Справа № 11-cc/824/3529/2025 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2
Єдиний унікальний номер: № 757/13583/25-к
27 травня 2025 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючої судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засіданняОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 02 квітня 2025 року, -
за участю:
представникавласника майна ОСОБА_6 , - адвоката ОСОБА_7 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 02.04.2025 року задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про накладення арешту на майно в межах кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 12024000000002190 від 28.10.2024 року та накладено арешт на тимчасово вилучене майно за результатами проведеного 18.03.2025 року затримання в порядку ст.208 КПК України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час обшуку затриманого виявлено та вилучено: мобільний телефон марки «iPhone 13» IMEI: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 з карткою мобільного оператора «Київстар» НОМЕР_3 ; купюри номіналом 1000 грн. в кількості 34 шт.; 5 купюр номіналом 100 доларів США кожна з номерами:HF57748046E, HB18737251N, KB72091645L, HF52586094C, KB77590411J; посвідчення Міністерства аграрної політики та продовольства України на ім'я ОСОБА_6 серія НОМЕР_4 , видане 31.10.2024 року.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 , подала апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 02.04.2025 року, скасувати її та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно.
Мотивуючи апеляційні вимоги представник зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 02.04.2025 року є незаконною та необґрунтованою, у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Вказує апелянт, що прокурором у клопотанні не доведено ні необхідності накладення арешту, ні існування жодного з ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України.
Звертає увагу суду представник, що слідчий суддя при постановленні оскаржуваної ухвали не врахував тієї обставини, що як грошові кошти належні ОСОБА_6 та законним шляхом отриманні, так і добровільно розблокований ним мобільний телефон, вилучені під час його особистого обшуку не відповідають жодному критерію зазначеному у ст. 98 КПК України.
Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що розгляд клопотання прокурора в судді першої інстанції відбувся за відсутності представника та власника майна, копію оскаржуваної ухвали представник змогла отримати лише 14.04.2025 року.
В судове засідання прокурор не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату та час призначеного судового розгляду. Разом з тим, від прокурора надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги, однак причина за якої прокурор просив відкласти судовий розгляд є неповажною.
Крім того, апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана бути зацікавленою провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов'язки.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності прокурора, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника, яка підтримала доводи поданої апеляційної скарги та просив її задовольнити, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що представником власника майна ОСОБА_6 - адвокатом ОСОБА_7 не було пропущено строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 02.04.2025 року, виходячи з положень абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, а її апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024000000002190 від 28.10.2024 року за підозрою ОСОБА_9 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Досудовим розслідуванням зазначено, що ОСОБА_6 , наказом від 30 жовтня 2024 року № 235-к Міністерства аграрної політики та продовольства України, призначений на посаду головного спеціаліста відділу регулювання земельних відносин Управління регулювання земельних відносин та деокупованих територій Міністерства аграрної політики та продовольства України.
ОСОБА_6 будучи головним спеціалістом відділу регулювання земельних відносин Управління регулювання земельних відносин та деокупованих територій Міністерства аграрної політики та продовольства України, обіймаючи посаду категорії «В», маючи 9 (дев'ятий) ранг державного службовця, є службовою особою із здійсненням функцій представників влади.
Постановою від 27.01.2023 року № 76 Кабінету Міністрів України, «Деякі питання реалізації положень Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» щодо бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час» визначені, Критерії та порядок, за якими здійснюється визначення підприємств, установ та організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період.
Наказом від 10.12.2024 року № 4282 Міністерства аграрної політики та продовольства України «Про затвердження Критеріїв з визначення підприємств, установ та організацій, які мають важливе значення для національної економіки в галузі сільського господарства в особливий період, визначені критерії для визначення підприємств аграрного сектору, які мають важливе значення для національної економіки в особливий період», затверджені Критерії з визначення підприємств, установ та організацій, які мають важливе значення для національної економіки в галузі сільського господарства в особливий період.
