майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"08" травня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/27/25
Господарський суд Житомирської області
Суддя Нестерчук С. С.
за участю секретаря судового засідання: Бугайова І. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу
за позовом керівника Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Корнинської селищної ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сингон»
про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 11 056 166,20 грн, розірвання
договору оренди, зобов'язання повернути земельну ділянку
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
прокурор: Тарасюк В. С.
І. СУТЬ СПОРУ
1. Стислий виклад позиції позивача
06.01.2025 до Господарського суду Житомирської області звернувся керівник Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області (далі - Прокурор) з позовом в інтересах держави в особі Корнинської селищної ради (далі - Селищна рада) з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сингон» (далі - відповідач або Товариство):
(1) стягнути з Товариства на користь Селищної ради заборгованість з орендної плати за оренду земельної ділянки площею 51,8013 га, кадастровий номер 1824755400:04:000:0562 в сумі 11 056 166,20 грн;
(2) розірвати договір оренди землі від 01.08.2019, укладений між Селищною радою та Товариством щодо земельної ділянки площею 51,8013 га для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів енергозбережуючих підприємств, установ та організацій, кадастровий номер 1824755400:04:000:0562;
(3) зобов'язати Товариство за актом приймання-передачі повернути Селищній раді земельну ділянку для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів енергозбережуючих підприємств, установ та організацій, площею 51,8013 га, кадастровий номер 1824755400:04:000:0562.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство в порушення умов договору оренди землі не сплачувало орендну плату за період з січня 2022 по листопад 2024, у зв'язку з чим виникла заборгованість.
Правові підстави позову: положення пункту “д» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, ст. 32, 34 Закону України «Про оренду землі».
2. Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому статтею 165 ГПК України.
ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання
Ухвалою від 09.01.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та вирішив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи, підготовче засідання призначено на 05.02.2025.
Ухвалою суду від 09.01.2025 задоволено клопотання прокурора про витребування у Товариства належним чином завірені копії акту приймання - передачі об'єкта оренди та розрахунку розміру орендної плати, які є невід'ємними частинами договору оренди земельної ділянки площею 51,8013 га кадастровий номер - 1824755400:04:000:0562, укладеного між Корнинською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сингон».
Подальший рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.
Суд ухвалою від 04.03.2025 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 20.03.2025.
18.03.2025 через підсистему «Електронний суд» прокурор подав клопотання (вх.№3466 від 18.03.2025) про залишення без виконання ухвали суду від 09.01.2025 про витребування доказів у відповідача, подальший розгляд справи здійснювати на підставі наявних доказів.
Відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи шляхом надсилання ухвал рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак листи повернулись до суду з відміткою “адресат відсутній за вказаною адресою». Додатково ухвали про повідомлення надсилалися на електронну пошту Товариства, яка зазначена в ЄДР. Крім того 20.02.2025 керівник Товариства був повідомлений телефонограмою.
Відповідно до частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо поштове відправлення повернулося до суду з відміткою про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, і ця особа не повідомила суду іншої адреси, ухвала вважається врученою.
Суд зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 та постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19).
Відповідач не скористався правом подати відзив та надати докази, а також не з'явився у судові засідання. Жодних заяв чи клопотань від відповідача до суду не надходило.
Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГПК України, неявка відповідача, належним чином повідомленого про розгляд справи, не перешкоджає розгляду справи по суті на підставі наявних матеріалів.
Враховуючи строки розгляду справи та достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, а також принципи змагальності та диспозитивності господарського судочинства, закріплені у статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд дійшов висновку, що створено належні умови для реалізації учасниками процесу їхніх процесуальних прав, зокрема щодо висловлення правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
В судовому засіданні 08.04.2025 Суд заслухав вступне слово прокурора, дослідив письмові докази, наявні в матеріалах справи, на яких грунтуються позовні вимоги.
В судовому засіданні 08.05.2025 розгляд справи завершено, проголошено скорочене рішення.
Відповідно до ч.6 ст. 233 ГПК України складення повного рішення, у виняткових випадках залежно від складності справи, може бути відкладено на строк не більш як десять днів.
Перевищення цього строку у даній справі обумовлене об'єктивними причинами, а саме через тимчасову непрацездатність головуючого судді у період з 12.05.2025 по 16.05.2025. Це не є наслідком бездіяльності суду та не порушує права сторін на розгляд справи у розумний строк відповідно до принципів господарського судочинства (п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України) та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
ІІІ. Фактичні обставини справи
Спір у справі виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо своєчасної сплати орендної плати за земельну ділянку.
