ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області
Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88605
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
Рішення
14 травня 2025 р. м. Ужгород Справа №910/10785/24
За позовом Департаменту патрульної поліції, м. Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Західспецбуд», м. Київ
про стягнення неустойки в розмірі 52 090,61 грн,
Суддя господарського суду - Пригара Л.І.
Секретар судового засідання - Мацнєва О.В.
представники:
Позивача (в режимі відеоконференції) - Борисов М.О., представник
у порядку самопредставництва
Відповідача (в режимі відеоконференції) - Захарчук І.А., адвокат, ордер серії
АА №1483504 від 11.02.2025
Департаментом патрульної поліції, м. Київ заявлено позов до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Західспецбуд», м. Київ про стягнення неустойки в розмірі 52 090,61 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 справу №910/10785/24 передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Закарпатської області.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Закарпатської області від 13.01.2025 справу №910/10785/24 розподілено для розгляду судді Пригарі Л.І.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 15.01.2025 відкрито провадження у справі №910/10785/24 в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.02.2025. Явку уповноважених представників сторін у підготовче засідання визнано обов'язковою. Встановлено відповідачу строк на подання суду відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України з одночасним надісланням копії такого позивачеві, а доказів надіслання - суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали. Встановлено позивачу строк для надання суду та відповідачу відповіді на відзив в порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів із дня одержання копії відзиву.
У підготовчому засіданні 19.02.2025 судом за участю уповноважених представників сторін (у режимі відеоконференції) проголошено перерву до 18.03.2025.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 18.03.2025 закрито підготовче провадження у справі №910/10785/24 та призначено справу до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 16.04.2025. Явка уповноважених представників сторін у судове засідання визнана судом на власний розсуд.
У судовому засіданні 16.04.2025 судом за участю уповноважених представників сторін (у режимі відеоконференції) проголошено перерву до 14.05.2025.
В судовому засіданні 14.05.2025 судом у присутності уповноважених представників позивача та відповідача (в режимі відеоконференції) проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Представник позивача просить суд задовольнити позов у повному обсязі, покликаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором №442 від 27.06.2023 (зі змінами до нього, внесеними Додатковою угодою №1 від 30.10.2023) у частині своєчасного та повного виконання обумовленого сторонами обсягу будівельних робіт у строк, визначений умовами договору, у зв'язку з чим позивачем у порядку п. 7.3. Договору нараховано відповідачу неустойку (пеню) в розмірі 52 090,61 грн.
Відповідач через підсистему “Електронний суд» подав відзив на позовну заяву б/н від 08.10.2024, в якому, серед іншого, стверджує про те, що матеріали справи не містять, а позивачем суду не надано доказів надіслання та отримання ТОВ “Будівельна компанія “Західспецбуд» вимоги про сплату штрафів, а також доказів спливу 10-денного строку після одержання останньої відповідачем, як це передбачено п. 7.3. Договору. Водночас відповідач вказує, що означену вимогу він не отримував, а відомості про поштове відправлення за трек-номером 0304804765157, яким позивач нібито скерував на адресу ТОВ “Будівельна компанія “Західспецбуд» претензію від 17.11.2023, відсутні в системі АТ “Укрпошта».
За доводами відповідача, позивачем не надано належних доказів (зокрема, поштових документів - опису вкладення в цінний лист і квитанції), які би свідчили про факт надіслання ТОВ “Будівельна компанія “Західспецбуд» претензії, на котру Департамент патрульної поліції посилається у позові, а також доказів, що підтверджували б обставину отримання останньої відповідачем.
Відтак, відповідач наголошує на відсутності підстав для стягнення з нього неустойки в порядку п. 7.3. Договору підряду.
Водночас як стверджує відповідач, ним надано позивачу послуги, що прийняті останнім за актом №1 від 18.10.2023, і при цьому, ТОВ “Будівельна компанія “Західспецбуд» вчинялись всі необхідні дії для належного їх надання.
