст. 5 Земельного кодексу України принципу раціонального використання та охорони земель.

У розрізі вказаного прокурор зазначив, що правовий статус земельної ділянки на території Хоцівської сільської ради площею 133,6 га був визначений як землі запасу, надані для колективного випасання худоби на території відповідної громади, тоді як чинним станом на 1990 року Земельним кодексом Української РСР не вимагалось оформлення радою відповідних правовстановлюючих документів, відтак після вступну в законну силу Земельного кодексу України від 25.10.2001 зазначене право користування громада не втратила.

Згідно аргументів прокурора, зокрема щодо необхідної до застосування у цьому спорі редакції нормативно-правових актів, з огляду на час виникнення спірних правовідносин зі створення громадських пасовищ на території Хоцівської сільської ради, слід враховувати вимоги ч. 3 ст. 3 ГПК України, згідно якої судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Ураховуючи зазначене, прокурор зауважив, що вимоги чинного на момент створення громадських пасовищ с. Хоцьки (упродовж 1991-2000 років) земельного законодавства не містили вимог щодо необхідності оформлення правовстановлюючих документів та певної документації із землеустрою для створення пасовищ.

Покликаючись на приписи статей 34, 149 Земельного кодексу України, прокурор звернув увагу на те, що відповідно: земельні ділянки для сінокосіння та випасання худоби - це ділянки сільськогосподарського призначення, які надаються тільки в тимчасове користування і переводити такі землі в інші категорії, до прикладу - ріллю, заборонено, тоді як передані у постійне користування землі можуть вилучатися із такого користування для суспільних потреб за згодою користувачів та на підставі відповідних рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування.

Звідси, як зауважив прокурор, проект землеустрою щодо віділення ОСОБА_1 спірної земельної ділянки у власність Хоцьківською сільською радою, як суміжним землекористувачем, не погоджувався, рішень про вилучення у відповідної ради належних їй на праві користування земель не приймалось, як і не було надано згоди радою на таке вилучення.

За таких обставин прокурор вважає, що:

- спірну земельну ділянку передано у власність ОСОБА_1 з порушенням вимог ст.ст. 35, 118, 149, 198 Земельного кодексу України та статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування», а відповідний наказ, який став підставою для набуття зазначеною особою права власності на земельну ділянку, видано ГУ Держземгатентства у Київській області з порушенням ряду нормативно-правових актів, що свідчить про наявність підстав для визнання його недійсним;

- обставини порушення ГУ Держземагентства у Київській області законодавчих вимог під час надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер 3223387800:02:002:0010 свідчать про незаконного вибуття вказаної землі із власності держави поза волею територіальної громади Хоцьківської сільської ради, що є правовою підставою для її витребування з чужого незаконного володіння Фермерського господарства “Олександр» на підставі статей 388, 396 ЦК України.

Під час розгляду спору в цій справі згідно поданої заяви про заміну позивача його правонаступником - Циблівською сільською радою, прокурор зазначив, що за наслідками законодавчих змін протягом 2020-2021 років саме вказана сільська рада є розпорядником спірної земельної ділянки, оскільки:

- відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №715-р до складу Циблівської сільської об'єднаної територіальної громади входять наступні територіальні громади: Циблівська, Лецьківскька, Полого-Яненківська, Світанківська, Хоцьківська;

- 27.05.2021 набрав чинності пункт 24 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, згідно якого землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад;

- Циблівська сільська рада наділена державою правом розпорядження землями сільськогосподарського призначення за межами населеного пунку;

- оспорювана земельна ділянка розміщена на території Циблівської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Вказане і стало підставою для підримання прокурором заявленої ним згідно цього позову вимоги про витребування з незаконного володіння Фермерського господарства «Олександр» на користь держави Хоцьківської сільської ради, правонаступником якої є Циблівська сільська рада, земельної ділянки площею 2,0000 га кадастровий номер 3223387800:02:002:0010 для ведення особистого селянського господарства на території Хоцьківської сільської ради, Переяслав-Хмельницького району, Київської області, відмовити повністю.

