30 травня 2025 р. Справа № 520/33413/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2025, головуючий суддя І інстанції: Супрун Ю.О., м. Харків, повний текст складено 03.03.25 у справі № 520/33413/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом також - відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області), у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 29.10.2024 №31009-32275/Л-03/8-2000/24 про відмову у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 76% від суддівської винагороди судді, визначеної у довідці ТУ ДСА України в Харківській області «про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці» № 04-49/418 від 17.09.2024, без обмеження граничного розміру, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01.01.2024.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03 березня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 29.10.2024 № 31009-32275/Л-03/8-2000/24 про відмову у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 76% від суддівської винагороди судді, визначеної у довідці ТУ ДСА України в Харківській області «про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці» № 04-49/418 від 17.09.2024, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01.01.2024.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 гривень 20 копійок.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення в цій частині ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає про неврахування судом першої інстанції того, що збільшення розміру складових суддівської винагороди не відбувалося, оскільки прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується при визначенні базового розміру посадового окладу судді, з 01.01.2021 становить 2102,00 грн. Враховуючи викладене, вказує, що право позивача на проведення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці від 17.09.2024 за № 04-49/418, яка видана Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Харківській області, відсутнє.
За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Від позивачки надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням усіх доказів та встановленням усіх обставин у справі. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, обчислене відповідно до Закону України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».
17.09.2024 ОСОБА_1 отримала довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 04-49/418 станом на 01.01.2024.
07.10.2024 позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці на підставі довідки від 17.09.2024 за № 04-49/418.
За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області рішенням від 29.10.2024 за № 31009-32275/Л-03/8-2000/24 відмовлено позивачці у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Відповідач зазначив про відсутність підстав для здійснення перерахунку та виплати позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки від 17.09.2024 за № 04-49/418 у зв'язку з тим, що збільшення розміру складових суддівської винагороди не відбувалося, оскільки прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується при визначенні базового розміру посадового окладу судді, з 01.01.2021 становить 2102,00 грн.
Позивачка, уважаючи зазначене рішення відповідача протиправним, звернулась до суду з позовом у цій справі.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що перерахунок, який просить здійснити позивач, обумовлений відновленням раніше порушених його прав з дати ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 18.02.2020 у справі №2-р/2020, тому з 19.02.2020, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України вказаного Рішення, у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII. У той же час, зміна розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.
З огляду на те, що відповідачем стосовно позивача прийнято протиправне рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для належного захисту прав позивача шляхом зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 76% від суддівської винагороди судді, визначеної у довідці ТУ ДСА України в Харківській області «про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці» № 04-49/418 від 17.09.2024, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01.01.2024.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Виходячи з положень вказаної норми законодавства, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.
Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги в цій частині, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 130 Конституції України визначає, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Спеціальним законом, який визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, є Закон № 1402-VIII.
Відповідно до положень ст. 4 Закону № 1402-VІІІ судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів».
За приписами ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Згідно з частинами 4, 5 статті 142 Закону № 1402-VIII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно з положеннями ст. 135 Закону № 1402-VІІІ суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
У частинах 2, 3 статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема, судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб. У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.
Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Суддям виплачується щомісячна доплата за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) або доктора наук із відповідної спеціальності в розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.
Отже, Конституцією України та Законом України “Про судоустрій і статус суддів» закріплюються правові положення щодо способу визначення розміру суддівської винагороди, а саме встановлення розміру винагороди законом про судоустрій.
Водночас розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України “Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 за № 966-XIV (далі - Закон № 966-XIV).
Положеннями ст. 1 Закону №966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Частиною третьою статті 4 Закону № 966-XIV визначено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Так, за змістом абзацу 4 статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб було встановлено у розмірі 3028,00 гривні.
Водночас, згідно з абзацом п'ятим цієї статті, прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, було встановлено у розмірі 2102 гривні.
Отже, окремими приписами Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік», з 1 січня 2024 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді.
Колегія суддів зауважує, що наведені приписи абзацу п'ятого статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік» є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому правові підстави для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв'язку зі зміною прожиткового мінімуму для працездатних осіб відсутні.
Висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, сформованою у постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24.
Викладений у цій справі висновок Великої Палати Верховного Суду відрізняється від висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22, від 21 березня 2024 року у справі № 620/4971/23 та ін. Спори у цих справах стосувалися застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів, починаючи з 2021 року.
У наведених справах Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходив з того, що розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV, і в цьому ж Законі закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, відносно яких визначається прожитковий мінімум. Ураховуючи те, що Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як “прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді» і за приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про відсутність законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди.
За позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в цій категорії спорів закон про Державний бюджет України на відповідний рік не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Велика Палата Верховного Суду не погодилася з наведеними висновками з таких міркувань.
Розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Водночас законодавець, починаючи з 2021 року, у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.
Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
З огляду на наведені висновки Великої Палати Верховного Суду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 29.10.2024 за № 31009-32275/Л-03/8-2000/24 та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 76% від суддівської винагороди судді, визначеної у довідці ТУ ДСА України в Харківській області «про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці» № 04-49/418 від 17.09.2024, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 01.01.2024.
Згідно з приписами пункту другого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині задоволення позовних вимог, що є підставою для його скасування з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
Зважаючи на результати апеляційного розгляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 у справі № 520/33413/24 скасувати.
Прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді В.Б. Русанова О.В. Присяжнюк