Справа № 468/2383/24
Провадження №2/485/136/25
Заочне рішення
іменем України
29 травня 2025 року м. Снігурівка
Снігурівський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого - судді Соловйова О.В.,
секретар судового засідання Гусарова І.М.,
за участю представника позивача - адвоката Златі Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м.Снігурівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Златі Ніна Спиридонівна, до ОСОБА_2 , треті особи Служба у справах дітей Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, про позбавлення батьківських прав,
встановив:
ОСОБА_1 , діючи через свого представника - адвоката Златі Н.С., звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач та відповідач є батьками малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . З 2020 року діти проживають разом з позивачкою, оскільки батько життям дітей не цікавиться, не телефонує, не виявляє бажання спілкуватись з ними та приймати участь у їх вихованні. Діти проживають в АДРЕСА_1 разом з матір"ю та її чоловіком ОСОБА_8 . Відповідач надав нотаріально посвідчену заяву від 20 червня 2024 року про згоду на зняття з реєстраційного обліку з однієї адреси та реєстрацію дітей за їх постійним місцем проживання. Діти проживають за вказаною адресою з матір"ю, чоловіком матері та їх спільною дитиною, знаходяться на їх утриманні, вони несуть відповідальність за життя та здоров"я дітей. Більш того, відповідач надав нотаріально посвідчену заяву від 23 жовтня 2024 року про те, що не заперечує проти позбавлення його батьківських прав відносно дітей. Батько мешкає окремо від дітей в іншому населеному пункті, не спілкується з дітьми, мати дітей виховує самостійно. Батько не цікавиться здоров"ям дітей, успіхами у житті, морально та матеріальноо не підтримує дітей, не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу долі внутрішньої освіти, не створює умов для освіти, мати дітей виховує самостійно. На сьогоднішній день діти, які досить достатньо розуміють про те, що батько не цікавиться їх життям, проживають з матір"ю, в свою чергу позивач та її родичі про них піклуються та виховують. Вважає, що таке свідоме і тривале нехтування відповідачем своїми батьківськими обов"язками щодо дітей є наслідком винної поведінки відповідача та є підставою для позбавлення батьківських прав. Позбавлення батьківських прав відповідача буде відповідати інтересам дітей, оскільки відповідач в подальшому буде позбавлений можливості негативно впливати на психіку доньок та сина до моменту зміни ним свого ставлення відносно дітей та поновлення у встановленому порядку батьківських прав.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просить позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Представник позивача - адвокат Златі Н.С. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просили позов задовольнити. В обґрунтування позовних вимог заначила, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків відносно своїх дітей, про що свідчить відповідна нотаріальна заява.
Представник Служби у справах дітей Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, як органу опіки та піклування, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з"явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням за місцем реєстрації та через оголошення опубліковане на офіційному веб-сайті суду на порталі Судова влада України. Причини неявки суду невідомі. Відзив на позов не надійшов.
За наявності умов, визначених у ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив про проведення заочного розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Позов про позбавлення батьківських прав позивачем обґрунтовується на підставі п.2 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України.
Відповідно до вказаної норми права мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Судом встановлено, що позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Ленінського районного суду м.Миколаєва від 29 серпня 2019 року.
Позивач та відповідач є батьками чотирьох малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується наданими свідоцтвами про їх народження ( а.с. 16-19).
08 квітня 2019 року Ленінським районним судом м. Миколаєва видано судовий наказ про стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання дітей у розмірі 1/2 частки від усіх видів заробітку (доходу) батька щоміячно, але не менше 50 % від прожитквого мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 22 лютого 2019 року, до досягнення настаршою дитиною повноліття (а.с. 33).
31 травня 2024 року позивачка зареєструвала шлюб з чоловіком ОСОБА_8 , на підтвердження чого слугує свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 видане 31 травня 2024 року (а.с. 20).
Відповідно до заяви, посвідченої приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Ємельяновою Н.В. 12 червня 2024 року за реєстровим № 1410, відповідач надав свою згоду на зняття з реєстраційного обліку його малолітніх дітей ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 з житлового будинку АДРЕСА_2 та реєстрації їх на постійне місце проживання в житловий будинок АДРЕСА_1 (а.с. 22).
На теперішній час позивачка разом з чоловіком ОСОБА_8 та малолітніми дітьми зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується наданими Витягами з реєстру територіальної громади (а.с. 12-15, 30).
Відповідач значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується інформацією Центру надання адміністративних послуг Снігурівської міської ради (а.с. 91).
09 липня 2024 року виконавчим комітетом Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області позивачці видані довідки багатодітної сім"ї, де зазначені мати ОСОБА_1 й батько ОСОБА_8 та діти ОСОБА_4 , 2010 року народження, ОСОБА_5 , 2012 року народження, ОСОБА_6 , 2014 року народження, ОСОБА_7 , 2016 року народження, та ОСОБА_13 , 2021 року народження (а.с. 11, 24-25).
За даними довідки Управління соціального захисту населення Ізмаїльської районної державної адміністрації від 16 вересня 2024 року № 737, чоловік позивачки ОСОБА_8 перебуває на обліку в УСЗН Ізмаїльської районної державної адміністрації та отримує державну допомогу особі, яка доглядає за хворою дитиною ОСОБА_7 , 2016 року народження, яка призначена з 19 липня 2024 року по 18 січня 2025 року (а.с. 35).
Діти сторін навчаються у Центральному ліцеї Шевченківської сільської ради Миколаївської області - Вероніка учениця 3 класу, ОСОБА_11 учениця 5 класу, ОСОБА_10 учень 7 класу, та ОСОБА_9 учениця 9 класу. Відповідно до довідки директора навчального закладу № 122 від 28 жовтня 2024 року виданої позивачці, батько ОСОБА_2 контакту із ліцеєм не підтримує, успішністю дітей не цікавиться, з вчителями не спілкується, батьківські збори не відвідує (а.с. 34).
