Унікальний номер справи 755/4341/25
Номер апеляційного провадження 33/824/2951/2025
Суддя суду першої інстанції І. М. Омельян
Суддя у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
Постанова
Іменем України
22 травня 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Поливач Л. Д., розглянув у судовому засіданні в залі суду в місті Києві, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 23 квітня 2025 року про притягнення
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
РНОКПП НОМЕР_1 , громадянки
України, адреса місця проживання:
АДРЕСА_1
до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 23 квітня 2025 року ОСОБА_1 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 21.02.2025 о 23:00 год у м. Києві по пр-ту Воскресенському керувала автомобілем «Nissan Rogue», д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, порушення мови. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовилася, що зафіксовано на боді-камеру 47252. Своїми діями водій порушила п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Не погоджуючись з постановою судді ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, просить її скасувати та провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, оскільки під час розгляду даної справи суд неповно з'ясував усі фактичні обставини, не дослідив і не дав належної оцінки наявним у справі доказам, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого судового рішення, висновки якого не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються належними і допустимими доказами.
Суддею не було враховано, що на момент зазначеного часу у протоколі про адміністративне правопрушення ОСОБА_1 не перебувала у стані алкогольного сп'яніння, спиртні напої не вживала, від проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі не відмовлялась. Також вказала, що суддею не було належним чином досліджено протокол про адімністративне правопорушення та не було надано оцінки тому факту, що в ньому не вказано, які саме дії вчинила ОСОБА_1 з метою ухилення від огляду.
Суддею також не було враховано відсутність підстав для зупинки працівниками поліції автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , незаконність вимоги поліцейського вийти з автомобіля водію, відмова від надання документу у застосунку «Дія», непредставлення працівника поліції, порушення п. 4 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають фіксації фото - і відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, неправильне оформлення протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вважає, що склад правопорушення, яке їй інкримінується, зазначене в протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідає диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП та п. 2.5 ПДР. Ознаки алкогольного сп'яніння, зазначені у протоколі, не відповідать дійсності та не передбачені чинним законодавством. А відеозаписом з бодікамери працівника поліції підтверджується упереджене ставлення працівників поліції до водія.
Крім того просила врахувати, що суддею суду першої інстанції було прийнято рішення про виклик працівників поліції до суду для надання пояснень, однак останні у судове засідання не з'явилися і викладене у протоколі обвинувачення не підтримали.
ОСОБА_1 вказує, що матеріали справи не містять доказів керуваня нею транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння за обставин, викладених у протоколі про адміністратине правопорушення та відмови від проходження огляду на стан сп'яніння. Зокрема не може бути доказом у справі направлення на огляд водія з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння, оскільки її не було доставлено до медичного закладу працівниками поліції.
Відеозапис з нагрудної камери працівника поліції також вважає неналежним доказом у справі, оскіьки такий запис вівся із порушенням норм законодавства, неможливо встановити ідентичність та оригінальність відеозапису, оскільки відсутнє накладення цифрового підпису посадової особи та на ньому не зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння у медичному закладі.
У судове засідання ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про час, дату та місце розгляду справи, не з'явилася, не повідомила суду причини неявки, будь-яких клопотань та заяв від неї до апеляційного суду не надходило.
Ураховуючи, що апеляційна скарга до суду подана ОСОБА_1 , яка без поважних причини не з'явилася до суду, з метою дотримання процесуальних строків, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки її неявка не перешкоджає розгляду справи про адімністративне правопрушення.
Суд ураховує, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Переглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані по справі докази апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Так, стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Відповідно до вимог статей 245, 280, 256 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.
За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Розділом 2 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 року за №1306 передбачено обов'язки водіїв транспортних засобів.
Пунктами 1.3 та 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Так, приписами частини першої статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Процедура проведення, проходження та направлення водіїв транспортних засобів на огляд, зокрема щодо стану алкогольного сп'яніння, визначена Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 №1452/735; Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 р. N1103 та ст.266 КУпАП.
Згідно приписів ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Вказані положення Кодексу повністю кореспондуються з положеннями Правил дорожнього руху, згідно з якими водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У відповідності до п. 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 №1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
За приписами пункту 1 розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів проводиться поліцейським лише за наявності у водіїв ознак алкогольного сп'яніння, в той час, як пунктом 12 цього розділу передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4, розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
При цьому згідно п.3 Розділу І цієї Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
Перевіркою матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 встановлено, що суд першої інстанції розглянув справу у відповідності до вимог статей 245, 252, 280 КУпАП, всебічно, повно і об'єктивно з'ясував обставини вчинення правопорушення та прийняв постанову, зміст якої відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.
Так, переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова, якою ОСОБА_1 визнано винною у порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є обґрунтованою, висновки викладені у ній підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 253396, від 21.02.2025, складеним відносно ОСОБА_1 , у якому зазначено, що остання керувала транспортним засобом засобом «Nissan Rogue», д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, порушення мови, від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, відмовилась; карткою обліку адміністративного правопорушення від 21.02.2025; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; відеозаписом з нагрудної камери інспектора поліції №472252, на якому зафіксована вказана подія, що підтверджують обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та постанові судді.
Усім зазначеним доказам суддя суду першої інстанції надав належну оцінку та законно визнав ОСОБА_1 винною у порушенні пункту 2.5 Правил дорожнього руху та вчиненні нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги щодо неповноти дослідження обставин справи не ґрунтуються на матеріалах справи, із яких вбачається, що усі обставини справи суддею були досліджені всебічно, повно і об'єктивно, висновки судді ґрунтуються як на матеріалах справи, так і на вимогах закону.
Апеляційним судом встановлено відсутність обставин, що виключають розгляд справи, протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою особою, оскільки від імені органів Національної поліції оформляти справи про адміністративні правопорушення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень, протокол про адміністративне правопорушення та інші матеріали свідчать про подію та склад адміністративного правопорушення, про осудність особи, яка вчинила протиправну дію.
Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння та відмови водія пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі апеляційний суд оцінює критично з урахування наступного.
Так, з долученого до матеріалів справи відеозапису з бодікамери інспектору поліції вбачається, що працівник поліції підходить до транспортного засобу «Nissan Rogue», д.н.з. НОМЕР_2 , за кермом якого перебуває ОСОБА_1 . Під час перевірки документів інспектор поліції пояснює водію, що причиною зупинки слугувало неадекватність руху транспортного засобу, який то швидкісно їхав, то різко зупинявся та продовжував рух повільно, що могло свідчити про перебування водія у стані алькогольного чи наркотичного сп'яніння. У подальшому, під час розмови з водієм інспектор поліції відчув у неї запах алкоголю з порожнини рота та запропонував вийти з автомобіля та пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки або проїхати до лікаря - нарколога.
Водій ОСОБА_1 одразу відмовилася від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Drager», вказала, що вона алкогольні напої не вживала, їх вживав її чоловік. Інспектор поліції запропонував ОСОБА_1 проїхати до медичного закладу для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у лікаря-нарколога, на що остання повідомила, що у неї хвора дитина у машині. Також у салоні автомобіля перебував чоловік ОСОБА_1 . Ухиляючись від надання чіткої відповіді на неодноразові пропозиції інспектора працівника проїхати до медичного закладу для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у лікаря-нарколога, викликати драйвера, відправити чоловіка з дитиною додому на таксі, ОСОБА_1 будь-яких дій щодо бажання проходження огляду на стан сп'яніння у медичному закладі не вчинила, що було розцінено працівником патрульної поліції як відмова водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки так і у медичному закладі у лікаря-нарколога. Інспектором поліції було чітко роз'яснено ОСОБА_1 її права та наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Із відеозапису чітко вбачається, що поведінка ОСОБА_1 не відповідає обстановці, а також зафіксовано як водій постійно сперечалася із працівниками поліції.
Отже, інспектор поліції виконав вимоги закону, роз'яснив водію причину зупинки, що у зв'язку із наявністю у неї ознак алкогольного сп'яніння такий огляд вона зобов'язана пройти на вимогу поліцейського та роз'яснив наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки, так і у медичному закладі у лікаря - нарколога. У подальшому інспектор поліції попередив водія про заборону керувати транспортним засобом протягом доби.
Таким чином, вказаним відеозаписом спростовуються зазначені доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 .На ньому зафіксована відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у запропонований поліцейським спосіб як на місці зупинки, так і у медичному закладі у лікаря - нарколога. Працівником поліції було роз'яснено ОСОБА_1 наслідки відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яння та повідомлено про складення відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення за порушення п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Із відеозапису вбачається, що поведінка ОСОБА_1 не відповідає обстановці, вона вчиняла дії спрямовані на уникнення відповідальності за порушення ПДР.
На відеозаписі зафіксовано, що ОСОБА_1 жодного разу не заперечила ту обставину, що керувала транспортним засобом «Nissan Rogue», д.н.з. НОМЕР_2 .
Доводи апеляційцної скарги про те, що матеріали справи не містять доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'янніння апеляційний суд відхиляє як необгрунтовані, оскільки відносно водія було складено протокол за відмову від проходження огляду на стан алкогольногос п'яніння у визначеному законом порядку (п. 2.5 ПДР), а не за керування водієм транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння (п. 2.9 а) ПДР). Відмова від проходження огляду на стан сп'яніння на вимогу поліцейського є окремим видом відповідальності за порушенням вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху та є закінченим складом правопорушення.
Крім того безпідставними є твердження щодо незаконної зупинки працівниками поліції транспортного засобу «NissanRogue», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .
Так, ч.ч.1, 2 ст.35 Закону України «Про національну поліцію» наведений вичерпний перелік випадків, коли поліцейський має право зупинити транспортний засіб, а ч.3 ст.35 цього ж Закону закріплює обов'язок поліцейського поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстав зупинки, визначених цією статтею. Право водія дізнатись про причини зупинки транспортного засобу посадовою особою державного органу, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом та прізвище і посаду цієї особи, також гарантоване ст. 16 Закону України «Про дорожній рух».
З дослідженого відеозапису з місця події, вбачається, що причиною зупинки транспортного засобу, яким керувала ОСОБА_1 послугувало те, що автомобіль «Nissan Rogue», д.н.з. НОМЕР_2 , рухався по дорозі то занадто швидко, то занадто повільно, то різко зупинався по середині дороги та знов починав рух, що викликало у працівників поліції підозру у керуванні цим автомобілем водієм у стані сп'яніння. Отже, працівниками поліції було роз'яснено ОСОБА_1 причину зупинки та з'ясовано обставини, які дозволяли поліції здійснити зупинку трансопртного засобу для профілактичних цілей.
Під час оформлення протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 інспектором поліції було повідомлено водія про відсторонення від керування транспортним засобом та повідомлено про наслідки невиконання такої заборони.
Так, відеозапис є одним із об'єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення, на них зафіксована подія правопорушення та підтверджується факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом «Nissan Rogue», д.н.з. НОМЕР_2 .
Суд оцінює вказаний відеозапис в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність керування ОСОБА_1 транспортним засобом «Nissan Rogue», д.н.з. НОМЕР_2 , та відмову останньої від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння як на місц і зупинки, так і медичному закладі у лікаря нарколога.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, тому відсутні будь - які сумніви у їх достовірності та істинності.
Суд звертає увагу на те, що вимога поліцейського про необхідність проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння була чіткою і зрозумілою для сприйняття. Поліцейським, серед іншого, неодноразово було роз'яснено ОСОБА_1 право проходження огляду на стан сп'яніння як на місці зупинки, так і в медичному закладі та роз'яснено наслідки за відмову від проходження такого огляду, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. На відеозаписі відображено відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Поведінка ОСОБА_1 була такою, що не ставила під сумнів факт відмови від проходження огляду на стан сп'яніння у запропонований поліцейським спосіб (як на місці зупинки, так і у медичному закладі). Вказані обставини повінстю спростовують доводи апеляційної скарги у тому, що працівниками поліції ОСОБА_1 не було доаставлено до медичного закладу для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у лікаря - нарколога.
Апеляційний суд вважає, що відеозаписом із нагрудної бодікамери працівника поліціі зафіксовано обставини, викладені в протоколі і такий відеозапис є доказом, що підтверджує факт вчинення водієм ОСОБА_1 правопорушення, що їй інкримінується.
Отже факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у запропонований працівником поліції спосіб (як на місці зупинки так і у медичному закладі) повністю підтверджується встановленими суддею суду першої інстанції обставинами справи про адміністративне правопорушення та знайшов своє підтвердження під час перегляду справи апеляційним судом.
При цьому апеляційний суд зауважує, що ОСОБА_1 зобов'язана була виконати вимогу працівника поліції про проходження огляду на стан сп'яніння незалежно від її згоди чи незгоди із діями поліції. Зазначене прямо передбачено абз. 3 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», які покладають на водія безумовний обов'язок виконати передбачені законом вимоги поліції, в тому числі про проходження огляду на стан сп'яніння. При цьому, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що він був складений не за перебування водія у стані алкогольного сп'яніння, а саме за відмову водія від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння, що є окремою складовою диспозиції ч. 1 ст. 130 КупАП.
Таким чином відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння є порушенням вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху і утворює самостійний склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що не враховано ОСОБА_1 .
Натомість ОСОБА_1 як у апеляційній скарзі, так і у наданих суду письмових поясненнях не навела беззаперечних доказів доказів того, що вона не відмовлялася від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. Такі доводи повінстю спростовуються відеозаписом з нагрудної бодікамери працівника поліції.
Дії поліцейських жодним чином не призвели до звуження чи обмеження конвенційних та/або конституційних прав водія чи його основоположних свобод, не обмежили водія в можливостях ефективно використати свої права, в тому числі право пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу чи у лікаря - нарколога у медичному закладі, та не ставить під сумнів походження доказів, їх надійність та достовірність.
Відмовляючись від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 порушила вимоги п. 2.5 ПДР та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП. При цьому суд зважає на те, що мотиви відмови від проходження огляду на стан сп'яніння не мають значення для висновків про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Долучений до матеріалів справи відеозапис з нагрудних камер працівників поліції є належним та допустимим доказом, оскільки на даному відеозаписі об'єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні.
Та обставина, що на відеозаписі зафіксовані не всі дії працівників поліції щодо оформлення протоколу сама по собі не може свідчити про фальсифікацію вказаного доказу та його недопустимість.
Також суд апеляційної інстанції враховує, що відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження огляду на стан алкогольного чи наркотичного сп'яніння, є грубим і досить поширеним правопорушенням. Дії вчинені ОСОБА_1 характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпеку, становлять небезпеку дорожнього руху та несуть загрозу для його учасників.
ОСОБА_1 реалізувала своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодилася нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Так, відповідно до ч. 6 ст. 266 КУпАП направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 затверджено Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду.
Огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС (п. 2 Порядку № 1103).
Пунктом 3 Порядку № 1103 визначено, що огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Аналіз указаної норми закону дає підстави стверджувати те, що законодавцем було передбачено два варіанти гарантування законності проведення поліцейським дій, пов'язаних із виявленням стану алкогольного сп'яніння та фіксування відповідних результатів, можливості використання цих результатів у якості доказу, оцінки цих доказів з точки зору їх належності та допустимості, а також урегулювання будь-яких суперечностей, які можуть виникнути при вчиненні цих дій, підтвердження чи спростування законності вчинюваних дій при чому як поліцейськими, так і особами, щодо яких проводиться огляд, а також іншими особами, присутніми при вчиненні цих дій.
Такими гарантіями є: проведення відеозапису указаних вище дій, або вчинення цих дій у присутності двох свідків.
У ході розгляду справи було встановлено, що відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 була зафіксована на відеозапис за допомогою бодікамери поліцейського, який долучений до матеріалів справи. А тому суд відхиляє доводи апеляційної скарги про неналежну фіксацію процедури відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
У суду відсутні підстави ставити під сумнів достовірність даних, зафіксованих на відеозаписах, наданих працівниками поліції.
За таких обставин, дії поліцейських щодо фіксації відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольно сп'яніння та складення щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП відповідають положенням ст.266 КУпАП та «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 №1452/735, тому твердження апелянта про те, що поліцейським належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення ОСОБА_1 ПДР не заслуговують на увагу з наведених вище підстав.
Суддя суду першої інстанції вірно вважав, що при оформленні матеріалів про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП поліцейськими не було допущено порушень вимог ст. 266 КУпАП, Інструкції та Порядку, що призвели б до порушення основоположних/фундаментальних прав особи, які у свою чергу потягли за собою визнання здобутих доказів недопустимими.
Апеляційний суд вважає, що у матеріалах справи містяться докази, які беззаперечно доводять порушення водієм ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно п.27 постанови Пленуму ВСУ від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Процедура оформлення поліцейськими підрозділів поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначена Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1395.
Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог статті 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
З аналізу положень вказаної статті вбачається, що у даній справі протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів, але й виступає ще як юридичний документ - акт (процесуальна дія і процесуальне рішення компетентної особи, яка уповноважена його складати), який свідчить про порушення компетентною особою Національної поліції справи про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху на всій території України (ст.ст. 254, 255 КУпАП), тому є не тільки обов'язковим процесуальним документом, але і займає ключове положення серед інших джерел (доказів) та в силу положень ст. 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду на місці зупинки та в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (п.8 Порядку).
Як вбачається із матеріалів справи, а саме, з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 маючи ознаки алкогольного сп'яніння, вказані у протоколі (запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода та порушення мови) відмовилася від проходження, відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі, чим порушила вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, відповідно до якого, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Саме невиконання ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху є об'єктивною стороною адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і являється предметом судової перевірки у даній справі.
Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №253396 від 21.02.2025 за своїм змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, складений, відповідно до ст.255 КУпАП, уповноваженою на те особою, в ньому зазначена дата і час його складення, обставини вчинення адміністративного правопорушення (суть правопорушення, у даному випадку також зазначені ознаки алкогольного сп'яніння та порядок проходження огляду на стан сп'яніння), з посиланням на конкретний пункт ПДР та статтю КУпАП, порушення якого інкримінується ОСОБА_1 відповідальність за вчинення якого, передбачена КУпАП.
Протокол підписаний особою, яка його склала із зазначенням всіх необхідних даних та особою, відносно якої його складено. У протоколі вказано, що ОСОБА_1 не згодна з протоколом. При цьому будь - яких зауважень особа, відносно якої складено протокол, щодо нероз'яснення їй прав, позбавлення її права на захист, не керування нею транспортним засобом та невідмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, про що прямо вказано інспектором поліції у протоколі, не зазначила в останньому.
Частиною 2 статті 19 Конституції України декларовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до пункту 11 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Уповноважені підрозділи органів Національної поліції наділені владними управлінськими функціями, та вжиттям відповідних заходів, а тому оскарження їх дій та прийнятих ними рішень носить публічно-правовий характер та має розглядатись адміністративним судом в порядку визначеному КАС України.
Перевіркою матеріалів справи не встановлено порушень працівниками поліції Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, що могли стати підставою не виконувати ОСОБА_1 законних вимог поліції про проходження огляду на стан сп'яніння. Всі матеріали справи зібрані працівниками патрульної поліції, які діяли в межах своїх повноважень, протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 повністю відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.
Доказів оскарження дій працівників поліції при складенні протоколу про адміністративне правопорушення у встановленому законом порядку ОСОБА_1 апеляційному суду не надано.
Будь - яких порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, які б стали підставою для скасування постанови судді суду першої інстанції апеляційним судом не встановлено.
Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12,2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.cт.283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Отже, апеляційний суд, оцінюючи кожен наведений доказ за своїм внутрішнім переконанням, вважає їх належними, допустимими та достовірними, а їх сукупність є достатньою, що обгрнутовано покладено суддею суду першої інстанції в основу постанови щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки остання, керуючи транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, на вимогу поліцейського, відмовилася пройти у встановленому порядку огляд з метою визначення стану алкогольного сп'яніння, чим порушила вимоги п. 2.5 ПДР.
Що стосується інших доводів апеляційної скарги, то вони також не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення.
У своєму рішенні від 29.06.2007 у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (OHalloran and Francis v. The United Kingdom), заяви №15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди; ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі», а тому апеляційний суд вважає, що працівником поліції при складанні щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення дотримані в повному обсязі усі вимоги норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що суддею суду першої інстанції належним чином були досліджені докази, що містяться у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, яким суддя надав належну правову оцінку, з такою оцінкою доказів погоджується і суд апеляційної інстанції.
Отже, апеляційний суд вважає, що будь-яких порушень при складенні протоколу про адміністративне правопорушення, які б стали підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції апеляційним судом не встановлено.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння є порушенням вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху і утворює самостійний склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Будь - яких істотних та переконливих доводів, які б спростовували висновки судді суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній постанові, про доведеність вини ОСОБА_1 та могли б бути підставою для її скасування або зміни, апелчянтом не наведено та під час апеляційного розгляду не встановлено. Такі доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, із прийнятою суддею постановою, проте висновків судді не спростовують.
Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону та повністю доводять вину водія ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст 130 КУпАП.
Застосування принципу «поза розумним сумнівом» у даній справі є доречним, оскільки у суду апеляційної інстанції відсутній будь - який розумний сумнів у винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Встановлені судами першої і апеляційної інстанції обставини справи повністю доводять вину водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, що їй інкримінується.
Отже, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддею суду першої інстанції повно і всебічно встановлені фактичні обставини правопорушення на підставі наявних в матеріалах справи і досліджених в судовому засіданні доказів, які оцінені судом першої інстанції в їх сукупності, у відповідності з вимогами ст.ст. 251, 252 КУпАП, що відображено у мотивувальній частині постанови суду.
Загалом доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди апелянта із прийнятою суддею постановою, та свідчать про намір ОСОБА_1 уникнути відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, проте висновків судді вони не спростовують.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у справі зібрано достатньо доказів на підтвердження факту порушення водієм ОСОБА_1 пункту 2.5 Правил дорожнього руху та наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що відповідає встановленим фактичним обставинам справи, а тому постанова судді Дніпровського районного суду м. Києва від 23 квітня 2025 року щодо ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою. Підстави для її скасування та закриття провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, про що заявляються вимоги в апеляційній скарзі, відсутні.
Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 23 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Л. Д. Поливач