29 травня 2025 року м. Житомир справа № 240/2855/25
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Нагірняк М.Ф., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про:
- визнання протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови у призначенні з 19.11.2024 року пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити з 19.11.2024 року пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до вимог статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивач є особою потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи 4-ї категорії та з 07.09.1982 року по 16.11.2012 року проживав в смт.Макарів-1 Київської області, яке відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Позивач 19.11.2024 року з досягненням 55 річного віку та за наявності відповідного страхового стажу (більше 30 років) звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до вимог статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Листом від 05.12.2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відмовлено у такому призначенні пенсії по причині відсутності відповідного періоду проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю. Таку відмову Позивач вважає протиправною.
Ухвалою суду від 06 лютого 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Представник Відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, відзиві на позов в установлений судом термін та на дату ухвалення судового рішення не надав.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та підстав призначення пенсії, в тому числі зі зниженням пенсійного віку, регулюються правовими нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV (надалі-Закон №1058-IV), що були чинні на день виникнення таких відносин.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію на рівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міжнародними угодами.
За приписами статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Частиною першою статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу в період з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 рік.
Одночасно суд враховує, що відповідно до частини другої статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII (надалі - Закон № 796-XII) особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, на 2 роки та додатково 1 рік за кожні три роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
Саме у відповідності до вказаних правових норм було зумовлено звернення Позивача від 19.11.2024 року до Відповідача щодо призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до Закону № 796-XII.
За результатами розгляду вказаного звернення Позивача Відповідачем, було прийнято оскаржуване рішення від 25.11.2024 року про відмову у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на 5 років.
Таке рішення Відповідача не в повній мірі відповідає обставинам справи та частково не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню з огляду на таке.
Як зазначено в оскаржуваному рішенні Відповідача, суть спору між сторонами по даній справі зведена виключно до наявності чи відсутності права Позивача на призначення (переведення) пенсії зі зниженням пенсійного віку на 5 років, так як станом на 01.01.1993 року Позивач в зоні посиленого радіологічного контролю відселення проживала лише 1рік 3 місяці 6днів, що є недостатнім для зниження пенсійного віку на 5 років.
Наявність у Позивача відповідного страхового стажу (не менше 25 років), необхідного для призначення пенсії, Відповідачем не заперечується. Разом з тим, Відповідачем не враховано до загального страхового стажу Позивача період роботи Позивача з 15.11.1993 року по 11.12.1999 року в ТОВ "Білкабель-сервіс" по причині розміщення підприємства на території, яка не відноситься до радіоактивно забрудненої та періоди підприємницької діяльності Позивача з 23.06.2003 року по 31.12.2003 року, з 01.01.2005 року по 31.03.2005 року, з 01.03.2022 року по 31.07.2022 року та з 01.01.2024 року по 31.10.2024 року по причині відсутності інформації про плату страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Судом встановлено та визнається сторонами, що відповідно до паспорта громадянина України Позивач, ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто станом на день звернення (19.11.2024 року) був особою, якій виповнилося повні 55 років.
Судом встановлено, що Позивачем на підтвердження права на таке призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 5 років були надані, окрім інших, слідуючі документи:
- копія посвідчення громадянина, який потерпів внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (категорії 4) серії НОМЕР_1 , виданого Житомирською обласною державною адміністрацією;
- копія довідки Городоцької селищної ради Житомирського району Житомирської області від 16.10.2024 року №427 про те, що Позивач з 07.09.1982 року по 16.11.2012 року проживав (був зареєстрований) в смт.Макарів-1 Київської області, а з 16.11.2012 року по 26.10.2018 року та з 13.06.2019 року по даний час - в смт.Городок Житомирського району Житомирської області;
- копія диплому НОМЕР_2 про те, що в 1987 році поступив, а 20.06.1992 року закінчив Пермське вище командно-інженерне військове училище;
- копія військового квитка про проходження військової служби з 01.08.1987 року по 16.09.1993 року;
- копія трудової книжки.
Як вже зазначалося судом, в розумінні вимог частини другої статті 55 Закону № 796-XII особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років мають право на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону N 1058-IV, на 2 роки.
Відповідно до примітки до вказаної правової норми законодавець зазначив, що така початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Тобто, в розумінні вимог статті 55 Закону № 796-XII право на зниженням пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону №1058-IV, на 2 роки мають особи, які постійно проживали чи постійно працювали у зоні посиленого радіологічного контролю за умови постійного проживання чи роботі в цій зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Позивачем до позову долучено докази на підтвердження його проживання на території зони посиленого радіологічного контролю в період з 26.04.1986 року по 01.08.1987 року в смт.Макарів-1 Макарівського району Київської області (на даний час - це смт.Городок Житомирського району Житомирської області).
Згідно до постанови КМ Української РСР від 23 липня 1991 р. №106 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи" ( в редакції постанови КМ України № 914 (914-2008-п ) від 16.10.2008 ) смт.Макарів-1 Макарівського району Київської області відносяться до зони посиленого радіологічного контролю.
Зазначене дає підстави суду зробити висновок, в розумінні вимог примітки до статті 55 Закону № 796-XII факт проживання Позивача у зоні посиленого радіологічного контролю з моменту аварії по 31 липня 1986 року надає йому право на зниженням на два роки пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону N 1058-IV, для призначення пенсії за віком.