Відповідач зауважує, що в нього був обмежений і неповний доступ до приміщень, знаходження в яких було необхідним для належного надання послуг, про що безпосередньо повідомлявся позивач; крім того, в період виконання робіт у ТОВ “Будівельна компанія “Західспецбуд» виникла проблема з нестачею кваліфікованих працівників, котрі повинні були надавати послуги на об'єкті позивача, із причин мобілізаційних процедур.
Покликаючись на факт вчинення всіх необхідних дій та заходів для можливості виконання робіт, обставини повідомлення позивача про наявні складнощі та відсутність будь-якого реагування з даного приводу з боку Департаменту патрульної поліції, відповідач вказує на відсутність у нього прямого умислу щодо порушення строку виконання робіт за Договором.
Водночас із посиланням на негативний вплив воєнного стану на економіку України та господарську діяльність суб'єктів господарювання, часткову передачу позивачу та прийняття ним робіт за відповідними актами, відсутність у матеріалах справи доказів, які би свідчили про погіршення фінансового стану Департаменту патрульної поліції або понесення останнім збитків чи негативних наслідків у результаті порушення відповідачем строку виконання робіт, відсутність у діях ТОВ “Будівельна компанія “Західспецбуд» прямого умислу, спрямованого на порушення зобов'язання, а також сумлінне виконання частини робіт, що прийнята позивачем, відповідач вважає справедливим, доцільним і обґрунтованим зменшення нарахованих у даній справі штрафних санкцій із 52 090,61 грн до 5209 грн, що становить 10% розміру останніх.
При цьому, відповідач звертає увагу, що означена позиція про зменшення штрафних санкцій підлягає до застосування судом лише в разі наявності підстав для стягнення останніх із ТОВ “Будівельна компанія “Західспецбуд».
ДОВОДИ, ВИКЛАДЕНІ СТОРОНАМИ В ІНШИХ ЗАЯВАХ ПО СУТІ СПРАВИ
Представник позивача через підсистему “Електронний суд» подав відповідь на відзив б/н від 14.10.2024, за змістом якої, серед іншого, стверджує про те, що остаточні приймання-передача наданих послуг підтверджено актом приймання виконаних будівельних робіт №2 від 18.10.2023, тобто незважаючи на те, що відповідні роботи мали бути надані в повному обсязі не пізніше 31.08.2023, виконавець (відповідач) прострочив їх виконання на 48 днів (із 01.09.2023 по 18.10.2023).
За доводами представника позивача, у зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань, на адресу останнього (що визначена розділом 17 Договору) було надіслано претензію №20897/41/3/02-2023 від 17.11.2023 щодо добровільного погашення нарахованої пені в сумі 52 090,61 грн, однак, поштове відправлення за трек-номером 0304804765157 було повернуто за зворотною адресою “за закінченням терміну зберігання».
Відтак, представник позивача вказує, що твердження відповідача про ненадіслання та неотримання вимоги про сплату штрафних санкцій спростовуються доказами, долученими до матеріалів справи, а самоусунення ТОВ “Будівельна компанія “Західспецбуд» від отримання відповідного листа не може створювати негативних наслідків для позивача, яким вчинено всі залежні від нього дії для виконання умов Договору та інформування відповідача про порушення останніх, як цього вимагають положення п. 7.3. укладеного між сторонами правочину.
При цьому, представник позивача звертає увагу, що відповідач не звертався до Департаменту патрульної поліції із зауваженнями стосовно дотримання останнім договірних умов.
За твердженням представника позивача, відповідачем до відзиву на позов не долучено доказів у підтвердження викладених ним доводів та заперечень, як і доказів укладення договору про надання послуг із правничої допомоги та понесення відповідних судових витрат.
Водночас представник позивача наголошує на відсутності підстав для зменшення нарахованої неустойки, позаяк відповідачем роботи, передбачені Договором, виконано несвоєчасно (і про причини порушення строку такого виконання позивача не інформовано), після надіслання претензії ТОВ “Будівельна компанія “Західспецбуд» ухилилося від сплати штрафних санкцій, що, у свою чергу, зумовило необхідність звернення Департаменту патрульної поліції до суду і понесення останнім у зв'язку з цим витрат на сплату судового збору.
