30 травня 2025 р. Справа № 520/30330/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2025, головуючий суддя І інстанції: Шевченко О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 26.02.25 по справі № 520/30330/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Харківській області , Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України , Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Харківського окружного адміністративного суду звернулася позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, в якому просила суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017;
- визнати протиправною бездіяльність Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України щодо невстановлення, ненарахування та невиплати ОСОБА_1 надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за періоди з 16.10.2020 по 31.05.2023 та з 01.08.2023 по 31.12.2023;
- зобов'язати Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України встановити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за періоди з 16.10.2020 по 31.05.2023 та з 01.08.2023 по 31.12.2023;
- визнати протиправною бездіяльність Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо невстановлення, ненарахування та невиплати ОСОБА_1 надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за період з 06.01.2024 по 31.05.2024;
- зобов'язати Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України встановити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за період з 06.01.2024 по 31.05.2024.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у спірні періоди проходила службу в органах Національної поліції України, проте відповідачами у порушення приписів чинного законодавства протиправно не виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017, надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за періоди з 16.10.2020 по 31.05.2023 та з 01.08.2023 по 31.12.2023, з 06.01.2024 по 31.05.2024.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Національної поліції в Харківській області, Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017.
Визнано протиправною бездіяльність Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за періоди з 16.10.2020 до 31.05.2023, з 01.08.2023 по 15.11.2023.
Зобов'язано Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за періоди з 16.10.2020 до 31.05.2023, з 01.08.2023 по 15.11.2023.
Визнано протиправною бездіяльність Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за період з 01.03.2024 до 31.05.2024.
Зобов'язано Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за період з 01.03.2024 до 31.05.2024.
Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за період з 01.03.2024 до 31.05.2024 та зобов'язання Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за період з 01.03.2024 до 31.05.2024, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення в цій частині та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Так в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що прийняттю наказу про нарахування та виплату доплати до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень має передувати надання допуску до державної таємниці, прийняття наказу про надання доступу до роботи з документами з обмеженим доступом, відповідний мотивований рапорт керівника відокремленого підрозділу органу поліції про встановлення надбавки, погодженим з режимносекретним органом відповідного підрозділу, постійна робота з відомостями, що становлять державну таємницю.
Зазначає, що у період з 01.03.2024 до 01.05.2024 позивач не працювала з відомостями що становлять державну таємницю та з документами з обмеженим доступом, і лише з 01.05.2024 по 31.05.2024 ОСОБА_1 працювала з документами, з обмеженим доступом, однак з урахуванням наказу Департаменту від 23.05.2024 № 345 о/с про звільнення ОСОБА_1 з 31.05.2024, надбавка за роботу в умовах режимних обмежень не встановлювалась, а доступ до роботи з документами з обмеженим доступом було припинено.
Апелянт стверджує, що до Департаменту протягом лютого-травня 2024 року матеріали щодо встановлення відсоткової надбавки до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень щодо ОСОБА_1 не надходили. Департаменту відповідний мотивований рапорт керівника УСР в Харківської області, погоджений з режимно-секретним відділом цього управління - не надходив, відповідно підстави для встановлення позивачу надбавки за роботу в умовах режимних обмежень були відсутні, тому за період проходження служби протягом лютого-травня 2024 року ОСОБА_1 вказана надбавка встановлена не була.
Також з рішенням суду першої інстанції не погодився Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України та подав свою апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині визнання протиправною бездіяльність Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за періоди з 16.10.2020 до 31.05.2023, з 01.08.2023 по 15.11.2023 та зобов'язання Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за періоди з 16.10.2020 до 31.05.2023, з 01.08.2023 по 15.11.2023 та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України зазначає, що установлення поліцейським надбавки за службу в умовах режимних обмежень здійснюється наказом керівника органу (міжрегіонального органу) поліції на підставі мотивованих рапортів заступників керівника органу - керівникам структурних або відокремлених підрозділів органу поліції, керівників структурних або відокремлених підрозділів органу поліції - іншим поліцейським, погоджених з режимно-секретним органом, за умови надання допуску таким поліцейським та доступу до державної таємниці та постійної роботи з відомостями, що становлять державну таємницю. Тобто, вказана норма містить вимогу про наявність саме мотивованого рапорту керівника структурного/відокремленого підрозділу. Відповідно до вказаних норм, мотивований рапорт керівника означає рапорт, в якому відображено, що особа постійно працює із секретною інформацією або її носіями.
