28 травня 2025 року
м. Київ
cправа №922/2635/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Баранець О.М., Кролевець О.А.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Харківській області
на постанову Східного апеляційного господарського суду (Слободін М.М., Гребенюк Н.В., Шутенко І.А.)
від 03.12.2024 (повний текст складений 09.12.2024)
у справі за позовом Головного управління ДПС у Харківській області
до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОТРЕЙД ПРОМ",
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ГРІН ЛЕНД"
про визнання недійсним договору поставки від 27.02.2023 №02-2023/1-23,
1. Ухвалою від 12.02.2025 Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 у справі №922/2635/24; призначив її розгляд на 18 березня 2025 року.
2. У судовому засіданні, що відбулося 18 березня 2025 року, Верховний Суд постановив ухвалу, якою зупинив касаційне провадження у справі №922/2635/24 до завершення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №420/12471/22 та оприлюднення у встановленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого перегляду.
3. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2025 у справі №420/12471/22 (надання загального доступу забезпечено 20 травня 2025 року) касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" залишено без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.05.2023 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2023 у справі №420/12471/22 залишено без змін.
4. У мотивувальній частині постанови Велика Палата Верховного Суду, зокрема, зазначила:
- розгляд спорів у межах господарської юрисдикції за зверненням контролюючого органу з позовами про визнання недійсними правочинів та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами, призводить до того, що цей орган має довести порушення своїх прав та інтересів, проте оспорювані правочини в цьому випадку не зачіпають будь-яких прав та інтересів органів Державної податкової служби України, оскільки в цих правовідносинах такі органи реалізують виключно владні управлінські функції під час податкового контролю відповідно до Податкового кодексу України;
- саме недотримання податкових правил дозволяє податківцям обґрунтовувати суперечність правочинів фіскальним інтересам держави, а позовні вимоги органів Державної податкової служби України мають обов'язково бути підкріплені нормами Податкового кодексу України. Отож відповідна категорія спорів виникає не із самих норм цивільного чи господарського права. Тобто відсутній юридичний факт, який би призводив до виникнення будь-яких цивільних прав та обов'язків між контролюючими органами та платниками податків. Втручання у відносини між учасниками правочину можливе лише тоді, коли існування відповідного правочину порушує публічний порядок у галузі оподаткування, якщо спірний правочин створює об'єктивні перешкоди в здійсненні функцій органів Державної податкової служби України - заважає правильно встановити розмір податкового обов'язку, унеможливлює чи ускладнює стягнення податкового боргу тощо. Власне, задля належного забезпечення своїх управлінських функцій контролюючий орган через суд прагне усунути перешкоду у вигляді відповідного правочину і в такий спосіб забезпечити належну поведінку невладного суб'єкта - платника податків.
5. Підсумовуючи викладене, у справі №420/12471/22 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що справи за позовами контролюючого органу про визнання правочинів, укладених підприємствами, які не здійснювали господарської діяльності, що встановлено вироком суду, недійсними та застосування визначених законом наслідків їх недійсності підлягають розгляду адміністративними судами за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки такі спори пов'язані з реалізацією органами Державної податкової служби України компетенції щодо здійснення податкового контролю, а отже є публічно-правовими.
6. Разом із тим за обставинами справи, що переглядається (№922/2635/24), Головне управління ДПС у Харківській області (далі - Позивач, Скаржник) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОТРЕЙД ПРОМ" (далі - Відповідач-1), Фермерського господарства "ПЕРВОМАГРО", Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНОПЛЯР" і Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ГРІН ЛЕНД" (далі - Відповідач-2), у якому просило:
- визнати договір поставки від 03.04.2023 №0304/2023-1, укладений між Відповідачем-1 та Фермерським господарством "ПЕРВОМАГРО", недійсним;
- визнати договір поставки від 07.04.2023 №0704-2023/1-23, укладений між Відповідачем-1 і Товариством з обмеженою відповідальністю "КОНОПЛЯР", недійсним;
- визнати договір поставки від 27.02.2023 №02-2023/1-23 (далі - Договір №02-2023/1-23), укладений між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 (далі разом - Відповідачі), недійсним;
- застосувати наслідки недійсності правочинів, передбачені частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), та стягнути з Відповідача-1 на користь Фермерського господарства "ПЕРВОМАГРО" 7 509 202,80 грн;
- застосувати наслідки недійсності правочинів, передбачені частиною третьою статті 228 ЦК України, та стягнути з Фермерського господарства "ПЕРВОМАГРО" на користь держави 7 509 202,80 грн.
7. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2024 у справі №520/28784/23 адміністративний позов задоволено в повному обсязі.
8. Водночас постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.05.2024 вказане рішення скасовано. Провадження в адміністративній справі №520/28784/23 закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України - справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
9. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2024 клопотання Позивача про передачу адміністративної справи №520/28784/23 за підсудністю до Господарського суду Харківської області задоволено.
10. 15 липня 2024 року матеріали справи надійшли до Господарського суду Харківської області.
