27 травня 2025 року м. Дніпросправа № 160/34606/24
Судді І інстанції - Голобутовський Р.З.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),
суддів: Коршуна А.О., Сафронової С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Центр пробації» про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Центр пробації» щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні;
- стягнути з Державної установи «Центр пробації» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні за період з 15.10.2022 по 15.04.2023 у сумі 97612,20 грн;
- визнати протиправними дії Державної установи «Центр пробації» щодо відмови ОСОБА_1 в здійсненні нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме додаткової грошової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за весь час затримки виплати, а саме з 24.03.2022 по день фактичної виплати 23.10.2024, відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159;
- зобов'язати Державну установу «Центр пробації» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме додаткової грошової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового ї начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за весь час затримки виплати, а саме з 24.03.2022 по день фактичної виплати 23.10.2024, відповідно до Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду та заяву представника ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку у справі №160/34606/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної установи "Центр пробації" про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії залишено без задоволення.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи "Центр пробації" про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії залишено без розгляду.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення суду першої інстанції норм процесуального права, просить її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на помилковість висновків суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду. Вказує на те, що до спірних правовідносин повинен застосовуватись місячний строк звернення до адміністративного суду із позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який встановлений ч. 5 ст. 122 КАС України, однак, у даному випаду, такий строк має обрахуватися з моменту, коли позивач отримала можливість дізнатися не лише про факт проведення повного розрахунку, у вигляді зарахування коштів на рахунок позивача, а й ознайомитись зі складовими такої виплати, а також розмірами таких складових (згідно статей 110 та 116 КЗпП України). При цьому, скаржник посилається на те, що у даній справі також звернувся до суду з позовними вимогами про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, строк звернення з якими до суду становить шість місяців.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною п'ятою статті 122 КАС України врегульовано, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16, яка узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 08.02.2022 у справі №755/12623/19 зазначено, що за змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України і статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці», зазначено, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
11.02.2021 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі №240/532/20 дійшов висновку, що строк звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні охоплюється спеціальною нормою частини п'ятої статті 122 КАС України.
Предметом даного спору є вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні та зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме додаткової грошової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового ї начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
При цьому, на переконання колегії суддів, у розглядуваному випадку, вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні та вимоги про зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме додаткової грошової винагороди мають спільну правову природу (є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу) та пов'язані між собою однією подією, а саме виплатою 23.10.2024 року Державною установою «Центр пробації» на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.11.2022 позивачу щомісячної додаткової винагороди у розмірі 65856,29.
Відтак, в даному випадку строк звернення до суду становить один місяць з дня фактичного розрахунку.
При цьому, висновки Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду викладені у постанові від 02.04.2024 року у справі №560/8194/20, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, не є релевантними до цієї справи, оскільки вказані висновки зроблені за інших правовідносин, пов'язаних з нарахуванням та виплатою компенсації за втрату частини пенсії, у зв'язку з порушенням строків виплати сум нарахованої пенсії.
В свою чергу, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 2018 року по 14.10.2022 рік проходила службу у Державній Установі «Центр Пробації».
Відповідно наказу Державної Установи «Центр Пробації» від 10.10.2022 №495/к «Про особовий склад» підполковника внутрішньої служби ОСОБА_1 звільнено зі служби на підставі п. 5 ст. 23 Закону України «Про державну кримінально-виконавчу службу України» та п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), 14.10.2022.
Під час проходження служби за період з 24.02.2022 по 17.05.2022 позивачеві не у повному обсязі державною установою нараховувалося та виплачувалося грошове забезпечення, а саме, щомісячна додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.11.2022 у справі №160/7027/22 (яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.06.2023 та постановою Верховного Суду від 17.10.2024) зобов'язано Державну установу «Центр пробації» Міністерства юстиції України нарахувати та виплатити додаткову винагороду ОСОБА_1 з 24.02.2022 по 17.05.2022, включно у розмірі 30000 грн. щомісячно, з відрахуванням податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів.
23.10.2024 року Державною установою «Центр пробації» на виконання Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.11.2022 року у справі №160/7027/22 було виплачено на користь ОСОБА_1 щомісячну додаткову винагороду у розмірі 65856,29 грн, за період з 24.02.2022 по 17.05.2022, що підтверджується випискою з карткового рахунку.
Тому, оскільки виплата щомісячної додаткової винагороди на виконання судового рішення у справі №160/7027/22 проведена 23.10.2024, тому строк звернення до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні та про зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, а саме додаткової грошової винагороди сплив 26.11.2024.
Водночас, з позовною заявою до суду ОСОБА_1 звернулась 28.12.2024 року, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду з такими вимогами.
В свою чергу, процесуальні строки дисциплінують суб'єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2019р. у справі № 9901/405/19.
При цьому, колегія суддів зауважує, що поважними визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Такими обставинами є ті, що унеможливлюють вчасне звернення до суду з відповідним позовом.
Натомість посилання скаржника на те, що строк звернення до суду необхідно обчислювати з дати отримання листа відповідача від 24 рудня 2024 року, оскільки з цієї дати позивач з'ясувала для себе наявність підстав для звернення до суду із позовною заявою про стягнення відповідного середньою заробітку та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, є безпідставними, оскільки місячний строк звернення до суду із зазначеними вимогами відліковується саме з дня фактичного розрахунку, у даному випадку з 23.10.2024.
При цьому, законодавцем не передбачена процедура досудового врегулювання спору у справах щодо стягнення середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні та нарахування компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення.
Колегія суддів вважає, що матеріали справи не містять належних доказів, які б вказували на наявність поважних причин пропуску строку позивачем звернення до суду, які б унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення ним процесуальних дій у визначений законом строк, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про залишення адміністративного позову ОСОБА_1 без розгляду на підставі пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України.
Стосовно решти покликань заявника апеляційної скарги колегія суддів виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені в апеляційній скарзі, були перевірені та проаналізовані апеляційним судом та їм було надано належну правову оцінку.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстави для скасування ухвали колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 27 травня 2025 року.
Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов
суддя А.О. Коршун
суддя С.В. Сафронова