Крім того, апелянт стверджує, що надбавка за службу в умовах режимних обмежень встановлюється за наявності декількох критеріїв (умов), а саме: наявності мотивованого рапорту (критерій відсутній у позивача); призначення на посаду, яку включено до номенклатури посад відповідного органу поліції, перебування на яких потребує оформлення допуску та надання доступу до державної таємниці; надання доступу до державної таємниці (в Департаменті відсутня інформація); постійної роботи із секретною інформацією або її носіями (в Департаменті відсутня інформація).
Вважає, що судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що як в Департаменті, так і у позивача відсутні будь-які докази, які б підтверджували факт наявності у позивача допуску та доступу до державної таємниці у період з 16.10.2020 до 27.01.2022 (наказом Харківського управління Департаменту від 27.01.2022 за №2д надано доступ до інформації, що має ступені секретності «цілком таємно» і «таємно»).
Незважаючи на відсутність таких доказів, судом першої інстанції безпідставно зобов'язано Департамент нарахувати та виплатити Позивачу надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за період з 16.10.2020 до 27.01.2022.
З огляду на викладені факти та аргументи, вважаємо, що позовна вимога ОСОБА_1 щодо встановлення надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за період з 16.10.2020 до 31.05.2023 та з 01.08.2023 до 15.11.2023 є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
Крім того, на думку Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, наявні підстави залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду позивачем.
Позивач скористалася своїм правом та надала до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційні скарги відповідачів, в яких вказала, що під час проходження служби в поліції позивачці було надано допуск до державної таємниці за формою 2 (два), який передбачає роботу із секретною інформацією, що має ступень секретності «цілком таємно» та «таємно».
У зв'язку із наданням допуску до державної таємниці на Позивачку були покладені обов'язки і обмеження прав, передбачені статтями 28 і 29 Закону України «Про державну таємницю», тобто починаючи з 07.11.2017 він проходив службу в умовах режимних обмежень.
Тобто у вказаний період часу позивачка, по-перше, постійно працювала з відомостями, що становлять державну таємницю, та, по-друге, посади, які вона обіймала, передбачали постійну можливість виникнення необхідності у доступі до відомостей, що становлять державну таємницю.
Приймаючи до уваги, що під час проходження служби в ДВБ НПУ в періоди з 16.10.2020 по 31.05.2023 та з 01.08.2023 по 31.12.2023 і в ДСР НПУ в період з 06.01.2024 по 31.05.2024 позивачка мала допуск до державної таємниці, характер її роботи за усіма посадами, які вона обіймала, у ДВБ НПУ та ДСР НПУ передбачав постійну роботу з документами, справами, матеріальними носіями інформації, які вимагають наявності доступу до державної таємниці тобто передбачав певні режимні обмеження, пов'язані з допуском до державної таємниці, ДВБ НПУ та ДСР НПУ були зобов'язані встановити їй надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у визначеному законодавством розмірі, про що видати відповідний розпорядчий документ.
Також позивач зазначає, що про порушення свого права, яке полягало у не нарахуванні та не виплаті індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 та надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за періоди з 16.10.2020 по 31.05.2023, з 01.08.2023 по 31.12.2023 та з 06.01.2024 по 31.05.2024 позивачка остаточно дізналася лише 20.08.2024, отримавши довідки про її грошове забезпечення за період служби в усіх органах Національної поліції України.
Враховуючи той факт, що позивачка дізналася про порушення своїх прав 20.08.2024, а раніше не могла про це дізнатися, кінцевим строком звернення до суду із цим позовом було 20.11.2024. Отже із позовною заявою вона звернулась в межах строку позовної давності.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що наказом Національної поліції України від 07.11.2015 за №16о/с ОСОБА_2 , в порядку пункту 9 розділу XV Закону України «Про Національну поліцію», прийнято на службу до Лозівського відділу поліції (м.Лозова) Головного управління Національної поліції в Харківській області на посаду старшого оперуповноваженого.
Наказом Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України № 200 о/с від 09.12.2019 ОСОБА_1 призначена на посаду старшого оперуповноваженого 1 відділу (боротьби з організованими злочинними групами та злочинними організаціями) Управління стратегічних розслідувань в Харківській області ДСР НПУ.
З 09.10.2020 Наказом Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України №302 о/с від 16.10.2020 ОСОБА_1 призначена на посаду оперуповноваженого відділу розробок Харківського управління ДВБ НПУ у порядку переведення.
