Головуючий І інстанції: С.С. Сич
30 травня 2025 р. Справа № 440/6598/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Катунова В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.02.2025, по справі № 440/6598/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду із позовом, у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №163950028708 від 06.05.2024 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, зарахувавши до загального страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком відповідно до ч. 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", період роботи в КСП "Пашківське" з 1986 по 1993 та за 1997 роки.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду 27.02.2025 позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 06.05.2024 №163950028708 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 11 серпня 1986 року по 06 квітня 1987 року, з 07 квітня 1990 року по 20 травня 1991 року, з 01 січня 1997 року по 05 серпня 1997 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29 квітня 2024 року про призначення пенсії за віком.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області , не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, подало апеляційну скаргу, в якій просило його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено про відсутність підстав для зарахування до стажу позивача спірних періодів його роботи, оскільки в довідці зазначено дівоче прізвище « ОСОБА_2 », що не відповідає « ОСОБА_3 », згідно свідоцтва про одруження, також не зазначено по батькові позивачки та відсутня довідка про реорганізацію колгоспу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судовим розглядом, 29.04.2024 ОСОБА_1 , звернулася до ГУ ПФУ в Полтавській області (Кременчуцьке об'єднане управління ПФУ) із заявою за призначенням / перерахунком пенсії, в якій просила призначити їй пенсію за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 163950028708 від 06.05.2024 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Обґрунтовуючи відсутність необхідного страхового стажу пенсійний орган у оскаржуваному рішенні зазначив, що страховий стаж заявника становить 20 років 11 місяців 20 днів.
До страхового стажу не зараховано:
періоди роботи в колгоспі за 1986-1993 роки та 1997 рік згідно архівної довідки №01-07/64 від 25.04.2024, оскільки у довідці зазначено дівоче прізвище " ОСОБА_2 ", що не відповідає прізвищу " ОСОБА_3 " згідно свідоцтва про одруження, не зазначено по батькові заявниці та відсутня довідка про реорганізацію (до страхового стажу враховано період догляду за дітьми до досягнення 3-х річного віку ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 )
Позивач, не погодившись із відмовою відповідача, звернувся до суду із даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності рішення пенсійного органу про відмову у призначенні позивачу пенсії та необхідності зобов'язання відповідача зарахувати спірні періоди до страхового стажу та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону № 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років.
До набрання чинності Законом № 1058-IV стаж роботи для призначення пенсії регламентувався Законом України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05.11.1991.
Види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, визначені ст. 56 Закону № 1788-XII.
Так, ч. 1 ст. 56 Закону № 1788-XII встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
До стажу роботи зараховується також, зокрема будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Згідно зі ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 48 Кодексу законів про працю України визначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів Відповідно до п. п. 1, 2, 27 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 18 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Відповідно до п. 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Так, висновки пенсійного органу щодо відсутності у позивача необхідного страхового стажу для призначенні пенсії за віком ґрунтуються на твердженні про відсутність підстав для зарахування періоду роботи в колгоспі за 1986-1993 роки та 1997 рік згідно архівної довідки №01-07/64 від 25.04.2024, оскільки у довідці зазначено дівоче прізвище " ОСОБА_2 ", що не відповідає прізвищу " ОСОБА_3 " згідно свідоцтва про одруження, не зазначено по батькові заявниці та відсутня довідка про реорганізацію.
З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29 липня 1993 року № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи в трудовій книжці виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У той же час, відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 301 від 27.04.1993 року «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
За наведених обставин колегія суддів зазначає, що вказані недоліки ведення трудової книжки не спростовують факт зайнятості на відповідних роботах, а відтак наявність трудового стажу позивача у зазначений період, з огляду на що доводи пенсійного органу про неврахування вказаного періоду не знайшли свого підтвердження.
Відповідно до розписки-повідомленні від 29.04.2024 (а.с.59) позивачем до заяви про призначення / перерахунок пенсії надано до пенсійного органу диплом про навчання № НОМЕР_1 , довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, документи про стаж №01-07/64а від 25.04.2024, 01-07/64 від 25.04.2024, б/н від 23.10.2001, паспорт НОМЕР_2 , свідоцтво про народження дитини НОМЕР_3 , ІІІ- НОМЕР_4 , свідоцтво про шлюб НОМЕР_5 , трудову книжку НОМЕР_6 .
За відсутності встановлених статтею 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" відповідних відомостей у трудовій книжці колгоспника та у трудовій книжці, такі відомості мають бути підтверджені іншими документами, виданими за місцем роботи та архівними установами, зокрема довідками, які містять відповідні відомості.
Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_7 позивач працювала:
- 11.08.1986 - прийнята на роботу в колгоспну бригаду №1 дояркою в КСП "Пашківське" Козельщинського району Полтавської області.
- 05.08.1997 - звільнена з роботи за власним бажанням.