Представник позивача зауважує, що відповідач не надав жодних доказів у підтвердження факту повідомлення Департаменту патрульної поліції про існування обставин, які перешкоджали виконанню робіт за Договором у встановлений строк, а отже ТОВ “Будівельна компанія “Західспецбуд» не доведено відсутності його вини в порушенні зобов'язання.
При цьому, за доводами представника позивача, відповідач не навів фактичних обставин невиконання робіт за Договором в обумовлений сторонами строк, не зазначив причин такого прострочення (з наданням відповідних доказів), а також не довів невідповідності розміру стягуваної неустойки наслідкам порушення зобов'язання.
Представник позивача також наголошує, що на момент подання документів для участі у проведенні закупівлі і на момент підписання Договору відповідачу були достеменно відомі предмет закупівлі, її ціна, строки та порядок надання послуг, строк дії Договору тощо, оскільки означена інформація міститься у тендерній документації, оприлюдненій замовником разом із оголошенням про проведення конкурентних процедур закупівель в електронній системі закупівель, та є відкритою для загального доступу.
На думку представника позивача, підписуючи Договір, відповідач повинен був урахувати та усвідомити умови останнього, об'єктивно оцінити можливість виконання передбачених ним зобов'язань, а також ризики і ймовірні негативні наслідки для себе.
Крім того, представник позивача зауважує, що невід'ємною частиною Договору є календарний графік, із яким відповідач ознайомився, підписуючи Договір.
Таким чином, представник позивача наголошує, що ТОВ “Будівельна компанія “Західспецбуд», об'єктивно розуміючи та оцінюючи вигоди/втрати від укладання Договору на запропонованих замовником умовах, мало можливість відмовитися від його підписання з урахуванням настання несприятливих обставин, натомість, відповідач ухвалив рішення укласти Договір на певних умовах і, відповідно, несе юридичну відповідальність за настання можливих негативних майнових наслідків.
У поданому через підсистему “Електронний суд» запереченні на відповідь на відзив б/н від 21.10.2024 відповідач, серед іншого, вказує на те, що лист-претензія, на який посилається позивач, не є вимогою про сплату штрафних санкцій у розумінні п. 7.3. Договору, такий відповідачем не отримувався, і відсутніми є належні докази ідентифікації відправлення ТОВ “Будівельна компанія “Західспецбуд» означеного листа; при цьому, повернення поштового відправлення “за закінченням терміну зберігання» не можна прирівнювати до факту отримання вимоги як початку відліку строку сплати штрафних санкцій.
Відповідач звертає увагу, що у відзиві на позов ним зазначено про нестачу кваліфікованих робітників у період надання послуг із причин мобілізаційних процедур, а також про вплив воєнного стану на можливість належного виконання договірних зобов'язань, і ці обставини є загальновідомими; крім того, із матеріалів справи не вбачається, а позивачем, у свою чергу, не доведено прямого умислу в діях відповідача щодо порушення строку виконання робіт за Договором.
Відповідач також просить взяти до уваги й те, що позивачем отримано виплату за банківською гарантією №33316 від 19.06.2023 в сумі 48 802,50 грн, що свідчить про одержання останнім компенсації понесених майнових втрат та відсутність будь-якого погіршення фінансового стану позивача чи понесення ним збитків саме в результаті порушення відповідачем умов Договору.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Між Департаментом патрульної поліції (замовником, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Західспецбуд» (виконавцем, відповідачем у справі) було укладено Договір №442 від 27.06.2023 (далі - Договір), пунктом 1.1. якого визначено, що виконавець зобов'язується в межах твердої договірної ціни (Додаток 1 до Договору) надати на свій ризик власними силами та засобами у строки, встановлені у Договорі, роботи з капітального ремонту коридорів другого та третього поверхів та сходових маршів адміністративної будівлі управління патрульної поліції в Закарпатській області по вул. Олега Кошового, 2 в м. Ужгород. Коригування», за кодом ДК 021:2015 - 45450000-6 “Інші завершальні будівельні роботи» (далі - роботи) в обсягах, передбачених кошторисною документацією, на підставі якої складено локальний кошторис (Додаток 2 до Договору), з дотриманням діючих будівельних норм і правил, передбачених законодавством України, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити ці роботи.