Обґрунтовуючи наявність підстав для витребування спірної земельної ділянки шляхом віндикації у останнього її набувача, прокурор зазначив, що прийняття незаконного наказу Головним управлінням Держземагентства у Київській області не може бути розцінено як наявність волі з боку держави і територіальної громади на вибуття спірної земельної ділянки у приватну власність першочергово ОСОБА_1 та, надалі, ФГ «Олександр».

Зазначене, на переконання прокурора, безумовно становить суспільний інтерес, оскільки прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі, зокрема незаконна зміна цільового призначення земель громадських пасовищ призводить до недотримання інтересів територіальної громади та соціальної напруги у зв'язку із незаконними діями органів виконавчої влади.

Згідно наявних в матеріалах цієї справи пояснень Хоцівської сільської ради Державна інспекція с/г згідно поданої до народних депутатів Верховної Ради України заяви встановила, що проекти землеустрою, на підставі яких ГУ Держземагентства у Київській області прийнято накази про видачу у власніть громадянам земельних ділянок на території Хоцівської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, складено з порушенням закону, оскільки: у пакеті документів були відсутні заяви громадян про надання дозволу на розробку такого проекту, завдання на проведення землевпорядних робіт не було підтверджено замовниками.

Також рада зауважила, що накази було виготовлено за наслідками шахрайських дій осіб щодо збору в соціальних мережах даних осіб та підробки від їхнього імені доручень, відтак Головне управління земельних ресурсів на подану земельною інспекцією заяву про скасування наказів не відреагувало.

До означених пояснень Хоцівської сільської ради додано копію адресованого депутату цієї ради Гаченку І.В. листа Державної інспекції сільського господарства України від 24.04.2015, а також копії: протоколу загальних зборів членів колгоспу КСП «Хоцьківське» від 27.12.1999 та датованих 17.10.2018 пояснень гр. ОСОБА_2 до суду.

Згідно отриманих під час розгляду цієї справи відомостей ЄДР 27.05.2020 проведено держану реєстрацію припинення Хоцівської сільської ради як юридичної особи, правонаступником якої вказано Циблівську сільську раду, яка, своєю чергою, після залучення її як правонаступника позивача - Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, пояснень по суті цього спору у відповідній справі та позиції стосовно поданого прокурором позову не подала.

За таких обставин, а також ураховуючи залишення без розгляду поданих з порушенням строку відзивів обох відповідачів та подальше закриття провадження у цій справі в частині вимоги про визнання недійсним наказу, суд здійснював розгляд справи у частині спрямованої до Фермерського господарства “Олександр» вимоги про витребування земельної ділянки за тими матеріалами і документами, які подані прокурором та Хоцівською сільською радою і в межах відповідно зазначених ними обставин та доводів.

З'ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, заслухавши заключне слово прокурора, суд дійшов таких висновків.

Стаття 14 Конституції України встановлює, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 ст. 13 та частини 2 статті 19 Конституції України, зокрема, земля та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами частини 1 статті 15 та частин 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

З огляду на вказані законодавчі приписи кожна особа, у тому числі і територіальна громада, як частина Українського народу та держави, має право на захист свого цивільного права та охоронюваного законом інтересу, що здійснюється, зокрема, судом шляхом вчинення провадження у справах.

Наявність же права на пред'явлення позову до суду є однією з необхідних умов реалізації відповідного права, а тому для того, щоб особі було надано судовий захист, вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує:

- чи існує у позивача (у цьому спорі - у держави в особі відповідної територіальної громади) право або законний інтерес;

- якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем;

- якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги.

Так, звертаючись у даній справі до суду в інтересах держави в особі територіальної громади села Хоцьки, прокурор заявив вимогу про витребування з незаконного володіння ФГ «Олександр» (ідентифікаційний код 32090362) земельної ділянки площею 2,0000 га кадастровий номер 3223387800:02:002:0010 на користь держави в особі Циблівської сільської ради Бориспільського району Київської області (ідентифікаційний код 04361628), як правонаступника Хоцівської сільської ради та актуального розпорядника земель вказаної територіальної громади.