23 жовтня 2024 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Філіпенко В.В. за реєстровим № 969 посвідчено заяву відповідача ОСОБА_2 про те, що він не заперечує проти позбавлення його батьківських прав відносно дітей ОСОБА_4 , 2010 року народження, ОСОБА_5 , 2012 року народження, ОСОБА_6 , 2014 року народження, та ОСОБА_7 , 2016 року народження. Проти задоволення позових вимог ОСОБА_1 про позбавлення його батьківьких прав не заперечує. Судовий розгляд цивільної справи про позбавлення його батьківських прав щодо дітей просить провести без його участі. Із законодавством та наслідками позбавлення батьівських прав ознайомлений (а.с. 23).
Органом опіки та піклування в особі служби у справах дітей Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області надано висновок, затверджений рішенням виконкому Ренійської міської радди від 26 березня 2025 року № 70, яким вважав за доцільне позбавлення відповідача батьківських прав відносно дітей ОСОБА_4 , 2010 року народження, ОСОБА_5 , 2012 року народження, ОСОБА_6 , 2014 року народження, та ОСОБА_7 , 2016 року народження (а.с. 133-136).
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства», далі - Закон).
Згідно з частиною першою статті 8 Закону кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону).
Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частиною першою статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України, пунктом 2 якої визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає підстави для висновку, що ухилення від виконання обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Наслідком позбавлення батьківських прав, як виняткового заходу, є істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Згідно з частиною першою статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Оцінюючи процес вирішення питання про встановлення опіки, який завершився рішенням про роз'єднання сім'ї, суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки) (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06).
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі №753/2025/19 (провадження № 61-1344св20) зазначено, що «ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків».
Тлумачення частини шостої статі 19 СК України дає підстави для висновку, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер.
Судам необхідно враховувати, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, застосовується лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку.
Самі по собі встановлені судами факти, що батьки не у достатній мірі спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні, не може бути підставою для позбавлення батьківських прав.
Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальній забезпеченості. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість, і застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17. Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Разом з тим, позивачкою не доведено та не надано суду доказів, в чому полягає захист інтересів дітей шляхом позбавлення їх батька по відношенню до них батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов'язків відносно дітей.
Зокрема, у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності, у зв'язку із неналежним оводженням щодо дітей, вчиняв будь-яке насильство стосовно них.
Крім того, матеріали справи не містять даних про те, що за весь час окремого проживання дітей від батька, до останнього застосовувались заходи впливу та попередження про необхідність змінити ставлення до виховання дітей.
Згідно інформації, наданої центром надання соціальних послуг Снігурівської міської ради Миколаївської області від 12 лютого 2025 року №68/06-03, відповідач ОСОБА_2 та малолітні діти під соціальним супроводом у відділенні соціальної роботи Центру надання соціальних послуг Снігурівської міської ради не перебували та на даний час не перебувають (а.с. 110).
Висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, який носить рекомендаційний характер, не містить обставин, які б вказували на наявність підстав для застосування щодо відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, а тому відповідно до частини шостої статті 19 СК України суд не погоджується з цим висновком.
Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Докази ж, які були надані позивачем, на думку суду, не доводять винної поведінки батька та свідомого нехтування ним своїми обов'язками.
Також, судом не встановлено обставин, які б свідчили що відповідач є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дітей, а тому розрив з батьком сімейних відносин не буде відповідати інтересам дітей. Матеріальне забезпечення та виховання дітей матір"ю, а також неможливість батька дітей належним чином виконувати батьківські обов'язки не може свідчити повною мірою про ухилення батька від виконання батьківських обов'язків.
Крім того, суд враховує, що при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», рішення від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України»).
Як зазначив ЄСПЛ у рішенні від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» (пункт 49), розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.
Таких обставин у розглядуваній справі не встановлено.
Позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено. Позбавлення батьківських прав за встановлених судом обставин не буде ґрунтуватися на суттєвих і достатніх причинах у контексті прецедентної практики ЄСПЛ.
В постанові КЦС ВС від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22 Верховний Суд зазначив, що "заяви відповідачки, в яких вона відмовлялася від батьківських прав на дитину та визнавала позов про позбавлення її батьківських прав, не можуть слугувати підставою для задоволення позову, оскільки відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства й не відповідає інтересам дитини". Також ВС наголосив, що саме лише подання заяви про визнання позову у справі про позбавлення батьківських прав не може бути підставою для звільнення позивача від обов'язку надання інших доказів на підтвердження наявності обставин, передбачених ч. 1 ст. 164 СК України для позбавлення батьківських прав.
За такого суд не приймає до уваги нотаріально посвідчену заяву відповідача про визнання позову в повному обсязі, оскільки задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог в повному обсязі суперечило б вимогам закону, що регулюють спірні правовідносини.
Узагальнені доводи позивачки про те, що відповідач не виконує своїх батьківських обов'язків з виховання дітей, самоусунувся від участі у їх житті, а також про те, що відсутні докази невинуватості відповідача у невиконанні ним своїх обов'язків є помилковими, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи.
Проаналізувавши викладене, суд приходить до висновку про відсутність достатніх підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, а тому вважає за необхідне у позові відмовити повністю.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд залишає судові витрати за позивачем.
Керуючись ст. 4, 13, 81, 141, 263-265, 268,280 ЦПК України, суд
ухвалив:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Златі Ніна Спиридонівна, до ОСОБА_2 , треті особи Служба у справах дітей Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, Орган опіки та піклування виконавчого комітету Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області, про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного рішення - 02 червня 2025 року.
Суддя О. В. Соловйов