Відповідно до п. 2.1. Договору, роботи повинні бути виконані в повному обсязі у строк, не пізніше 31 серпня 2023 року з дати підписання Договору уповноваженими особами сторін.
Приймання - передавання робіт оформлюється актом приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2В (далі - акт) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою №КБ-3 (далі - довідка). Виконавець протягом 2 (двох) робочих днів після завершення робіт у відповідному місяці складає та передає на підпис замовнику акт та довідку (п. 2.2., 2.3. Договору).
Згідно з п. 2.4., 2.6. Договору, замовник розглядає наданий акт та довідку протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання та у разі відсутності зауважень підписує та передає один примірник виконавцю або надає мотивовані зауваження та строки для їх усунення. Після надання послуг в повному обсязі сторони підписують акт про приймання - передавання наданих послуг в повному обсязі.
За змістом п. 2.7. Договору визначено, що місце надання послуг: вул. Олега Кошового, 2, м. Ужгород (далі - об'єкт).
Пунктом 3.1. Договору передбачено, що загальна вартість робіт за Договором (договірна ціна) становить 976 050 грн без ПДВ відповідно до договірної ціни (Додаток 1 до Договору) та обсягів, передбачених локальним кошторисом (Додаток 2 до Договору) і включає в себе вартість матеріалів для виконання робіт, відповідно до Кошторисних норм України, сплату усіх податків і зборів, обов'язкових платежів, що сплачуються або мають бути сплачені, та інші витрати, пов'язані з виконанням робіт за Договором.
Відповідно до підп. 5.1.1., 5.1.13., 5.1.14. п. 5.1. Договору, виконавець зобов'язується: - виконати роботи якісно і своєчасно відповідно до умов Договору, локального кошторису, будівельних норм і правил; - інформувати в установленому порядку замовника про хід виконання робіт за Договором, обставини, що перешкоджають його виконанню, а також про заходи, необхідні для їх усунення; - передати замовнику у порядку, передбаченому законодавством України та Договором, виконані роботи.
Згідно з п. 7.3. Договору визначено, що у разі порушення строку виконання робіт у повному обсязі з вини виконавця, він сплачує на вимогу замовника штрафні санкції протягом десяти робочих днів після отримання цієї вимоги в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачуються штрафні санкції, від загальної вартості робіт за Договором за кожний день прострочення до дня фактичного виконання зобов'язань.
Керуючись результатами проведення процедури закупівлі, оприлюдненої на веб-порталі Уповноваженого органу ((Ідентифікатор закупівлі) оголошення №UA-2023-05-31-009910-а), виконавець не пізніше дати укладання цього Договору надає замовнику забезпечення виконання цього Договору у формі банківської гарантії, в розмірі 5% від ціни цього Договору, що складає 976 050 грн без ПДВ (п. 12.1. Договору).
Пунктом 15.1. Договору визначено, що останній набирає чинності з дати його підписання уповноваженими особами сторін і діє до 31.12.2023 (включно), а в частині виконання зобов'язань сторонами - до повного їх виконання.
Додатком №1 до Договору є підписана та скріплена печатками сторін Договірна ціна на будівництво “Капітальний ремонт коридорів другого та третього поверхів та сходових маршів адміністративної будівлі управління патрульної поліції в Закарпатській області по вул. Олега Кошового, 2 в м. Ужгород. Коригування», що здійснюється в 2023 році, яка є твердою та становить 976 050 грн.
Додатками №2 і №3 до Договору є локальний кошторис на загальнобудівельні роботи №02-01-01 та локальний кошторис на електромонтажні роботи №02-01-02 на будівництві “Капітальний ремонт коридорів другого та третього поверхів та сходових маршів адміністративної будівлі управління патрульної поліції в Закарпатській області по вул. Олега Кошового, 2 в м. Ужгород. Коригування».
Додатком №4 до Договору є підписаний та скріплений печатками сторін Календарний графік з наведеними в ньому найменуваннями робіт та строками їх виконання.
