номер провадження справи 4/8/25
26.05.2025 Справа № 908/187/25
м.Запоріжжя Запорізької області
за позовом Концерну «Міські теплові мережі», (69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», буд. 137)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМЕЛОТ ПРАЙМ», (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 58)
про стягнення 102038,24 грн.
Суддя Зінченко Н.Г.
при секретарі судового засідання Батрак М.В.
За участю представників сторін:
від позивача - Калініна-Заєць Ю.М., на підставі довіреності № 912/20-25 від 19.12.2024;
від позивача - Фарзаєва К.А., на підставі довіреності № 911/20-25 від 19.12.2024;
від відповідача - Непомнящий Я.В., на підставці Ордеру на надання правничої допомоги АР № 1226854 від 06.03.2025;
21.01.2025 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № б/н, сформована в системі «Електронний суд» ЄСІТС 21.01.2025, (вх. № 209/08-07/25 від 21.01.2025) Концерну «Міські теплові мережі», м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМЕЛОТ ПРАЙМ», м. Запоріжжя про стягнення 102038,24 грн. заборгованості (основного боргу за надані послуги з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 по 31.08.2024) за типовим індивідуальним договором № 73204531 від 01.11.2021 про надання послуги з постачання теплової енергії.
Пунктом першим прохальної частини позовної заяви позивач просить суд відкрити провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2025 справу № 908/187/25 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/187/25 в порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/8/25, ухвалено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.02.2025 ухвалено здійснювати розгляду справи № 908/187/25 за правилами загального позовного провадження та призначити у справі підготовче засідання на 11.03.2025.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.03.2025 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 908/187/25 до 13.05.2025, підготовче засідання відкладено на 14.04.2025.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.04.2025 відкладено підготовче засідання на 05.05.2025.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.05.2025 закрито підготовче провадження у справі № 908/187/25, справу призначено до розгляду по суті та призначено судове засідання на 13.05.2025.
В судовому засіданні оголошувалася перерва до 26.05.2025, про що зазначено в протоколі судового засідання від 13.05.2025.
В судове засідання 26.05.2025 з'явилися представники сторін, фіксація судового процесу здійснювалася з використанням системи відеоконференцзв'язку: vkz.court.gov.ua.
В судовому засіданні 26.05.2025 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та долучених судом до матеріалів справи.
Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві, обґрунтовані посиланням на приписи ст., ст. 319, 322, 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст., ст. 1, 2, 193 ГК України, норми Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 (надалі - Правила № 830), Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 (надалі - Методика № 315). В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «КАМЕЛОТ ПРАЙМ» є власником нежитлового приміщення ХІХ-1, підвалу (літ. А-4), яке розташовано в житловому будинку № 58 по пр. Моторобудівників у м. Запоріжжі. Як стверджує позивач, в силу вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» між позивачем та ТОВ «КАМЕЛОТ ПРАЙМ» укладений типовий індивідуальний договір № 73204531 про надання послуги з постачання теплової енергії за вказаною адресою з 01 листопада 2021 року. Житловий будинок № 58 по пр. Моторобудівників оснащений приладом комерційного обліку теплової енергії Ultraheat 2WR5 заводський номер 65645831. Нежитлове приміщення відповідача не оснащене розподільним приладом обліку теплової енергії. Позивачем надано відповідачу послугу з постачання теплової енергії до належного йому нежитлового приміщення за період з 01.06.2022 - 31.08.2024 на загальну суму 102038,24 грн., що підтверджується розрахунком суми грошової заборгованості та детальним розрахунком нарахувань. Позивачем були сформовані та надані відповідачу рахунки на оплату спожитої послуги за спірний період. У зазначених рахунках міститься посилання на вказаний прилад комерційного обліку будинку, обсяг спожитої у будівлі теплової енергії визначено за показами вузла комерційного обліку. Відповідач за період 01.06.2022 - 31.08.2024 не виконав свої обов'язки по сплаті за надану послугу з постачання теплової енергії згідно умов договору, у зв'язку з чим у відповідача виникла грошова заборгованість у розмірі 102038,24 грн. Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку, в якому знаходиться приміщення відповідача, підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі (відповідні рішення містяться на офіційному сайті Запорізької міської ради), а також знаходженням нежитлового приміщення відповідача у багатоквартирному житловому будинку. З урахуванням викладеного, позивач просить суд позов задовольнити повністю, а також покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору.
Відповідач проти позову заперечив з підстав, наведених у Відзиві на позовну заяву (вх. № 2961/08-08/25 від 10.02.2025). Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач зазначає, що нежитлове приміщення ХІХ-1, підвалу (літ. А-4), яке розташовано в житловому будинку № 58 по пр. Моторобудівників у м. Запоріжжі є неопалювальним приміщенням, що встановлено відповідними судовими рішеннями за результатами розгляду господарських справ № 908/1910/20 та № 908/1617/22. Натомість позивач цей факт ігнорує та посилається на Акт обстеження системи теплоспоживання від 21.10.2019, стверджуючи, що через підвальне приміщення ТОВ «КАМЕЛОТ ПРАЙМ» проходять трубопроводи та стояки будинкової системи опалення, а також, що у спірних правовідносин підлягає застосуванню Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг. Проте відповідач просить суд врахувати, що труби, розміщені в підвалі та заізольовані, не є відкритими джерелами тепловіддачі для забезпечення нормативного теплового режиму. При цьому, відповідач наполягає на тому, що тепловтрати через ізольовані трубопроводи розраховуються окремо за формулою № 23 Методики № 315 та не вважаються послугою з централізованого опалення для власника підвальних приміщень. Заперечуючи проти позовних вимог відповідач стверджує, що розрахунок заявленої позивачем до стягнення суми заборгованості позивача не відповідає вимогам Правил надання послуг з централізованого опалення, холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005, та принципу пропорційності, оскільки включає неопалювані приміщення до розподілу теплової енергії. Разом із тим, в підвалі відповідача немає опалювальних приладів (радіаторів), а трубопроводи ізольовані. Отже, відсутнє джерело тепла, яке могло б забезпечити нормативний температурний режим. Тобто, жодної послуги з опалення цього підвального приміщення у спірному періоді позивач відповідачу не надавав. Також при вирішенні спору відповідач просить суд врахувати форс-мажорну обставину, яка сталася 23.01.2025 та яка безпосередньо вплинула на можливість виконання відповідачем зобов'язань перед позивачем. Так, 23.01.2025 під час ворожого обстрілу Шевченківського району міста Запоріжжя внаслідок воєнних дій (ракетного чи бомбового удару) відбулося руйнування майна відповідача (у тому числі нежитлових приміщень). Пошкодження зазнав робочий кабінет відповідача, у якому зберігаються робочі документи необхідні також для розгляду даної справи. Подія була зафіксована 23.01.2025 шляхом повідомлення на гарячу лінію «15-80» (номер повідомлення: 1283614) та на гарячу лінію « 102». Також зареєстроване кримінальне провадження (присвоєно номер ЄРДР 22025080000000115). Крім того, відповідач 06.02.2025 за № 06/02 (вх. № 2246918 від 07.02.2025) звернувся до Запорізької міської ради для фіксації технічного стану приміщення. З урахуванням зазначеного, відповідач вважає заявлені позовні вимоги, необґрунтованими, недоведеними та просить суд в задоволенні позову відмовити повністю.