Перелік обставин, які є предметом доказування у справі:
1. Факт укладення договору між сторонами, його умови;
2. Факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасної сплати орендної плати за земельну ділянку.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
На підтвердження позовних вимог Прокурор надав суду належні, достовірні та допустимі докази, на підставі яких суд установив такі обставини.
01.08.2019 між Корнинською селищною радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сингон» (орендар) укладено Договір оренди землі.
Предметом цього договору визначено, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування на умовах оренди терміном на 49 (сорок дев'ять) років земельну ділянку загальною площею 51,8013 га, для розміщення, будівництва , експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів енергозбережуючих підприємств, установ і організацій, яка знаходиться на території Попільнянського району Житомирської області за межами смт. Корнин, на підставі рішення сьомого скликання від 21.12.2018 року №642 (п.1 договору).
Об'єктом оренди є земельна ділянка загальною площею 51,8013 га з кадастровим номером 1824755400:04:000:0562 (п.2 договору).
Нормативно грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.03.2019 становить 24 938 244,51 грн (п.5 договору).
Договір укладено на 49 (сорок дев'ять) років, земельну ділянку надано в оренду до 05 травня 2068 року (п.8, 19 договору).
Згідно з пунктом 9 договору, орендну плату встановлено в розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки, з врахуванням коефіцієнтів індексації, а саме 24 938 244,51 х 12% 2 992 589,34 грн в рік (249 382,44 грн в місяць).
Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексації. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії (п. 10 договору).
Пунктом 11 договору передбачено, що орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно до 10 числа або однією сумою на протязі 10 днів з моменту заключення даного договору.
Дія договору припиняється шляхом його розірвання: за взаємною згодою сторін; або рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (п.38 договору).
Відповідно до витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 1824755400:04:000:0562 її нормативна грошова оцінка становить 24 938 244,51 грн.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна власником земельної ділянки, яка є предметом спірного договору, є Корнинська селищна рада, а орендарем з 01.08.2019 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1824755400:04:000:0562 площею 51,8013 га є ТОВ «Сингон».
Згідно з актом обстеження земельної ділянки на предмет наявності (відсутності) будівель, споруд, конструкцій відповідно до цільового використання земельної ділянки на території с-ще Корнин, складеного комісією 04.11.2024, в результаті обстеження було виявлено, що земельна ділянка площею 51,8013 га, кадастровий номер 1824755400:04:000:0562 вільна від будь-яких будівель, споруд та конструкцій.
Відповідно до інформації Головного управління ДПС у Житомирській області №13047/5/06-30-13-07 від 26.11.2024 ТОВ "Сингон" впродовж 2021-2024 років не подавало податкові декларації з плати за землю.
Відповідно до розрахунку Селищної ради заборгованості по сплаті орендної плати за земельну ділянку по договору від 01.08.2019 з ТОВ “Сингон» станом на 01.12.2024 року, загальна заборгованість за 2022-2024 роки становить 11 056 166,20 грн. Упродовж указаного періоду кошти за оренду земельної ділянки не сплачувались.
Відповідач не заперечив і не спростував обставин, на які послався прокурор у позові, доказів сплати орендної плати не подав.
ІV. МОТИВИ СУДУ
1. Норми права, які застосував суд
За правовою природою укладений між сторонами договір є договором оренди землі.
Частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
За приписами ст. 1 Закону України "Про оренду землі", яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно із ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
У статті 21 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.
Положеннями статей 24, 25 Закону України "Про оренду землі" визначено права та обов'язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі та зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди.
Пунктом "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України визначено, що землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
За змістом частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Із змісту наведеної норми права вбачається, що однією із основних умов виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі. При цьому коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов'язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані належним чином у встановлені строки. У разі ж коли сторона порушила умови договору, зобов'язання вважається не виконаним, що є порушенням погодженої між сторонами істотної умови договору.
Верховний Суд у постанові від 01.03.2021 у справі № 180/1735/16-ц зазначив, що принцип належного виконання зобов'язання полягає в тому, що виконання має бути проведене, зокрема у належний строк (термін).
