29 травня 2025 року м. Житомир справа № 240/2379/25
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Нагірняк М.Ф., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про:
- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 14.11.2024 року №064250009868 про відмову у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити та виплачувати пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до вимог статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 21.09.2024 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивач є особою потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи 3-ї категорії та на день аварії з 26.04.1986 року по 01.01.1993 року сумарно прожив в місті Коростені Житомирської області, тобто на території, яка відноситься до зони добровільного (гарантованого) відселення 03 роки 05 місяців 11 днів.
Позивач 08.11.2024 року з досягненням 54 річного віку та за наявності відповідного страхового стажу (36 років 10 місяців 27днів) звернувся до Відповідача -2 із заявою про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до вимог статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Листом від 19.11.2024 року Відповідач-2 повідомив, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 14.11.2024 року відмовлено у такому призначенні пенсії у зв'язку із відсутністю підстав, так як вважає, що в зоні добровільного (гарантованого) відселення Позивач прожив менше 3 років. Таку відмову Позивач вважає протиправною.
Ухвалою суду від 31.01.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Представник Відповідача - 1, Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, у відзиві на позов проти позову заперечила і зазначила, що період проживання Позивача на території, яка відноситься до зони добровільного (гарантованого) відселення, станом на 01.01.1993 року становить лише 01 рік 5 місяців, що є недостатнім для призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". По цій причині Позивачу правомірно було відмовлено у призначенні такої пенсії.
Представник Відповідача - 2, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у відзиві на позов проти позову заперечила і зазначила, що за принципом екстериторіальності заява Позивача про призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на 6 років була передана для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області. За результатами розгляду заяви Позивача рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 14.11.2024 року Позивачу було відмовлено у призначенні такої пенсії по причині відсутності відповідного періоду проживання чи праці на території, яка відноситься до зони добровільного (гарантованого) відселення. Про таку відмову Відповідач-2 повідомила Позивача.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та підстав призначення пенсії, в тому числі зі зниженням пенсійного віку, регулюються правовими нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV (надалі-Закон №1058-IV), що були чинні на день виникнення таких відносин.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які проживають в Україні, мають право на пенсію на рівні з громадянами України на умовах, передбачених законодавством або міжнародними угодами.
За приписами статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Частиною першою статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу в період з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 рік.
Одночасно суд враховує, що відповідно до частини другої статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII (надалі - Закон № 796-XII) особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні добровільного (гарантованого) відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, на 3 роки та додатково 1 рік за кожні два роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
Саме у відповідності до вказаних правових норм було зумовлено звернення Позивача від 08.11.2024 року до Відповідача - 2 щодо призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до Закону № 796-XII.
За результатами розгляду вказаного звернення Позивача Відповідачем-1, було прийнято оскаржуване рішення від 14.11.2024 року №064250009868 про відмову у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку на 6 років.
Таке рішення Відповідача-2 не в повній мірі відповідає обставинам справи та частково не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню з огляду на таке.
Як зазначено у відзиві Відповідачів, суть спору між сторонами по даній справі зведена виключно до наявності чи відсутності права Позивача на призначення (переведення) пенсії зі зниженням пенсійного віку на 6 років, так як станом на 01.01.1993 року Позивач в зоні добровільного (гарантованого) відселення проживав лише 01 рік 5 місяців, що є недостатнім для зниження пенсійного віку на 6 років.
Наявність у Позивача відповідного страхового стажу не менше 25 років (31 рік - 6 років), необхідного для призначення пенсії, Відповідачами не заперечується. Відповідачем-1 визнається наявність у Позивача загального страхового стажу 36 років 10 місяців 27 днів.
Судом встановлено та визнається сторонами, що відповідно до паспорта громадянина України Позивач, ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто станом на день звернення (08.11.2024 року) був особою, якій виповнилося повні 54 роки.
Судом встановлено та визнається представниками Відповідачів, що Позивачем на підтвердження права на таке призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 6 років були надані, окрім інших, слідуючі документи:
- копія посвідчення громадянина, який потерпів внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (категорії 3) серії НОМЕР_1 , виданого 30.10.2024 року Житомирською обласною державною адміністрацією взамін посвідчення серії НОМЕР_2 від 30.07.1993 року;
- копія довідки Виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області від 07.11.2024 року №2850 про те, що Позивач з 01.04.1976 року по 25.09.1987 року та з 22.09.1999 року по даний час проживав та проживає (був зареєстрований) в місті Коростені Житомирської області;
- копія атестату № 216155 від 25.06.1987 року про закінчення в 1987 році повного курсу навчання в середній загальноосвітній школі №4 м. Коростеня;
- копію диплому НОМЕР_3 від 25.06.1992 року про вступ в 1987 році до Дніпропетровського інженерно-будівельного інституту та закінчення навчання в ньому в 1992 році
- копія трудової книжки.