11. Позивач подав заяву про зміну предмета позову, виклавши його прохальну частину в такій редакції:
- визнати договір поставки від 03.04.2023 №0304/2023-1, укладений між Відповідачем-1 та Фермерським господарством "ПЕРВОМАГРО", недійсним;
- визнати договір поставки від 07.04.2023 №0704-2023/1-23, укладений між Відповідачем-1 і Товариством з обмеженою відповідальністю "КОНОПЛЯР", недійсним;
- визнати Договір №02-2023/1-23, укладений між Відповідачами, недійсним.
12. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.07.2024 у справі №520/28784/23 заяву Позивача прийнято до розгляду. Позовну вимогу про визнання недійсним Договору №02-2023/1-23, укладеного між Відповідачами, виділено в самостійне провадження з наступним присвоєнням єдиного унікального номера справи (№922/2635/24).
13. Таким чином, позов у цій справі спершу подавався до адміністративного суду, що узгоджується з висновками стосовно юрисдикції, яких зрештою дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.05.2025 у справі №420/12471/22.
14. Втім, провадження у справі було закрито, а справу передано для розгляду в порядку господарського судочинства.
15. Як вказує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) закріплює "право на суд" разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства", заява №4451/70, пункт 36). Ці права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і такою мірою, що не порушує сутність цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 17.01.2012 у справі "Станєв проти Болгарії", заява №36760/06, пункт 230).
16. Оскільки суд адміністративної юрисдикції, який мав здійснити розгляд справи, закрив провадження в ній за позовом до тих самих Відповідачів, з тим самим предметом та з тих самих підстав, що й у цій справі (№922/2635/24), Суд вважає, що вказане ставить під загрозу сутність гарантованого Конвенцією права Позивача на доступ до суду.
17. ЄСПЛ неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами. Так, у рішенні від 09.12.2010 у справі "Буланов та Купчик проти України" (заяви №7714/06 та № 23654/08) ЄСПЛ встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо відсутності у заявників доступу до суду касаційної інстанції з огляду на те, що відмова Вищого адміністративного суду України розглянути касаційні скарги заявників всупереч ухвалам Верховного Суду України не тільки позбавила заявників доступу до суду, але й знівелювала авторитет судової влади. Крім того, ЄСПЛ указав, що держава має забезпечити наявність засобів для ефективного та швидкого вирішення спорів щодо судової юрисдикції (пункти 27, 28, 38, 40).
18. У рішенні від 21.12.2017 у справі "Шестопалова проти України" (заява №55339/07) ЄСПЛ зробив висновок, що заявник була позбавлена права на доступ до суду всупереч пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки національні суди надавали їй суперечливі роз'яснення щодо юрисдикції, відповідно до якої позов заявника мав розглядатися у судах України, а Вищий адміністративний суд України не виконав рішення Верховного Суду України щодо розгляду позову заявника за правилами адміністративного судочинства (пункти 13, 18, 24).
19. З урахуванням викладеного, Суд вважає, що закриття провадження у справі в господарському судочинстві за аналогічними вимогами Позивача поставить під загрозу сутність гарантованого Конвенцією права на доступ до суду, оскільки непослідовність національних судів створила перешкоди у його реалізації. З огляду на наведену аргументацію та пріоритет забезпечення принципу правової визначеності є підстави для висновку, що розгляд спору в справі №922/2635/24 має завершитися за правилами господарського судочинства.
20. Зважаючи на існування юрисдикційного конфлікту, з метою забезпечення права Позивача на доступ до суду, ця справа має бути розглянута господарським судом лише тому, що Позивачу має бути забезпечено доступ до правосуддя, навіть у іншому судочинстві, ніж це передбачено законом, оскільки перешкоди до розгляду в належному (адміністративному) суді виникли у зв'язку з процесуальною діяльністю суду.
Подібні за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справах №490/9823/16-ц і №761/12676/17, від 27.03.2019 у справі №766/10137/17, від 02.02.2021 у справі №906/1308/19, а також постановах Верховного Суду від 23.07.2024 у справі №904/2083/23, від 27.05.2020 у справі №308/11052/18, від 20.01.2021 у справі №278/3458/18, від 29.03.2023 у справі №638/5047/21.
21. Відповідно до частини другої статті 314 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) процедурні питання, пов'язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.
22. Згідно зі статтею 230 ГПК України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення, про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу. З дня поновлення провадження у справі перебіг процесуальних строків продовжується. Провадження у справі продовжується із стадії, на якій його було зупинено.
23. Зважаючи, що обставини, які зумовили зупинення провадження у справі №922/2635/24, відпали, Суд на підставі частини першої статті 230 ГПК України вважає за необхідне поновити касаційне провадження.
Керуючись статтями 230, 234, 235, 314 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Поновити касаційне провадження у справі №922/2635/24 за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.12.2024.
2. Призначити до розгляду справу №922/2635/24 за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 на 01 липня 2025 року о 14:00 год. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, у залі судових засідань №2 (кабінет №209).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуюча Г. Вронська
Судді О. Баранець
О. Кролевець