справа № 753/10091/25
провадження № 3/753/4272/25
"02" червня 2025 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Коренюк А.М., розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше до адміністративної відповідальності не притягувавався, за ст.124, ч.1 ст.130 КпАП України, -
02 травня 2025 року о 22 годині 30 хвилин ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Хонда», д.н.з. НОМЕР_1 , на вул.Харківське шосе, 180/21 в м.Києві, не обрав безпечну швидкість, щоб мати змогу постіно контролювати рух та безпечно керувати ним, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення а автомобілем «Ніссан», д.н.з. НОМЕР_2 , що призвело до пошкодження транспортних засобів з матеріальними збитками.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.п.12.1, 13.1 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ст.124 КпАП України, що підтверджується схемою місця ДТП, письмовими поясннями учасників ДТП, висновком за результатами огляду на стан сп'яніння, відео-доказом - нагрудною камерою працівника поліції БК 4736222.
Окрім того, 02 травня 2025 року о 22 годині 30 хвилин ОСОБА_1 на вул.Харківське шосе, 180/21 в м.Києві, будучи учасником ДТП, вжив алкогольні напої після ДТП. Огляд на стан сп"яніння у встановленому законом порядку проведений 02 травня 2025 року о 00 годині 43 хвилин на місці встановлення ознак правопорушення шляхом алкотестування ОСОБА_1 за його згодою технічним приладом «Драгер» № 6820, яким визначено вмість алкоголю 2,38%, що зафіксовано відеодоказом - нагрудною відео-камерами працівників поліції БК 4736222, висновком за результатами огляду на стан сп'яніння, Актом огляду на стан сп"яніння, вилученням транспортного засобу та посвідчення водія.
Своїми діями ОСОБА_1 також порушив пункт 2.10 «є» ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КпАП України
Провадження за справами за двома протоколами про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124, ч.4 ст. 130 КпАП України суддею об'єднано в одне провадження (справу) за правилом статті 36 КпАП України.
Так, відповідно до статті 36 КпАП України при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.
Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.
Правила дорожнього руху відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством ( ПДР України ).
Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити підрозділ міліції, власника дороги або уповноважений ним орган (п.1.5 ПДР України).
Так, відповідно до п.2.10 «є» ПДР України у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний до проведення медичного огляду не вживати без призначення медичного працівника алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, які входять до офіційно затвердженого складу аптечки).
ОСОБА_1 , будучи належним чином двічі повідомленим про час та місце розгляду справи за адресою, яка вказана в протоколі про адміністративне правопорушення - рекомендованою поштою з повідомленням про вручення, розміщеним повідомленням на офіційному сайті судової вдади (суду), смс - повідомленнямм, які доставлено завчасно до судових засідань 23.05.2025 року 10.42 год., 30.05.2025 року 12.31 год., повторно не з'явився, його пояснення за складами адміністративних правопорушень до суду не надходили, а тому суд позбавлений надати їм оцінку.
Представник правопорушника адвокат Обухов В.В., діючий на підставі ордера адвоката про надання правової допомоги від 30 травня 2025 року, будучи присутнім при розгляді матеріалу, повідомив, що ОСОБА_1 не буде приймати участь у розгляді справи, його інтререси буде представляти він як адвокат. Вважаючи, що уповноваженою особою на складання протоколу про адміністративне правопорушення, не доведена вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.4 ст.130 КпАП України, зокрема, факт вживання ОСОБА_1 алкоголю після вчинення ним дорожньо-транспортної пригоди (фото-, відео- докази, покази свідків тощо), вважаючи, що керування транспорним засобом у стані алкогольного сп'яніння не містить складу правопорушення за ч.4 ст.130 КпАП України, й на його думку є відсутнім склад правопорушення в діяхОСОБА_1 за ч.4 ст.130 КпАП України, що є підставою для закриття провадження по справі.
Докази на спростування вини ОСОБА_1 за ч.4 ст.130 КпАП України не надано.
Суд, надавши правову оцінку поясненням адвоката Обухова В.В., діючого в інтерсах правопорушника, враховуючи матеріали справи про адміністравне правопорушення, зібраним правоохоронцями доказам, також оглянувши відозапис, зафіксований працівником поліції нагрудною боді-камерарою БК 4736222 щодо ОСОБА_1 , із якого вбачається, що ОСОБА_1 повідомив працівника поліції про те, що вжив після ДТП алкоголь, й не спростував таке твердження працівника поліції, його поведінка, зовнішні ознаки, вказували на вжиття після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, й ОСОБА_1 на стан сп'яніння в установленому законом порядку огляд погодився, та який проведений 02 травня 2025 року о 00 годині 43 хвилин на місці встановлення ознак правопорушення шляхом алкотестування ОСОБА_1 за його згодою технічним приладом «Драгер» № 6820, яким визначено вміст алкоголю 2,38%, відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом 02.05.2025 року, його погодження, актом огляду на стан сп'яніння, встановивши в його діях порушення п.2.10 «є» ПДР України та склад правопорушення за ч.4 ст.130 КпАП України, а також порушення п.п.12.1, 13.1 ПДР України й склад правопорушення за ст.124 КпАП України, й розцінює такі пояснення представника правопорушника, як підставу уникнення правопорушником від адміністративної відповідальності за ч.4 ст.130 КпАП України.
