27 травня 2025 року
м. Київ
cправа №910/8368/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Баранець О.М., Кондратова І.Д.,
за участю секретаря судового засідання Сініцина В.А.,
представників учасників справи:
від позивача: Носик Б.М.,
від відповідача: Касьянов М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
на рішення Господарського суду міста Києва (Удалова О.Г.)
від 16.09.2024
та постанову Північного апеляційного господарського суду (Михальська Ю.Б., Іоннікова І.А., Тищенко А.І.)
від 04.03.2025 (повний текст складений 17.03.2025)
у справі за позовом Корпорації "ТСМ Груп"
до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
про стягнення 5 704 102,73 грн,
Короткий зміст позовних вимог
1. Корпорація "ТСМ Груп" (далі - Позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - Відповідач, Скаржник) про стягнення 5 704 102,73 грн, з них: 4 089 275,58 грн - основний борг, 289 198,24 грн - три проценти річних, 1 325 628,91 грн - інфляційні втрати.
2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов'язання у частині оплати робіт і товарів у встановлений строк.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у справі №910/8368/24 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 4 089 275,58 грн основного боргу, 289 198,24 грн трьох процентів річних, 1 325 628,91 грн інфляційних втрат.
На підставі частини десятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) присуджено органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення, нарахувати, починаючи з моменту прийняття рішення та до моменту його виконання, три проценти річних за формулою С х 0,03 х (Д / ДР), де С - сума основного боргу, Д - кількість днів прострочення, ДР - кількість днів у році, і стягнути отриману суму процентів з Відповідача на користь Позивача.
Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 68 449,23 грн судового збору та 20 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
4. Рішення суду першої інстанції мотивоване таким:
- Відповідач не надав доказів оплати виконаних робіт та поставленого товару на суму 4 089 275,58 грн. Видаткові накладні підписані Відповідачем без зауважень, при цьому договір не передбачає проведення вхідного контролю обладнання, поставленого Позивачем, відтермінування оплати на строк проведення цього контролю. Посилання Відповідача, що його обов'язок з оплати виконаних робіт та поставки обладнання не виконано унаслідок настання обставин непереборної сили, є необґрунтованими;
- перевіривши заявлені до стягнення з Відповідача суми трьох процентів річних та інфляційних втрат, встановлено, що їх розрахунок є обґрунтованим, арифметично правильним і таким, що не суперечить нормам чинного законодавства;
- Відповідач просив суд зменшити розмір трьох процентів річних та втрат від інфляції. Водночас у справі №902/417/18, на яку посилається Відповідач, до стягнення були заявлені проценти річних, визначені сторонами в договорі; їх розмір перевищував той, який встановлений статтею 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), та був неспівмірно великим із позовними вимогами про стягнення основного боргу. Крім того, Велика Палата Верховного Суду не вказала на можливість зменшення втрат від інфляції;
- суд може вказати в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування (частина десята статті 238 ГПК України). Таким чином, вказана вимога Позивача підлягає задоволенню в повному обсязі.
5. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Відповідач оскаржив його в апеляційному порядку; просив (1) скасувати вказане рішення частково та ухвалити нове, яким позовні вимоги в частині стягнення трьох процентів річних у розмірі 289 198,24 грн залишити без задоволення, (2) скасувати рішення в частині стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн та ухвалити нове, зменшивши розмір витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами, до 1 000,00 грн.
6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 апеляційну скаргу Відповідача залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 у справі №910/8368/24 - залишено без змін.
Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 10 000,00 грн витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
7. Суд апеляційної інстанції, ураховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, погодився з висновком про відсутність підстав для зменшення розміру трьох процентів річних та зазначив, що:
- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду, яке він застосовує на власний розсуд, оцінивши докази та обставини справи у сукупності;
- обставин неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних, як у справі №902/417/18, не встановлено. Велика Палата Верховного Суду, зменшуючи розмір неустойки, штрафу, процентів річних, не позбавила кредитора можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення процентів річних у тому розмірі, який відповідно до обставин справи одночасно виконує компенсаційну функцію для кредитора, але не є надмірним для боржника;
- Позивач заявив до стягнення проценти річних у розмірі, передбаченому законом (частина друга статті 625 ЦК України);
- до Відповідача не застосовується відповідальність у вигляді стягнення пені;
- нарахування інфляційних втрат і трьох процентів річних, що передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, за правовою природою не є відповідальністю (штрафними санкціями), встановленою статтею 611 ЦК України та статтею 217 Господарського кодексу України. Отже, правила звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені статтею 617 ЦК України та статтею 218 Господарського кодексу України, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов'язання щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми.
Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та стислий виклад позиції інших учасників справи
8. 04 квітня 2025 року Відповідач (Скаржник) із використанням підсистеми "Електронний суд" подав касаційну скаргу, в якій просить:
- скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024, постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 у справі №910/8368/24 та ухвалити нове, яким позовні вимоги в частині стягнення трьох процентів річних у розмірі 289 198,24 грн залишити без задоволення;
- скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024, постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 у справі №910/8368/24 у частині стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн та ухвалити нове, яким зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги, що підлягають розподілу між сторонами, до 1 000,00 грн;
- скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 у справі №910/8368/24 у частині стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн та ухвалити нову, якою зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги за розгляд апеляційної скарги, що підлягають розподілу між сторонами, до 1 000,00 грн.
9. У тексті касаційної скарги Скаржник посилається на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, та зазначає:
1) щодо вирішення спору по суті в частині стягнення трьох процентів річних - суди першої та апеляційної інстанцій не врахували правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, щодо можливості суду за певних умов зменшити розмір трьох процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України.
У пункті 8.38 постанови Велика Палата Верховного Суду, посилаючись на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, вказала, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
У цьому контексті Скаржник зазначає про втрату значної частини виробничих потужностей під час широкомасштабної агресії, пріоритетність забезпечення фінансування заходів підтримання безпеки атомних станцій, виконання Скаржником спеціальних обов'язків на ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільного інтересу;
2) щодо стягнення витрат на правничу допомогу - Позивач не обґрунтував реальності, дійсності та необхідності витрат за послуги, які були надані адвокатом під час розгляду позовної заяви та апеляційної скарги (відповідність витраченого часу наданим послугам), зазначивши лише про фіксований розмір. Суди попередніх інстанцій не врахували правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 20.07.2021 у справі №922/2604/20, - відсутність документального підтвердження надання правничої допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв'язку з недоведеністю їх наявності.
Скаржник також посилається на висновки, викладені в:
- постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.05.2018 у справі №372/1010/16-ц, від 03.05.2018 у справі №372/1010/16-ц (щодо документального підтвердження витрат на правничу допомогу);
- постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22 (щодо неможливості ототожнення заяви сторони про розподіл судових витрат із витратами на професійну правничу допомогу, які пов'язані з розглядом справи по суті спору);
- додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та постанову від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 (щодо критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру);
- постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 (щодо доведення стороною неспівмірності витрат на правничу допомогу в разі встановлення в договорі фіксованого розміру гонорару);
- постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 (щодо критеріїв, наведених у частині п'ятій статті 129 ГПК України, згідно з якими суд може при вирішенні питання про розподіл витрат на правничу допомогу не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення).
10. 06 травня 2025 року, в межах встановленого Верховним Судом строку, Позивач із використанням підсистеми "Електронний суд" подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
11. Позивач також просить стягнути зі Скаржника на свою користь 20 000,00 грн витрат на правничу допомогу, долучивши скан-копії:
- специфікації від 22.04.2025 №145 (додаток до договору про надання правової допомоги від 05.08.2021);
- платіжної інструкції від 23.04.2025 №1711 на суму 20 000,00 грн;
- ордера на надання правничої допомоги від 30.09.2022 серії АЕ №1156118.
12. 16 травня 2025 року Скаржник із використанням підсистеми "Електронний суд" подав заперечення, в яких просить відмовити Позивачу в стягненні витрат на оплату правничої допомоги у повному обсязі.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
13. Позивач (генеральний підрядник) та Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (замовник) уклали договір на виконання комплексу робіт від 01.09.2021 №05/21, який був зареєстрований замовником від 11 листопада 2021 року за №05/21-123-08-21-07260 (далі - Договір).
14. Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", який визначає правові, економічні та організаційні засади утворення та функціонування Скаржника, утворення товариства здійснюється шляхом перетворення Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (код ЄДРПОУ 24584661) за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Набуті державою в результаті утворення товариства акції не підлягають приватизації.
15. Частиною четвертою статті 1 цього Закону передбачено, що товариство є правонаступником усіх прав та обов'язків Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" із дня державної реєстрації товариства. Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" припиняється одночасно із державною реєстрацією товариства.
16. За відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 11 січня 2024 року було внесено запис про створення юридичної особи в результаті перетворення - Скаржника. У графі "Дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа", зазначено: Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".
17. Таким чином, з 11 січня 2024 року Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" припинене в результаті перетворення, а його правонаступником за всіма зобов'язаннями став Скаржник.
18. Відповідно до пункту 1.1 Договору генеральний підрядник зобов'язався виконати на користь замовника комплекс робіт з теми: "ВП Южно-Українська АЕС. Реконструкція комплексу інженерно-технічних засобів фізичного захисту ділянок 22, 23 периметру з улаштуванням КПП. Постачання обладнання, будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи".
19. Згідно з пунктом 2.1 Договору договірна ціна робіт, доручених до виконання генеральному підряднику, складає 39 606 150,92 грн, у тому числі податок на додану вартість 20% - 6 601 025,15 грн.
20. Пунктом 2.3 Договору встановлено, що його остаточна ціна визначається з урахуванням фактично виконаного обсягу робіт та фактичних витрат генерального підрядника на придбання матеріальних ресурсів у порядку, визначеному умовами Договору, але не може перевищувати договірної ціни, заявленої у Договорі.
21. Терміни виконання робіт визначені в графіку виконання робіт (пункт 3.1 Договору).
22. За змістом пункту 3.2 Договору постачання обладнання здійснюється генеральним підрядником партіями згідно з графіком виконання робіт та специфікацією обладнання.
23. Відповідно до пункту 3.3 Договору генеральний підрядник постачає обладнання за адресою: 55001, м. Южноукраїнськ, Миколаївської обл., склад ОУВ ВП "Складське господарство" ДП НАЕК "Енергоатом". Датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару.
24. Пункт 4.1.1 Договору передбачає, що оплата за поставлене обладнання відбувається згідно зі специфікацією до договору, після надання генеральним підрядником документа, що підтверджує якість товару та приймання товару замовником відповідно до вимог, викладених у Договорі, СОУ НАЕК 038 та П-6 і П-7, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок генерального підрядника за кожну партію обладнання згідно з видатковою накладною на цю партію протягом 45 банківських днів з дати поставки.
25. Оплата за виконані роботи здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок генерального підрядника після підписання сторонами довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3, складеної на підставі актів виконаних будівельних робіт за формою КБ-2В, протягом 45 банківських днів (пункт 4.1.2 Договору).
26. Позивач виконав, а Скаржник прийняв роботи на загальну суму 3 015 642,78 грн; Позивач поставив, а Скаржник прийняв товар на загальну суму 1 854 919,02 грн, що підтверджується актами форми КБ-2В, довідкою форми КБ-3 та видатковими накладними.
27. Доказів оплати виконаних робіт та поставленого товару на суму 4 089 275,58 грн Скаржник не надав.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
28. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, перевірив у межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, з урахуванням викладеного у відзиві, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, виходячи зі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов таких висновків.
Щодо оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, ухвалених за результатами розгляду справи по суті
29. Скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 у справі №910/8368/24 в частині стягнення трьох процентів річних у розмірі 289 198,24 грн.
30. В іншій частині судові рішення не оскаржуються та, відповідно, не переглядаються Верховним Судом, зважаючи на приписи статті 300 ГПК України, які встановлюють межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
31. За змістом статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
32. Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
33. Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (стаття 598 ЦК України).
34. Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
35. Водночас порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
36. Стаття 612 ЦК України визначає одним із основних видів порушення зобов'язання прострочення боржника. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання чи не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
37. Суд першої інстанції встановив відсутність доказів оплати Скаржником виконаних робіт і поставленого товару за Договором, тому дійшов висновку про стягнення з нього на користь Позивача 4 089 275,58 грн.
38. Крім того, Позивач нарахував на суму основного боргу, зокрема, три проценти річних у розмірі 289 198,24 грн, що також були присуджені до стягнення.
39. Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
40. Суд звертає увагу, що термін "користування чужими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (пункт 34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/10156/17).
41. Таким чином, прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити кредитору певну грошову суму, але неправомірно не сплачує її, визнається користуванням чужими коштами (аналогічна позиція викладена в пункті 33 постанови Верховного Суду від 17.10.2023 у справі №921/460/22, пункті 5.25 постанови Верховного Суду від 15.05.2024 у справі №910/6267/23, пункті 20.8 постанови Верховного Суду від 21.05.2024 у справі №922/856/23 та інших).
42. Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
43. Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми нарахування інфляційних втрат і трьох процентів річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за його прострочення; є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17).
44. Інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов'язання. Зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від нього і поділяє його долю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19).
45. Вимога сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанови Верховного Суду від 18.06.2024 у справі №905/1791/21 та від 05.07.2019 у справі №905/600/18).
46. Підсумовуючи, Суд наголошує, що в разі несвоєчасного виконання грошового зобов'язання у боржника виникає обов'язок сплатити кредитору, крім суми основного боргу, зокрема, три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, - особливий вид цивільно-правової відповідальності за прострочення боржником грошового зобов'язання (користування чужими коштами).
47. Скаржник вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, щодо можливості суду за певних умов зменшити розмір трьох процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України.
48. Водночас у справі №902/417/18 сторони погодили в договорі зміну розміру процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду констатувала, що визначені договором проценти річних фактично є способом отримання кредитором доходу, тож з метою запобігання безпідставному збагаченню обмежила розмір належної до стягнення суми процентів річних. Сума заборгованості за договором поставки на момент звернення з позовом майже вдвічі перевищувала суму прострочення. Отже, саме з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання, вочевидь, більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, Велика Палата Верховного Суду обмежила розмір санкцій сумами, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовила у їх стягненні з цих підстав.
49. Верховний Суд неодноразово зазначав, що зменшення розміру процентів річних у справі №902/417/18 відбулося саме з урахуванням конкретних обставин (пункт 7.43 постанови від 03.12.2024 у справі №910/9206/23, пункт 7.48 постанови від 24.09.2024 у справі №910/8272/23, пункти 58-59 постанови від 31.05.2023 у справі №914/2453/21, постанова від 03.08.2023 у справі №922/567/22).
50. Отже, зменшення розміру процентів річних судом передбачає наявність певних умов. Лише з урахуванням обставин, які мають юридичне значення, суд має право зменшити розмір процентів річних.
51. Право на стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних, визначене частиною другою статті 625 ЦК України, є гарантіями, які надають кредитору можливість захистити власні інтереси. Позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, що через інфляційні процеси матимуть іншу цінність порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
52. У справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду сформувала загальний висновок про можливість суду зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, тоді як підстави й обставини для такого зменшення суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку (ухвали Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №904/3177/20, Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 23.05.2024 у справі №910/2440/23, Великої Палати Верховного Суду від 28.02.2024 у справі №915/534/22).
53. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 також вказано, що зменшення судом заявлених до стягнення відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, є правом, а не обов'язком суду, і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. У питаннях підстав для зменшення розміру відсотків не може бути подібних правовідносин, оскільки щоразу суд вирішує це питання на власний розсуд з огляду на конкретні обставини, якими обумовлене таке зменшення.
54. Саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною свободою розсуду в аспекті можливості / неможливості зменшення розміру відсотків, нарахованих згідно зі статтею 625 ЦК України, оцінюючи обставини, які мають істотне значення. Вирішення цих питань не належить до повноважень Верховного Суду, який не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
55. У справі, що переглядається (№910/8368/24), застосування відповідальності за порушення Скаржником грошового зобов'язання відбулося з урахуванням річних на рівні трьох процентів. Зважаючи на встановлені фактичні обставини (до переоцінки яких Верховний Суд не може вдаватися), суди виснували, що цей розмір не є надмірним, і підстав вважати його очевидно неспівмірним Суд також не вбачає.
56. Крім того, вимоги касаційної скарги полягають не у зменшенні розміру трьох процентів річних, а спрямовані на скасування судових рішень у цій частині та ухвалення нового - про відмову в їх стягненні.
57. Втім, у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, на яку посилається Скаржник, Велика Палата Верховного Суду не висловлювалася про можливість суду відмовити в стягненні процентів річних, нарахованих на підставі частини другої статті 625 ЦК України, а лише вказала на право зменшити їх за певних обставин, що мають юридичне значення.
58. Суд наголошує, що повноваження вищих судових органів щодо перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Скасування чи зміна судових рішень, які набрали законної сили та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких у цій справі Скаржник аргументовано не довів.
Щодо оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу
59. У суді першої інстанції Позивач просив стягнути на свою користь зі Скаржника витрати на правничу допомогу в розмірі 57 000,00 грн.
60. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 до стягнення присуджено 20 000,00 грн (у понад два з половиною рази менше від початкової суми). Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 вказане рішення залишено без змін.
61. Скаржник просить скасувати судові рішення у цій частині та ухвалити нове, яким зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги, що підлягають розподілу між сторонами, до 1 000,00 грн.
62. Частинами першою, третьою статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи. До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
63. Для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура (стаття 131-2 Конституції України).
64. Стаття 16 ГПК України закріплює право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
65. Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.
66. Пункт 4 частини першої статті 1 Закону №5076-VI визначає, що договір про надання правничої допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
67. До договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права (частина третя статті 27 Закону №5076-VI).
68. Скаржник послідовно стверджує, що з наявних документів неможливо визначити кількість часу, витраченого представником Позивача.
69. Суд відхиляє ці доводи та звертає увагу, що згідно зі статтею 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
70. Адвокатський гонорар може існувати у двох формах: фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин, помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката, залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
71. Отже, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та / або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. За встановлення фіксованого гонорару обрахунок витраченого часу не здійснюється.
72. У постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
73. Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, у частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
- попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
- визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
- розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
74. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). За загальним правилом такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі.
75. Верховний Суд зауважує, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою суду, який вирішує питання про розподіл судових витрат. Якщо оцінка доказів зроблена судом першої та / або апеляційної інстанцій, суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в неї, що випливає з меж розгляду справи судом касаційної інстанції, які передбачені статтею 300 ГПК України.
76. Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
77. Якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу (постанови Верховного Суду від 24.01.2019 у справі №910/15944/17, від 19.02.2019 у справі №917/1071/18).
78. Оцінка обґрунтованості та пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, а також підтвердженості таких витрат вирішується судом у кожному окремому випадку з урахуванням обставин конкретної справи.
79. Суд звертає увагу, що заява Позивача про розподіл судових витрат, понесених у суді першої інстанції, була задоволена частково зі значним зменшенням розміру судових витрат.
80. Господарський суд міста Києва, зокрема, наголосив, що витрати Позивача в розмірі 57 000,00 грн не відповідають критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін:
- фактично Позивачу надано допомогу в написанні позовної заяви, відповіді на відзив, додаткових пояснень, а також забезпечено участь представника Позивача у трьох судових засіданнях;
- заявлені вимоги виникли за договором, що не вимагало здійснення підбору нормативно-правової бази, аналізу судової практики з аналогічних справ;
- спір між сторонами не є першим (справи №910/3324/23, №910/14524/22, №910/14479/22, №910/11691/22, №910/1963/22, №910/21672/21, №910/20422/22, №910/17556/21, №910/14696/21, №910/14694/21, №910/14479/21, №910/14099/21, №910/13629/21, №910/12285/21);
- судові засідання не були тривалими за часом;
- Скаржник - акціонерне товариство, власником якого є Кабінет Міністрів України. Покладення всієї суми витрат на правничу допомогу порушить баланс фінансового стану сторін.