Як вже зазначалося судом, в розумінні вимог частини другої статті 55 Закону № 796-XII особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні добровільного (гарантованого) відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років мають право на пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону №1058-IV, на 3 роки.
Відповідно до примітки до вказаної правової норми законодавець зазначив, що така початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Тобто, в розумінні вимог статті 55 Закону №796-XII право на зниженням пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону №1058-IV, на 3 роки мають особи, які постійно проживали чи постійно працювали у зоні добровільного (гарантованого) відселення за умови постійного проживання чи роботі в цій зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Позивачем до позову долучено докази на підтвердження його проживання та навчання на території зони добровільного (гарантованого) відселення в період з 26.04.1986 року по 25.09.1987 року в місті Коростені Житомирської області.
Згідно до постанови КМ Української РСР від 23 липня 1991 р. №106 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи" ( в редакції постанови КМ України №914 (914-2008-п ) від 16.10.2008 ) місто Коростень Житомирської області відносяться до зони добровільного (гарантованого) відселення.
Зазначене дає підстави суду зробити висновок, в розумінні вимог примітки до статті 55 Закону № 796-XII факт проживання та навчання Позивача у місті Коростені, що відноситься до зони добровільного (гарантованого) відселення, з моменту аварії по 31 липня 1986 року надає йому право на зниженням на три роки пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону №1058-IV, для призначення пенсії за віком.
Одночасно, суд враховує, що в розумінні вимог статті 14 Закону № 796-XII до осіб, які потерпіли внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (категорії 3) відносяться особи, які постійно прожили або відпрацювали чи постійно навчалися на територіях зони гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 року прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше трьох років.
Тобто, наявне у Позивача посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (категорія 3) в розумінні вимог статті 14 Закону № 796-XII підтверджує постійне проживання або роботу або навчання в зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії станом на 1 січня 1993 року ще не менше трьох років.
Зазначене свідчить, що наявне у Позивача посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (категорія 3) надає підстави для віднесення Позивача до категорії осіб, які на день аварії та з моменту аварії по 31 липня 1986 року постійно проживали у зоні добровільного (гарантованого) відселення, що відповідно до частини другої статті 55 Закону № 796-XII надає йому право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку ще на три роки.
Таким чином, в розумінні вимог частини другої статті 55 Закону №796-XII у Позивача наявне право на зниженням на шість років (3+3) пенсійного віку, передбаченого ст.26 Закону №1058-IV, для призначення пенсії за віком.
Жодних доводів на обгрунтування невизнання Відповідачем-1 наявності у Позивача посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (категорія 3), що надає підстави для віднесення Позивача до категорії осіб, які на день аварії та з моменту аварії по 31 липня 1986 року постійно проживали у зоні добровільного (гарантованого) відселення, що відповідно до частини другої статті 55 Закону № 796-XII надає йому право на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку ще на три роки, у відзиві не наведено.
Враховуючи те, що для призначення пенсії Позивачу із зниженням пенсійного віку, як громадянину, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, були наявні підстави для призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання пенсії, на 6 років, суд робить висновок про протиправність оскаржуваного рішення Відповідача-1 про відмову в такому призначенні пенсії та про наявність правових підстав для задоволення позову в цій частині позовних вимог.
При визначенні способу судового захисту порушеного права Позивача суд враховує, що відповідно до вимог абзацу першого частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, а пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Як вже зазначалося судом, Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , а за призначенням пенсії звернувся 08.11.2024 року. Тобто, вказане звернення Позивача мало місце в межах трьох місяців з дня досягнення особою 54 річного віку.
Таким чином, у Позивача наявне право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 21.09.2024 року.
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд враховує, що відповідно до вимог ч.8 ст.139 КАС України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Таким чином, судові витрати Позивача у вигляді судового збору в сумі 1211,20 грн. підлягають відшкодуванню шляхом стягнення за рахунок бюджетних коштів Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області так як даний спір виник внаслідок неправомірного рішення цього суб'єкта владних повноважень.
Керуючись вимогами ст.ст.2,90,139-143,242-246,250,255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О. Ольжича,7, м. Житомир, 10003, ЄДРПОУ: 13559341) та Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (вул. Саєнка Андрія,10, м.Фастів, Київська область, 08500,ЄДРПОУ: 22933548) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 14.11.2024 року №064250009868 про відмову призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до вимог статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 з 21.09.2024 року пенсію за віком із зниженням пенсійного віку на 6 років відповідно до вимог статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Судові витрати ОСОБА_1 у вигляді судового збору в сумі 1211,20 грн. підлягають відшкодуванню шляхом стягнення за рахунок бюджетних коштів Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.Ф. Нагірняк
29.05.25