29 травня 2025 року
м. Київ
справа № 160/7517/23
касаційне провадження № К/990/5002/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року (головуючий суддя - Тулянцева І.В.)
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Малиш Н.І.; судді: Щербак А.А., Баранник Н.П.)
у справі № 160/7517/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЙСТІ КОРН»
до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У квітні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕЙСТІ КОРН» (далі - ТОВ «ТЕЙСТІ КОРН», позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДПС у Дніпропетровській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03 березня 2023 року № 0037770702, від 06 березня 2023 року № 0038870702 та від 21 березня 2023 року № 0051710702, № 0051700702.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 07 серпня 2023 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року, позов задовольнив.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, судові інстанції виходили з того, що відповідач не довів фактичного порушення платником положень Податкового кодексу України (далі - ПК України), визначених в акті перевірки, що є підставою для визнання протиправними та скасування оскаржуваних актів індивідуальної дії.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДПС у Дніпропетровській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, покликаючись на порушення судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Мотивуючи касаційну скаргу, податковий орган наголошує на правомірності висновків акта перевірки та зазначає, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях не врахували правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 11 серпня 2020 року у справі № 560/48/19, від 26 червня 2018 року у справі № 816/1422/17, від 29 травня 2020 року у справі № 826/27811/15, від 06 серпня 2019 року у справі № 160/8441/18, від 09 лютого 2021 року у справі № 826/813/15, від 16 червня 2020 року у справі № 400/987/19, від 12 березня 2021 року у справі № 810/5817/15, від 01 лютого 2021 року у справі № 826/12509/18.
Ухвалою від 07 березня 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Дніпропетровській області.
15 березня 2024 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що оскаржувані судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, при цьому доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судових інстанцій.
15 березня 2024 року від ТОВ «ТЕЙСТІ КОРН» надійшло клопотання про закриття касаційного провадження у справі, яке задоволенню не підлягає, оскільки наведені в ньому факти не дають підстав дійти висновку про наявність визначених Кодексом адміністративного судочинства України мотивів для закриття касаційного провадження.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судовий розгляд встановив, що відповідач провів документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ТЕЙСТІ КОРН» з питань дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні за листопад 2022 року від'ємного значення з податку на додану вартість у сумі 8 595 149,00 грн, за результатами якої склав акт від 10 лютого 2023 року № 525/04-36-07-02/43595428.
Відповідно до висновків акта перевірки контролюючий орган встановив порушення платником вимог:
пункту 189.1 статті 189, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5 статті 198 ПК України, в результаті чого завищено від'ємне значення з податку на додану вартість за листопад 2022 року, що зараховується до складу наступного звітного (податкового) періоду, у сумі 6 302 213,00 грн;
пунктів 200.1, 200.10 статті 200 ПК України внаслідок відсутності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку на додану вартість 4 165 273,00 грн
На підставі висновків акта перевірки податковий орган прийняв податкові повідомлення-рішення:
від 21 березня 2023 року № 0051710702, яким до платника застосував штраф за платежем податок на додану вартість у розмірі 3 400,00 грн;
від 21 березня 2023 року № 005700702, яким платнику зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за листопад 2022 року, на 5 863 541,00 грн.
Окрім того, відповідачем складено акти про ненадання документів від 25 січня 2023 року № 318/04-36-07-02/43595428 та від 31 січня 2023 року № 360/04-36-07-02/43595428, на підставі яких відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення:
від 03 березня 2023 року № 0037770702, яким до позивача застосовано штраф за платежем адміністративні штрафи та інші санкції у розмірі 1 020,00 грн;
від 06 березня 2023 року № 0038870702, яким до товариства застосовано штраф за платежем адміністративні штрафи та інші санкції у розмірі 2 040,00 грн.
Обґрунтовуючи підстави прийняття оскаржуваних актів індивідуальної дії, податковий орган посилався на ненадання під час перевірки всіх витребуваних документів за спірний період, а також документів, підтверджуючих списання товарно-матеріальних цінностей у виробництво, пояснень та документів щодо етапів виробництва попкорну та напівфабрикатів кукурудзи, чим не доведено правомірність списання сировини, матеріалів та загальновиробничих витрат у виробництво за період з червня по листопад 2022 року. Крім того, відповідач посилався на проведення інвентаризації без участі представника податкового органу.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд зазначає таке.