Згідно із ч.ч. 3, 4 ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
Частиною 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Пунктом "д" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України визначено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20.11.2024 у справі № 918/391/23 деталізувала та диференціювала питання систематичної несплати орендної плати як підстави припинення договору оренди землі шляхом його розірвання.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 918/391/23, зокрема зазначено, що пункт "д" частини першої статті 141 ЗК України як спеціальна норма права передбачає самостійну і достатню підставу для розірвання договору оренди землі у разі систематичної повної несплати орендної плати. У цьому випадку немає потреби оцінювати істотність порушення та застосовувати загальне правило, передбачене в частині 2 статті 651 ЦК України, оскільки законодавство передбачає додаткову (до загальних) підставу розірвання договору оренди землі.
До того ж у наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що поняття "несплата", вжите у пункті "д" частини 1 статті 141 ЗК України, потрібно розуміти саме як повна несплата орендної плати, у строки, визначені договором, що відповідатиме дотриманню принципу збереження договору та забезпечення справедливого балансу інтересів сторін договору оренди землі.
Звертаючись до суду з позовом прокурор підставою для розірвання Договору оренди землі зазначає саме факт систематичної несплати Товариством орендної плати.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, зокрема, розірвання договору.
Згідно з ч. 1 ст. 34 Закону України "Про оренду землі", у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.
2. Оцінка суду
Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором в даній справі
Статтею 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18).
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Наведені висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20.
Отже, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі відповідного уповноваженого органу, прокурор не замінює цей орган у судовому процесі, однак і не виконує функцію його представництва, оскільки представляє державу та є окремим самостійним суб'єктом звернення.
Конституційний Суд України зазначив, що поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац другий частини п'ятої Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Згідно з ч. 4, 7 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Частина четверта статті 23 Закону України “Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.
Прокурор у позовній заяві зазначив, що відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Статтею 14 Конституції України, ст. 1 Земельного кодексу України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Звертаючись до суду з позовом, прокурором встановлено порушення інтересів держави, яке полягає в користуванні Товариством земельною ділянкою комунальної власності без здійснення плати у обсязі та в строки передбачені умовами укладеного договору, внаслідок чого до бюджету об?єднаної територіальної громади не надходять значні кошти.
Крім того, інтерес держави полягає у ефективному використанні земель комунальної власності.
Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності користування земельними ділянками згідно умов договірних зобов?язань, необхідності раціонального використання коштів, які могли б бути отримані територіальною громадою у разі належної правової поведінки відповідача та використовуватись для забезпечення виконання соціальних програм, покращення інфраструктури, наповнення бюджету територіальної громади.
Інтерес держави полягає у міцному та самодостатньому місцевому амоврядуванні кожної територіальної общини в її територіальних кордонах і держава гарантує наділення органів місцевого самоврядування певними державними повноваженнями та надає можливість населенню управляти власними справами, спільно приймати рішення та діяти з метою їх реалізації.
Компетентним суб?єктом у даних правовідносинах є Корнинська селищна рада, оскільки земельні ділянки належать до комунальної власності та розташовані на території цієї ради.
За змістом ст. 14.1.147, ст.265.1.3, ст. 10.1.1 Податкового кодексу України плата за землю є місцевим податком, який відповідно до приписів ст.69 Бюджетного кодексу України зараховується до відповідного місцевого бюджету за місцем розташування земельних ділянок. Землі, надані у користування ТОВ «Сингон» за оскаржуваним договором перебувають на адміністративній території Корнинської селищної ради, яка з огляду на вищезазначені вимоги даткового законодавства, є отримувачем коштів за її використання.
Повноваження органів місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади, у сфері регулювання земельних відносин визначені у ст.33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», зокрема, до відання виконавчих органів селищних рад належать власні (самоврядні) повноваження, такі як справляння плати за землю, та делеговані повноваження, а саме здійснення контролю за додержанням земельного законодавства, у тому числі щодо своєчасності надходження в місцевий бюджет коштів за користування землями територіальної громади.
Незважаючи на те, що ст.18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем і відповідачем, зокрема звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування, питання припинення правовідносин засобами цивільно-правового реагування, радою не вирішувалось.
Вказане також порушує принцип раціонального використання земель, закріплений ст. 5 ЗК України, оскільки земля як основне національне багатство, як власність Українського народу, повинна використовуватись найефективнішим способом для задоволення потреб громадян.
Будучи обізнаною про порушення умов договорів землекористувачем, наявність самоврядних повноважень до припинення порушень вимог земельного законодавства, Корнинською селищною радою не вжито заходів реагування щодо припинення речового права на земельну ділянку у судовому порядку.