Наказом ДВБ НПУ від 09.08.2022 за № 289 о/с майор поліції ОСОБА_1 призначена старшим оперуповноваженим в особливо важливих справах відділу моніторингу та зонального контролю Харківського управління.
Наказом ДВБ НПУ від 01.08.2023 за № 286 о/с майор поліції ОСОБА_1 призначена старшим оперуповноваженим в особливо важливих справах відділу оперативних розробок Харківського управління.
Наказом ДВБ НПУ від 16.11.2023 за № 419 о/с відповідно до статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» майора поліції ОСОБА_1 переведено для подальшого проходження служби до Головного управління Національної поліції в Харківській області зі звільненням з посади старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу оперативних розробок Харківського управління.
Наказом ГУ НП в Харківській області № 512о/с від 22.11.2023 ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника управління - начальника відділу формування та супроводження інформаційних ресурсів УІАП ГУ НП в Харківській області.
З 01.02.2024 на підставі Наказу ДСР НПУ № 74 о/с від 02.02.2024 ОСОБА_1 обіймала посаду оперуповноваженого 1 відділу (боротьби з організованими злочинними групами та злочинними організаціями) 7 управління (з обслуговування Харківської області) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України.
Наказом ДСР НПУ № 252 о/с від 12.04.2024 ОСОБА_1 призначена на посаду старшого оперуповноваженого1 відділу (боротьби з організованими злочинними групами та злочинними організаціями) 7 управління (з обслуговування Харківської області) Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України.
Наказом ДСР НПУ № 345 о/с від 23.05.2024 ОСОБА_1 з 31.05.2024 на підставі пункту 7 (за власним бажанням) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції.
З метою отримання інформації про суми, належні (виплачені) ОСОБА_1 під час проходження служби та при звільненні, представник позивача звернулася із відповідними заявами до ГУНП в Харківській області, ДВБ НПУ та ДСР НПУ.
Довідки про грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 07.11.2015 по 31.05.2024 надійшли із ГУНПУ в Харківській області листами за вих. № 174аз/119/05/29-2024 від 30.07.2024 та за вих. № 174аз/119/05/01-2024 від 16.08.2024, із ДВБ НПУ листом за вих. № СЕД-16986 від 16.07.2024, із ДСР НПУ листом за вих. № 22590-2024 від 16.07.2024.
Ознайомившись з наданою інформації, позивач не погодилася з бездіяльністю відповідачів щодо ненарахування та невиплаті під час проходження нею служби в поліції грошового забезпечення в повному обсязі та звернулася до суду з позовом у цій справі.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017 та зобов'язати Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.10.2017; визнати протиправною бездіяльність Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за періоди з 16.10.2020 до 31.05.2023, з 01.08.2023 по 15.11.2023 та зобов'язати Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за періоди з 16.10.2020 до 31.05.2023, з 01.08.2023 по 15.11.2023; визнати протиправною бездіяльність Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за період з 01.03.2024 до 31.05.2024 та зобов'язати Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 відсотків посадового окладу за період з 01.03.2024 до 31.05.2024.
Зазначаючи про відсутність правових підстав для нарахування та виплати позивачу надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у період з 16.11.2023 по 29.02.2024, суд виходив з того, що у період з 16.11.2023 по 01.02.2024 ОСОБА_1 проходила службу на посаді заступника начальника управління - начальника відділу формування та супроводження інформаційних ресурсів УІАП ГУ НП в Харківській області, яка не була включена до Номенклатури посад працівників ГУНП в Харківській області, перебування на яких потребує оформлення допуску до надання доступу до державної таємниці.
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в оскаржуваних частинах з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 4 ст. 43 Конституції України кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно з пунктами 4, 5 ч. 10 ст. 62 Закону № 580-VIII поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України; у повному обсязі користується гарантіями соціального та правового захисту, передбаченими цим Законом та іншими актами законодавства.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 94 Закону № 580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Суспільні відносини, пов'язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці з метою захисту національної безпеки України регулює Закон № 3855-XII.
Умови, за яких державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації можуть отримати дозвіл на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, установлено ст. 20 Закону № 3855-XII.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону № 3855-XII залежно від ступеня секретності інформації встановлюються такі форми допуску до державної таємниці:
форма 1 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності «особливої важливості», «цілком таємно» та «таємно»;
форма 2 - для роботи з секретною інформацією, що має ступені секретності «цілком таємно» та «таємно»;
форма 3 - для роботи з секретною інформацією, що має ступінь секретності «таємно», а також такі терміни дії допусків: для форми 1 - 5 років; для форми 2 - 7 років; для форми 3 - 10 років.