Відповідно до відомостей архівної довідки Комунальної установи "Об'єднаний трудовий архів Козельщинської селищної ради" від 25.04.2024 №01-07/64, яка подана позивачем до пенсійного органу разом із заявою від 29.04.2024, зазначено, зокрема, відомості про кількість відпрацьованих людино-днів за 1986-1997 роки особою, яка у книгах обліку нарахувань заробітної плати колгоспників колгоспу "Зоря комунізму" та книгах обліку нарахувань заробітної плати працівникам КСП "Пашківське" с. Пашківка Козельщинського району Полтавської області значиться: ОСОБА_4 (1986-1987 роки), ОСОБА_5 (1988 рік), ОСОБА_1 (1989-1991 роки), ОСОБА_1 (1992-1993 роки), ОСОБА_1 (1994-1996 роки), ОСОБА_1 . (1997 рік).
Із матеріалів справи встановлено, що підставою відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, зазначеній у оскаржуваному рішенні від 06.05.2024 стали розбіжності у наданих позивачем документах.
Так, пенсійний орган вказує, що в довідці від 25.04.2024 №01-07/64 зазначено дівоче прізвище " ОСОБА_2 ", що не відповідає прізвищу " ОСОБА_3 " згідно свідоцтва про одруження, не зазначено, а також не зазначено по батькові заявниці.
Колегія суддів підтримує твердження суду першої інстанції, що певні формальні неточності, орфографічні помилки у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
У той же час слід враховувати, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, а право на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок заповнення документів.
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 , яке надавалася позивачем до пенсійного органу разом із заявою від 29.04.2024, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 уклали шлюб. Прізвище дружини після укладення шлюбу - ОСОБА_8 .
З титульної сторінки трудової книжки позивача серії НОМЕР_6 , вбачається, що позивач на підставі свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 від 06 січня 1989 року змінила прізвище " ОСОБА_2 " (російською) на " ОСОБА_8 ".
Також, відповідно до диплому НОМЕР_8 , який видано 23.07.1984 прізвище позивача до шлюбу російською мовою зазначається як " ОСОБА_2 », а отже у книгах обліку нарахувань заробітної плати колгоспників колгоспу "Зоря комунізму" та книгах обліку нарахувань заробітної плати працівникам КСП "Пашківське" с. Пашківка Козельщинського району Полтавської області у 1986-1987 роках зазначено прізвище позивача до шлюбу, отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, відомості, які зазначені у довідці Комунальної установи "Об'єднаний трудовий архів Козельщинської селищної ради" №01-07/64 від 25.04.2024, з урахуванням відомостей трудової книжки ОСОБА_1 , стосувалися особи позивача ОСОБА_1 .
Аналізуючи дії відповідача суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.02.2018 року по справі № 687/975/17, згідно із якою працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.
Помилковість в написанні прізвища позивача у відповідних документах, не може бути підставою для виключення певного періоду роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право а призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства
Тобто, формальні неточності в архівній довідці, щодо прізвища, імені та по батькові позивача, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду щодо обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захисту.
Із матеріалів справи встановлено, що період роботи позивача в колгоспі з 01.01.1994 по 31.12.1996, а також період догляду за дитиною до досягнення 3 років з 07.04.1987 по 06.04.1990 та з 21.05.1991 по 31.12.1993 були зараховані до страхового стажу позивача.
Отже, з огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що до страхового стажу позивача підлягають зарахуванню періоди роботи з з 11.08.1986 по 06.04.1987, з 07.04.1990 по 20.05.1991, з 01.01.1997 по 05.08.1997.
Стосовно підстави для відмови у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю довідки про реорганізацію, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 3 статті 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду України мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також у необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інші відомості, передбачені законодавством для визначення права на пенсію.
Тобто, правом вимагати додаткові документи від підприємств, організацій і окремих осіб наділені лише органи, що призначають пенсії, а не особи, яким призначається пенсія. У разі сумніву або розбіжностей в документах, які враховуються при обчисленні пенсії, відповідач має вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі
Окрім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до положення Порядку № 637, пункт 2.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, який визначає перелік документів, які додаються до заяви про призначення пенсії за віком, не покладає обов'язок на особу надавати органу Пенсійного фонду відомості про реорганізацію підприємств, установ та організацій - роботодавців.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції про необґрунтованість зазначених в оскаржуваному рішенні пенсійного органу підстав для відмови у призначенні пенсії позивачу.
Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про відмову у призначенні пенсії № 163950028708 від 06.05.2024, та наявність підстав для його скасування.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про зобов' язання Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 11 серпня 1986 року по 06 квітня 1987 року, з 07 квітня 1990 року по 20 травня 1991 року, з 01 січня 1997 року по 05 серпня 1997 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29 квітня 2024 року про призначення пенсії за віком.
Таким чином, враховуючи, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено належним чином правомірності своїх дій у спірних відносинах, колегія суддів зазначає про обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.02.2025 по справі № 440/6598/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач І.М. Ральченко
Судді З.Г. Подобайло В.В. Катунов