30 травня 2025 року
м. Київ
справа № 520/31447/24
адміністративне провадження № К/990/21923/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А., перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Височанської селищної ради про визнання нечинними рішень,
ОСОБА_1 до адміністративного суду з позовною заявою до Височанської селищної ради, в якій просив визнати нечинними прийняті рішення на XLІV сесії Височанської селищної ради VIII скликання від 04 вересня 2024 року:
- Про внесення змін до Програми реформування та розвитку житлово комунального господарства Височанської селищної ради на 2022 - 2024 роки;
- Про внесення змін та доповнень до Програми управління комунальною власністю Височанської селищної ради на 2024 рік;
- Про внесення змін та доповнень до Програми забезпечення пожежної, техногенної безпеки та цивільного захисту Височанської селищної ради на 2021-2026 рік;
- Про внесення змін до Програми модернізації матеріально-технічної бази закладів загальної середньої, позашкільної та дошкільної освіти на 2022-2024 роки Височанської селищної ради;
- Про внесення змін та доповнень до Програми соціально-економічного та культурного розвитку Височанської селищної ради на 2024 рік;
- Про внесення змін до рішення XXXV сесії Височанської селищної ради VIII скликання від 18 грудня 2023 року «Про бюджет Височанської селищної територіальної громади на 2024 рік» та додатків до нього (зі змінами) (2053200000);
- Про внесення змін до граничних сум витрат на придбання автомобілів, меблів, іншого обладнання та устаткування, комп'ютерів, придбання і утримання мобільних телефонів Височанською селищною радою, а також установами та організаціями, які утримуються за рахунок селищного бюджету на 2024 рік.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року, ухваленим в порядку загального позовного провадження та залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Оскаржуючи судові рішення, заявник касаційної скарги посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 грудня 2021 року у справі №11-164сап21, та висновки, які викладені у постанові Верховного Суду від 17 серпня 2023 року у справі №380/8798/21.
Верховний Суд зазначає, що відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України можливе за умови зазначення у касаційній скарзі норми права, щодо якої Верховним Судом висловлена правова позиція, подібність правовідносин та обґрунтування у чому саме полягає неправильне застосування судами цієї норми, з урахуванням обставин, установлених судами у цій справі.
Водночас аргументи скаржника зводяться лише до зазначення постанов Верховного Суду, проте не зазначено неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, сутність такого неправильного застосування та суперечливість такого застосування позиції Верховного Суду.
Отже, в касаційній скарзі позивач конкретну норму, щодо якої викладені висновки Верховного Суду, не зазначив та не обґрунтував подібність правовідносин у цій справі та у справах, на які він посилається, що з огляду на це, не може вважатися належним обґрунтуванням касаційного оскарження, передбаченого пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відтак, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Також заявник касаційної скарги посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв'язку з пунктом 4 частини другої статті 353 КАС України.
Так, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що згідно з приписами частини першої статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Указаним положенням установлено пряму заборону при розгляді та вирішенні адміністративної справи для суду брати до уваги докази з порушенням законної процедури їх одержання (нелегітимні докази, включаючи сфальсифіковані) як під час розгляду клопотання про долучення доказу до справи, так і в межах судового розгляду.
Слід зауважити, що у разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено доказ, який скаржник вважає недопустимим, обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, тобто такими, що одержані з порушенням законної процедури.
Водночас доводи, які скаржник виклав в касаційній скарзі в обґрунтування цієї підстави касаційного оскарження, стосуються радше про оцінку наявним у матеріалах справах доказам, що своєю чергою не є тотожним встановленню судом обставин на підставі саме недопустимих доказів.
З огляду на викладене, ураховуючи приписи пункту 4 частини другої статті 353 КАС України, Суд уважає такі обґрунтування недостатніми для відкриття касаційного провадження у цій справі.
Відтак, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв'язку з пунктом 4 частини другої статті 353 КАС України.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Отже, скаржником не викладені передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України та пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв'язку з пунктом 4 частини другої статті 353 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Височанської селищної ради про визнання нечинними рішень - повернути особі, яка її подала.
2. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
3. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддяС.А. Уханенко