Згідно з ч. 2 ст. 22 Закону № 3855-XII допуск до державної таємниці надається дієздатним громадянам України віком від 18 років, які потребують його за умовами своєї службової, виробничої, наукової чи науково-технічної діяльності або навчання, органами Служби безпеки України після проведення їх перевірки. Порядок надання допуску до державної таємниці визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 7 ст. 22 Закону № 3855-XII надання допуску передбачає: визначення необхідності роботи громадянина із секретною інформацією; перевірку громадянина у зв'язку з допуском до державної таємниці; взяття громадянином на себе письмового зобов'язання щодо збереження державної таємниці, яка буде йому довірена; одержання у письмовій формі згоди громадянина на передбачені законом обмеження прав у зв'язку з його допуском до державної таємниці; ознайомлення громадянина з мірою відповідальності за порушення законодавства про державну таємницю.
Частиною 1 ст. 26 Закону № 3855-XII передбачено, що переоформлення громадянам допуску до державної таємниці здійснюється: у разі закінчення терміну дії допуску до державної таємниці за необхідності подальшої роботи з секретною інформацією; у разі необхідності підвищення чи зниження громадянину форми допуску для роботи із секретною інформацією вищого чи нижчого ступеня секретності; у разі необхідності проведення додаткової перевірки, пов'язаної з можливим виникненням обставин, передбачених пунктами 2 і 4 ч. 1 та ч. 2 ст. 23 цього Закону.
Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону № 3855-XII скасування раніше наданого допуску до державної таємниці здійснюється органами Служби безпеки України у разі виникнення або виявлення обставин, передбачених ст. 23 цього Закону, або після припинення громадянином діяльності, у зв'язку з якою йому було надано допуск, втрати ним громадянства або визнання його недієздатним на підставі інформації, здобутої органами Служби безпеки України або отриманої від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій.
Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону № 3855-XII громадянина, якому скасовано допуск до державної таємниці, якщо виконання трудових чи службових обов'язків вимагає доступу до державної таємниці, а переміщення на інше робоче місце чи іншу посаду неможливе, може бути в передбаченому законодавством порядку переведено на іншу роботу або службу, не пов'язану з державною таємницею, чи звільнено.
Статтею 30 Закону № 3855-XII визначено, що у разі коли за умовами своєї професійної діяльності громадянин постійно працює з відомостями, що становлять державну таємницю, йому повинна надаватися відповідна компенсація за роботу в умовах режимних обмежень, види, розміри та порядок надання якої встановлюються Кабінетом Міністрів України.
На виконання зазначених вимог закону Кабінет Міністрів України постановою від 15.06.1994 року № 414, затвердив Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв'язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці (далі - Положення № 414).
У пункті 1 Положення № 414 зазначено, що це Положення визначає види, розміри і порядок надання компенсації працівникам органів законодавчої, виконавчої та судової влади, органів прокуратури, інших державних органів, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, які за умовами своєї професійної діяльності постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю (далі - особи, які працюють в умовах режимних обмежень).
Згідно з пунктом 2 Положення № 414 особам, які працюють в умовах режимних обмежень, крім працівників режимно-секретних органів, установлюється надбавка до посадових окладів (тарифних ставок), заробітної плати (у разі визначення законом її розміру) залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «особливої важливості», - 20 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «цілком таємно», - 15 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «таємно», - 10 відсотків.
Відповідно до пункту 5 Положення № 414 такими, що постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю, вважаються особи, які за своїми функціональними обов'язками або на час виконання робіт згідно з укладеними договорами займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв державної таємниці, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом захисту державної таємниці.
Згідно з пунктом 6 Положення № 414 персональний склад осіб, які працюють в умовах режимних обмежень, та розмір надбавки визначаються керівником відповідного органу законодавчої, виконавчої та судової влади, органу прокуратури, інших органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, де працюють ці особи. Надбавка до посадових окладів (тарифних ставок), заробітної плати (у разі визначення законом її розміру) виплачується лише за наявності дозволу на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, наданого відповідно до законодавства про державну таємницю.
Верховним Судом було сформовано правовий висновок щодо застосування приписів ст. 30 Закону № 3855-XII та пунктів 2, 5 Положення № 414, який викладений, зокрема, у постановах від 25.04.2018 року у справі № 802/74/15-а, від 25.07.2019 року у справі № 296/6615/17, від 27.05.2020 року у справі № 806/2056/18, від 28.01.2021 року у справі № 240/229/20.
