ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.06.2025Справа № 921/33/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Приватного підприємства "Логісттер"
до Фізичної особи-підприємця Макарова Сергія Анатолійовича
про стягнення 47 652,24 грн.,
Без виклику (повідомлення) представників сторін.
Приватне підприємство "Логісттер" (далі - позивач, Підприємство) звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Макарова Сергія Анатолійовича (далі - відповідач, Підприємець) грошових коштів у загальному розмірі 47 652,24 грн., з яких: 12 837,24 грн. - вартість втраченого вантажу за разовим договором-заявкою на перевезення вантажу від 17.07.2024 року № 1 558 (далі - Договір), а також 34 815,00 грн. штрафу, нарахованого відповідно до пункту 18 Договору.
Ухвалою від 24.01.2025 року господарський суд Тернопільської області передав матеріали справи № 921/33/25 за підсудністю до господарського суду міста Києва.
18.02.2025 року матеріали справи № 921/33/25 надійшли до господарського суду міста Києва та згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані для розгляду судді Ломаці В.С.
Ухвалою від 20.02.2025 року господарський суд міста Києва залишив означену позовну заяву без руху з одночасним встановленням Підприємству строку та способу усунення її недоліків.
03.03.2025 року через систему "Електронний суд" надійшла заява Підприємства від 28.02.2025 року про усунення недоліків позовної заяви.
Враховуючи наведені обставини, ухвалою від 07.03.2025 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 921/33/25 та вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) представників сторін. Крім того, цією ухвалою суд встановив відповідачу строк на подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення копії даної ухвали.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Зважаючи на відсутність у Підприємця електронного кабінету, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України копія ухвали від 07.03.2025 року про відкриття провадження у справі № 921/33/25 була направлена судом рекомендованими листом з повідомленням про вручення, з відповідним трек-номером 0610237903270 на адресу місця проживання відповідача, зазначену в позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: АДРЕСА_1.
Проте, зазначене відправлення підприємством поштового зв'язку вручене Підприємцю не було та повернулося на адресу суду.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, суд вважає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.
Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
Отже, суд належним чином виконав свій обов'язок щодо повідомлення відповідача про розгляд справи.
Крім цього, судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 07.03.2025 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 07.03.2025 року, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва
17.07.2024 року між Підприємством (експедитор) та Підприємцем (виконавець) був укладений Договір на надання транспортних послуг - перевезення вантажу: дробина пивна сира вагою 22 тони (86 м3) за маршрутом: Фастів, Київська область - Денисів, Тернопільська область.
Цей Договір підписаний Підприємцем та уповноваженим представником позивача, а також скріплений відбитками печаток цих суб'єктів господарювання.
Означеним правочином передбачено наступні умови перевезення та оплати послуг виконавця: водій: ОСОБА_1 ; авто: SCANIA, НОМЕР_1 , причіп: НОМЕР_2 . Дата завантаження: 18.07.2024 року. Дата розвантаження: 19.07.2024 року. Оплата у розмірі 21 200,00 грн. здійснюється на розрахунковий рахунок протягом 10 банківських днів по оригіналах документів, з моменту отримання документів на пошті. Платіжні дні: понеділок, середа, п'ятниця.
У разі пошкодження (бою) вантажу, хоча б однієї позиції з упаковки, даний пошкоджений вантаж повертається перевізником за власний рахунок вантажовідправнику або відшкодовується повна вартість не повернутого вантажу (упаковка вантажу), у складі якого наявний бій (пошкодження).
За умовами пункту 3 наведеної угоди виконавець, узгоджуючи даний Договір, підтверджує факт наявності правових відносин з особою, вказаною в розділі "Загальні умови" в примітці "Водій" та несе повну матеріальну відповідальність за його дії чи бездіяльність.
За змістом пункту 4 Договору в разі виникнення ДТП чи настання інших подій, що можуть призвести до пошкодження, втрати, псування вантажу, виконавець зобов'язаний негайно попередити експедитора (без права покидати місце такої події водієм). У разі втрати чи пошкодження вантажу, переданого вантажовідправником до перевезення виконавцю, останній несе повну матеріальну відповідальність перед експедитором в розмірі вартості втраченого чи пошкодженого вантажу та зобов'язується відшкодувати його повну вартість незалежно від наявності вини.