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
За правилами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 ПК України).
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).
За приписами пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.4 статті 200 ПК України визначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Податковий орган зазначає, що в ході проведення перевірки позивачем не надано первинні документи, які підтверджують списання товарно-матеріальних цінностей у виробництво, пояснення та підтверджуючі документи щодо етапів виробництва попкорну та напівфабрикатів кукурудзи, у зв'язку з чим не доведено правомірність списання сировини, матеріалів та загальновиробничих витрат у виробництво на суму 23 019 722,93 грн.
Спростовуючи такі твердження відповідача, судові інстанції встановили, що за період червень - листопад 2022 року позивач реалізував готову продукцію та напівфабрикати на суму 17 745 161,46 грн (за собівартістю). Податок на додану вартість було нараховано в повному обсязі (на базу оподаткування, визначену відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України, з урахуванням дати визначення податкових зобов'язань (подій) відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України). Податкові накладні були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Решта виробленої готової продукції та напівфабрикатів нереалізованих станом на 30 листопада 2022 року знаходилася на складі ТОВ «ТЕЙСТІ КОРН» і реалізовувалася протягом наступних періодів.
Позивач листом від 03 лютого 2023 року № 03/02/2023-1 на підтвердження списання сировини та напівфабрикатів у виробництво надав наступні первинні бухгалтерські документи щодо списання у виробництво та оприбуткування запасів: акти списання сировини у виробництво (кукурудзи у кількості 237 922,00 кг на суму 2 035 318,64 грн; кукурудзи восковидної у кількості 218 600,00 кг на суму 5 275 877,37 грн); внутрішні накладні надходження напівфабрикату кукурудзи мокрої на склад у кількості 303 298,90 кг (українського походження) на суму 6 236 329,61 грн та у кількості 282 324,00 кг на суму 9 416 629,95 грн; акти списання у виробництво напівфабрикату кукурудзи мокрої у кількості 303 298,90 кг (українського походження) на суму 6 236 329,61 грн та у кількості 282 324,00 кг на суму 9 416 629,95 грн; внутрішні накладні надходження напівфабрикату кукурудзи смаженої на склад у кількості 157 815,28 кг (українського походження) на суму 9 834 524,21 грн та у кількості 146 791,40 кг на суму 12 624 587,59 грн.
Крім того, товариством були надані деталізовані пояснення щодо розбіжностей за період з 01 грудня 2022 року по 25 січня 2023 року на підтвердження відсутності в обліку залишків напівфабрикату кукурудзи смаженої.
Також, на вимогу податкового органу платником була проведена інвентаризація товарно-матеріальних цінностей, за результатами якої встановлено відповідність наявних матеріалів за кількістю та вартістю документам бухгалтерського обліку станом на 25 січня 2023 року, що підтверджується листом позивача від 30 січня 2023 року № 30/01/2023-1 та даними інвентаризаційних описів товарно-матеріальних цінностей.
Враховуючи предмет перевірки, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що товариством був наданий достатній обсяг необхідних документів, а також вчинені дії на вимогу податкового органу для підтвердження дотримання норм податкового законодавства.
Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що чинне податкове законодавства не містить імперативної норми щодо участі представника податкового органу при інвентаризації, у зв'язку з чим неучасть представника відповідача у проведенні інвентаризації не може бути підставою для неприйняття результатів її проведення та підставою для висновків про непідтвердження списання у використання товарно-матеріальних цінностей.
Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про помилковість тверджень податкового органу про ненадання товариством документів за період з 01 червня 2020 року, що призвело до складання відповідних актів та застосування штрафних санкцій.
Колегія суддів не приймає посилання податкового органу на неврахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11 серпня 2020 року у справі № 560/48/19, від 26 червня 2018 року у справі № 816/1422/17, від 29 травня 2020 року у справі № 826/27811/15, від 06 серпня 2019 року у справі № 160/8441/18, від 09 лютого 2021 року у справі № 826/813/15, від 16 червня 2020 року у справі № 400/987/19, від 12 березня 2021 року у справі № 810/5817/15, від 01 лютого 2021 року у справі № 826/12509/18, оскільки за результатами касаційного перегляду справ, на які посилається відповідач, встановлені інші обставини.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги податкового органу без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2023 року на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. А. Гончарова
Судді І. Я. Олендер
Р. Ф. Ханова