Так, 14.11.2024 за № 53/1-2956 вих 24 Коростишівською окружною прокуратурою надіслано повідомлення на адресу Корнинської селищної ради щодо вказаних порушень на надано можливість самостійно вжити заходів позовного характеру.
У відповідь листом №1295/02-20 від 19.11.2024 Корнинською селищною радою було повідомлено, що в зв'язку з відсутністю юриста в селищній раді не заперечують щодо представництва її інтересів в суді Коростишівською окружною прокуратурою.
Вказані обставини свідчать про самоусунення органу місцевого самоврядування від реалізації функції захисту порушених інтересів місцевої територіальної громади та держави, та про наявність передбачених ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для їх представництва.
Про факти порушення інтересів держави та нездійснення у зв?язку з цим захисту її законних інтересів вказують долучені прокурором до позовної заяв матеріали.
За наведених обставин, суд доходить висновку, що прокурор підтвердив наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в особі Корнинської селищної ради у суді при зверненні із цим позовом.
Щодо суті позовних вимог
Суд оцінює надані сторонами докази відповідно до статей 76-79, 86 ГПК України на підставі свого внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення позову, господарський суд виходить з таких міркувань.
Судом встановлено, що Товариство не сплачувало орендну плату протягом тривалого часу - з січня 2022 по листопад 2024 року, що призвело до утворення заборгованості у розмірі 11 056 166,20 грн.
Ураховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 918/391/23, повна і тривала несплата орендної плати є самостійною і достатньою підставою для розірвання договору оренди землі без необхідності встановлення істотності порушення.
У зв'язку з тривалим порушенням відповідачем умов договору та систематичною несплатою орендної плати, суд вважає вимоги прокурора про стягнення заборгованості та розірвання договору обґрунтованими.
Разом з цим вимога про повернення земельної ділянки є похідною від вимоги про розірвання договору оренди. Тож за наявності правових підстав для розірвання договору оренди неодмінним є обов'язок орендаря повернути земельну ділянку, що була у його користуванні. Ураховуючи встановлені обставини щодо наявності підстав для розірвання договору оренди землі та перебування спірної земельної ділянки у фактичному користуванні орендаря, ефективним та правомірним способом захисту порушеного права територіальної громади буде повернення їй спірної ділянки у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому відповідач отримав її в оренду. Як і розірвання договору оренди землі, таке повернення прямо передбачене законом, переслідує легітимну мету і є пропорційним цій меті (аналогічна правова позиція, викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 918/391/23).
V. Висновки Суду
На підставі встановлених судом фактичних обставин та досліджених доказів, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
VІ. Судові витрати
Судові витрати прокурора на сплату судового збору в розмірі 171 898,49 грн покладаються на відповідача відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України у зв'язку з повним задоволенням позовних вимог.
З цих підстав, керуючись статтями 2, 129, 233, 236, 237, 238, 241 ГПК України, Суд
1. Позов керівника Коростишівської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Корнинської селищної ради задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сингон» на користь Корнинської селищної ради заборгованість з орендної плати за оренду земельної ділянки площею 51,8013 га кадастровий номер 1824755400:04:000:0562 в сумі 11 056 166,20 грн (одинадцять мільйонів п'ятдесят шість тисяч сто шістдесят шість гривень 20 копійок);
3. Розірвати договір оренди землі від 01.08.2019 р., що укладений між Корнинською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сингон» щодо оренди земельної ділянки кадастровий номер 1824755400:04:000:0562 площею 51,8013 га для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів енергозбережуючих підприємств, установ та організацій;
4. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Сингон» повернути Корнинській селищній раді за актом приймання-передачі земельну ділянку кадастровий номер 1824755400:04:000:0562 площею 51,8013 га для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування будівель і споруд об'єктів енергозбережуючих підприємств, установ та організацій;
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сингон» на користь Житомирської обласної прокуратури (10002, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, буд. 11, код ЄДРПОУ 02909950, рахунок НОМЕР_1 ) 171 898,49 грн (сто сімдесят одна тисяча вісімсот дев'яносто вісім гривень 49 копійок) судові витрати зі сплати судового збору.
Позивач: Корнинська селищна рада (код ЄДРПОУ 04345865; вул. Соборна, буд. 19, смт. Корнин, Попільнянський р-н, Житомирська обл., 13514)
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сингон» (код ЄДРПОУ 42678599, вул. Канатна, буд. 100, корпус 4, кв. 14, м. Одеса, Одеська обл., 65039)
Це рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку це рішення протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 29.05.2025
Суддя С. НЕСТЕРЧУК