30.10.2023 сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору, згідно з якою п. 3.1. останнього викладено в наступній редакції: “3.1. Загальна вартість робіт за Договором (договірна ціна) становить 962 200,01 грн без ПДВ відповідно до договірної ціни (Додаток 1 до Договору) та обсягів, передбачених локальним кошторисом (Додаток 2 до Договору) і включає в себе вартість матеріалів для виконання робіт, відповідно до Кошторисних норм України, сплату усіх податків і зборів, обов'язкових платежів, що сплачуються або мають бути сплачені, та інші витрати, пов'язані з виконанням робіт за Договором».
Додатком до Додаткової угоди №1 від 30.10.2023 є Договірна ціна в новій редакції.
На виконання умов Договору виконавцем (відповідачем) було виконано на об'єкті замовника (позивача) будівельні роботи сукупною вартістю 962 200,01 грн (без ПДВ), свідченням чого є наявні в матеріалах справи акти приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) №1 від 25.09.2023 на суму 846 650,79 грн та №2 від 18.10.2023 на суму 115 549,22 грн, а також довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма №КБ-3) від 18.10.2023 на суму 962 200,01 грн, що підписані та скріплені печатками сторін спору.
Водночас за твердженням представника позивача, відповідач, усупереч взятим на себе зобов'язанням, виконав будівельні роботи з порушенням строку, обумовленого сторонами, у зв'язку з чим Департаментом патрульної поліції нараховано останньому неустойку (пеню) в розмірі 52 090,61 грн на підставі п. 7.3. Договору.
З метою відшкодування ТОВ “Будівельна компанія “Західспецбуд» штрафних санкцій в означеному розмірі в добровільному порядку, позивачем було надіслано на офіційну юридичну адресу останнього, вказану в розділі 17 Договору (вул. Саксаганського, будинок 25Б, м. Київ, 01033), претензію №20897/41/3/02-2023 від 17.11.2023 з наведеною в ній вимогою щодо сплати пені в сумі 52 090,61 грн, нарахованої за період із 01.09.2023 по 18.10.2023 включно.
Факт надіслання позивачем вищевказаної претензії на адресу відповідача підтверджується наявними в матеріалах справи копіями списку згрупованих рекомендованих відправлень від 17.11.2023, а також фіскального чеку відділення поштового зв'язку від 17.11.2023.
Покликаючись на обставину повернення поштового відправлення за трек-номером 0304804765157 за зворотною адресою “за закінченням терміну зберігання» та невідшкодування відповідачем нарахованої неустойки за порушення строку виконання будівельних робіт у сумі 52 090,61 грн, позивач вказує на наявність правових підстав для стягнення з ТОВ “Будівельна компанія “Західспецбуд» грошових коштів в означеному розмірі у примусовому порядку.
ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Стаття 193 Господарського кодексу України регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, станом на день розгляду спору в суді його обставини оцінюються судом із огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Згідно із ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У ст. 204 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом ч. 1 та 2 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України).
Положеннями ст. 875 Цивільного кодексу України регламентовано, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими (ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 2 ст. 883 Цивільного кодексу України, за невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України господарське зобов'язання (зобов'язання) має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що за певних умов звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із ч. 1 ст. 230, ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому в договорі.
Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
З аналізу змісту параграфу 2 глави 49 Цивільного кодексу України випливає, що особливість пені полягає в тому, що вона нараховується із першого дня прострочення та до дня виконання боржником грошового зобов'язання. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов'язання, не обмежується, а її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов'язання. Тобто пеня може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано в законі чи в договорі.
На відміну від пені, штраф у випадку порушення боржником зобов'язання застосовується одноразово у фіксованому розмірі, на який не впливає тривалість прострочення.
Як зазначалось судом попередньо, пункт 7.3. укладеного між сторонами Договору передбачає, що у разі порушення строку виконання робіт у повному обсязі з вини виконавця, він сплачує на вимогу замовника штрафні санкції протягом десяти робочих днів після отримання цієї вимоги в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачуються штрафні санкції, від загальної вартості робіт за Договором за кожний день прострочення до дня фактичного виконання зобов'язань.
Отже розмір погодженої в п. 7.3. Договору штрафної санкції за визначенням статті 549 Цивільного кодексу України відповідає поняттю “пеня».
Як встановлено судом та не заперечується сторонами спору, відповідачем, у порушення умов Договору №442 від 27.06.2023 (зокрема, його п. 2.1.), не виконано в повному обсязі будівельні роботи на об'єкті позивача у строк до 31.08.2023, натомість, частина робіт була виконана 25.09.2023, а остаточно передано останні замовнику 18.10.2023, свідченням чого є наявні в матеріалах справи акти приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) № 1 від 25.09.2023 та №2 від 18.10.2023.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт прострочення виконання відповідачем підрядних робіт за Договором у період із 01.09.2023 по 17.10.2023 включно. При цьому, день остаточного прийняття замовником виконаних робіт (18.10.2023) не підлягає включенню до періоду часу, за який здійснюється нарахування та стягнення неустойки (пені), адже днем прострочення виконання зобов'язання не є. Наведена позиція за аналогією правозастосування узгоджується із висновками Верховного Суду, що наведені в постановах від 10.07.2018 у справі №927/1091/17, від 08.05.2019 у справі №910/9078/18 та від 07.02.2024 у справі №910/5436/22.
Відтак, здійснивши за допомогою калькулятора сертифікованої комп'ютерної програми інформаційно-правового забезпечення “ЛІГА:ЗАКОН» перерахунок заявленої до стягнення пені в межах відповідного боргового періоду (01.09.2023 - 17.10.2023), суд встановив, що обґрунтованим та підставним є нарахування пені у розмірі 51 036,14 грн. У стягненні решти заявленої до стягнення суми пені належить відмовити у зв'язку з невірним визначенням позивачем закінчення строку її нарахування.
В аспекті наведеного безпідставними є доводи відповідача щодо відсутності в матеріалах справи доказів звернення позивача до ТОВ “Будівельна компанія “Західспецбуд» із вимогою про сплату штрафних санкцій, позаяк, за встановлених судом обставин, Департамент патрульної поліції в порядку п. 7.3. Договору надіслав на офіційну юридичну відповідача, зазначену в ЄДРЮОФОПтаГФ і розділі 17 Договору (вул. Саксаганського, будинок 25Б, м. Київ, 01033), претензію №20897/41/3/02-2023 від 17.11.2023 з наведеною в ній вимогою щодо сплати пені в сумі 52 090,61 грн, нарахованої за період із 01.09.2023 по 18.10.2023 включно. Означена обставина підтверджується наявними в матеріалах справи копіями списку згрупованих рекомендованих відправлень від 17.11.2023 (в якому зазначений вихідний номер надісланої позивачем претензії - №20897/41/3/02-2023), а також фіскального чеку відділення поштового зв'язку від 17.11.2023. При цьому, повернення вказаної претензії без вручення з підстави “закінчення терміну зберігання» не свідчить про невиконання позивачем вимог п. 7.3. Договору, оскільки ним відповідний лист було направлено відповідачу на належну адресу, а його отримання чи неотримання залежало виключно від дій ТОВ “Будівельна компанія “Західспецбуд».
Суд також відхиляє як необґрунтовані доводи відповідача про відсутність, згідно з даними офіційного сайту АТ “Укрпошта», будь-яких відомостей про поштове відправлення 0304804765157, оскільки термін зберігання відповідної інформації обмежений шестимісячним строком, що наразі вичерпаний. При цьому, підстави ставити під сумнів надані позивачем копії документів на підтвердження факту направлення відповідачу досудової вимоги у спірних правовідносинах відсутні.
Критично судом оцінюються також і аргументи відповідача про те, що в його діях відсутній умисел щодо порушення взятих на себе зобов'язань за Договором, оскільки несвоєчасне виконання робіт у повному обсязі сталося внаслідок нестачі кваліфікованих працівників із причин мобілізаційних процедур та обмеженого й неповного доступу до приміщень, знаходження в яких було необхідним для належного виконання робіт.
Так, частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Згідно з підп. 5.1.13. п. 5.1. укладеного між сторонами Договору, виконавець зобов'язується інформувати в установленому порядку замовника про хід виконання робіт за Договором, обставини, що перешкоджають його виконанню, а також про заходи, необхідні для їх усунення.