У вказаних справах Верховний Суд підкреслив, що надання допуску до державної таємниці, передбачає визначення необхідності роботи громадянина із секретною інформацією. Зокрема така необхідність виникає, якщо виконання службових/посадових обов'язків вимагає доступу до державної таємниці.
Тобто, якщо обсяг функціональних обов'язків за певною посадою, зокрема в державному органі, передбачає, що під час їх виконання в особи виникне чи може виникнути необхідність доступу до державної таємниці (як-от ознайомлення з документами та/чи іншими матеріальними носіями інформації, засекреченими у встановленому законодавством порядку), така особа з огляду на таку службову необхідність повинна отримати у встановленому порядку допуск до державної таємниці відповідної форми, яка відповідно до статті 22 Закону № 3855-XII залежить від ступеня секретності.
Відсутність у посадової особи допуску до державної таємниці (встановленої форми) унеможливлює виконання нею посадових обов'язків, відтак і саме перебування на посаді, яка за обсягом покладених на неї завдань вимагає доступу до державної таємниці і умовою призначення на яку (перебування на якій) є наявність/необхідність оформлення допуску до державної таємниці.
Робота в умовах режимних обмежень покладає на особу, якій у встановленому порядку надано допуск до державної таємниці встановленої форми, певні зобов'язання та обмеження. Якщо така робота зумовлена виконанням професійних обов'язків (зокрема за відповідною посадою у державному органі), це означає, що в умовах режимних обмежень особа працює постійно, у зв'язку з чим у неї відповідно до статті 30 Закону № 3855-XII виникає право на отримання компенсації.
Судом встановлено, що в період з 09.10.2020 до 16.11.2023 позивач проходила службу в Департаменті внутрішньої безпеки Національної поліції України, в період з 01.02.2024 до 31.05.2024 - в Департаменті стратегічних розслідувань Національної поліції України.
У позивача за посадою, яку вона обіймала, був допуск до державної таємниці, а характер її роботи (служби) на відповідних посадах передбачав роботу по забезпеченню режиму таємності, а також роботу з документами, справами, матеріальними носіями інформації, які вимагають наявність доступу до державної таємниці, а отже є підставою для отримання позивачем надбавки за роботу в умовах режимних обмежень за період проходження служби на відповідних посадах.
Також з матеріалів справи встановлено, що ДВБ НПУ листом за вихідним № СЕД-16986 від 16.07.2024 (а.с. 43-50) повідомило позивача, що в частині надання відомостей щодо дати отримання ОСОБА_1 допуску до державної таємниці та форми, за якою такий допуск надано, а також кількості опрацьованих нею за період із 16.10.2020 до листопада 2023 року документів, які містять в собі інформацію, віднесену до державної таємниці, ОСОБА_3 під час роботи в Харківському управлінні Департаменту мала допуск та доступ до робіт, пов'язаних з держтаємницею. У січні 2022 року їй було переоформлено допуск до робіт, пов'язаних з держтаємницею, у зв'язку із закінченням терміну дії попереднього допуску (розпорядження УСБУ в Харківській області від 06.01.2022 за №4д) та Наказом Харківського управління Департаменту від 27.01.2022 за №2д надано доступ до інформації, що має ступені секретності «цілком таємно» і «таємно». Із серпня 2022 року ОСОБА_1 опрацювала таку кількість документів, що мають грифи секретності «цілком таємно»/«таємно»: липень -0цт/0т, серпень - Іцт/10т, вересень - 0цт/7т, жовтень - 0цг/20т, листопад - 0цт/0т, грудень - 0цт/0т. У 2023 році ОСОБА_1 опрацювала таку кількість документів, що мають грифи секретності «цілком таємно »/«таємно»: січень - 2цт/20т, лютий -0цт/6т, березень - 0цт/15т, квітень - 1цт/37т, травень - 0цт/16т, червень - 0цт/43т, липень - 0цт/30т, серпень - 0цт/89т, вересень - 0цт/22т, жовтень - 0цг/39т, листопад - 0цт/38т. Надати інформацію щодо кількості підготовлених та опрацьованих документів у період з листопада 2020 року до червня 2022 року немає можливості, оскільки в лютому 2022 року журнали обліку знищено у зв'язку із введенням на території України воєнного стану через військове вторгнення рф та загрози захоплення матеріальних носіїв інформації. Інформація щодо номерів розпорядження про надання допуску та наказу про надання доступу ОСОБА_1 до переоформлення допуску у січні 2022 року в Харківському управлінні Департаменту відсутня, оскільки облікові картки форми 6 було надіслано до 7-го упрє, що у спірні періоди проходила службу в органах Національної поліції України, проте відповідачами у порушення приписів чинного законодавства протиправно не виплачено індек
Довідками про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , доданими до листа за вихідним № СЕД-16986 від 16.07.2024, підтверджено, що надбавка за роботу в умовах режимних обмежень у період з 16.10.2020 до 31.12.2020, з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 31.05.2023, з 01.08.2023 по листопад 2023 року позивачу не виплачувалась (а.с. 47-50).
