29 травня 2025 рокуСправа № 308/2973/25 пров. № А/857/12160/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
судді-доповідача - Качмара В.Я.,
суддів - Гудима Л.Я., Онишкевича Т.В.,
при секретарі судового засідання - Гладкій С.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області в особі відділення №2 Мукачівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 березня 2025 року (суддя Логойда І.В., м.Ужгород, повний текст складено 20 березня 2025 року), -
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області в особі відділення №2 Мукачівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (далі ГУНП), в якому просив скасувати постанову від 16.02.2025 серії ЕНА №4087854 (далі Постанова).
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 березня 2025 року позов задоволено. Постанову cкасовано, а провадження у справі закрито у зв'язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення.
Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В доводах апеляційної скарги вказує, що позивач позбавлений права керування транспортним засобом, відтак відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України, а винесена Постанова відповідає вимогам статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП).
Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не був обізнаний про позбавлення його права керувати транспортними засобами, тому неможливо стверджувати про наявність в його діях умислу як суб'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною четвертою статті 126 КУпАП.
Такі висновки суду першої інстанції є помилковими, з таких міркувань.
Апеляційним судом, з урахуванням встановленого судом першої інстанції, встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що згідно з постановою Ужгородського міськрайонного суду від 23 січня 2023 року у справі №308/15695/22 (далі Постанова-1) ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого частиною п'ятою статті 126 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 грн.
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 березня 2023 року у справі №308/15695/22 (далі Постанова-2) виправлено описки, допущені у Постанові-1, а саме:
- абзац п'ятий мотивувальної частини перед крапкою доповнити словами: «з позбавленням права керування транспортним засобом без оплатного вилучення транспортного засобу, оскільки, згідно з довідкою, яка міститься в матеріалах справи, ОСОБА_1 не є власником транспортного засобу»;
- абзац перший резолютивної частини перед крапкою доповнити словами: «з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 років без оплатного вилучення транспортного засобу».
В резолютивній частині зазначено, що Постанова-2 невід'ємною частиною Постанови-1.
16.02.2025 о 18 год 05 хв на контрольно-пропускному пункті у селі Нижні Ворота на трасі Киі?в-Чоп, позивач керував транспортним засобом з державним номерним знаком « НОМЕР_1 » (далі ТЗ), будучи позбавленим права керування транспортним засобом на строк 5 років.
Даними діями позивач порушив пункт 2.1. «а» ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 126 КУпАП, у зв'язку з чим, його було притягнуто до адміністративноі? відповідальності, винесено Постанову та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20400 грн.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух
Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається «Правилами дорожнього руху», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі ПДР).
Відповідно до пункту 2.1. «а» Розділу «Обов'язки і права водіїв механічних транспортних засобів» ПДР, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З пункту 1 статті 247 КУпАП вбачається, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до частини першої статті 72 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з частиною першою, другою статті 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Відповідно до статті 291 КУпАП постанова про позбавлення права керування транспортним засобом набирає чинності з наступного дня після закінчення строку на її оскарження, визначеного цим Кодексом, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження, яке винесено за наслідками розгляду справи по суті.
Відповідно до статті 317-1 КУпАП особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права.
Диспозицією частини четвертої статті 126 КУпАП передбачена відповідальність, зокрема, за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Таким чином, закон пов'язує адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права на керування такого.
З матеріалів справи слідує, що Постановою-1 позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого частиною п'ятою статті 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.
Постановою-2 абзац перший резолютивної частини перед крапкою доповнено словами: «з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 років без оплатного вилучення транспортного засобу».
Вказані постанови позивачем не оскаржувались та набрали законної сили.
Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, про те, що на час винесення Постанови, яка є предметом спірних правовідносин, 16.02.2025 позивач був позбавлений права керування транспортними засобами, та не мав законних підстав керувати автомобілем, тому в силу приписів частини четвертої статті 126 КУпАП останнього правомірно було притягнуто до адміністративної відповідальності за цією статтею.
Слід звернути увагу на те, що позивач не заперечує факт керування ним автомобілем 16.02.2025, проте вказує на те, що він не знав про існування судового рішення, яким його було позбавлено права керування транспортними засобами.
Надаючи оцінку таким доводам позивача, апеляційний суд зазначає наступне.
За змістом статті 9 КУпАП винним діянням (дія або бездіяльність), яке є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності, є вчинення особою діяння умисно або з необережності.
Диспозиція частини четвертої статті 126 КУпАП не визначає наявності обов'язкової форми вини у вигляді умислу, а відтак такою нормою передбачена відповідальність і за вчинення відповідних діянь з необережності.
Згідно зі статтею 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
У пункті 41 рішення Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (заява №3236/02) наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
З Постанови-1, вбачається, що у судове засідання позивач не з'явився, однак, його представник Михалків Б.С., підтвердив обставини, викладені в протоколі та зазначив, що дійсно позивач не має посвідчення водія, вину у вчиненому правопорушенні визнає та проти накладення адміністративного стягнення не заперечує.
В силу частини шостої статті 78 КАС, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що, санкція частини п'ятої статті 126 КУпАП передбачає накладення штрафу на водіїв в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Тобто, вказаною санкцією не передбачено накладання на водіїв альтернативного виду адміністративного стягнення або штрафу, або позбавлення права керування транспортними засобами. Штраф накладається одночасно із позбавленням права керування транспортними засобами.
Таким чином, позивач як особа, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною п'ятою статті 126 КУпАП щодо повторного протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а також його представник, який брав участь у розгляді справи про адміністративне правопоуршення, могли передбачити застосування судом відносно нього безальтернативної санкції, передбаченою частиною п'ятою статті 126 КУпАП та, відповідно, можливість за результатом такого розгляду, настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, зокрема накладення на нього штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Крім того, апеляційний суд враховує те, що попри доводи позивача про неотримання Постанови-2, що може слугувати підставою для поновлення строку апеляційного оскарження цієї постанови та Постанови-1, такі в судовому порядку не оскаржувались - ані станом на момент подання позову, ані на момент розгляду справи в суді першої інстанції чи апеляційного перегляду.
Таким чином, необізнаність позивача про існування Постанови-2 не спростовує факту керування ним автомобілем за наявності чинної постанови суду про позбавлення його права керування транспортними засобами.
З урахуванням викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що станом на 16.02.2025 позивач керував автомобілем будучи позбавленим права керування транспортними засобами, що підтверджує наявний склад правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 126 КУпАП.
Доказів, які спростовують факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 126 КУпАП та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем надано не було і судом таких обставин не встановлено.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що оскаржувана Постанова винесена відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені КУпАП, підстави для її скасування відсутні, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на зазначене, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного рішення суду, суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права (неправильне тлумачення), що призвело до безпідставного задоволення позову. Вказане є підставою для скасування рішення суду та ухвалення постанови про відмову в задоволенні позову.
Керуючись статтями 271, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області задовольнити.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 березня 2025 року скасувати та ухвалити постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Я. Качмар
судді Л. Я. Гудим
Т. В. Онишкевич
Повне судове рішення складено 29.05.2025.