Досудовим розслідуванням зазначено, що 29.01.2025 року підприємством ТОВ «МПЛ АГРО», (код ЄДРПОУ 41822457), юридична адреса: вул. Центральна, буд. 1к, с. Вороньків, Бориспільського району, Київської області, до Міністерства аграрної політики та продовольства України, через електронну систему Державного аграрного реєстру, направлено заявку № U235-242826 від 29.01.2025, щодо визначення підприємства, критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, та перебувала на розгляді відповідної комісії Мінагрополітики, до якої входить ОСОБА_6 , яку в подальшому 21.02.2025 року з формальних підстав відхиллено.
Далі, 21.02.2025 року підприємством ТОВ «МПЛ АГРО» направлено повторну заявку № U235-280649 через електронну систему Державного аграрного реєстру до Мінагрополітики, щодо надання статусу критично важливого для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, та яка перебувала на розгляді відповідної комісії Мінагрополітики, до якої входить ОСОБА_6 після чого у останнього будучі обізнаним, про те що підприємство ТОВ «МПЛ АГРО», направило для розгляду повторну заявку, у невстановленому досудовим розслідуванням місці та часі, але не пізніше 04.03.2025 виник намір на отримання неправомірної вигоди для себе від підприємства ТОВ «МПЛ АГРО», за вчинення ним дій як службовою особою.
У зв'язку із цим, в це же день 04 березня 2025 року приблизно об 12:00 годині, ОСОБА_6 будучи обізнаним із способами та методами документування злочинів, у тому числі корупційних, викриття винних осіб під час одержання неправомірної вигоди, з метою забезпечення відведення від себе загрози бути викритим і затриманим під час одержання неправомірної вигоди, для реалізації здійснення своєї протиправної діяльності, залучив в якості пособника до вчинення вказаного злочину свого знайомого ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є працівником ТОВ «МПЛ АГРО», якому довів свій намір одержання неправомірної вигоди в сумі 2000 доларів США (відповідно до курсу Національного банку України станом на 04.03.2025 складає 83 182,2 гривень) від керівництва ТОВ «МПЛ АГРО» та ґрунтовно поінформував про обставини запланованого ним кримінального правопорушення, визначивши обов'язки та ролі спільної участі кожного з них, на що ОСОБА_9 надав свою добровільну згоду.
Далі, реалізуючи єдиний злочинний намір, відповідно до відведеної ролі пособника, ОСОБА_9 05 березня 2025 року об 13:52 годині, зателефонував заступнику директора ТОВ «МПЛ АГРО» ОСОБА_10 та повідомив, що для отримання підприємством ТОВ «МПЛ АГРО» щодо надання статусу критично важливого для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, необхідно передати йому, а він в свою чергу працівникам міністерства Мінагрополітики, грошової винагороди в сумі 2000 доларів США (відповідно до курсу Національного банку України станом на 05.03.2025 складає 83 156,4 гривень), для позитивного та безперешкодного розгляду поданої заявки, та видання відповідного наказу Мінагрополітики.
12 березня 2025 року приблизно об 15:06 годин на виконання розробленого ОСОБА_6 плану, ОСОБА_9 , діючи спільно та узгоджено із ОСОБА_6 , реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на одержання від заступника директора ТОВ «МПЛ АГРО» ОСОБА_10 неправомірної вигоди в сумі 2000 доларів США (відповідно до курсу Національного банку України станом на 12.03.2025 складає 82 824,8 гривень) призначив зустріч ОСОБА_10 в закладі швидкого харчування «KFC» розташованого за адресою: проспект Миколи Бажана, 40, м. Києва, де ОСОБА_9 усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, додержуючись попередньо розробленого плану, отримав від ОСОБА_10 першу частину неправомірної вигоди в сумі 1000 доларів США (відповідно до курсу Національного банку України станом на 04.03.2025 складає 41 412,4 гривень) для позитивного та безперешкодного розгляду поданої повторної заявки № U235-280649 підприємства ТОВ «МПЛ АГРО» щодо надання статусу критично важливого для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.
Після чого, в цей же день біля 16:15 годин, ОСОБА_9 відповідно до відведеної ролі пособника, прибув до Майдану Незалежності біля Головпоштамт м. Києва, за адресою: вул. Хрещатик, буд. 22, де зустрівся із ОСОБА_6 . Після чого, з метою не викриття своєї протиправної діяльності ОСОБА_9 прослідував до відділення № 33 банку АТ «ПУМБ в м. Києві» розташованого за адресою: вул. Хрещатик/вул. Прорізна 28/2, де здійснив обмін отриманих грошових коштів від ОСОБА_10 в сумі 1000 доларів США (відповідно до курсу Національного банку України станом на 04.03.2025 складає 41 412,4 гривень) відповідно до квитанції 41 300 гривень, які в подальшому на перетині вулиць Прорізної та Бориса Грінченка м. Києва, ОСОБА_6 усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, додержуючись попередньо розробленого плану, за вчинення ним дій як службовою особою, для позитивного та безперешкодного розгляду поданої повторної заявки № U235-280649 підприємства ТОВ «МПЛ АГРО» щодо надання статусу критично важливого для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, та отримав від ОСОБА_9 неправомірну вигоду в сумі 1000 (відповідно до курсу Національного банку України станом на 04.03.2025 складає 41 412,4 гривень) в еквіваленті відповідно до квитанції банку АТ «ПУМБ» 41 300 гривень.
17.03.2025 року о 14:42 годині на виконання розробленого ОСОБА_6 плану, ОСОБА_9 , діючи спільно та узгоджено із ОСОБА_6 , реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на одержання від заступника директора ТОВ «МПЛ АГРО» ОСОБА_10 неправомірної вигоди в сумі 2000 доларів США, на виконання домовленості ОСОБА_9 на мобільний телефон ОСОБА_10 надіслав фотографію монітора комп'ютера на якому зображено фрагмент наказу з реєстраційним номером № 1471 від 17.03.2025 та перелік підприємств внесених до нього, серед якого зазначено підприємство ТОВ «МПЛ АГРО» щодо надання статусу критично важливого для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, тим самим підтвердивши виконання ОСОБА_6 та ОСОБА_9 за отриману неправомірну вигоду, домовленості про безперешкодне надання статусу критично важливого для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, товариству ТОВ «МПЛ АГРО», та призначив зустріч для отримання другої частини неправомірної вигоди в сумі 1000 доларів США, на 18.03.2025 об 12:00 годині.
Надалі 18 березня 2025 року приблизно об 12:00 годині на виконання розробленого ОСОБА_6 плану, ОСОБА_9 , діючи спільно та узгоджено із ОСОБА_6 , реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на одержання від заступника директора ТОВ «МПЛ АГРО» ОСОБА_10 неправомірної вигоди в сумі 2000 доларів США (відповідно до курсу Національного банку України станом на 18.03.2025 складає 82 879 гривень) зустрівся із ОСОБА_10 в закладі швидкого харчування «KFC» розташованого за адресою: проспект Миколи Бажана, 40, м. Києва, де ОСОБА_9 на виконання домовленостей зателефонував на мобільний телефон ОСОБА_6 який підтвердив що підприємство ТОВ «МПЛ АГРО» надано статус критично важливого для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, про що винесено наказ з реєстраційним номером № 1471 від 17.03.2025 Мінагрополітики, тим самим підтвердивши виконання ОСОБА_6 та ОСОБА_9 за отриману неправомірну вигоду, домовленості про безперешкодне надання статусу критично важливого для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, товариству ТОВ «МПЛ АГРО», після чого ОСОБА_9 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, додержуючись попередньо розробленого плану, діючі спільно із ОСОБА_6 отримав від ОСОБА_10 другу частину неправомірної вигоди в сумі 1000 доларів США (відповідно до курсу Національного банку України станом на 18.03.2025 складає 41 439,5 гривень), які в подальшому обміняв в обмінному пункті валют ТОВ «ФК «А-ФІНАНС» розташованого в м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 2/6, в торговому центрі «Аеромол». 18 березня 2025 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України, були затримані.
19.03.2025 року в порядку Глави 22 КПК України в зазначеному кримінальному провадженні повідомлено про підозру ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,, за вчинення ними кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
У вчиненні зазначеного кримінального правопорушення підозрюються: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , який займає посаду головного спеціаліста відділу регулювання земельних відносин Управління регулювання земельних відносин та деокупованих територій Міністерства аграрної політики та продовольства України; ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , громадянин України, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 , здійснює посередницьку діяльність між співробітниками Мінагрополітики та приватними суб'єктами господарської діяльності.
Під час обшуку затриманого ОСОБА_6 виявлено та вилучено:
- мобільний телефон марки «iPhone 13» IMEI: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 з карткою мобільного оператора «Київстар» НОМЕР_3 ;
- купюри номіналом 1000 грн. в кількості 34 шт.;
- 5 купюр номіналом 100 доларів США кожна з номерами:HF57748046E, HB18737251N, KB72091645L, HF52586094C, KB77590411J;
- посвідчення Міністерства аграрної політики та продовольства України на ім'я ОСОБА_6 серія НОМЕР_4 , видане 31.10.2024 року.
Зазначені речі та кошти постановою слідчого ОСОБА_11 визнано речовими доказами у цьому кримінальному провадженні.
24.03.2025 року (клопотання датоване 19.03.2025 року) прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту в межах кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 12024000000002190 від 28.10.2024 року на тимчасово вилучене майно за результатами проведеного 18.03.2025 року затримання в порядку ст.208 КПК України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час обшуку затриманого виявлено та вилучено: мобільний телефон марки «iPhone 13» IMEI: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 з карткою мобільного оператора «Київстар» НОМЕР_3 ; купюри номіналом 1000 грн. в кількості 34 шт.; 5 купюр номіналом 100 доларів США кожна з номерами:HF57748046E, HB18737251N, KB72091645L, HF52586094C, KB77590411J; посвідчення Міністерства аграрної політики та продовольства України на ім'я ОСОБА_6 серія НОМЕР_4 , видане 31.10.2024 року.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 02.04.2025 року вказане клопотання прокурора задоволено.
Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II).
Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52).
Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону.
При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на вищевказане майно, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт, зокрема з'ясувати правову підставу для арешту, що має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.
Колегія суддів вбачає, що наведені в клопотанні доводи про накладення арешту на вищевказане майно, перевірялись судом першої інстанції, досліджено матеріали судового провадження, а також з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна і приходить до висновку, що вказаних доводів цілком достатньо для підтвердження наявності підстав накладення арешту на майно.
Прокурор повинен був зібрати та надати слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази на підтвердження висновку про відповідність майна ознакам речових доказів.
Як вбачається зі змісту клопотання, прокурор зазначив обставини вчинення кримінальних правопорушень та надав достатню на його думку кількість доказів, що підтверджують необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, всупереч доводам представника.
Вказана позиція сторони обвинувачення логічно узгоджується з фактичними обставинами кримінальних проваджень та попередньою кваліфікацією вчинених кримінально-протиправних діянь.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як свідчать матеріали, надані до суду апеляційної інстанції, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси юридичної особи з метою збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали судового провадження переконливо свідчать про те, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, в рамках даного кримінального провадження, відповідає критеріям ч. 1 ст. 170 КПК України, оскільки стороною обвинувачення доведено їх відповідність ознакам ст. 98 КПК України. Вказане в своїй сукупності слугує підставами для застосування обмежувальних заходів в даному кримінальному провадженні.
На підставі викладеного посилання апелянта на те, що стороною обвинувачення не було доведено необхідність накладення арешту, є безпідставним, оскільки слідчим надано достатні на даній стадії кримінального провадження докази вважати, що вищезазначене майно відповідає критеріям, зазначеним в ст. 170 КПК України. Вказане свідчить про правомірність висновку слідчого судді про необхідність накладення такого виду обтяження як арешт майна.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
При цьому, колегія суддів звертає увагу представника, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційної скарги.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 02 квітня 2025 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про накладення арешту на майно в межах кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 12024000000002190 від 28.10.2024 року та накладено арешт на тимчасово вилучене майно за результатами проведеного 18.03.2025 року затримання в порядку ст.208 КПК України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час обшуку затриманого виявлено та вилучено: мобільний телефон марки «iPhone 13» IMEI: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 з карткою мобільного оператора «Київстар» НОМЕР_3 ; купюри номіналом 1000 грн. в кількості 34 шт.; 5 купюр номіналом 100 доларів США кожна з номерами:HF57748046E, HB18737251N, KB72091645L, HF52586094C, KB77590411J; посвідчення Міністерства аграрної політики та продовольства України на ім'я ОСОБА_6 серія НОМЕР_4 , видане 31.10.2024 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
__________________ ______________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4