Одночасно, суд враховує, що в розумінні вимог статті 14 Закону № 796-XII до осіб, які потерпіли внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (категорії 4) відносяться особи, які постійно прожили або відпрацювали чи постійно навчалися на територіях зони посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
Тобто, наявне у Позивача посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (категорія 4) в розумінні вимог статті 14 Закону № 796-XII підтверджує постійне проживання або роботу або навчання в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 1 січня 1993 року ще не менше чотирьох років.
Зазначене свідчить, що наявне у Позивача посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (категорія 4) надає підстави для віднесення Позивача до категорії осіб, які станом на 1 січня 1993 року постійно проживали або працювали у зоні посиленого радіологічного контролю не менше чотирьох років, що відповідно до частини другої статті 55 Закону № 796-XII надає йому право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку ще на один рік (1 рік за 3 роки проживання, роботи).
Таким чином, в розумінні вимог частини другої статті 55 Закону № 796-XII у Позивача наявне право на зниженням на три роки (2+1) пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону№1058-IV, для призначення пенсії за віком, а не на 5 років, як зазначено в позові.
Враховуючи, що на день звернення Позивача про призначення пенсії (19.11.2024 року) Позивачу виповнилося лише повні 55 років, він не набув права на призначення пенсії з досягненням 55 річного віку із зниженням на 5 років пенсійного віку, як громадянину, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, а тому були відсутні підстави для призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення Відповідача про відмову в такому призначенні пенсії та про відсутність підстав для задоволення позову.
Одночасно суд вважає безпідставними доводи Позивача, наведені у позові, щодо його постійного проживання в смт.Макарів-1 Макарівського району Київської області, яке відносилося до зони посиленого радіологічного контролю, з дня аварії по 01.01.1993 року.
Долучені Позивачем до позову копія диплому НОМЕР_2 про його навчання в період 01.08.1987 року по 20.06.1992 року в Пермському вищому командно-інженерному військовому училищі та копія військового квитка про проходження військової служби з 01.08.1987 року по 16.09.1993 року спростовують доводи про його проживання та перебування в смт.Макарів-1 Макарівського району Київської області, яке відносилося до зони посиленого радіологічного контролю, в зазначені періоди.
Суд вважає також помилковими доводи Позивача, наведені у позові, щодо необхідності врахування для вирішення спору факту його проживання (реєстрацію) після 16.09.1993 року по 16.11.2012 року в смт. Макарів-1 Київської області, а з 16.11.2012 року по 26.10.2018 року та з 13.06.2019 року по даний час - в смт.Городок Житомирського району Житомирської області.
В розумінні вимог статті 55 Закону № 796-XI для набуття права на зменшення пенсійного віку для призначення пенсії за віком підлягає врахуванню виключно період проживання, навчання та роботи особи на території, що потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, з дня аварії та станом на 01.01.1993 року. Періоди проживання, навчання та роботи особи на такій території після 01.01.1993 року на вирішення питання про зменшення пенсійного віку для призначення пенсії за віком врахуванню не підлягають.
Суд вважає частково помилковими доводи Позивача, наведені у позові, щодо необхідності зарахування періоду його військової служби, в тому числі навчання в Пермському вищому командно-інженерному військовому училищі з 01.08.1987 року по 16.09.1993 року, для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку.
Вказаний період військової служби правомірно Відповідачем зарахованого до загального страхового стажу.
Зарахування вказаного періоду військової служби до періоду проживання чи перебування на території, що потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, можливе виключно за умови проходження служби на такій території.
Разом з тим, місто Пермь (російська федерація), в якому Позивач проходив військову службу в період навчання (з 01.08.1987 року по 20.06.1992 року) в Пермському вищому командно-інженерному військовому училищі не відноситься до такої території.
Жодних доказів, що Позивач після закінчення навчання до 01.01.1993 року проходив військову службу на території, що потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, суду не надано.
Одночасно суд погоджується із доводами Позивача щодо наявності підстав для зарахування до його страхового стажу періоду його роботи (з 15.11.1993 року по 11.12.1999 року) в ТОВ "Білкабель-сервіс". Такий період роботи Позивача підтверджується відповідними записами в трудовій книжці Позивача, а доводи Відповідача, наведені в оскаржуваному рішенні, щодо не зарахування такого періоду по причині не розміщення підприємства в зоні радіоактивного забруднення є безпідставними.
Разом з тим, Позивачем не заявлено позовної вимоги щодо зарахування такого страхового стажу, а тому відповідно до вимог ст.9 КАС України такі доводи не є предметом судового розгляду.
Ухвалення судового рішення не перешкоджає Позивачу повторно звернутися до Відповідача про зарахування до його страхового стажу вказаного періоду трудової діяльності Позивача в ТОВ "Білкабель-сервіс" та спірних періодів підприємницької діяльності, надавши відповідні докази про сплату страхових внесків.
Відповідно до вимог ст.ст.139-143 КАС України відсутні підстави для стягнення або відшкодування судових витрат по даній справі.
Керуючись вимогами ст.ст.2,90,139-143,242-246,250,255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.Ф. Нагірняк
29.05.25