Справа №0418/569/2012
2/0418/1442/2012
05.10.2012 Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
Головуючої судді - Овчаренко Н.Г.,
при секретареві - Васенко І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи - Житлово-будівельний кооператив № 30 «Марс-2», Виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради, про визнання права власності,-
Позивачі звернулись до суду з позовом до відповідачів про визнання права власності.
В підтвердження позивних вимог позивачка посилається на те, що позивачка ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з сином відповідачки ОСОБА_3 - ОСОБА_5 в період з 19.03.1983 по 26.01.1998. Позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .
13.02.1983, за місяць до укладення шлюбу, рішенням загальних зборів ЖБК-«Марс-2» ОСОБА_5 була виділена однокімнатна квартира АДРЕСА_1 . В цій квартирі подружжя ОСОБА_6 стали проживати одразу після отримання, а ОСОБА_2 -після народження.
26 січня 1998 року шлюб між подружжям ОСОБА_6 було розірвано. З того часу позивачі мешкали за адресою: АДРЕСА_2 , а ОСОБА_5 -в спірній квартирі.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер. Після його смерті спадкоємцями першої черги були його мати - ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Останній у січні 2011 року звернувся до П'ятої Дніпропетровської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини і є таким, що прийняв спадщину.
У лютому 2011 року позивачам стало відомо, що на підставі свідоцтва про право власності від 05 жовтня 2006 року, виданого виконкомом Дніпропетровської міської ради 11 жовтня того ж року право власності на спірну квартиру було зареєстроване на ОСОБА_3 .
31 березня 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений договір дарування квартири АДРЕСА_1 , відповідно до умов якого відповідач є власником спірної квартири.
Позивачка ОСОБА_1 вважає, що протягом спільного життя з ОСОБА_5 вони виплачували кошти за квартиру за рахунок спільних коштів і квартира АДРЕСА_1 була їх сумісною власністю. За таких умов ця квартира без згоди ОСОБА_1 не могла на законних підставах бути будь-кому відчужена. Отримання права власності ОСОБА_3 є протиправним та має бути визнане недійсним.
Позивачка вважає, що має право на визнання за нею права власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 у порядку поділу майна, що є у спільній сумісній власності.
Друга частина спірної квартири спадкується між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 по ? частині кожному.
Просять визнати квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 30 кв.м., житловою площею 17,2 кв.м., спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на час розірвання шлюбу між ними , тобто на 26 січня 1998 року; визнати недійсним свідоцтво про право власності від 05 жовтня 2006 року, виданого виконкомом Дніпропетровської міської ради на ім'я ОСОБА_3 ; визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 31 березня 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 в порядку виділу частки зі спільної власності; визнати за ОСОБА_2 право власності на ?? частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом та стягнути судові витрати.
Позивачі та їх представник у судовому засіданні свій позов підтримали у повному обсязі та, посилаючись на ті самі підстави, просили суд їх задовольнити.
Представник відповідачів та відповідач ОСОБА_4 , у судовому засіданні проти позову заперечували, посилаючись на те, що строк для пред'явлення позовних вимог, що є спільно сумісною власністю подружжя -закінчився у 2001 році, що виплата паю здійснювалася із сімейного бюджету подружжя ОСОБА_6 та що право власності на ім'я ОСОБА_3 видано на законних підставах, тому просять суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Представник відповідачів надав суду заяву про застосування строку позовної давності, в якій просить в позові ОСОБА_1 про визнання за нею права власності за частину квартири АДРЕСА_1 в порядку розподілу майна, нажитого в шлюбі з ОСОБА_5 -відмовити за пропуском строку позовної давності.
Представник третьої особи - Виконкому Дніпропетровської міської ради, у судове засідання не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи на підставі наданих доказів.
Представник - ЖБК «Марс-2», у судове засідання не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи на підставі наданих доказів.
Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з сином відповідачки ОСОБА_3 - ОСОБА_5 в період з 19 березня 1983 року по 26 січня 1998 року. Позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .
13 лютого 1983 року рішенням загальних зборів ЖБК-«Марс-2» ОСОБА_5 була виділена однокімнатна квартира АДРЕСА_1 . В цій квартирі подружжя ОСОБА_6 стали проживати одразу після отримання, а ОСОБА_2 -після народження.
26 січня 1998 року шлюб між подружжям ОСОБА_6 було розірвано. З того часу позивачі мешкали за адресою: АДРЕСА_2 , а ОСОБА_5 -в спірній квартирі.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер.
На підставі свідоцтва про право власності від 05 жовтня 2006 року, виданого виконкомом Дніпропетровської міської ради 11 жовтня того ж року право власності на спірну квартиру було зареєстроване на ОСОБА_3 .
31 березня 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений договір дарування квартири АДРЕСА_1 , відповідно до умов якого відповідач є власником спірної квартири.
Суд вважає, що у позові про визнання квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 30 кв.м., житловою площею 17,2 кв.м., спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на час розірвання шлюбу між ними , тобто на 26 січня 1998 року; визнання недійсним свідоцтва про право власності від 05 жовтня 2006 року, виданого виконкомом Дніпропетровської міської ради на ім'я ОСОБА_3 - слід відмовити за пропуском строку позовної давності на підставі заяви представника відповідачів та вимог ст.29 ч.3 КпШС УРСР (в ред.1969 року) за якими для вимоги про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю розведеного подружжя, встановлюється трирічний строк позовної давності. Позивачка, за її твердженням після розірвання шлюбу переїхала з сином та стала проживати за адресою: АДРЕСА_2 , де проживають і зараз, отже про порушене право вона мала знати з цього часу.
Отже, 26 січня 2001 року строк для пред'явлення вимоги про поділ майна закінчився.
Суд вважає, що позовні вимоги про визнання недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 31 березня 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та визнання за ОСОБА_2 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом -також не підлягають задоволенню, так як у зв'язку із спливом стоків позовної давності щодо розподілу спільного майна подружжя, ОСОБА_5 мав повне право розпоряджатися своєю власністю - квартирою АДРЕСА_1 при житті, пайовий внесок був сплачений його матір'ю ОСОБА_3 , а тому спадок після його смерті не відкривався.
Крім того, суд вважає, що відповідач ОСОБА_4 є добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1 за договором дарування від 31 березня 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а тому позовні вимоги в цій частині не відповідають вимогам ст.388 ЦК України.
Керуючись ст. 29 КпШС УРСР, ст. 388 ЦК України, ст.ст.212-215 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позовних вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи -Житлово-будівельний кооператив № 30 «Марс-2», Виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради, про визнання права власності -відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Н.Г. Овчаренко