14.04.2025 відповідачем подані в порядку ст. 42 ГПК України Письмові пояснення (вх. № 7736/08-08/25 від 14.04.2025), в яких відповідачем в обґрунтування його заперечень на позовні вимоги зазначено, що з січня 2022 року для розподілу загального обсягу теплової енергії зафіксованого вузлом комерційного обліку стала застосовуватись друга редакція Методики № 315, яка має понад 26 формул тільки для визначення кількості теплової енергії на 4 категорії приміщень: «окреме приміщення з транзитними мережами опалення», «опалюване приміщення», «приміщення з індивідуальним опаленням» та «приміщення з комбінованим опаленням». У зв'язку із виникненням численних проблемних питань щодо застосування Методики № 315 згідно розпорядження Запорізького міського голови № 27 від 03.02.2023 була створена робоча група по напрацюванню пропозицій до Методики № 315 щодо нарахування за теплову енергію для нежитлових приміщень. Одним із результатів роботи такої робочої групи стало затвердження рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 513 від 14.09.2023 «Порядку визначення належності підвальних приміщень багатоквартирних будинків до приміщень з транзитними мережами опалення». В п. З цього Порядку визначено лише 2 терміни: - окремі приміщення з транзитними мережами опалення - це окремі приміщення у будівлі/будинку, через які проходять ділянки транзитних трубопроводів опалення та відсутні опалювальні прилади відповідно до проекту будівлі/будинку, та які перебувають у власності або користуванні різних споживачів послуги з постачання теплової енергії; та - опалюване приміщення - це приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньо будинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря. Після обстеження належного відповідачу нежитлового приміщення ХІХ-1, підвалу (літ. А-4), яке розташовано в житловому будинку № 58 по пр. Моторобудівників у м. Запоріжжі, комісією встановлено та Актом обстеження підвального приміщення багатоквартирного будинку від 12.06.2024 зафіксовано, що у підвалі відсутні опалювальні прилади та знаходяться лише трубопроводи з горизонтальною та вертикальною прокладкою та зроблений висновок, що належне ТОВ «КАМЕЛОТ ПРАЙМ» підвальне приміщення є окремим приміщенням з транзитними мережами. При у цьому Акті не зазначено чи є це приміщення опалювальним. Акт обстеження підвального приміщення багатоквартирного будинку від 12.06.2024 затверджений рішенням виконавчого комітету запорізької міської ради № 467 від 24.07.2024 та в цьому ж рішенні вказано про здійснення перерахунку з 01.06.2022. Як зазначає відповідач, в обґрунтування позовних вимог позивач до позовних матеріалів надав документ «Інформація по нарахуванням споживача». В колонці 3 другої таблиці на «Інформації» зазначено, що позивач розподіляє на підвал відповідача обсяги теплової енергії на «ЗБП» (загально-побутові потреби). Однак, такі нарахування відповідач вважає безпідставними, оскільки позивачем не враховані приписи пункт 10 розділу І Методики № 315, преюдиційні факти про відсутність опалюваної площі у неопалюваному підвалі відповідача та показники формул 23, 24 Методики № 315 в другій редакції. Так, відповідно до визначення, наведеного в Методиці № 315, загально-будинкові потреби опалення - це витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкової систем опалення будинку без врахування обсягу теплової енергії, що надходить від ділянок транзитних трубопроводів до окремих приміщень з транзитними мережами опалення. Формули 23 та 24 знаходяться в розділі IV Методики № 315 «Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби». Транзитні труби у підвалі відповідача - це невід'ємна складова загального трубопроводу на забезпечення функціонування системи опалення будинку і в Методиці № 315 лише формула 23 призначена для розрахунку фактичних теплових втрат по довжині труб у підвалі. Натомість, позивач при розрахунку застосовує формули 3 та 15 Методики № 315 другої редакції, які призначені для визначення обсягу теплової енергії тільки для «приміщення з індивідуальним опаленням». Нежитлове приміщення відповідача - це підвал, який підпадає під термінологію розділу З Національних стандартів з проектування ДСТУ - НБА.2.2-5:2007 «Настанова з розроблення та складання енергетичного паспорту будинків», яким визначено: п. 3.7 неопалювальний підвал - це підвал, в якому відсутні джерела тепловиділення. За наслідками вирішення спорів у справах № 908/1910/20 та № 908/1617/22 приміщення відповідача визнано «неопалюваним підвалом» де не має опалюваної площі. У підвалах немає опалюваної площі згідно норм ДБН. Отже, у позивача не виникає права розподіляти обсяг теплової енергії на загальнобудинкові потреби для «підвалу» відповідача. З урахуванням наведеного, відповідач вважає, що позивач неправильно визначив формули, по яким потрібно визначати обсяг теплових втрат, які фактично надходять у «підвал» ТОВ «КАМЕЛОТ ПРАЙМ». Згідно Акту технічного обстеження від 27.04.2021 нежитлового приміщення відповідача, який здійснений управителем - ТОВ «Керуюча компанія «МРІЯ», встановлено, що у приміщенні підвалу ХІХ-1 літ. А-4 по пр. Моторобудівників, 58 проходить ізольований пластиковий зворотній циркуляційний трубопровід опалення діаметром 50 мм довжиною 52,06 метрів та десять вертикальних пластикових стоякових циркуляційних трубопроводів діаметром 30 мм та довжиною 2,55 метрів кожний, усього 77,56 метрів. З урахуванням вищенаведеного, відповідачем складений контррозрахунок із застосуванням формули 23 Методики № 315 в другій редакції для визначення те6плових втрат у підвалі від ізольованих трубопроводів у спірному періоді. Так згідно контррозрахунку відповідача за спірний період загальна сума за обсяг теплових втрат становить 16149,72 грн. На підставі зазначеного, відповідач вважає, що стягненню з ТОВ «КАМЕЛОТ ПРАЙМ» підлягає 16149,72 грн. заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії.
05.05.2025 Концерном «Міські теплові мережі» через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС подані Письмові пояснення по справі (вх. № 9185/08-08/25 від 05.05.2025), в яких позивач навів свої аргументи, щодо заперечень відповідача, наведених в письмових поясненнях, та контррозрахунку відповідача. Зокрема, стосовно тверджень ТОВ «КАМЕЛОТ ПРАЙМ» про преюдиційність фактів, встановлених у справах № 908/1910/20 та № 908/1617/22, позивач зауважує, що в наведених справах судами прийняті рішення в рамках правовідносин, які регулювались нормами Правил № 630 від 21.07.2005, Законом України від 24.06.2004 № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги». Судом не розглядалися договірні відносини, які виникли із введенням в дію Закон України від 09.11.2017 N 2189-VIII; постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» № 830 від 21.08.2019. Також судом не розглянуто нові підстави та підходи здійснення нарахувань за надані послуги, які здійснюються згідно приписів Методики № 315 та Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». У справі № 908/187/25 мають місце: зміни в законодавстві; визначення нової класифікації житлово-комунальних послуг, нової системи взаємовідносин, які виникатимуть у процесі надання та споживання цих послуг; запроваджено нові моделі договірних відносин у сфері комунальних послуг; зміна підходів до нарахувань; зміна тарифів; зміна періоду заборгованості; надання нової доказової бази тощо. Щодо типу приміщення, належного відповідачу, позивач просить суд врахувати, що розділом 3 Національних стандартів з проектування ДСТУ - НБА.2.2-5: 2007 «Настанова з розроблення та складання енергетичного паспорту будинків» визначено терміни: п. 3.7 неопалювальний підвал - це підвал, в якому відсутні джерела тепловиделення; п. 3.8 опалювальний підвал - це підвал в якому передбачені опалювальні пристрої для підтримання завданої температури. В Акті обстеження підвального приміщення багатоквартирного будинку від 12.06.2024, що належить відповідачу, зазначено, що вказане приміщення є окремим приміщенням з транзитними мережами опалення. Відповідно до Методики № 315 (перша редакція) неопалюваним приміщенням є приміщення у будівлі, яке забезпечується тепловою енергією від централізованого або автономного джерела теплопостачання та у якому не нормується температура внутрішнього повітря і відсутні опалювальні прилади будь-якого типу та трубопроводи внутрішньобудинкової системи теплопостачання та постачання гарячої води; опалюване приміщення - приміщення у будівлі, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання та у якому забезпечується нормативна температура повітря. Опалювана площа приміщення, відповідно до визначення наведеного у Правилах № 830, це загальна площа приміщення без урахування площі лоджій, балконів, терас. Відповідно до визначення передбаченого Законом внутрішньобудинкові системи багатоквартирного будинку - механічне, електричне, газове, сантехнічне та інше обладнання в будинку, яке обслуговує більше одного житлового та/або нежитлового приміщення, у тому числі комунікації до обладнання споживача, системи автономного теплопостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання від зовнішньої поверхні стіни будівлі до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення (для систем газопостачання - від запірного пристрою на вводі в будинок до запірних пристроїв включно перед місцями підключення газових приладів, газоспоживального обладнання, теплових агрегатів тощо. У зв'язку з тим, що система опалення в нежитловому приміщенні відповідача відноситься до загальної внутрішньобудинкові системи багатоквартирного будинку, наявність однієї складової - загальної системи опалення у вигляді транзитних трубопроводів радіаторів, підводок, радіаторів, стояків, тощо вже є фактичним підтвердженням споживання теплової енергії нежитловим приміщенням. При цьому, відсутність радіаторів не означає відсутність споживання послуг з централізованого опалення, оскільки наявність стояків в приміщенні свідчить про надходження тепла в приміщення. Згідно наказу № 358 від 28.12.2021 «Про затвердження Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (оновлена