Згідно з довідкою до листа ДСР НПУ за вих. № 22590-2024 від 16.07.2024 розпорядженням УСБ України в Харківській області від 06.01.2024 за № 4д ОСОБА_1 надано допуск до державної таємниці за формою 2 (два).
В період з 03.12.2019 по 09.10.2020 інформація щодо кількості опрацьованих документів у колишнього працівника УСР в Харківській області ДСР НП України старшого оперуповноваженого 1-го відділу (боротьби організованим злочинними групами та злочинним організаціями) ОСОБА_1 відсутня, у зв'язку зі знищенням всіх матеріальних носіїв інформації, в тому числі матеріальних носіїв секретної інформації, які перебували на обліку в РСВ УСР в Харківській області ДСР НПУ до 24.02.2022 включно, відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24.02.2022 за № 61/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 за № 2102-ІХ, за наявності реальної загрози їх захоплення особами, які не мають безпосереднього допуску та доступу до них, відсутності можливості їх вивезення у безпечні місця, з метою уникнення розголошення державної таємниці, про факт таких знищень доповідалось рапортом начальнику управління 24.02.2022 за № 656нт/55/119/01-2022. З 01.02.2024 по 23.05.2024 кількість опрацьованих документів у колишнього працівника 7-го управління (з обслуговування Харківської області) ДСР НП України старшого оперуповноваженого 1-го відділу (боротьби організованим злочинними групами та злочинним організаціями) ОСОБА_1 складає 12 документів: лютий - 0, березень - 0, квітень - 0, травень - 10 (десять) підготовлених документів з грифом секретності «таємно»,1 (один) підготовлений документ з грифом секретності «нетаємно» та 1 (один) вхідний документ з грифом секретності «таємно».
Відповідно до разрахункових листів ОСОБА_1 за період з лютого по травень 2024 року надбавка за роботу в умовах режимних обмежень у цей період позивачу не виплачувалась (а.с. 61-62).
Згідно з листом ДСР НПУ від 22.11.2024 за № 55/16781, враховуючи відсутність матеріалів, відсоткова надбавка за роботу в умовах режимних обмежень, в період проходження служби в Департаменті стратегічних розслідувань Національної поліції України протягом лютого-травня 2024 року ОСОБА_1 встановлена не була.
За змістом пункту 2 Положення № 414 компенсація надається у виді надбавок до посадових окладів (тарифних ставок) у відсотковому відношенні, розмір якого залежить від ступеня секретності інформації, до якої оформлено допуск. Зокрема, за допуск до відомостей та їх носіїв, що мають ступінь секретності «цілком таємно» встановлюється 15 відсоткова надбавка.
Виплата надбавки у відповідному розмірі до посадового окладу особі, яка працює в умовах режимних обмежень, здійснюється на підставі наказу керівника відповідного органу, у якому особа працює/проходить службу. Водночас умови, за яких особа має право на отримання такої надбавки, а також її розмір визначають Закон № 3855-XII та прийняте урядом на його виконання Положення.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - Постанова № 988) передбачено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Кабінетом Міністрів України постановлено виплачувати надбавку за службу в умовах режимних обмежень у розмірах та порядку, визначених законодавством (п. п. 2 п. 5 Постанови № 988).
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року № 260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які, зокрема, визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції (далі - Порядок № 260).
Відповідно до пункту 11 розділу 1 Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення. Виплата одноразових додаткових видів грошового забезпечення здійснюється, якщо звернення про їх отримання надійшли до закінчення трьох років з дня виникнення права на їх отримання.