Підставами ж для такого витребування прокурор, з посиланням на ст.ст. 388, 396 ЦК України зазначив порушення визначеного, зокрема, ст.ст. 34, 118, 149 Земельного кодексу України порядку надання такої земельної ділянки первинно у власність ОСОБА_1 та, відповідно, вибуття цієї земельної ділянки поза волею держави і територіальної громади села Хоцьки.

Статтею 387 Цивільного кодексу України (в редакції станом на час виникнення спору та звернення прокурора із позовом згідно офіційного вебсайту Верховної Ради України за адресою https://zakon.rada.gov.ua) передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Частиною ж 1 статті 388 ЦК України унормовано, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

З системного аналізу наведених норм права слідує, що ними врегульовано право власника майна на віндикаційний позов, тобто позов особи, який не володіє майном, до особи, який незаконно володіє цим майном, про його вилучення в натурі, а сторонами такого позову є:

- власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але й вже фактично нею не володіє;

- незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний так і недобросовісний).

Звідси слідує, що в межах віндикаційного позову необхідно встановити як обставини наявності у позивача відповідних прав власника речі, яку він бажає вилучити у іншої особи, та, власне, вибуття цієї речі з володіння позивача, у тому числі не з його волі, так і обставини перебування означеної речі у фактичному володінні відповідача.

У розрізі вказаного суд вважає за необхідне звернутись до сталої позиції суду касаційної інстанції стосовно віндикації, зокрема яка полягає у тому, що:

- власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача;

- для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюгу договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника;

- можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв'язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна.

Як слідує з наявних в матеріалах цієї справи доказів, вказану вище спірну земельну ділянку сформовано як об'єкт цивільних правовідносин 09.07.2013 шляхом її реєстрації у Державному земельному кадастрі за цільовим призначенням - землі сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, та 10.07.2013 згідно з наказом Держземгатентства у Київській області №КИ/3223387800:02:002/000002414 таку земельну ділянку передано у приватну власність ОСОБА_1 .

Означених обставин учасниками спору у цій справі не спростовано, як і не заперечено того, що:

- спірна земельна ділянка незмінно як до моменту передачі у приватну власність - 10.07.2013, так і після вказаної події знаходиться на території Хоцьківської сільської ради (нині - Циблівська об'єднана територіальна громада), за межами відповідного населеного пункту;

- станом на момент звернення прокурора до суду із позовом у цій справі та на час її розгляду зареєстрованими власником спірної земельної ділянки є ФГ «Олександр» (ідентифікаційний код 32090362) на підставі договору купівлі-продажу від 06.07.2017 - останнього у ланцюгу правочинів щодо переходу права власності на спірну земельну ділянку, відчужену першочергово Письменною Ю.М.

Частиною 1 статті 19, частинами 2, 3 статті 22 Земельного кодексу України (в чинній на момент спірної події редакції від 01.07.2013 згідно офіційного вебсайту Верховної Ради України за адресою https://zakon.rada.gov.ua) визначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії, зокрема землі сільськогосподарського призначення.

До земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Частинами 1, 3 статті 116 та частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України (в чинній на момент спірної події редакції від 01.07.2013 згідно офіційного вебсайту Верховної Ради України за адресою https://zakon.rada.gov.ua) встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно приписів ч. 4 ст. 122, ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України (в чинній на момент спірної події редакції від 01.07.2013 згідно офіційного вебсайту Верховної Ради України за адресою https://zakon.rada.gov.ua).

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нових земельних ділянок.

Поряд з тим приписами ч. 2 статті 34, ч.ч 1, 2, 3, 5 ст. 83 та ч. 1 ст. 84 Земельного кодексу України (в чинній на момент спірної події редакції від 01.07.2013 згідно офіційного вебсайту Верховної Ради України за адресою https://zakon.rada.gov.ua) передбачено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають, зокрема:

- усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;

- земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування.