редакція) визначено, що в будинку/будівлі вирізняється 4 типи приміщень: опалюване приміщення, приміщення з індивідуальним опаленням, окремі приміщення з транзитними мережами опалення, приміщення з комбінованою системою опалення. Для всіх типів приміщень, крім опалювального, у Методиці визначена певна сукупність документів та ознак за якими можливо їх визначити. Опалюване приміщення - приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря; окремі приміщення з транзитними мережами опалення - окремі приміщення у будівлі/будинку, через які проходять ділянки транзитних трубопроводів опалення та відсутні опалювальні прилади відповідно до проекту будівлі/будинку, та які перебувають у власності або користуванні різних споживачів послуги з постачання теплової енергії. Отже, з 12.06.2024 Актом обстеження та 24.07.2024 рішенням ЗМР визнано підвальне приміщення відповідача окремим приміщенням з транзитними мережами опалення. Тобто даним актом підтверджено наявність в приміщенні опалювальні прилади будь-якого типу, в даному випадку транзитні мережі, які складають загальнувнутрішньо будинкову систему теплопостачання. Також, позивач не згоден із застосуванням формул 23 і 24 Методики № 315, виходячи з наступного. Формули 23, 24 Методики № 315 застосовуються для визначення обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньо будинкової системи опалення, тобто для визначення частки, яка підлягає розподілу на загальнобудинкові потреби на опалення (витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення) та місць загального користування(загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень). Тобто дані формула застосовуються загалом для будівлі (для житлових та нежитлових приміщень). Натомість, житловий будинок по пр. Моторобудівників, 58 обладнаний приладом комерційного обліку теплової енергії. Система опалення нежитлового приміщення ХІХ-1 має сумісну із будівлею систему опалення та не обладнана приладом розподільного обліку теплової енергії. За період до березня 2023 року розподіл теплової енергії за договором № 73204531 виконувався пропорційно опалювальній площі, як для приміщень не оснащених вузлом розподільного обліку теплової енергії. Згідно протоколу загальних зборів співвласників будинку № 58 по пр. Моторобудівників нежитлове приміщення № ХІХ-1 було визнано приміщенням з транзитними мережами опалення. В подальшому Концерном «МТМ» здійснено обстеження нежитлового приміщення відповідача та виявлено, що по приміщенню проходять трубопроводи системи опалення житлового будинку. Трубопроводи покриті в один шар мерілоном товщиною 5 мм, що не відповідає вимогам нормативної документації щодо ізоляції трубопроводів. В листопаді 2023 року згідно протоколу загальних зборів співвласників будинку № 58 по пр. Моторобудівників виконано перерозподіл теплової енергії по будинку та проведено перерахунок умовно-змінної частини споживачу ТОВ «КАМЕЛОТ ПРАЙМ», як приміщення з транзитними мережами опалення. Згідно п. 3 розділу ІІІ Методики № 315 для приміщень з індивідуальним опаленням та окремих приміщень з транзитними мережами опалення, окрім визначеної частки спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення, здійснюється розподіл теплової енергії, що надходить у ці приміщення від транзитних ділянок трубопроводів внутрішньобудинкових систем опалення та ГВП, що прокладені у цих приміщеннях. Визначення обсягу теплової енергії що надходить у приміщення від транзитних ділянок трубопроводів внутрішньо будинкових систем опалення та ГВП здійснюється на підставі формули № 3 розділу ІІ Методики № 315. Згідно п. 8 розділу IV Методики № 315, обсяг теплової енергії, витрачений на загально будинкові потреби опалення будинку/будівлі, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будинку/будівлі (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалювальних площ/об'ємів їх житлових/нежитлових приміщень. Загальний обсяг розподіленої теплової енергії на опалення приміщень з індивідуальним опаленням або окремого приміщення з транзитними мережами опалення розраховується за формулою № 15 Методики № 315. Згідно другої редакції Методики № 315 загальнобудинкові потреби - витрати на забезпечення спільних потреб будівлі/будинку комунальними послугами; загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення; місця загального користування (далі - МЗК) - загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень; п. 2 Розділу ІІ Методики загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у кожному розрахунковому періоді розподіляється на потреби безпосередньо опалення житлових/нежитлових приміщень, забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення будівлі/будинку та сумарного обсягу теплової енергії, що надходить до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення, у відповідності до формули № 1, 2. Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення здійснюється відповідно до розділів III, IV цієї Методики. При прийнятті рішення у цій справі позивач просить суд врахувати ці пояснення.
24.05.2025 Концерном «Міські теплові мережі» через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС подані Додаткові пояснення по справі (вх. № 10672/08-08/25 від 26.05.2025), в яких позивач не погоджується із твердженнями відповідача, що нежитлове приміщення ХІХ-1 відноситься до допоміжних приміщень, в якому не нормується температура внутрішнього повітря. Свою позицію позивач мотивує тим, що згідно ДБН В.2.5-67:2013 «Опалення, вентиляція та кондиціювання» теплове навантаження систем опалення слід визначати згідно з ДСТУ Б ЕN 12831 проектна внутрішня температура згідно ДСТУ Б ЕN 12831 залежить від призначення або способу використання приміщення. Також позивач звертає увагу суду що загальна опалювальна площа будинку № 58 по пр. Моторобудівників складає 3580,65 кв.м. Пунктом 7 розділу I Методики № 315 передбачено, що у разі, якщо одна будівля/будинок має два та більше вводи відповідної зовнішньої інженерної мережі, які оснащено вузлами комерційного обліку, то визначення обсягу спожитої послуги та її розподіл здійснюється за сумою всіх вузлів комерційного обліку відповідної комунальної послуги у будівлі/будинку. За рішенням співвласників будівлі/будинку розподіл може здійснюватися окремо для кожної її частини, що оснащена вузлом комерційного обліку відповідної комунальної послуги. Відповідно до п. 8 Методики № 315 У разі, якщо окреме приміщення будівлі/будинку, яке є самостійним об'єктом нерухомого майна, має окремий інженерний ввід зовнішньої інженерної мережі або окреме відгалуження перед вузлом комерційного обліку, та оснащене вузлом обліку комунальної послуги, то показання такого вузла враховуються як показання вузла комерційного обліку при визначенні загального обсягу спожитої відповідної комунальної послуги у будівлі/будинку та як показання вузла розподільного обліку при розподілі цього визначеного загального обсягу спожитої комунальної послуги відповідно до цієї Методики. За рішенням співвласників будівлі/будинку визначення обсягу спожитої послуги у такому приміщенні може здійснюватися лише на підставі показань вузла обліку відповідної комунальної послуги, яким воно оснащене, та не враховуватись при визначенні загального обсягу спожитої відповідної комунальної послуги у будівлі/будинку і не приймати участь в загальному розподілі комунальної послуги у будівлі/будинку. Відповідач за адресою пр. Моторобудівників, 58 має приміщення: за договором № 73204531 з площею 239,2 кв.м.; за договором № 73201221 з площею 753,9 кв.м., яке має окреме відгалуження перед вузлом обліку та оснащено вузлом обліку комунальної послуги. Тому покази даного приладу обліку враховуються як показання вузла комерційного обліку. Протоколом зборів співвласників будинку № 58 по пр. Моторобудівників прийнято рішення здійснювати розподіл теплової енергії між споживачами окремо для кожної частини будівлі згідно лічильників Ultraheat 2WR зав. № 65645831, та Sonometer 1000 зав. № 34712942. Це пояснює різницю площ, при розподілі послуг по умовно-змінній частині та умовно-постійній частинах тарифу. Зазначенні пояснення позивач просить суд врахувати при винесені судового рішення.
Розглянувши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
Концерн «Міські теплові мережі» (позивач у справі) є юридичною особою, що діє на підставі Статуту, який знаходиться у загальному доступі в мережі Інтернет на офіційному сайті Концерну «МТМ».
Основною метою діяльності позивача є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією (за Державним класифікатором продукції та послуг ДК 016:2010 код 35.30.1 - пара та гаряча вода; постачання пари, гарячої води), одержання прибутку для здійснення діяльності позивача та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу позивача. (п. 2.1 Статуту)
Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут та інше. (п. 2.2 Статуту).
Правовідносини між позивачем та Споживачами в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, Положенням про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 «Про затвердження «Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг» та іншими нормативно-правовими актами України.
Згідно з ч. 7 ст. 14 Закону України від 09.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, та/або досягнення згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної комунальної послуги, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п'ятої статті 13 цього Закону.
Частиною 5 статті 13 даного Закону встановлено, що в разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
02.10.2021 Концерн «Міські теплові мережі» оприлюднив на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування Запорізької міської ради (можна знайти у вільному доступі в мережі Інтернет за посиланням http://zp.gov.ua/uk/articeles/item/10370/ukladannya-publichnih-dogovoriv-z-koncernom-miski-teplovi-merezhi-) та на власному офіційному веб-сайті (можна знайти у вільному доступі в мережі Інтернет за посиланням http//teploseti.zp.ua/ua/for_consumers/Public_contracts/) індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання.
Відповідно до ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Тобто внесення змін до публічного договору приєднання законодавством не допускається так як вказане призведе до порушення прав інших суб'єктів імперативно визначених відносин.
Крім того, ч. 6 ст. 633 ЦК України передбачено, що умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору є нікчемними.
Товариство з обмеженою відповідальністю «КАМЕЛОТ ПРАЙМ» (відповідач у справі) є власником нежитлового приміщення ХІХ-1 підвалу літ. А-4 загальною площею 239,2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, 58, що підтверджується Інформаційною довідкою за № 396650478 від 26.09.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчужені об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна. Підстава набуття права власності на об'єкт нерухомого майна - акт приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «КАМЕЛОТ ПРАЙМ», серія та номер 3265, виданий 01.06.2020, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою О.В.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.12.2022 у справі № 908/1569/22 за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМЕЛОТ ПРАЙМ» про стягнення 86253,24 грн. заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМЕЛОТ ПРАЙМ» на користь Концерну «Міські теплові мережі» суму основного боргу у розмірі 86253,24 грн. та судовий збір у розмірі 2481,00 грн.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.03.2023 рішення Господарського суду Запорізької області від 06.12.2022 року у справі № 908/1569/22 залишено без змін.
Даним судовим рішенням встановлено, що між Концерном «МТМ» і ТОВ «КАМЕЛОТ ПРАЙМ» укладено з 01.11.2021 Типовий індивідуальний договір № 73204531 про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - Договір) за адресою: м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. № 58.
В силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи викладене, суд визнав встановленим факт укладення між сторонами 01.11.2021 Типового індивідуального договору № 73204531 про надання послуг з постачання теплової енергії, що є публічним договором приєднання.
Пунктом 4 даного Договору встановлено, що фактом приєднання Споживача до умов Договору (акцептування Договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання Виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.
Житловий будинок № 58 по пр. Моторобудівників у м. Запоріжжя оснащений приладом комерційного обліку теплової енергії Ultraheat 2WR5, заводський номер 65645831, що підтверджується Актом про прийняття вузла комерційного обліку на абонентський облік (після держповірки) від 02.07.2020.
Нежитлове приміщення відповідача не оснащене розподільним приладом обліку теплової енергії.
Відповідачем не надано суду належних і допустимих доказів, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, на спростування цього факту.
Пунктом 5 Типового індивідуального договору встановлено, що Виконавець (позивач) зобов'язується надавати Споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах відповідно визначені цим договором.
Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Відповідно пункту 11 Типового індивідуального договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315.
Згідно пункту 32 Типового індивідуального договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.
Пунктом 33 Типового індивідуального договору передбачено, що Виконавець (позивач) формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги Споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою Споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.
Пунктом 34 Типового індивідуального договору закріплено, що Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Відповідно до пункту 38 Типового індивідуального договору Споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього Договору.
Пунктами 8, 9 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, визначено, що постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період.
Рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається органами місцевого самоврядування з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами. Опалювальний період починається не пізніше ніж коли протягом трьох діб середня добова температура зовнішнього повітря становить 8°С та нижче, а закінчується не раніше ніж коли протягом трьох діб середня добова температура зовнішнього повітря перевищує 8°С.
Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Факт постачання теплової енергії до житлового будинку, в якому знаходиться приміщення відповідача, підтверджується рішеннями виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювального сезону, відповідно до яких позивачем було розпочато і закінчено опалювальний сезон в м. Запоріжжі у відповідні роки (№ 382 від 23.10.2021, № 126 від 29.03.2022, № 410 від 31.10.2022, № 186 від 27.03.2023, № 665 від 09.11.2023 та № 87 від 27.03.2024).
Позивач вказує, що ним на виконання пункту 5 Типового індивідуального договору надано відповідачу послугу з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 по 31.08.2024 на загальну суму 102038,24 грн., що підтверджується розрахунком суми грошової заборгованості, а також детальним розрахунком здійснених нарахувань за спірний період які додані до позову.
Відповідно до умов Типового договору плата виконавцю складається з плати за послугу та плати за абонентське обслуговування. Плата за абонентське обслуговування включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги , здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води. Концерном «Міські теплові мережі» абонентська плата розрахована відповідно до річних планових витрат на зазначені функції та не залежить від обсягів спожитих послуг. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця та не залежить від обсягів послуг.
Наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 23 затверджено Вимоги до формування рахунків на оплату послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення. Відповідно до визначення наведеного у п. 3 вимог, абонентський номер споживача - номер споживача, визначений договором про надання відповідної комунальної послуги, який дає змогу ідентифікувати його виконавцю комунальної послуги або уповноваженій особі. Номер договору і абонентський номер споживача відповідно є одним і тим же числом та дає змогу ідентифікувати споживача. Вимог щодо присвоєння чи алгоритму встановлення певного номеру законодавством не передбачене.
Пунктом 34 Правил надання послуги з постачання теплової енергії визначено, що рахунок на оплату спожитої послуги надається споживачу на безоплатній основі щомісяця відповідно до статті 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Рахунки на оплату спожитої послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів послуг, на основі показань вузлів комерційного обліку з урахуванням показань вузлів розподільного обліку відповідно до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та надаються споживачу (його представнику) у строк не пізніше ніж за 10 календарних днів до граничного строку внесення плати за послуги, визначеного договором. Законодавець жодним нормативно-правовим актом не визначив, яким саме чином необхідно надати споживачу рахунки на оплату спожитої послуги (особисто, простою, рекомендованою, цінною кореспонденцією чи методом розносу по поштовим скриням/приміщенням споживання). Крім того споживачу надано право отримувати інформацію - як зазначену в рахунках на оплату так і додаткову без додаткової плати.
Актами від 24.11.2022, від 30.09.2024 зафіксовано зняття показань будинкового приладу обліку теплової енергії.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем були сформовані в електронному вигляді рахунки за надання послуги за договором № 73204531 на оплату спожитої послуги з постачання теплової енергії: - за червень 2022 року на суму 1615,68 грн.; - за липень 2022 року на суму 1615,68 грн.; - за серпень 2022 року на суму 1615,68 грн.; - за вересень 2022 року на суму 1615,68 грн.; - за жовтень 2022 року на суму 1621,68 грн.; - за листопад 2022 року на суму 10404,89 грн.; - за грудень 2022 року на суму 15660,26 грн.; - за січень 2023 року на суму 16993,62 грн.; - за лютий 2023 року на суму 15405,31 грн.; - за березень 2023 року на суму 12845,96 грн.; - за квітень 2023 року на суму 1621,68 грн.; - за травень 2023 року на суму 1621,68 грн.; - за червень 2023 року на суму 1621,68 грн.; - за липень 2023 року на суму 1621,68 грн.; - за серпень 2023 року на суму 1901,69 грн.; - за вересень 2023 року на суму 1862,80 грн.; - за жовтень 2023 року на суму 1682,87 грн.; - за листопад 2023 року на суму - 29093,28 грн.(з «від'ємним» значенням); - за грудень 2023 року на суму 8596,63 грн.; - за січень 2024 року на суму 8459,09 грн.; - за лютий 2024 року на суму 7447,85 грн.; - за березень 2024 року на суму 6916,98 грн.; - за квітень 2024 року на суму 1682,87 грн.; - за травень 2024 року на суму 1682,87 грн.; - за червень 2024 року на суму 1682,87 грн.; - за липень 2024 року на суму 1666,92 грн.; - за серпень 2024 року на суму 1666,92 грн., а всього на загальну суму 102038,24 грн.
Вказані рахунки містять найменування послуг: - постачання теплової енергії (умовно-змінна частина тарифу/в опалювальному сезоні), - постачання теплової енергії (умовно-постійна частина тарифу), - плата за абонентське обслуговування. Також в рахунках зазначені покази вузла комерційного обліку: тип приладу - Ultraheat 2WR5, заводський номер - 65645831, зазначено загальну площу будівлі - 3580,65 кв.м. та опалювальну площу споживача - 239,2 кв.м.
Як стверджує позивач, відповідач за спірний період 01.06.2022 - 31.08.2024 не виконав свої обов'язки по сплаті за надану послугу з постачання теплової енергії згідно умов Типового індивідуального договору № 73204531 від 01.11.2021, у зв'язку з чим за у відповідача виникла грошова заборгованість у розмірі 102038,24 грн., що стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом у даній справі.
Розглянувши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши представлені сторонами письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Спірні правовідносини сторін є господарськими та регулюються Типовим індивідуальним договором № 73204531, який укладено сторонами 01.11.2021 (далі - Договір).
Статтями 11 та 509 ЦК України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.
За приписами ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Матеріалами справи доведено та сторонами не заперечується, що ТОВ «КАМЕЛОТ ПРАЙМ» на праві власності належить нежитлове приміщення XIX-1 підвалу літера А-4 площею 239,2 кв.м. за адресою: м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 58.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб.
Тобто, за адресою: м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 58 між Концерном «Міські теплові мережі» та власником вказаного приміщення - ТОВ «КАМЕЛОТ ПРАЙМ» з 01.11.2021 є укладеним Індивідуальний договір про надання комунальної послуги з постачання теплової енергії № 73204531, що є публічним договором приєднання укладеним з власником приміщення, що не суперечить ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
У положенні ст. 13 Конституції України зазначено, що власність зобов'язує.
Вказана норма кореспондується зі ст. 322 ЦК України - власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 316, частини 1,2 статті 317 ЦК України право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Згідно ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
На виконання пункту 5 Договору позивач надавав послугу з постачання теплової енергії відповідачу в нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. № 58.
Позивачем було надано послугу з постачання теплової енергії відповідачу за період 01.06.2022-31.08.2024 на загальну суму 102038,24 грн., що підтверджується розрахунком суми грошової заборгованості.
Позивачем були сформовані та надані споживачу рахунки на оплату спожитої послуги.
Рахунки надавались в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів та повторно направлені рекомендованою кореспонденцією.
За приписами п.5 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Згідно з п., п. 32, 34, 41 Типового індивідуального договору, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу. Споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.
Відповідно до ч. 6 ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
Відповідач не виконав свої обов'язки згідно з договором по сплаті за надану послугу з постачання теплової енергії, у зв'язку з чим виникла грошова заборгованість у розмірі 102038,24 грн.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог про стягнення 102038,24 грн. заборгованості за надану послугу з постачання теплової енергії відповідач посилається на безпідставне неврахування позивачем при пред'явленні позову у даній справі факт, встановлений відповідними судовими рішеннями за результатами розгляду господарських справ № 908/1910/20 та № 908/1617/22 (преюдиційний факт), що нежитлове приміщення ХІХ-1, підвалу (літ. А-4), яке розташовано в житловому будинку № 58 по пр. Моторобудівників у м. Запоріжжі є неопалювальним приміщенням.
З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень. (Правовий висновок, викладений в постанові КЦС ВС від 19.12.2019 по справі № 520/11429/17).
Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. (Постанова КГС ВС від 10.12.2019 по справі № 910/6356/19).
Отже, дана норма визначає преюдиційні підстави звільнення осіб, які беруть участь у справі, від доказування обставин з метою досягнення процесуальної економії - за наявності цих підстав у суду не буде необхідності досліджувати докази для встановлення певних обставин
Як встановлено судом, Господарським судом Запорізької області розглянуті справа № 908/1910/20 за позовом Концерну «МТМ» до ТОВ «КАМЕЛОТ ПЛЮС» про визнання додаткової угоди до договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води укладеною в запропонованій редакції та справа № 908/1617/22 за позовом Концерну «МТМ» до ТОВ «КАМЕЛОТ ПЛЮС» про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з централізованого опалення.
Суд зауважує, що в наведених справах відповідачем є інша юридична особа - ТОВ «КАМЕЛОТ ПЛЮС», крім того у названих справах судами прийняті рішення в рамках правовідносин, які регулювались нормами Правил № 630 від 21.07.2005, Законом України від 24.06.2004 № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги». Судом не розглядалися договірні відносини, які виникли із введенням в дію Закон України від 09.11.2017 № 2189-VIII; постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» № 830 від 21.08.2019.
У справах № 908/1910/20 та № 908/1617/22 судом не розглянуто нові підстави та підходи здійснення нарахувань за надані послуги, які здійснюються згідно приписів Методики № 315 та Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Натомість у справі № 908/187/25 мають місце: зміни в законодавстві; визначення нової класифікації житлово-комунальних послуг, нової системи взаємовідносин, які виникатимуть у процесі надання та споживання цих послуг; запроваджено нові моделі договірних відносин у сфері комунальних послуг; зміна підходів до нарахувань; зміна тарифів; зміна періоду заборгованості; надання нової доказової бази тощо, що в сукупності виключає преюдиційність обставин встановлених у справах № 908/1910/20 та № 908/1617/22.
Заперечуючи проти позовних вимог відповідач стверджує, що розрахунок заявленої позивачем до стягнення суми заборгованості позивача не відповідає вимогам Правил надання послуг з централізованого опалення, холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005, та принципу пропорційності, оскільки включає неопалювані приміщення до розподілу теплової енергії. Разом із тим, в підвалі відповідача немає опалювальних приладів (радіаторів), а трубопроводи ізольовані. Отже, відсутнє джерело тепла, яке могло б забезпечити нормативний температурний режим. Тобто, жодної послуги з опалення цього підвального приміщення у спірному періоді позивач відповідачу не надавав.
Також згідно Акту технічного обстеження від 27.04.2021 нежитлового приміщення відповідача, який здійснений управителем - ТОВ «Керуюча компанія «МРІЯ», встановлено, що у приміщенні підвалу ХІХ-1 літ. А-4 по пр. Моторобудівників, 58 проходить ізольований пластиковий зворотній циркуляційний трубопровід опалення діаметром 50 мм довжиною 52,06 метрів та десять вертикальних пластикових стоякових циркуляційних трубопроводів діаметром 30 мм та довжиною 2,55 метрів кожний, усього 77,56 метрів.
Після обстеження належного відповідачу нежитлового приміщення ХІХ-1, підвалу (літ. А-4), яке розташовано в житловому будинку № 58 по пр. Моторобудівників у м. Запоріжжі, Актом обстеження підвального приміщення багатоквартирного будинку від 12.06.2024 зафіксовано, що у підвалі відсутні опалювальні прилади та знаходяться лише трубопроводи з горизонтальною та вертикальною прокладкою та зроблений висновок, що належне ТОВ «КАМЕЛОТ ПРАЙМ» підвальне приміщення є окремим приміщенням з транзитними мережами. При у цьому Акті не зазначено чи є це приміщення опалювальним.
Акт обстеження підвального приміщення багатоквартирного будинку від 12.06.2024 затверджений рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 467 від 24.07.2024.
Як зазначає відповідач, в обґрунтування позовних вимог позивач до позовних матеріалів надав документ «Інформація по нарахуванням споживача». В колонці 3 другої таблиці на «Інформації» зазначено, що позивач розподіляє на підвал відповідача обсяги теплової енергії на «ЗБП» (загально-побутові потреби). Однак, такі нарахування відповідач вважає безпідставними.
Надаючи оцінку цим доводам відповідача суд виходить з наступного.
Щодо типу приміщення, належного відповідачу, суд зазначає, що розділом 3 Національних стандартів з проектування ДСТУ - НБА.2.2-5: 2007 «Настанова з розроблення та складання енергетичного паспорту будинків» визначено терміни:
- п. 3.7 неопалювальний підвал - це підвал, в якому відсутні джерела тепловиділення;
- п. 3.8 опалювальний підвал - це підвал, в якому передбачені опалювальні пристрої для підтримання завданої температури.
Відповідно до розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 (надалі - Методика № 315) неопалюваним приміщенням є приміщення у будівлі, яке забезпечується тепловою енергією від централізованого або автономного джерела теплопостачання та у якому не нормується температура внутрішнього повітря і відсутні опалювальні прилади будь-якого типу та трубопроводи внутрішньобудинкової системи теплопостачання та постачання гарячої води; опалюване приміщення - приміщення у будівлі, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання та у якому забезпечується нормативна температура повітря.
Опалювана площа приміщення, відповідно до визначення наведеного у Правилах надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (надалі - Правила № 830), це загальна площа приміщення без урахування площі лоджій, балконів, терас.
Відповідно до законодавчого визначення внутрішньобудинкові системи багатоквартирного будинку - механічне, електричне, газове, сантехнічне та інше обладнання в будинку, яке обслуговує більше одного житлового та/або нежитлового приміщення, у тому числі комунікації до обладнання споживача, системи автономного теплопостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання від зовнішньої поверхні стіни будівлі до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення (для систем газопостачання - від запірного пристрою на вводі в будинок до запірних пристроїв включно перед місцями підключення газових приладів, газоспоживального обладнання, теплових агрегатів тощо.
Як з'ясовано судом в ході судового вирішення спору, у зв'язку із виникненням численних проблемних питань щодо застосування Методики № 315 згідно розпорядження Запорізького міського голови № 27 від 03.02.2023 була створена робоча група по напрацюванню пропозицій до Методики № 315 щодо нарахування за теплову енергію для нежитлових приміщень.
Одним із результатів роботи такої робочої групи стало затвердження рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 513 від 14.09.2023 «Порядку визначення належності підвальних приміщень багатоквартирних будинків до приміщень з транзитними мережами опалення».
В п. З цього Порядку визначено лише 2 терміни: - окремі приміщення з транзитними мережами опалення - це окремі приміщення у будівлі/будинку, через які проходять ділянки транзитних трубопроводів опалення та відсутні опалювальні прилади відповідно до проекту будівлі/будинку, та які перебувають у власності або користуванні різних споживачів послуги з постачання теплової енергії; та - опалюване приміщення - це приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньо будинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря.
Після обстеження належного відповідачу нежитлового приміщення ХІХ-1, підвалу (літ. А-4), яке розташовано в житловому будинку № 58 по пр. Моторобудівників у м. Запоріжжі, комісією встановлено та Актом обстеження підвального приміщення багатоквартирного будинку від 12.06.2024 зафіксовано, що у підвалі відсутні опалювальні прилади та знаходяться лише трубопроводи з горизонтальною та вертикальною прокладкою та зроблений висновок, що належне ТОВ «КАМЕЛОТ ПРАЙМ» підвальне приміщення є окремим приміщенням з транзитними мережами.
Акт обстеження підвального приміщення багатоквартирного будинку від 12.06.2024 затверджений рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 467 від 24.07.2024.
У вказаному рішенні зазначається, що керуючись законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про житлово-комунальні послуги», «Про теплопостачання», постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії», Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 зі змінами від 28.12.2021, рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 14.09.2023 № 513 «Про затвердження Порядку визначення належності підвальних приміщень багатоквартирного будинку до приміщень з транзитними мережами опалення на території міста Запоріжжя та створення робочої комісії», виконавчий комітет Запорізької міської ради вирішив затвердити Акт обстеження підвального приміщення багатоквартирного будинку за адресою просп. Моторобудівників, буд. 58, прим. №ХІХ-1 (площа підвального поверху 236,9 кв.м.) у м. Запоріжжі від 12.06.2024, яким підвальне приміщення визнано окремим приміщенням з транзитними мережами опалення.
При цьому, ТОВ «КАМЕЛОТ ПРАЙМ» стверджує, що вказаний документ підтверджує, що в приміщенні за адресою: пр. Моторобудівників, буд. 58, прим. № ХІХ-1 дійсно відсутнє опалення.
Разом із тим, суд такі доводи відповідача вважає безпідставними і необґрунтованими, оскільки у зв'язку з тим, що система опалення в нежитловому приміщенні відповідача відноситься до загальної внутрішньобудинкові системи багатоквартирного будинку, наявність однієї складової - загальної системи опалення у вигляді транзитних трубопроводів радіаторів, підводок, радіаторів, стояків, тощо вже є фактичним підтвердженням споживання теплової енергії нежитловим приміщенням.
При цьому, відсутність радіаторів не означає відсутність споживання послуг з централізованого опалення, оскільки наявність стояків в приміщенні свідчить про надходження тепла в приміщення.
Аналогічні правові висновки містяться в численній судовій практиці, зокрема в постанові Центрального апеляційного господарського суду від 03.6.2021 у справі № 908/3159/19, в постановах Запорізького апеляційного суду від 18.08.2020 у справі № 331/3629/19, від 28.07.2021 у справі № 332/1635/20, від 14.12.2021 у справі № 332/1495/20.
Стосовно типу приміщення відповідача, суд зауважує, що згідно наказу № 358 від 28.12.2021 «Про затвердження Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (оновлена редакція) визначено, що в будинку/будівлі вирізняється 4 типи приміщень: опалюване приміщення, приміщення з індивідуальним опаленням, окремі приміщення з транзитними мережами опалення, приміщення з комбінованою системою опалення.
Для всіх типів приміщень, крім опалювального, у Методиці визначена певна сукупність документів та ознак за якими можливо їх визначити.
Опалюване приміщення - приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря.
Окремі приміщення з транзитними мережами опалення - окремі приміщення у будівлі/будинку, через які проходять ділянки транзитних трубопроводів опалення та відсутні опалювальні прилади відповідно до проекту будівлі/будинку, та які перебувають у власності або користуванні різних споживачів послуги з постачання теплової енергії.
Тобто, в даному випадку необхідно розмежовувати поняття «неопалювального приміщення» та «опалювального приміщення», а саме, в першому випадку - не нормується температура внутрішнього повітря і відсутні опалювальні прилади будь-якого типу та трубопроводи внутрішньобудинкової системи теплопостачання та постачання гарячої води, в другому випадку - теплова енергія забезпечується за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання та у якому забезпечується нормативна температура повітря.
Отже, Актом обстеження від 12.06.2024 підвального приміщення багатоквартирного будинку за адресою просп. Моторобудівників, буд. 58, прим. № ХІХ-1 (площа підвального поверху 236,9 кв.м.) у м. Запоріжжі та рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 467 від 24.07.2024 підвальне приміщення відповідача визнано окремим приміщенням з транзитними мережами опалення, тобто підтверджено наявність в приміщенні транзитних мереж, які складають загальну внутрішньобудинкову систему теплопостачання, а тому в даному випадку приміщення є приміщенням з опалювальними приладами, тобто опалювальним.
Також спростовується встановленими судом фактичними обставинами доводи відповідача, що приміщення ХІХ-1, підвалу (літ. А-4), яке розташовано в житловому будинку № 58 по пр. Моторобудівників у м. Запоріжжі відноситься до допоміжних приміщень.
Так, ДБН В.2.2-15:2019 «ЖИТЛОВІ БУДИНКИ» наведено визначення наступних понять:
п.3.24 нежитлове приміщення - приміщення в структурі житлового будинку, що не відноситься до житлового фонду;
п. 3.7 допоміжні приміщення багатоквартирного житлового будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєзбірні камери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).
Вказані визначення також кореспондуються з визначеннями зазначеними в Законі України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
Цим же Законом зазначено, що спільне майно багатоквартирного будинку - це приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
Спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.
Тобто, з моменту виділення в натурі із спільного майна багатоквартирного будинку № 58 по пр. Моторобудівників нежитлового приміщення ХІХ-1 та оформлення на нього права власності , зазначене приміщення не належить до допоміжних, а відповідно температура нормується як для нежитлових приміщень.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідачем надано суду контррозрахунок заборгованості за надані послуги з теплопостачання за спірний період.
Як зазначає відповідач, в обґрунтування позовних вимог позивач до позовних матеріалів надав документ «Інформація по нарахуванням споживача». В колонці 3 другої таблиці на «Інформації» зазначено, що позивач розподіляє на підвал відповідача обсяги теплової енергії на «ЗБП» (загально-побутові потреби). Однак, такі нарахування відповідач вважає безпідставними, оскільки вважає, що позивачем не враховано відсутність опалюваної площі у неопалюваному підвалі відповідача, приписи пункту 10 розділу І Методики № 315 та показники формул 23, 24 Методики № 315 в другій редакції.
Стосовно наданого відповідачем контррозрахунку та доводів, що у спірних правовідносинах нарахування слід здійснювати за показниками формул 23, 24 Методики № 315 в другій редакції, то суд зауважує на наступне.
За загальними правилами, наведеними в Методиці № 315, розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.
Базою для розподілу загального обсягу спожитої теплової енергії у будівлі/будинку за відсутності приладів розподільного обліку теплової енергії є опалювана площа приміщень, зазначена у договорі про надання послуги з постачання теплової енергії.
Загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у кожному
розрахунковому періоді розподіляється на потреби безпосередньо опалення житлових/нежитлових приміщень, забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення будівлі/будинку.
Обсяг спожитої теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень у будівлі/будинку складається з обсягів : обсяги спожитої теплової енергії на опалення приміщень, визначений за показаннями вузлів розподільного обліку або приладів - розподілювачів теплової енергії; обсяги спожитої теплової енергії на опалення приміщень, донарахований до мінімальної частки середнього питомого споживання згідно з розділом VI Методики № 315.
Обсяги спожитої теплової енергії на опалення приміщень, не оснащених вузлами розподільного обліку теплової енергії.
Обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення, визначається, як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку: для 1-5 поверхової будівлі/будинку - 25 %; для 6-10 поверхової будівлі/будинку - 20 %; для будівлі/будинку вище 10 поверхів - 15 %.
Для будівлі/будинку, незалежно від наявності або відсутності вузла комерційного обліку теплової енергії, у якій/якому відсутні приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення, та усі приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення визначається разом з обсягом спожитої теплової енергії на опалення цих приміщень.
Отже, формули 23,24 розділу IV Методики № 315 застосовується для визначення обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньо будинкової системи опалення, тобто для визначення частки, яка підлягає розподілу на загальнобудинкові потреби на опалення(витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення) та місць загального користування(загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень). Тобто дані формула застосовуються загалом для будівлі (для житлових та нежитлових приміщень).