Водночас відповідачем не надано суду жодних належних і допустимих доказів у підтвердження того, що він інформував позивача про обставини, які перешкоджали виконанню робіт за Договором у встановлений строк, а отже останнім не доведено відсутності його вини у порушенні зобов'язання.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 75 ГПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Отже сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі (така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2020 у справі №522/22023/16-ц, від 04.09.2024 у справі №909/794/23 та від 11.09.2024 у справі №902/639/22).
Обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом (постанова Великої Палати Верховного Суд від 03.07.2019 у справі №342/180/17-ц).
Верховний Суд у постановах від 29.08.2018 у справі №910/23428/17 та від 25.06.2020 у справі №924/233/18 вказав, що при оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування є важливим елементом змагальності процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.
Водночас суд у даному контексті враховує, що за приписами ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Враховуючи те, що Договір №442 від 27.06.2023 укладений сторонами за результатами проведення публічної закупівлі та на час дії в Україні воєнного стану, то відповідач, діючи як суб'єкт господарювання, мав належно оцінити підприємницькі ризики, беручи на себе зобов'язання з виконання підрядних робіт на умовах, погоджених у Договорі як істотні.
Відхиляються судом також і твердження відповідача про те, що позивач фактично компенсував свої можливі майнові втрати за рахунок отриманої банківської гарантії №33316 від 19.06.2023 в сумі 48 802,50 грн, із огляду на наступне.
В розумінні положень п. 1, 2 Банківської гарантії №33316 від 19.06.2023 (том 1, арк. спр. 80), Акціонерне товариство “Комерційний банк “Глобус» (банк-гарант) зобов'язувалося сплатити за письмовою вимогою на користь Департаменту патрульної поліції (бенефіціара), перед яким ТОВ “Будівельна компанія “Західспецбуд» (принципал) має зобов'язання щодо виконання Договору, що буде укладений між принципалом та бенефіціаром, відповідно до проведених відкритих торгів з особливостями UA-2023-05-18-014246-a (надалі - основне зобов'язання), грошову суму відповідно до пункту 2 цієї Гарантії (надалі - гарантійний платіж), у випадку настання однієї із обставин, наведених нижче (надалі - гарантійний випадок), а саме: - невиконання та/або неналежне виконання принципалом зобов'язань за Договором на виконання робіт по об'єкту: “Капітальний ремонт коридорів другого та третього поверхів та сходових маршів адміністративної будівлі управління патрульної поліції в Закарпатській області по вул. Олега Кошового, 2 в м. Ужгород. Коригування» за кодом ДК 021:2015 - 45450000-6 “Інші завершальні будівельні роботи», відповідно до основного зобов'язання. Зобов'язання банка-гаранта за цією Гарантією становить суму в розмірі 48 802,50 грн.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи платіжної інструкції №7849 від 26.12.2023, банком-гарантом було сплачено на користь позивача (бенефіціара) суму 48 802,50 грн із призначенням платежу: “Оплата за вимогою №22774/41/3/05-2023 від 13.12.2023 гарантійного платежу згідно з банківською гарантією №33316 від 19.06.2023».
Згідно з ч. 1, 4 ст. 200 Господарського кодексу України, гарантія (банківська гарантія) є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження банком, іншою фінансовою установою задоволення вимог управненої сторони в розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає зазначене у ньому певне зобов'язання або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 560 Цивільного кодексу України, за гарантією банк, інша фінансова установа (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання (ст. 562 Цивільного кодексу України).
Водночас за змістом приписів ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України, неустойка є штрафною санкцією, яка сплачується боржником у разі неналежного виконання господарського зобов'язання.
З аналізу наведених положень випливає, що неустойка і банківська гарантія є різними способами захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання, різними засобами забезпечення виконання господарських зобов'язань. Зазначені способи мають різну правову природу і не є взаємовиключними. Сплата коштів кредитору гарантом і сплата штрафних санкцій боржником не належать до одного виду відповідальності.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.12.2018 у справі №908/7/18, від 01.04.2019 у справі №910/2693/18.