Згідно з пунктом 7 розділу II Порядку № 260 поліцейським, які проходять службу в умовах режимних обмежень та за своїми функціональними обов'язками постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю (займаються розробленням, виготовленням, обліком, зберіганням, використанням документів, виробів та інших матеріальних носіїв секретної інформації, приймають рішення з цих питань або здійснюють постійний контроль за станом охорони державної таємниці (далі - поліцейські, які проходять службу в умовах режимних обмежень)), установлюється надбавка до посадових окладів залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "цілком таємно", - 15 відсотків; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "таємно", - 10 відсотків.
Установлення поліцейським надбавки за службу в умовах режимних обмежень здійснюється наказом керівника органу (міжрегіонального органу) поліції на підставі мотивованих рапортів керівників структурних або відокремлених підрозділів органу поліції, погоджених з режимно-секретним підрозділом цього органу, за умови надання йому допуску та доступу до державної таємниці та постійної роботи з відомостями, що становлять державну таємницю.
Таким чином, за роботу в умовах режимних обмежень, зокрема з відомостями та їх носіями, що мають ступінь секретності «Таємно» та «Цілком таємно», поліцейським встановлюється надбавка, у визначеному розмірі. При цьому установлення поліцейським надбавки за службу в умовах режимних обмежень здійснюється наказом керівника органу поліції на підставі мотивованих рапортів керівників структурних або відокремлених підрозділів органу поліції, погоджених з режимно-секретним підрозділом цього органу, за умови їх призначення на посаду, яку включено до номенклатури посад відповідного органу поліції, перебування на яких потребує оформлення та надання допуску до державної таємниці.
У той же час, Верховний Суд у постанові від 25.04.2018 року у справі № 802/74/15-а висловив правовий висновок, що положення статті 30 Закону № 3855-XII, пункти 2, 5 Положення № 414 слід розуміти так, що необхідною умовою отримання компенсації у зв'язку з виконанням робіт, які передбачають доступ до державної таємниці, є наявність в особи допуску до державної таємниці (на підставі якого надається доступ до державної таємниці), а також виконання робіт/завдань та/або посадових обов'язків, які вимагають доступу до державної таємниці чи з огляду на поставлені завдання передбачають виникнення необхідності у такому доступі.
Щодо останнього, то для вирішення питання про те, чи умови праці особи передбачають роботу з відомостями та їх носіями, які становлять державну таємницю, необхідно насамперед з'ясувати обсяг функціональних обов'язків цієї особи за посадою та умови (вимоги, критерії), яким повинна відповідати особа для того, щоб бути призначеною на цю посаду та/або виконувати роботу/завдання, пов'язані з доступом до документів, інших матеріальних носіїв інформації, що становить державну таємницю. Це можна встановити, зокрема, на підставі посадових інструкцій, внутрішніх відомчих документів та/або підзаконних нормативних актів, які містять вимоги для зайняття певної посади у відповідному органі або регламентують порядок виконання робіт/завдань, що вимагають доступу до державної таємниці.
Якщо особа отримала у встановленому порядку допуск до державної таємниці, працює, зокрема, в державному органі, і характер умов її праці, з огляду на займану посаду, передбачає режимні обмеження, пов'язані з доступом до державної таємниці, керівник відповідного органу зобов'язаний призначити їй надбавку у розмірі, визначеному Положенням, про що видати відповідний розпорядчий документ.
Факт невиплати надбавки за роботу в умовах режимних обмежень не є і не може бути свідченням невиконання роботи, пов'язаної з доступом до державної таємниці.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27 травня 2020 року у справі №806/2056/18, від 28.01.2021 у справі № 240/229/20, що враховується судом в силу приписів статті 242 КАС України.
Предметом спору у цій справі є ненарахування та невиплата позивачу надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 % посадового окладу за періоди: з 16.10.2020 до 31.05.2023, з 01.08.2023 по 15.11.2023, з 01.03.2024 до 31.05.2024 року.
Судом встановлено, що відповідачі не заперечують факт виконання позивачем роботи/завдання, які вимагають наявність доступу до державної таємниці, проте вважають, що позивач не на постійній основі працював з матеріальними носіями секретної інформації.
Доводи відповідачів про відсутність правових підстав для нарахування позивачу надбавки за роботу в умовах режимних обмежень за відсутності наказів про встановлення такої надбавки за займаною посадою, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, як встановлено судом, позивач мала допуск до державної таємниці, а характер її роботи передбачав роботу по забезпечення режиму таємності, а також роботу з документами, справами, матеріальними носіями інформації, які вимагають наявність доступу до державної таємниці, а отже є підставою для отримання позивачем надбавки за роботу в умовах режимних обмежень за період проходження служби на вказаних посадах.