У п. 2 розділу І «Загальні положення» Методики № 315 у першій редакції, яка діяла в період з 22.11.2018 по 27.01.2022, застосовувались такі визначення:
- місця загального користування (далі - МЗК) - місця, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців, крім допоміжних приміщень;
- опалювані МЗК та допоміжні приміщення - місця загального користування та допоміжні приміщення у будівлі, що приєднана до зовнішніх інженерних мереж або обладнана системою автономного теплопостачання, для яких нормується температура внутрішнього повітря.
Відповідно до п. 1 Розділу ІІ Методики № 315 розподілу підлягають обсяги теплової енергії, визначені відповідно до формули 1, наведеної у підпункті 1 пункту 6 розділу I цієї Методики.
Обсяги теплової енергії кожної складової формули 1, наведеної у підпункті 1 пункту 6
розділу I цієї Методики, розподіляють між споживачами залежно від категорії приміщення, надання йому комунальної послуги з постачання теплової енергії на опалення, наявності вузлів розподільного обліку / приладів-розподілювачів теплової енергії у цих приміщеннях та оснащеності ними внутрішньобудинкової системи опалення будівлі, типу застосовуваних вузлів розподільного обліку, дотримання температури повітря в опалюваному приміщенні в нормативно допустимому діапазоні. Визначення обсягів складових формули 1, наведеної у підпункті 1 пункту 6 розділу I цієї Методики, здійснюють за відповідними розділами цієї Методики та розподіляють згідно з додатком 1 до цієї Методики.
Розподіл втрат теплової енергії у трубопроводах та в обладнанні внутрішньобудинкової системи опалення, поза межами опалюваних приміщень, опалюваних МЗК та допоміжних приміщень будівлі здійснюється серед визначених категорій приміщень згідно з додатком 1 до цієї Методики пропорційно до їх загальних/опалюваних площ/об'ємів.
Визначення обсягу теплової енергії, витраченої на опалення МЗК та допоміжних приміщень, здійснюється відповідно до розділу III цієї Методики. Розподіл цього обсягу здійснюється серед споживачів за категоріями приміщень згідно з додатком 1 до цієї Методики пропорційно до їх загальних/опалюваних площ/об'ємів.
Обсяги теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення, а також на опалення МЗК та допоміжних приміщень, визначаються відповідно до розділів III, V цієї Методики та розподіляються між усіма споживачами будівлі, у тому числі й для j-го приміщення, оснащеного вузлом розподільного обліку, згідно з додатком 1 до цієї Методики.
У разі відсутності вузлів розподільного обліку у МЗК та допоміжних приміщеннях будівлі обсяг теплової енергії, витрачений на опалення МЗК та допоміжних приміщень будівлі, визначається як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі: одноповерхова будівля - 20 %; двоповерхова - 18 %; триповерхова - 16 %; чотириповерхова - 14 %; п'ятиповерхова - 12 %; шестиповерхова та вище - 10 %.
В редакції п. 2 розділу І «Загальні положення» Методики № 315, яка розпочала свою дію з 28.01.2022, застосовуються такі визначення:
місця загального користування (далі - МЗК) - загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень;
окремі приміщення з транзитними мережами опалення - окремі приміщення у будівлі/будинку, через які проходять ділянки транзитних трубопроводів опалення та відсутні опалювальні прилади відповідно до проекту будівлі/будинку, та які перебувають у власності або користуванні різних споживачів послуги з постачання теплової енергії;
опалюване приміщення - приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря;
загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.
Відповідно до п. 2 Розділу ІІ Методики загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у кожному розрахунковому періоді розподіляється на потреби безпосередньо опалення житлових/нежитлових приміщень, забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення будівлі/будинку та сумарного обсягу теплової енергії, що надходить до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення, у відповідності до формули № 1, 2.
Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення здійснюється відповідно до розділів III, IV цієї Методики.
Згідно з п. 3 Розділу ІІІ Методики розподілу підлягають обсяги спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у відповідності до складових формул 1, 2, наведених у пункті 2 розділу II цієї Методики, залежно від категорії приміщення, надання йому комунальної послуги з постачання теплової енергії на опалення, наявності/відсутності та типу приладів розподільного обліку теплової енергії, дотримання температури повітря в опалюваному приміщенні в нормативно допустимому діапазоні, наявності/відсутності приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку.
Абзац 2 п. 3 Розділу ІІІ Методики встановлює, що визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення здійснюється згідно з розділом IV цієї Методики.
Відповідно до п. 1 Розділу IV Методики у разі, якщо у будівлі/будинку незалежно від наявності або відсутності вузла комерційного обліку теплової енергії відсутні приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення, та усі приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, то обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення окремо не визначається, а входить до загального обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення.
У разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення, може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку: для 1-5 поверхової будівлі/будинку - 25 %; для 6-10 поверхової будівлі/будинку - 20 %; для будівлі/будинку вище 10 поверхів - 15 %; для будівель/будинків комбінованої поверховості - відсоток, визначений як середнє арифметичне значення вищевказаних відсотків в залежності від поверховості частин будівлі/будинку. (п. 8 Розділу IV Методики)
Таким чином, у першій редакції Методики не було передбачено категорії приміщення з транзитними мережами опалення, через які проходять ділянки транзитних трубопроводів опалення та відсутні опалювальні прилади відповідно до проекту будівлі/будинку. Разом із тим, була наявна категорія неопалювального приміщення, в якому не нормується температура внутрішнього повітря і відсутні опалювальні прилади будь-якого типу та трубопроводи внутрішньобудинкової системи теплопостачання та постачання гарячої води.
Житловий будинок по пр. Моторобудівників, 58 обладнаний приладом комерційного обліку теплової енергії. Система опалення нежитлового приміщення ХІХ-1 має сумісну із будівлею систему опалення та не обладнана приладом розподільного обліку теплової енергії.
У відповідності до п. 24 Правил № 830 розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється відповідно до Методики № 315.
Згідно пояснень наданих суду Концерном «МТМ» за період до березня 2023 року розподіл теплової енергії за Договором № 73204531 виконувався пропорційно опалювальній площі, як для приміщень не оснащених вузлом розподільного обліку теплової енергії.
Згідно протоколу загальних зборів співвласників будинку № 58 по пр. Моторобудівників нежитлове приміщення № ХІХ-1 було визнано приміщенням з транзитними мережами опалення.
В подальшому Концерном «МТМ» було здійснено обстеження нежитлового приміщення відповідача, та виявлено, що по приміщенню проходять трубопроводи системи опалення житлового будинку. Трубопроводи покриті в один шар мерілоном товщиною 5 мм, що не відповідає вимогам нормативної документації щодо ізоляції трубопроводів.
В листопаді 2023 року згідно протоколу загальних зборів співвласників будинку № 58 по пр. Моторобудівників виконано перерозподіл теплової енергії по будинку та проведено перерахунок умовно-змінної частини споживачу ТОВ «КАМЕЛОТ ПРАЙМ», як приміщення з транзитними мережами опалення. У зв'язку із цим в листопаді 2023 року в рахунку зазначено від'ємне значення плати за надані послуги.
Крім того, Актом обстеження від 12.06.2024 та рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 24.07.2024 № 467 приміщення відповідача визнано приміщенням з транзитними мережами опалення.
Згідно п. 3 розділу ІІІ Методики № 315 для приміщень з індивідуальним опаленням та
окремих приміщень з транзитними мережами опалення, окрім визначеної частки спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення, здійснюється розподіл теплової енергії, що надходить у ці приміщення від транзитних ділянок трубопроводів внутрішньобудинкових систем опалення та ГВП, що прокладені у цих приміщеннях.
Визначення обсягу теплової енергії що надходить у приміщення від транзитних ділянок трубопроводів внутрішньо будинкових систем опалення та ГВП здійснюється на підставі формули № 3 розділу ІІ Методики № 315.
Обсяг теплової енергії, витрачений на загально будинкові потреби опалення будинку/будівлі, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будинку/будівлі (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалювальних площ/об'ємів їх житлових/ нежитлових приміщень. (п. 8 розділу IV Методики № 315)
Загальний обсяг розподіленої теплової енергії на опалення приміщень з індивідуальним опаленням або окремого приміщення з транзитними мережами опалення розраховується за формулою № 15 Методики № 315.
Для будинку № 58 обсяг теплової енергії витрачений на загально будинкові потреби опалення складає - 25%.
Вказані доводи позивача відповідачем не спростовані у спосіб, визначений ГПК України.