При цьому, можливість стягнення з відповідача пені за порушення строків виконання робіт за Договором не ставиться у залежність від реалізації позивачем свого права на звернення стягнення за банківською гарантією; положення укладеного між сторонами Договору аналогічно не містять застережень про пріоритетність у застосуванні або можливість взаємного зарахування цих способів забезпечення виконання зобов'язань.
Водночас вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача нарахованої позивачем пені, з урахуванням поданого відповідачем клопотання про зменшення її розміру, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України).
Водночас норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено штрафні санкції (пеню, штраф), тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності та з дотриманням принципів розумності, справедливості та пропорційності.
За змістом зазначених норм, які суд вважає за можливе застосувати під час розгляду питання щодо можливості зменшення нарахованого відповідачу штрафу, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені та штрафу покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
Отже питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
Таку правову позицію викладено в низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 27.03.2019 у справі №912/1703/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 03.06.2019 у справі №914/1517/18, від 23.10.2019 у справі №917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 26.02.2020, у справі №925/605/18, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19 від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 13.04.2021 у справі №914/833/19, від 22.06.2021 у справі №920/456/17, від 03.04.2024 у справі №924/706/23.
Обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але Господарський кодекс України вказує на неспівмірність розміру пені з розміром збитків кредитора, як на обов'язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як Цивільний кодекс України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення (п. 28 постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).
Законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, і дане питання вирішується господарським судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №904/12429/16).
Частина друга статті 233 Господарського кодексу України встановлює, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов'язані з кредитором договірними відносинами.
Отже якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до положень статті 3, частини третьої статті 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Зокрема загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
До прикладу, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 Цивільного кодексу України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 Цивільного кодексу України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Водночас суд наголошує на відсутності правових підстав для ототожнення інституту зменшення розміру неустойки зі звільненням відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, оскільки зменшення судом розміру штрафних санкцій є лише передбаченим законом проявом обмеження відповідальності боржника за наявності відповідних підстав для цього, що жодним чином не суперечить принципам розумності та справедливості.
За таких обставин, ураховуючи, що головною метою неустойки є стимулювання боржника до належного виконання основного зобов'язання, беручи до уваги відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження погіршення фінансового стану позивача, виникнення ускладнень у здійсненні ним господарської діяльності чи завдання останньому будь-яких матеріальних збитків в результаті прострочення виконання відповідачем робіт за Договором, суд доходить до висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру належної до сплати суми пені на 10% (із 51 036,14 грн до 45 932,53 грн), що є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, та є засобом недопущення використання неустойки (пені) ані як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності.
Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача неустойки (пені) за прострочення виконання будівельних робіт у розмірі 45 932,53 грн є документально доведеною та обґрунтованою, відповідачем належними й допустимими доказами не спростованою. Позов підлягає задоволенню частково. В решті заявлених позовних вимог належить відмовити.
Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав, а його аргументи не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та положеннях законодавства.
З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд доходить до висновку про часткове задоволення позову.
Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України в розмірі 2373,36 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Будівельна компанія “Західспецбуд», вул. Саксаганського, будинок 25Б, м. Київ, 01033 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 34771978) на користь Департаменту патрульної поліції, вул. Федора Ернста, будинок 3, м. Київ, 03048 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 40108646) неустойку в розмірі 45 932,53 грн (Сорок п'ять тисяч дев'ятсот тридцять дві гривні 53 коп), а також 2373,36 грн (Дві тисячі триста сімдесят три гривні 36 коп) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду, згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
5. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
У зв'язку із проходженням суддею Пригарою Л.І. підготовки для підтримання кваліфікації голів і заступників голів місцевих загальних, господарських та окружних адміністративних судів, апеляційних судів, Вищого антикорупційного суду, Касаційних судів у складі Верховного Суду в режимі онлайн з 26.05.2025 по 28.05.2025 та перебуванням судді Пригари Л.І. у відпустці з 29.05.2025 по 30.05.2025 включно, повне рішення складено та підписано 02.06.2025.
Суддя Л.І. Пригара