81. Більш того, Скаржник скористався правом на подання заперечень щодо вимог Позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, і суд першої інстанції надав їм відповідну оцінку. Вказане підтверджує дотримання принципу змагальності господарського судочинства, забезпечення Скаржнику можливості висловити свої міркування щодо розподілу судових витрат.
82. При визначенні суми відшкодування необхідно виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
83. Зважаючи на складність справи, фактичний обсяг наданих адвокатом послуг, їх обсяг, Суд зазначає, що часткове стягнення на користь Позивача 20 000,00 грн (замість 57 000,00 грн) узгоджується з вимогами реальності, розумності, обґрунтованості, пропорційності та необхідності.
84. За наслідками розгляду справи судом апеляційної інстанції Позивач просив стягнути зі Скаржника на свою користь 25 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
85. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 до стягнення присуджено 10 000,00 грн (у два з половиною рази менше від початкової суми).
86. Суд апеляційної інстанції врахував клопотання Скаржника про зменшення витрат на правничу допомогу та зазначив, що заявлена Позивачем сума витрат на правничу допомогу під час апеляційного перегляду справи є завищеною:
- зі змісту відзиву на апеляційну скаргу не вбачається додаткового комплексного та усестороннього вивчення адвокатом Позивача юридичної природи спірних правовідносин. Правова позиція сторін у суді апеляційної інстанції не змінювалася, адвокату Позивача не потрібно було вивчати додаткові джерела права та законодавство, що регулює спір у справі. Відзив на апеляційну скаргу фактично містить узагальнену позицію Позивача у справі, яка наводилася ним ще в суді першої інстанції;
- судове засідання з розгляду апеляційної скарги у сукупно тривало дещо більше п'ятнадцяти хвилин.
87. Таким чином, доводи Скаржника щодо порушення норм права, які б могли слугувати підставою для скасування судових рішень у частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, не підтвердилися.
88. Зважаючи на складність справи, фактичний обсяг наданих адвокатом послуг, їх обсяг, Верховний Суд зазначає, що присуджені суми узгоджуються з вимогами реальності, розумності, обґрунтованості, пропорційності та необхідності.
89. Більш того, характер доводів Скаржника спонукає до переоцінки доказів, які були враховані судами в ході розподілу судових витрат, однак це не охоплюється компетенцією Верховного Суду.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
90. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
91. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
92. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.
Судові витрати
93. Понесені Скаржником у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на нього, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
94. Разом із тим Позивач заявив до стягнення зі Скаржника 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, подавши до Суду докази на підтвердження факту її надання, обсягу послуг адвоката та їх вартості.
95. Згідно зі статтею 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. У частині п'ятій наведеної статті визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правничу допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
96. Вивчивши документи, надані Позивачем з метою обґрунтування витрат на правничу допомогу, Верховний Суд, з-поміж іншого, враховує, що на стадії касаційного розгляду його правова позиція вже була сформована. Доказів додаткового комплексного та всебічного вивчення юридичної природи спірних правовідносин не надано.
97. Спираючись на рівень складності справи, обсяг касаційного перегляду (за наслідками розгляду справи по суті судові рішення оскаржуються в частині стягнення зі Скаржника трьох процентів річних у розмірі 289 198,24 грн), надані адвокатом послуги, зважаючи на критерії розумності, справедливості та реальності судових витрат, зі Скаржника на користь Позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції у розмірі 10 000,00 грн.
Керуючись статтями 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2025 у справі №910/8368/24 залишити без змін.
3. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; код ЄДРПОУ 24584661) на користь Корпорації "ТСМ Груп" (03150, м. Київ, вул. Ямська, буд. 72; код ЄДРПОУ 37034171) 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи №910/8368/24 у суді касаційної інстанції.
4. Доручити видачу відповідного наказу в справі №910/8368/24 Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуюча Г. Вронська
Судді О. Баранець
І. Кондратова