Земельні ділянки державної власності, які передбачається використати для розміщення об'єктів, призначених для обслуговування потреб територіальної громади (комунальних підприємств, установ, організацій, громадських пасовищ, кладовищ, місць знешкодження та утилізації відходів, рекреаційних об'єктів тощо), а також земельні ділянки, які відповідно до затвердженої містобудівної документації передбачається включити у межі населених пунктів, за рішеннями органів виконавчої влади передаються у комунальну власність.

Територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі, зокрема, передачі їм земель державної власності.

У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Відповідно до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 №5245-VI (в редакції від 16.06.2013) з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:

а) земельні ділянки, зокрема, які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

Відповідно до пункту 4 означеного вище Закону у державній власності залишаються, зокрема, усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу.

Пунктами ж 5-7 цього закону визначено, що державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно із статтею 122 Земельного кодексу України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.

У разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються:

- у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами;

- за межами населених пунктів - органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками.

З дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

Приписами статей 73, 74, 76, 78 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Зі змісту наявних в матеріалах справи документів, зокрема: протоколу загальних зборів членів КСП “Хоцьківське» №1 від 27.12.1999, рішення Хоцьківської сільської ради від 28.03.2000 №50 та рішення Переяслав-Хмельницької районної ради від 27.04.2000 №158-ХІ-ХХІІІ слідує, що сільськогосподарські землі резервного фонду КСП “Хоцьківське» переведено у резервний фонд сільської ради та, надалі, проведено обмін земель між землями запасу району площею 64 га із землями резервного фонду колишнього КСП “Хоцьківське», розташованими на території Хоцьківської сільської ради.

Тобто сільськогосподарські землі за межами населеного пункту, за рахунок яких сформовано спірну земельну ділянку, станом на момент такого формування та передачі первинно у приватну власність - 10.07.2013, належали до державної власності та були передані шляхом їх обміну Переяслав-Хмельницькій районній раді.

Жодних належних та достовірних доказів належності означених вище земель на праві власності територіальній громаді села Хоцьки, зокрема і відповідній сільській раді та/або іншим суб'єктам, у тому числі і на прав постійного користування та для цілей громадського пасовища такої територіальної громади суду не надано, тоді як усі наявні в матеріалах справи документи відповідних обставин не підтверджують.

Зроболені вище висновки ґрунтуються на тому, що приписами статей 3, 4 та 5 Земельного кодексу України №561-XII (Земельний кодекс Української РСР в редакції 06.04.1999, що діяла станом на час прийняття рішень про обмін землями запасу) було визначено таке:

- власність на землю в Україні має такі форми: державну, колективну, приватну. Розпоряджаються землею Ради народних депутатів, які в межах своєї компетенції передають землі у власність або надають у користування та вилучають їх;

- у державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність;

- суб'єктами права державної власності на землю виступають, зокрема районні, селищні, сільські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності;

- не можуть передаватись у колективну та приватну власність, зокрема, землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, пасовища, сінокоси, набережні, парки, міські ліси, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів);

- суб'єктами права колективної власності на землю є, зокрема, колективні сільськогосподарські підприємства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників.

Отже, вказані вище нормами закону не передбачали комунальної власності на землю, а лише державну, колективну та приватну, тоді як пасовища та сінокоси, що розглядалися як землі загального користування населених пунктів, могли перебувати виключно у державній власності, а районні та сільські ради були суб'єктами права державної власності на землю, відповідно, в межах їх територій.

Надалі ж Земельний кодекс України 2001 року №2768-III, що набрав законної сили 01.01.2002, унормував можливість перебування земель у комунальній власності та встановив шлях для набуття права комунальної власності, у тому числі шляхом передачі земель державної власності до комунальної за відповідними рішеннями компетентних органів, у тому числі і щодо надання землі для потреб місцевого самоврядування.

Попри вказане суду не надано жодних належних доказів на підтвердження обставин прийняття компетентним органом, у тому числі і Переяслав-Хмельницькою районною радою, упродовж 2000-2013 років рішень стосовно передачі обміняного масиву земельних ділянок з державної власності до комунальної власності, або ж рішень про виділення таких земель для потреб місцевого самоврядування, зокрема і під громадські пасовища у розумінні вказаних вище ч.ч 3, 5 ст. 83 Земельного кодексу України (в редакції від 01.07.2013).

Наданий же Хоцівською сільською радою лист Державної інспекції сільського господарства України від 24.04.2015 судом відхиляється як неналежний та недопустимий доказ наявності права власності територіальної громади села Хоцьки на спірну земельну ділянку станом на момент її виділення у приватну вланість, позаяк такий лист носить інформаційний характер стосовно проведених відповідним органом дій з метою з'ясування певної інформації.

З урахуванням вказаного також оцінюється критично надана Хоцівською сільською радою копія датованих 17.10.2018 пояснень гр. ОСОБА_2 до суду, оскільки такий лист/пояснення у розумінні процесуальних приписів не відноситься до засобів доказування, зокрема і до заяви свідка.

З огляду на вказане доводи прокурора про те, що станом на час виділення у приватну власніть спірної земельної ділянки остання відносилась до земель запасу Хоцьківської сільської ради та перебувала у колективній власності для випасання худоби та сінокосіння, судом визнаються неспроможними та відхиляються.

Підсумовуючи вказане вище, суд висновує, що прокурор доказово не обґрунтував того, що станом на момент виділення і передачі у приватну власність спірної земельної ділянки остання перебувала у комунальній власності та належала на праві власності або на праві користування територіальній громаді села Хоцьки чи належала іншим суб'єктам земельних відносин на відповідному правовому титулі.

Отже, прокурор не довів належними, допустимими та достовірним доказами обставин порушення прав держави в особі територіальної громади села Хоцьки та відповідної сільської ради, правонаступником якої наразі є Циблівська сільська рада.

У розрізі вказаного та порушенння прав Циблівської сільської ради, визначної прокурором у статусі позивача у цій справі з огляду на законодавчі зміни 2021 року щодо розмежування земель державної та комунальної власності, слід зазначити таке.

Так, Законом України від 28.04.2021 №1423-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», що набрав законної сили 27.05.2021, було внесено ряд змін до певних законодавчих актів, зокрема:

1) до розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", та внаслідок чого згідно з пунктом 4 цього розділу у державній власності залишаються, зокрема, усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу, а також земель, які відповідно до закону віднесені до комунальної власності;

2) до розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України шляхом доповнення його пунктом 24, за змістом якого, зокрема:

- з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад;

- земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки;

- перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки.

Тобто відповідно пункту 24 Розділу Х «Перехідні положення» ЗК України з дня набрання ним чинності - 27.05.2021, землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Момент же виникнення права комунальної власності на зазначені земельні ділянки законодавець пов'язує із фактом реєстрації права власності на них у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Отже, передбачений Законом України від 28.04.2021 №1423-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» принцип розмежування земель державної і комунальної власності:

- не носить ретроспективного характеру, оскільки його норми не мають зворотної дії у часі;

- не свідчить про автоматичне, без проведеннян державної реєстрації права, віднесення такої земельної ділянки до комунальної власності і, як наслідок, зміну органу державної влади, уповноваженого здійснювати права власника такої землі;

- не скасовує автоматично право приватної власності фізичної особи на земельні ділянки, набуте у встановленому порядку до набрання чинності таким законом.

Тобто віднесення законом станом на 2021 рік до комунальної власності земель поза межами населених пунктів не свідчить ані про те, що станом на 2013 рік спірна земельна ділянка була віднесена до власності та відання територіальної громади та сільської ради, ані про те, що у 2021 році таке розмежування земель автоматично знівелювало набуте попередньо право власності на спірну земельну ділянку як первнного власника, так теперішнього - ФГ «Олександр».

