ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
02.06.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/157/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіскотломонтаж-Львів" про ухвалення додаткового рішення вх.№ 8273/25 від 16.05.2025 у справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіскотломонтаж-Львів"
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Шатрова Олександра Олександровича
про стягнення коштів в сумі 77 170 грн 72 коп.
установив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіскотломонтаж-Львів" із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Шатрова Олександра Олександровича про стягнення коштів за платіжним дорученням №1611 від 14.12.2021 у сумі 77 170 грн 72 коп., з яких: 70000 грн 00 коп. - основний борг; 6085 грн 60 коп. - інфляційне збільшення; 1085 грн 12 коп. - 3% річних.
Вирішення процесуальних питань.
05.05.2025 суд ухвалив рішення про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіскотломонтаж-Львів" до Фізичної особи-підприємця Шатрова Олександра Олександровича про стягнення коштів в сумі 77 170 грн 72 коп.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
При поданні позовної заяви позивач вказав, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20 000 грн 00 коп.
16.05.2025 ТОВ "Сервіскотломонтаж -Львів" через підсистему "Електронний суд" подало заяву про ухвалення додаткового рішення вх.№8273/25
Відповідно до ч.3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про розгляд заяви ТОВ "Сервіскотломонтаж -Львів" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
02.06.2025 суд ухвалив додаткове рішення.
Позиція позивача.
Позиція представника позивача викладена у заяві про відшкодування судових витрат, згідно з якою просить стягнути з відповідача 20 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу. В підтвердження понесених витрат подала Договір про надання правничої допомоги від 12.01.2025, Додаткову угоду до договору №2 від 19.01.2025, Акт приймання наданих послуг від 15.05.2025, детальний опис робіт (наданих послуг) від 15.05.2025.
Позиція відповідача.
Відповідач заперечення щодо відшкодування судових витрат не подав.
Обставини справи, оцінювання доказів.
12.01.2025 Адвокатським об'єднанням "Мейн Бізнес Партнерс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіскотломонтаж-Львів" укладений Договір про надання правничої допомоги № 12/01/25.
19.01.2025 сторони уклали додаткову угоду до Договору про надання правничої допомоги № 12/01/25 від 12.01.2025, відповідно до п. 1 якої сторони погодили представництво Об'єднанням інтересів Клієнта у Господарському суді Івано-Франківської області у справі № 909/157/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіскотломонтаж-Львів" до Фізичної особи-підприємця Шатрова Олександра Олександровича про стягнення коштів у розмірі 77 170 грн 72 коп..
Згідно з п. 2 Додаткової угоди № 2 Сторони погодили фіксований розмір гонорару за надання правової допомоги, визначеної у п. 1 цієї Додаткової угоди № 2, що становить 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 коп. Об'єднання в межах цього фіксованого розміру зобов'язується надати такі послуги: провести аналіз матеріалів справи, збір додатків, дослідження практики Верховного Суду щодо застосування ст. 1212 ЦК України, підготовка та подання позовної заяви, контроль стану провадження. Вартість інших послуг, які не входять у цей фіксований розмір гонорару, розраховується за тарифом: 2 000 грн - 1 година наданих послуг.
Оплата гонорару здійснюється на умовах відстрочення платежу, протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту набрання рішенням Господарського суду Івано - Франківської області у справі № 909/157/25 законної сили. Оплата частинами допускається (п. 3 Додаткової угоди № 2).
Представництво позивача у справі № 909/157/25 здійснювала адвокатка Адвокатського об'єднання "Мейн Бізнес Партнерс" Шестакевич Юлія Василівна на підставі ордера серії ВС №1328603 від 28.11.2024.
На виконання умов договору про надання правничої допомоги № 12/01/25 Адвокатське об'єднання "Мейн Бізнес Партнерс" надало послуги з представництва інтересів позивача у суді, що підтверджується актом приймання наданих послуг від 15.05.2025.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).
Згідно зі ст.26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Разом з тим, згідно зі ст.15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст. 2 зазначеного Кодексу).
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (ст.129 ГПК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
В ч. 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Об'єднана палата Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Разом з тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
Таким чином, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Висновок суду.
При визначені розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу суд взяв до уваги ту обставину, що спір у цій справі для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом. Великої кількості законів та підзаконних нормативно-правових актів, які належать дослідженню адвокатом, і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. Матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження б яких адвокат витратив значний час.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що критеріям співмірності, пропорційності до предмета спору та розумності їх розміру, відповідають витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн 00 коп., які відповідно до приписів ч. 4 ст. 129 ГПК України належить покласти на відповідача .
Керуючись статтями 233, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
частково задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіскотломонтаж-Львів" про ухвалення додаткового рішення вх.№ 8273/25 від 16.05.2025 у справі № 909/157/25.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Шатрова Олександра Олександровича, АДРЕСА_1 (код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіскотломонтаж-Львів", вул. Природна, буд. 5 Б, кв. 20, м. Львів, 79044 (код 37801512) 10 000 (десять тисяч ) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 (десять тисяч ) грн 00 коп. покласти на позивача.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строк, визначений розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне додаткове рішення складено 02.06.2025
Суддя Т. В. Максимів