Згідно Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 Концерном «МТМ» для застосування протягом опалювального періоду 2021-2022 років розраховано двоставкові тарифи на теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії, які затверджені рішенням Виконавчого комітету Запорізької Міської Ради від 11.10.2021 № 374.
Собівартість виробництва, транспортування та постачання теплової енергії складається, по-перше, з вартості палива, електроенергії, покупної теплової енергії та, по-друге, витрат, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, з обслуговуванням обладнання, з підтриманням технологічного обладнання в робочому стані.
Перший вид витрат називається умовно-змінними, тобто такими, розмір яких залежить від обсягів теплової енергії, що вироблена та надана споживачам.
Другий вид витрат не залежить від обсягів теплової енергії, що вироблена та надана споживачам, тому називається умовно-постійними.
Проте обсяг цих витрат залежить від кількості і потужності технологічного обладнання, яке виробляє та транспортує теплову енергію споживачам.
В періоді застосування сезонного тарифу на теплову енергію, до 01.10.2021, тобто до введення двоставкового формату тарифу, як умовно-постійні, так і умовно-змінні витрати в тарифі враховувались разом, і споживач, сплачуючи за теплову енергію, компенсував теплопостачальному підприємству одночасно дві частини витрат у складі однієї сплати.
Двоставковий формат тарифу обумовлює компенсацію підприємству двох частин витрат окремо, тобто двома ставками.
Перша ставка (умовно-змінні витрати) - плата за спожиту теплову енергію, за рахунок якої здійснюються витрати на придбання лише енергоресурсів (палива, електроенергії та покупної теплової енергії). Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від обсягів теплової енергії, яка виробляється та надається споживачеві, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплової енергії (грн./Гкал). Тобто споживач, сплачуючи за теплову енергію на опалення за показаннями будинкового приладу обліку, сплачує лише вартість природного газу, електричної та покупної теплової енергії. Споживач сплачує за цією ставкою лише протягом опалювального періоду та розмір платежу залежить від обсягів спожитої теплової енергії.
Друга ставка (умовно-постійні витрати) - плата за приєднане теплове навантаження, за рахунок якої здійснюються витрати, пов'язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, з обслуговуванням обладнання, з підтриманням технологічного обладнання в робочому стані, а також зі збутом та реалізацією теплової енергії і послуг з опалення. Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від кількості і потужності технологічного обладнання, що виробляє та транспортує теплову енергію споживачам та визначається, виходячи з обсягу теплового навантаження, що приєднане до джерела теплової енергії, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплового навантаження на джерело теплової енергії (грн/Гкал/годину).
Пунктом 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (далі - Правила) визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об'єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315.
Умовно-постійна частини тарифу для приміщень, вбудованих в житлові будинки/нежитлові будівлі розраховується згідно з даними теплового навантаження будівлі, пропорційно опалюваній площі приміщення споживача.
Оскільки в ході судового вирішення спору виникло питання щодо різниці площ, при розподілі послуг по умовно-змінній частині та умовно-постійній частинах тарифу, то в цій частині суд приймає до уваги пояснення, надані Концерном «МТМ».
Так, загальна опалювальна площа будинку № 58 по пр. Моторобудівників складає 3580,65 кв.м.
Методикою № 315 встановлено, що базою для розподілу загального обсягу спожитої теплової енергії у будівлі/будинку за відсутності приладів розподільного обліку теплової енергії є опалювана площа приміщень, зазначена у договорі про надання послуги з постачання теплової енергії.
У разі, якщо відомості про опалювану площу не були надані споживачем, базою для розподілу загального обсягу спожитої теплової енергії у будівлі/будинку за відсутності приладів розподільного обліку теплової енергії є загальна площа приміщення у метрах квадратних, визначена за даними, зазначеними у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а у разі відсутності у ньому інформації про окремі приміщення - за даними, зазначеними у документах, що посвідчують право власності на такі приміщення.
Відповідно, площа будинку, яка приймає участь у розподілі спожитої у будівлі послуги та зазначена у рахунку складається з сумарної договірної площі співвласників/користувачів будинку на підставі даних площ наданих споживачами та встановлених Концерном «МТМ» на підставі витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Пунктом 7 розділу I Методики № 315 передбачено, що у разі, якщо одна будівля/будинок має два та більше вводи відповідної зовнішньої інженерної мережі, які оснащено вузлами комерційного обліку, то визначення обсягу спожитої послуги та її розподіл здійснюється за сумою всіх вузлів комерційного обліку відповідної комунальної послуги у будівлі/будинку. За рішенням співвласників будівлі/будинку розподіл може здійснюватися окремо для кожної її частини, що оснащена вузлом комерційного обліку відповідної комунальної послуги.
Відповідно до п. 8 Методики № 315 У разі, якщо окреме приміщення будівлі/будинку, яке є самостійним об'єктом нерухомого майна, має окремий інженерний ввід зовнішньої інженерної мережі або окреме відгалуження перед вузлом комерційного обліку, та оснащене вузлом обліку комунальної послуги, то показання такого вузла враховуються як показання вузла комерційного обліку при визначенні загального обсягу спожитої відповідної комунальної послуги у будівлі/будинку та як показання вузла розподільного обліку при розподілі цього визначеного загального обсягу спожитої комунальної послуги відповідно до цієї Методики. За рішенням співвласників будівлі/будинку визначення обсягу спожитої послуги у такому приміщенні може здійснюватися лише на підставі показань вузла обліку відповідної комунальної послуги, яким воно оснащене, та не враховуватись при визначенні загального обсягу спожитої відповідної комунальної послуги у будівлі/будинку і не приймати участь в загальному розподілі комунальної послуги у будівлі/будинку.
Відповідач за адресою пр. Моторобудівників, 58 має приміщення: за договором № 73204531 з площею 239,2 кв.м.; за договором № 73201221 з площею 753,9 кв.м., яке має окреме відгалуження перед вузлом обліку та оснащено вузлом обліку комунальної послуги. Тому покази даного приладу обліку враховуються як показання вузла комерційного обліку.
Протоколом зборів співвласників будинку № 58 по пр. Моторобудівників прийнято рішення здійснювати розподіл теплової енергії між споживачами окремо для кожної частини будівлі згідно лічильників Ultraheat 2WR зав. № 65645831, та Sonometer 1000 зав. № 34712942.
Це пояснює різницю площ, при розподілі послуг по умовно-змінній частині та умовно-постійній частинах тарифу.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з положеннями статей 73, 74, 76 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 79 цього Кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
На підставі фактично встановлених обставин справи та наявних в матеріалах справи доказів, господарський суд дійшов до висновку, що позивач виконав свої зобов'язання відносно надання послуги з постачання теплової енергії у заявлений спірний період, а відповідач зобов'язаний її сплатити.
Отже, за встановлених судом фактичних обставин справи позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд зазначає, що до господарського суду має право звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. (ст. 45 ГПК України) Тобто в контексті цієї норми має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Виключно суб'єктивний характер заінтересованості як переконаності в необхідності судового захисту суб'єктивного матеріального права чи законного інтересу може підтверджуватися при зверненні до суду лише посиланням на таку необхідність самої заінтересованої особи. Саме тому суд не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви з тих лише підстав, що не вбачається порушення матеріального права чи законного інтересу позивача, або заявник без належних підстав звернувся до суду в інтересах іншої особи.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.
На позивача покладено обов'язок обґрунтувати своєї вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.
Згідно ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Доводи відповідача, наведені в обґрунтування заперечень на позовну заяву, судом визнані безпідставними та недоведеними.
На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.
Керуючись ст., ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Концерну «Міські теплові мережі», м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМЕЛОТ ПРАЙМ», м. Запоріжжя про стягнення 102038,24 грн. заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМЕЛОТ ПРАЙМ», (69068, м. Запоріжжя, просп. Моторобудівників, буд. 58; ідентифікаційний код юридичної особи 43619103) на користь Концерну «Міські теплові мережі», (69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», буд. 137; ідентифікаційний код юридичної особи 32121458, на р/р № НОМЕР_1 , установа банку: Філія - АТ «Укрексімбанк» у м. Києві, код МФО 322313) 102038 (сто дві тисячі тридцять вісім) грн. 34 коп. основного боргу за надані послуги з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 по 31.08.2024. Видати наказ.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАМЕЛОТ ПРАЙМ», (69068, м. Запоріжжя, просп. Моторобудівників, буд. 58; ідентифікаційний код юридичної особи 43619103) на користь Концерну «Міські теплові мережі», (69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», буд. 137; ідентифікаційний код юридичної особи 32121458, на р/р № НОМЕР_2 , установа банку: ПАТ «Укргазбанк», код МФО 320478) 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору. Видати наказ.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 02» червня 2025 р.
Суддя Н.Г. Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.