Відповідно до пункту 16 Договору виконавець не набуває права власності на зіпсований чи пошкоджений вантаж і (або) тару і (або) інші товарно-матеріальні цінності у зв'язку з відшкодуванням ним замовникові збитків. Розмір збитків включає суму ПДВ, яка нараховується при списанні втраченого чи пошкодженого майна та відшкодовується виконавцем в складі збитків у 100 % розмірі вартості втраченого, зіпсованого чи пошкодженого майна.
Пунктом 17 Договору передбачено, що виконавець (перевізник) відповідає за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі одержувачеві. Виконавець (перевізник) відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, а також за будь-яку затримку доставки такого вантажу, у розмірі завданої шкоди незалежно від його вини, та відшкодовує таку завдану шкоду безпосередньо замовнику.
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення експедитором умов цієї угоди.
З матеріалів справи вбачається, що 18.07.2024 року під час приймання та зважування вантажу в пункті розвантаження було виявлено нестачу цього вантажу в обсязі 6 760 кг, що підтверджується відміткою у товарно-транспортній накладній від 18.07.2024 року № 225288 та зафіксовано у відповідному комісійному акті зважування (згідно з ТТН - вага 22 000 кг, зафіксована вага - 15 240 кг), підписаному, зокрема, водієм автомобіля SCANIA, НОМЕР_1 (причіп: НОМЕР_2 ) ОСОБА_1 .
За змістом письмових пояснень водія ОСОБА_1 від 19.07.2024 року, який безпосередньо здійснював перевезення ввіреного відповідачу за Договором товару, втрата вантажу під час його перевезення відбулась внаслідок руху автомобіля SCANIA з відчиненим причепом ( НОМЕР_2 ), у зв'язку із чим до пункту розвантаження було доставлено вантаж вагою всього 15 240 кг.
Враховуючи наведені обставини, листом від 19.09.2024 року № 31 позивач звернувся до Підприємця (виконавця за Договором) з претензією, в якій, зважаючи на визнання перевізником своєї вини, пов'язаної з втратою вантажу, та гарантуванням оплати завданої шкоди, вимагав сплатити на користь Підприємства протягом 5 днів з моменту отримання цієї претензії вартість втраченого майна у розмірі 6 224,30 грн., а в разі невиконання таких вимог у встановлений строк у добровільному порядку - сплатити розмір завданих збитків в сумі 12 837,24 грн.
Зважаючи на залишення відповідачем цієї претензії без задоволення, Підприємство звернулося до господарського суду з даним позовом про стягнення з відповідача 12 837,24 грн. вартості втраченого вантажу за Договором, а також 34 815,00 грн. штрафу, нарахованого відповідно до пункту 18 цього правочину.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно з частинами 1-3 статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Суд зазначає, що факт прийняття до виконання відповідачем як перевізником вантажу за Договором у розмірі 22 тони підтверджується наявною в матеріалах справи копією товарно-транспортної накладної від 18.07.2024 року № 225288, яка містять усі необхідні ідентифікуючі ознаки відповідної поставки.
Відповідно до статті 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
За умовами статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Відповідно до частин 1, 3 статті 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає, серед іншого, у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Оскільки за наявними у матеріалах справи доказами відповідачем не було забезпечено належне виконання умов укладеного між сторонами Договору, а ввірений Підприємцю вантаж обсягом 6 760 кг був втрачений під час його перевезення (що підтверджується, зокрема, відповідним актом зважування та письмовими поясненнями водія ОСОБА_1 , який безпосередньо здійснював перевезення вантажу за Договором), суд дійшов висновку про наявність правових підстав для покладення на Підприємця відповідальності за неналежне виконання умов Договору.