Посилання відповідачів на те, що наявність допуску до державної таємниці не є безумовним доказом фактичного виконання громадянином такої роботи, а підставою виплати компенсації є включення працівника до наказу про встановлення надбавки за роботу в умовах режимних обмежень до посадових окладів відповідно до виконаної роботи, колегія суддів вважає також необґрунтованими, оскільки у разі коли особа має відповідний доступ до державної таємниці і за умовами своєї професійної діяльності працює з відомостями, що становлять державну таємницю, йому повинна надаватися відповідна компенсація за роботу в умовах режимних обмежень.
Отже, той факт, що у спірні періоди не видавалися накази про встановлення і виплату позивачу по справі надбавки за роботу в умовах режимних обмежень не може бути свідченням невиконання позивачем роботи, пов'язаної з доступом до державної таємниці і як наслідок невиплати цієї надбавки.
Також колегія суддів вважає безпідставними доводи скаржників про відсутність факту постійної праці позивача з відомостями, що становлять державну таємницю, оскільки у даному випадку поняття «постійно» не залежить від кількості виготовлених такою особою документів або часу витраченого на роботу з такими документами, інформацією, а головним критерієм в даному випадку є наявність відповідного допуску до державної таємниці та практична реалізація права на такий допуск відповідно до функціональних обов'язків посадовою особою. При цьому обсяг функціональних обов'язків позивача, пов'язаних з доступом до державної таємниці не може виконуватися періодично та в незначній кількості.
Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 28 вересня 2023 року у справі №520/18808/21.
Частиною 2 ст. 77 КАС визначено, що адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, однак, відповідачами означені вимоги не виконані.
При цьому, в силу приписів ч. 1 ст. 77 КАС України, позивач повинен довести ті обставини на яких гуртуються його вимоги та заперечення.
Підсумовуючи наведене, враховуючи наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності протиправної бездіяльності відповідачів щодо ненарахування та невиплати позивачу надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15 % посадового окладу за період з 16.10.2020 до 31.05.2023, з 01.08.2023 по 15.11.2023, з 01.03.2024 до 31.05.2024 року, оскільки вважає, що відповідачі належними та допустимими доказами не спростували право позивача на отримання означеної надбавки.
Щодо вимог апеляційної скарги Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про залишення позовної заяви без розгляду, то колегія суддів зазначає наступне.
Судом встановлено, що 23.05.2024 позивача звільнено зі служби в поліції, а з позовом остання звернулася 01.11.2024 року.
Нормативне регулювання строку звернення до суду визначене у ч.2 ст. 233 КЗпП містить пряме посилання на ст.116 КЗпП України, якою передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Таким чином, стаття 116 КЗпП України зобов'язує на день звільнення виплатити всі суми заробітної плати за весь час існування правовідносин працівника і роботодавця, а у разі спору про їх розміри, працівник має право звернутись до суду у строки визначені ч. 2 ст. 233 КЗпП України.
В свою чергу, для правильного вирішення питання про дотримання чи пропуск позивачем строку звернення до суду необхідно з'ясувати, коли саме вона отримала письмове повідомлення, що містило інформацію про суми грошового забезпечення, нараховані та виплачені їй при звільненні. Саме дата отримання такого письмового повідомлення відповідно до приписів статті 233 КЗпП є визначальною для початку перебігу строку звернення до суду.
Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 11.04.2025 у справі № 520/27667/24, від 12.05.2025 у справі № 360/324/24.
Крім того, Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 також зазначив, що тримісячний строк звернення до суду, передбачений ст. 233 КЗпП слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
Так, відповідачами не надано до матеріалів справи доказів того, що станом на дату звільнення позивача 16.11.2023 та 31.05.2024 відповідно Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України та Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України повідомляли ОСОБА_1 про розрахунок грошового забезпечення у спірні періоди.
Водночас, такі розрахунки у формі довідок та розрахункових листів надано відповідачами позивачу з листами у відповідь на звернення її представника.
Позивач у позові вказує, що вказані листи нею отримано 20.08.2024, з позовною заявою ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції через систему «Електронний суд» 01 листопада 2024 року, тобто у строк, визначений частиною другою статті 233 КЗпП України.
Крім того, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції вже було вирішено питання щодо можливого пропуску строку звернення позивача до суду, та за результатами якого, суд не знайшов підстав для залишення позову без розгляду.
Відтак, колегія суддів доходить висновку, що строк звернення до суду позивачем не пропущений.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційних скарг, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2025 по справі № 520/30330/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич