30 травня 2025 року м. Ужгород№ 260/4634/24
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , як законний представник ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , як законний представник ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, яким просить суд:
- визнати незаконним рішення про відмову у призначенні пенсії від 20.06.2024 р. №26;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області
призначити ОСОБА_2 пенсію у зв'язку із втратою годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», із дня смерті (загибелі) годувальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
- стягнути судові витрати.
В обґрунтування заявлених позовних вимог законний представник зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_4 у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 народився спільний син - ОСОБА_2 . Спільне життя у вказаних осіб не склалося, сім'я розпалася і син - ОСОБА_2 2006р.н. залишився проживати разом із матір'ю.
В 2014 році ОСОБА_5 та ОСОБА_6 уклали шлюб, зареєстрований Виконкомом Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, про що складено актовий запис №9. У вказаному шлюбі народилося двоє інших дітей у 2014р. - ОСОБА_7 та у 2016р. - ОСОБА_8 . При цьому ОСОБА_4 2006р.н. став для ОСОБА_6 пасинком.
ОСОБА_6 проявляв до пасинка батьківську турботу, брав участь у його вихованні та повністю утримував його із 05.03.2014 року.
В той же час рідний батько жодним чином не цікавився життям свого сина, не брав участі у його вихованні та утриманні.
Після початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію Україну ОСОБА_9 був мобілізований та брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. В ході виконання свого обов'язку, ІНФОРМАЦІЯ_3 поблизу с. Міньківка Бахмутського р-н., Донецької області, через вогнепальне поранення шиї та тулуба - загинув.
Законний представник діючи в інтересах позивача звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про призначенні ОСОБА_4 2006р.н. пенсії у зв'язку із втратою годувальника.
Рішенням від 20.06.2024 року №26 відповідачем було відмовлено у призначенні пенсії по втраті годувальника, у зв'язку з відсутністю документу (довідки) про те, що пасинок не одержував аліменти від рідного батька.
Однак відповідачем безпідставно не взято до уваги всі додані до заяви документи, а саме копію Постанови про відкриття виконавчого провадження ще від 05.03.2014 року ВП42322686 з яких вбачається, що біологічний батько позивача не має жодного доходу, рухомого чи нерухомого майна.
Таким чином відповідачу було надано всі документи, які доводять, що позивач не одержував аліменти від батька.
Представником відповідача до суду було подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечує, щодо позовних вимог та зазначає, що згідно п.3 розд. II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 15.02.2007 року за №135/13402 до заяви про призначення пенсії в разі втрати годувальника додається зокрема довідка про те, що пасинок або падчерка не одержують аліментів від батьків.
Наданий розрахунок заборгованості по аліментах не є документом, який підтверджує факт не одержання аліментів від батька.
На думку відповідача розрахунок підтверджує факт наявності заборгованості по аліментах. Наприклад, в разі часткової сплати аліментів, теж може виникнути заборгованість.
Тому Головним управлінням було правомірно прийняте рішення про відмову у призначенні ОСОБА_2 2006р.н. пенсії по втраті годувальника.
Представником позивача до суду було подано клопотання, яким повідомлено суд, що 29.10.2024 року рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області по справі №308/10031/24 позовну заяву ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про встановлення факту, що має юридичне значення було задоволено та встановлено факт, що ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебував на повному утриманні ОСОБА_6 з 05.03.2014 аж до дня його смерті (загибелі) ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішення набрало законної сили 29.11.2024 року.
Згідно зі ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 12 червня 2024 звернулася до сервісного центру Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який являється пасинком загиблого ОСОБА_6 .
До заяви було додано наступні документи:
- копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 23.06.2023 року;
- копію свідоцтва про шлюб № серії НОМЕР_3 від 05.03.2014;
- копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 25.10.2006 року;
- копію паспорта та ідентифікаційного коду;
- копію довідки про реєстрацію місця проживання №497 від 12.10.2020;
- копію виконавчого листа від 31.07.2013 по справі № 308/7923/13-ц про стягнення аліментів;
- копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.032014 ВП42322686;
- розрахунок заборгованості по аліментах №15-42322686 станом на лютий 2024 року.
20 червня 2024 року рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №26 позивачу було відмовлено в призначенні пенсії у разі втрати годувальника відповідно до статті 34 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у зв'язку з тим, що наданий розрахунок заборгованості по аліментах не є документом, який підтверджує факт не одержання аліментів від батька.
Не погодившись із таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду.
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним законний представник в інтересах позивача звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Частиною 2 ст.19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених зконом.
За приписом п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 (далі Закон №1058) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Частиною 1 ст.9 Закону України №1058 передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Водночас, Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262 (далі - Закон №2262) визначаються умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Статтею 1 Закону №2262 передбачено, що члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.
Пенсії в разі втрати годувальника сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім'ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім'ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті (ст. 29 Закону №2262).
Відповідно до ст. 30 Закону №2262 право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).
Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.
За приписами ст.31 Закону №2262 члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
Стаття 34 Закону №2262 передбачає, що пасинок і падчерка, якщо вони не одержували аліментів від батьків, мають право на пенсію нарівні з рідними дітьми.
Щодо вказаного твердження відповідач не заперечує.
В ході розгляду справи судом встановлено, що 29 жовтня 2024 року Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області по справі №308/10031/24 позовну заяву ОСОБА_2 Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про встановлення факту, що мас юридичне значення було задоволено та встановлено факт, що ОСОБА_2 перебував на утриманні ОСОБА_6 з 05.03.2014 до дня його смерті (загибелі) ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відділом державної виконавчої служби у місті Ужгород Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції було видано документ - розрахунок заборгованості по аліментах відносно ОСОБА_4 (батька)№15-42322686, з якого вбачається, що заборгованість зі сплати елементів розпочалася з 01.08.2013 року та в загальному на 2024р. становить суму в розмірі 287183,63 грн.
Факти оплати від ОСОБА_4 (батька) та/або отримання аліментів ОСОБА_2 2006р. відсутні.
Аналіз приписів ст.34 Закону №2262 доводить, що право пасинка на отримання пенсії в разі втрати годувальника (вітчима) обумовлюється відсутністю факту одержання аліментів від батька.
Відповідач при винесенні рішення від 20.06.2024 року №26, яким відмовлено у призначенні пенсії по втраті годувальника, саме у зв'язку з відсутністю документу (довідки) про те, що пасинок не одержує аліменти від рідного батька не врахував фактів, що батько з 2013р. не сплачує жодних аліментів та ОСОБА_2 2006р.н. такі аліменти не отримував. (документ виданий ДВС - розрахунок заборгованості по аліментах з 2013р., є основним доказом, який і підтверджує факт не одержання аліментів від батька).
Відповідно до п.3 ч.1 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.
Крім того судом встановлено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника вже була призначена і двом іншим дітям - ОСОБА_10 2014р.н. та ОСОБА_8 2016р.н.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч.1 ст.72 КАС України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, враховуючи принципи адміністративного судочинства та з огляду на положення ч.2 ст.77 КАС України, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення шляхом скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області та зобов'язання призначити пенсію по втраті годувальника.
Відповідно до ч.1ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, сума судового збору сплачена позивачем при поданні позовної заяви підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі наведеного та керуючись ст.5, 19, 77, 139, 243, 246 КАС України, суд -
Адміністративний позов про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №26 від 20 червня 2024 року про відмову у призначенні пенсії по втраті годувальника ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити пенсію по втраті годувальника ОСОБА_2 з 07.06.2023 року.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (ЄДРПОУ 20453063) на користь представника ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_5 ) сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя П.П.Микуляк