Суд вважає також за необхідне звернути увагу прокурора на те, що передбачене частиною 3 статті 3 ГПК України правило здійснення судочинства не є тотожним застосуванню судом під час ухвалення рішення норм матеріального права саме у тих редакціях, які діяли станом на час виникнення спірних правовідносин, а не станом на час розгляду справи. Тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Доводи ж прокурора про необхідність прийняття рішення про вилучення спірної земельної ділянки з постійного користування та отримання погодження на таке вилучення відхилються судом як неспроможні з огляду на вказане вище та недоведеність прокурором обставин наявності у територіальної громади села Хоцьки та відповідної сільської ради права власності та/або права постійного користування на означену земельну ділянку.

З огляду на вказане вище також відхилюяться посилання прокурора на порушення закону щодо зміни цільового призначення, яка не є тотожною зміні виду використання землі в межах однієї категорії, тоді як спірну земельну ділянку сільськогосподарського призначення сформовано із земель державної власності сільськогосподарського призначення, а рілля та пасовища є різновидами (видами) використання земель в межах однієї категорії земель сільськогосподарського призначення, тобто такі види використання не відносяться до різних цільових призначень та не свідчать про їх зміну.

Окрім того, з урахуванням обставин закриття провадження у цій справі в частині вимоги прокурора про визнання недійсним наказу, судом відхиляються посилання прокурора на відсутність волевиявлення ОСОБА_1 стосовно отримання земельної ділянки у власність, як і відхиляється як доказово неспроможний поданий прокуром протокол допиту свідка.

У розрізі вказаного судом враховано, що:

- показання свідків, оформлені протоколами допиту в кримінальному провадженні, можуть набувати доказового значення для господарського суду при прийнятті рішення тільки у випадку, якщо показанням свідків надана оцінка у вироку суду та на цих доказах ґрунтується висновок про наявність у діях певних осіб конкретних діянь, що переслідуються згідно із кримінальним законодавством. Схожі висновки викладено у постанові Верховного Суду 22.05.2018 р. у справі №915/518/17;

- частиною 6 статті 75 ГПК України (в редакції станом на час звернення прокурора із позовом у цій справі) унормовано, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою;

- в матеріалах цієї справи наявні як заява вказаної особи про затвердження технічної документації, так і сама технічна документація із землеустрою, яка надалі була затверджена відповідно уповноваженим на те органом у згідно ч. 4 ст. 122, ч. 1 ст. 123 ЗК Ураїни.

Ураховуючи все зазначене, оскільки станом на момент виділення та передачі у власність із земель державної власності сільськогосподарського призначення спірної земельної ділянки остання перебувала у складі земель запасу державної власності, а компетенція стосовно розпорядження такою землею належала Центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальним органам, суд висновує про недоведеність необхідних у конструкції віндикаційного позову обставин:

- як належності спірної земельної ділянки на праві власності територіальній громаді села Хоцьки, правонаступником якої є Циблівська сільська рада;

- так і вибуття спірної земельної ділянки поза волею такої громади та відповідної сільської ради.

З огляду на недоведеність порушень прав територіальної громади як власника спірної земельної ділянки та, власне, обставин вибуття цієї земельної ділянки поза волею власника питання добросовісності теперішнього власника такої земельної ділянки судом не досліджується.

Попри те суд вважає за необхідне вказати, що ФГ «Олександр» спірну земельну ділянку набуто за відплатним договором, доказів визнання якого недійсним у судовому порядку прокурором не надано, як і не наведено в межах цього позову обґрунтованих підстав нікчемності такого правочину.

Звідси слідує, що за відсутності обставин вибуття землі поза волею первинного власника - держави, добросовність останнього набувача та власника такої землі не спростовано.

Також суд ураховує, що добросовісність та недобросовісність характеризують насамперед ступінь поінформованості набувача про правомірність набуття майна в особи, яка його відчужує, відтак за відсутності у відповідному державному реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень, особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не могла знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень

Зважаючи на викладені вище висновки, оскільки прокурором не доведено та необґрунтовано того, що станом на час розгляду вказаної справи та ухвалення цього рішення держава в особі Циблівської сільської ради Бориспільського району Київської області має права та охоронювані законом інтереси щодо земельної ділянки за кадастровим номером 3223387800:02:002:0010 і такі права порушуються діями ФГ «Олександр», суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги прокурора про витребування з незаконного володіння Фермерського господарства «Олександр» (ідентифікаційний код 32090362) на користь держави в особі Циблівської сільської ради Бориспільського району Київської області (ідентифікаційний код 04361628) земельної ділянки площею 2,0000 га кадастровий номер 3223387800:02:002:0010 для ведення особистого селянського господарства на території Хоцьківської сільської ради, Переяслав-Хмельницького району, Київської області.

Під час ухвалення цього рішення судом не застосовано приписи станні 396 ЦК України, на які здійснено посилання прокурором у позові, позаяк така відсилочна норма регулює питання захисту речових прав на чуже майно та спірних у цій справі відносин не стосується.

Під час розгляду спору по суті у вказаній справі та прийняття цього рішення судом викладено та враховано/оцінено обставини і зміст доводів/ аргументів сторін в частині, що стосуються вимоги про витребування земельної ділянки, оскільки решта позицій сторін стосується вимог, провадження за якими у цій справі закрито.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати прокурора по сплаті судового збору у даній справі за вимогу про витребування земельної ділянки покладаються судом на прокурора з огляду на відмову у задоволенні такої позовної вимоги.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позовних вимог заступника керівника Бориспільської окружної прокуратури Київської області (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Героїв Небесної Сотні, 21) в інтересах держави в особі Циблівської сільської ради Бориспільського району Київської області (08454, Київська область, Бориспільський район, с. Циблі, вул. Шевченка, 41, ідентифікаційний код 04361628) про витребування з незаконного володіння Фермерського господарства «Олександр» (08423, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Соснова, пров. Центральний, 3, ідентифікаційний код 32090362) на користь держави в особі Циблівської сільської ради Бориспільського району Київської області (08454, Київська область, Бориспільський район, с. Циблі, вул. Шевченка, 41, ідентифікаційний код 04361628) земельної ділянки площею 2,0000 га кадастровий номер 3223387800:02:002:0010 для ведення особистого селянського господарства на території Хоцьківської сільської ради, Переяслав-Хмельницького району, Київської області, відмовити повністю.

2. Понесені прокурором судові витрати в частині вимоги про витребування земельної ділянки покласти на прокурора.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 02.06.2025.

Суддя В.А. Ярема

Попередній документ

127786028

Наступний документ

127786030

Інформація про рішення:

№ рішення:	127786029
№ справи:	911/1636/18
Дата рішення:	03.09.2024
Дата публікації:	04.06.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Київської області
Категорія справи:

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (10.02.2025)
Дата надходження:	26.07.2018
Предмет позову:	Визнати недійсним наказ та витребувати з незаконного володіння земельну ділянку

Розклад засідань:

Минулі засідання (12)

19.09.2023 15:35	Господарський суд Київської області
31.10.2023 15:30	Господарський суд Київської області
05.12.2023 15:30	Господарський суд Київської області
25.12.2023 11:30	Господарський суд Київської області
29.01.2024 10:45	Господарський суд Київської області
20.02.2024 15:30	Господарський суд Київської області
19.03.2024 15:15	Господарський суд Київської області
16.04.2024 15:30	Господарський суд Київської області
21.05.2024 15:00	Господарський суд Київської області
18.06.2024 15:15	Господарський суд Київської області
23.07.2024 15:00	Господарський суд Київської області
03.09.2024 15:15	Господарський суд Київської області