Спростовуючих вину правопорушника доказів не надано.
Правових підстаав для закриття провадження по справі, за клопотанням представника правопорушника, суд не вбачає.
Суд вважає, що відео-фіксація складу правопорушення за ч.4 ст.130 КпАП України має вище доказове значення порівняно зі свідченнями свідків, як це передбачено підзаконними актами, й за позицією сторони захисту.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).
Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).
За таких підстав суд визнав за можливе розглядати справу за відсутності правопорушника, за участі його представника на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, та за погодження представника..
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення йде своїм корінням у більш загальний принцип, втілений у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони ( рішення у справі « Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29- 30). Втім, це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.
Оцінка доказів відповідно до ст. 252 КпАП України відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Згідно з вимогами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
А відповідно до положень ст. 252 КпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Суть адміністративного правопорушення є основною складовою правопорушення.
Особа, щодо якої складений протокол/постанова про адміністративне правопорушення, має знати в чому вона звинувачується.
Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення (ч.1 ст. 8 КпАП України).
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч.1 ст. 9 КпАП України).
Відповідно до ст. 280 КпАП України суд при розгляді справи зобов"язаний з"ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.
Згідно з статтею 7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 1103 від 17.12.2008 року, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків.
Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП, п. п. 6, 7 "Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", затвердженої наказом МВС, МОЗ України 09.11.2015 р. за N 1452/735, п.п. 4, 6 "Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду", затвердженого постановою КМУ 17.12.2008 р. (зі змінами), огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу із використанням спеціальних технічних засобів у присутності двох свідків, або лікарем закладу охорони здоров'я.
У відповідності з п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності працівника міліції. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі відсторонення особи від керування транспортним засобом можливість керування цим транспортним засобом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом.
Так, докази про вчинення ОСОБА_1 правопорушень за ст.124, ч.1 ст.130 КпАП України є належними та допустимими, оскільки зібрані в установленому законом порядку, і у своїй сукупності, взаємозв'язку, достатності та достовірності повністю підтверджують фактичні обставини вчинення даного адміністративного правопорушення, та винуватість в них такої особи.
Докази, які б спростовували факт вчинення ОСОБА_1 вказаних правопорушень, не встановлені.
Вина правопорушника повністю підтверджується матеріалами адміністративної справи у їх сукупності: протоколами про адміністративні правопорушення за ст.124, ч.4 ст.130 КпАП України, письмовими поясненнями учасників ДТП, зокрема, у яких ОСОБА_1 вказав, що вину свою визнає, схемою місця ДТП, рапортами працівників поліції, відеодоказом, зафіксованим нагрудною камерою працівника поліції, висновком за результатами огляду на стан сп'яніння, яким визначено вмість алкоголю 2,38%, що зафіксовано відеодоказом - нагрудною відео-камерами працівників поліції БК 4736222.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь - яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що сформульовані у п. 43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом ».
Як вказано у справах «Малофеева проти Pocії» рішення від 30 травня 2013 року заява № 36673/04) та «Карелін проти Pocії» заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року) Європейського суду з прав людини, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом ).
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
За змістом вимог ст. 256, ч. 1 ст. 257 КпАП України питання наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення суд вирішує лише у межах протоколу, складеного відносно конкретної особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Таким чином, вважаю доведеною вину ОСОБА_1 у порушенні п. 12.1, 13.1. й 2.10 «є» ПДР України та вчиненні правопорушень, передбачених ст. 124, ч.1 ст. 130 КпАП України.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи особу правопорушника, наслідки вчинених двох правопорушень, тяжкість покарання, сукупності ознак та неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою ознак, за якими можна констатувати винуватість правопорушника доведеною, суд вважає за необхідне застосувати до такого правопорушника адміністративне стягнення, як це передбачено диспозицією та санкцією ст.124, ч.1 ст. 130 КпАП України, з урахуванням статті 36 КпАП України, тобто стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, у даному випадку за ч.1 ст.130 КпАП України - двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн. 00 (нуль) коп., на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
Так, вживання особою, яка керувала транспортним засобом, після дорожньо-транспортної пригоди за її участю алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, а також лікарських препаратів, виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду, тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк п'ятнадцять діб, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки і на інших осіб - накладення штрафу у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк п'ятнадцять діб (ч.4 ст. 130 КпАП України).
Порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року (ст. 124 КпАП України).
Відповідно до ст. 401 КпАП України судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
На підставі викладеного та, керуючись ст.124, ч.4 ст. 130, 276, 283 - 285, 287 - 289 КпАП України, Закону України "Про судовий збір", суддя -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушень за ст.124, ч.1 ст. 130 КпАП України та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу - дві тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн. 00 (нуль) коп., на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Постанова судді може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку її оскарження.
Копію постанови невідкладно направити для відома правопорушнику, та для виконання - до ВДВС РУЮ за територіальністю.
Строк звернення до виконання - три місяці.