Нормами статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
З урахуванням наведеного, позивач повинен довести факт порушення відповідачем договірних зобов'язань, заподіяння позивачу збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При цьому, при визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства. Відповідачу, у свою чергу, необхідно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
Проте, Підприємець у встановленому законом порядку не довів належними та допустимими доказами відсутності його вини у спричиненні збитків позивачу, тоді як вина перевізника у порушенні умов Договору замовником (позивачем) доведенню не підлягає. Докази, які свідчать про те, що втрата (нестача) вантажу сталася внаслідок обставин, яким відповідач не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало, в матеріалах справи відсутні.
У той же час, у діях Підприємця наявні усі елементи господарського правопорушення, а саме: протиправна поведінка відповідача, що полягала у незабезпеченні схоронності ввіреного йому вантажу; наявні збитки, заявлені позивачем, що складаються з вартості втраченого відповідачем при перевезенні вантажу вартістю 12 837,24 грн. ((41 778,00 грн./22 тони) * 6,760 тон); причинний зв'язок між протиправними діями відповідача і шкодою, заподіяною Підприємству неналежним виконанням умов Договору, що призвело до втрати частини ввіреного перевізнику вантажу.
Таким чином, беручи до уваги встановлені фактичні обставини втрати вантажу та враховуючи, що відповідачем не спростовано факту наявності в діях перевізника (виконавця) вини за незбереження прийнятого до перевезення вантажу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення суми збитків у розмірі 12 837,24 грн., які виникли у зв'язку з фактичним незбереженням частини вантажу при перевезенні, є обґрунтованими.
Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Підприємства до відповідача про стягнення 12 837,24 грн. вартості втраченого вантажу під час перевезення.
Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо збереження схоронності вантажу, а також враховуючи наявність вини в його втраті, позивач просив суд стягнути з Підприємця 34 815,00 грн. штрафу, що дорівнює вартості вантажу, зазначеній у товарно-транспортній накладній від 18.07.2024 року № 225288.
Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Положеннями статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (стаття 230 Господарського кодексу України).
За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з частиною 2 вищезазначеної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Відповідно до пункту 18 Договору у разі втрати, псування чи пошкодження вантажу, прийнятого до перевезення та до видачі його вантажоодержувачу, виконавець обов'язується відшкодувати замовнику повну, кінцеву та безспірну суму, яка покриває усі існуючі та потенційно можливі претензії (матеріального характеру або іншого виду) до замовника як експедитора від вантажовідправника чи вантажоодержувача. Крім сплати вартості втраченого, пошкодженого чи зіпсутого вантажу, виконавець при наявності його вини, зобов'язаний на вимогу замовника оплатити штраф у розмірі вартості вантажу, переданого до перевезення, що відображена у ТТН чи CMR.
Оскільки матеріалами справи підтверджується наявність вини перевізника у втраті частини ввіреного йому вантажу, а також беручи до уваги, що нарахована позивачем сума штрафу в розмірі 34 815,00 грн. відповідає умовам Договору та не перевищує обрахованого судом розміру цієї штрафної санкції (з урахуванням вартості переданого до перевезення Підприємцю вантажу з ПДВ, що зазначена у товарно-транспортній накладній від 18.07.2024 року № 225288), суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Підприємства про стягнення з відповідача нарахованої суми цієї штрафної санкції, у зв'язку із чим така вимога також підлягає задоволенню.
Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження відсутності його вини у втраті частини ввіреного йому до перевезення товару за Договором чи компенсації позивачу вартості такого товару і нарахованої суми штрафу.
За таких обставин, позовні вимоги Підприємства підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача, у зв'язку із задоволенням позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Макарова Сергія Анатолійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь Приватного підприємства "Логісттер" (46010, Тернопільська область, Тернопільський район, місто Тернопіль, вулиця Володимира Великого, будинок 9, квартира 64; код ЄДРПОУ 43713052) 12 837 (дванадцять тисяч вісімсот тридцять сім) грн. 24 коп. вартості втраченого майна під час перевезення, 34 815 (тридцять чотири тисячі вісімсот п'ятнадцять) грн. 00 коп. штрафу, а також 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 02.06.2025 року.
Суддя В.С. Ломака