12 травня 2025 року м. Київ
справа №759/615/25
провадження № 33/824/2541/2025
Київський апеляційний суд у складі судді Желепи О.В.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Зайченко Василь Миколайович, на постанову судді Святошинського районного суду міста Києва від 27 березня 2025 року щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
З протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР 1 №208753 від 30 грудня 2024 року вбачається, що ОСОБА_1 , 30 грудня 2024 року приблизно о 14:10 год., в м. Києві по Берестейському шосе, керуючи транспортним засобом - автомобілем «Рено», д.н.з. НОМЕР_1 здійснюючи маневр розвороту не надав переваги в русі автомобілю «Рено», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі, що призвело до зіткнення та пошкодження зазначених транспортних засобів, чим порушив п. 16.11 ПДР України. Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 27 березня 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн (вісімсот п'ятдесят гривень нуль копійок).
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави (стягувач: Державна судова адміністрація України, код ЄДРПОУ 26255795, місце знаходження: вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601) судовий збір за винесення постанови про накладення адміністративного стягнення у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 (шістсот п'ять ) грн 60 коп.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Зайченко Василь Миколайович, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд оскаржувану постанову скасувати та закрити провадження у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції, визнаючи ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, посилався на те, що його вина підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, проте апелянт вказує, що протокол не може бути беззаперечним доказом вини особи, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності провини особи.
Наголошує, що порушення 16.11 ПДР не підтверджується схемою місця ДТП, яку працівники поліції склали з порушенням вимог розділу VIII Інструкції.
Звертає увагу, що в указаній дорожній ситуації «місце розвороту на автодорозі М-06 «Київ-Чоп» знаходиться в межах однієї дороги і не вважається «перехрестям», а тому складений адміністративний протокол на водія ОСОБА_1 щодо порушення ним вимог 16.11 ПДР є необґрунтованим.
Стверджує, що водій ОСОБА_2 використав смугу, що призначена для розгону або гальмування транспортних засобів, фактично для об'їзду транспортних засобів, які зупинилися для у двох смугах руху автодороги М-06 «Київ-Чоп» без зниження швидкості і будучи неуважним здійснив зіткнення з транспортним засобом, яким керував ОСОБА_1 .
Вважає, що судом не надано оцінки повноти та правильності оформлених працівниками поліції документам про адміністративне правопорушення, не надання ними належних та допустимих доказів на підтвердження факту порушення вимог п. 16.11 ПДР ОСОБА_1
08 травня 2025 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_2 у якому він зазначив, що суддею першої інстанції були враховані всі обставини ДТП, винесене обґрунтоване рішення, яке відповідає нормам діючого законодавства України, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У судове засідання апеляційного суду, яке призначене на 12 травня 2025 року з'явилися ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Зайченко В.М., які підтримали доводи апеляційної скарги.
Також, у судове засідання апеляційного суду, яке призначене на 12 травня 2025 року з'явився потерпілий ОСОБА_2 , який заперечив проти доводів апеляційної скарги.
У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_3 не з'явився, належним чином був повідомлений про час, дату та місце судового засідання.
Заслухавши учасників справи, які брали участь у судовому засіданні, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.
Суддя суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, співставивши пояснення учасників ДТП, приймаючи до уваги пошкодження автомобілів та механізм їх утворення, оглянувши відеозапис з відеореєстратора, дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачається порушення п.16.11 Правил дорожнього руху та ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Апеляційний суд не може погодитися із таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи, нормам матеріального й процесуального права, а також доказам, що містяться в матеріалах справи враховуючи таке.
Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з положеннями ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Водночас положеннями ст.252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як видно із матеріалів справи, що ОСОБА_1 , 30 грудня 2024 року приблизно о 14:10 год., в м. Києві по Берестейському шосе, керуючи транспортним засобом - автомобілем «Рено», д.н.з. НОМЕР_3 здійснюючи маневр розвороту не надав переваги в русі автомобілю «Рено», д.н.з. НОМЕР_4 , який рухався по головній дорозі, що призвело до зіткнення та пошкодження зазначених транспортних засобів, чим порушив п. 16.11 ПДР України.
Відповідно до п. 16.11 ПДР на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається другорядною дорогою, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.
Проте, згідно з термінологією визначеною в Правилах дорожнього руху, зокрема, п. 1.10 ПДР терміни, що наведені у цих Правилах, мають таке значення: «перехрестя - місце перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні, межею якого є уявні лінії між початком заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг. Не вважається перехрестям місце прилягання до дороги виїзду з прилеглої території».
Листами Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області №286/09 211 12/04- від 05 лютого 2025 року і №345/09 211 12/04- від 10 лютого 2025 року, з доданими схемами організації дорожнього руху на місці ДТП, відеозаписом реєстратора, а також фотографіями, приєднаними до справи в якості належних і допустимих доказів, фактично підтверджено, що ОСОБА_1 рухаючись по головній дорозі автошляху М-06 «Київ-Чоп» в напрямку м. Київ, перед розворотом, згідно з вимогами дорожніх знаків і розмітки, завчасно зайняв крайнє ліве положення і зупинився пропускаючи транспортні засоби, що рухалися по дорожньому полотну автошляху М-06 «Київ-Чоп» напрямку слідування до м. Житомира.
Згідно з п. 10.4 ПДР України водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїзній частині - і попутним транспортним засобам. Водій, що виконує поворот ліворуч, повинен дати дорогу попутним транспортним засобам, які рухаються попереду нього і виконують розворот.
За таких обставин, апеляційний суд робить висновок, що водій ОСОБА_1 порушив п. 10.4 ПДР України, за що ст. 124 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність.
Проте, при розгляді справи суддя не вправі вийти за межі визначені протоколом про адміністративне правопорушення та самостійно змінити як виклад фактичних обставин правопорушення так і його юридичну кваліфікацію.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ (рішення від 30.05.2013 у справі «Малофеєва проти Росії» (Malofeyeva v. Russia), заява № 36673/04); рішення від 20.09.2016 у справі «Карелін проти Росії» (Karelin v. Russia), заява № 926/08) у випадку, «коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Згідно з висновком Верховного Суду, сформульованим у постанові від 22 червня 2023 року у справі № 752/5417/19, факт складання поліцейським протоколу не вказує на фактичну вину особи в ДТП.
Протокол є носієм доказової інформації, яка в подальшому може бути використана органом, який здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення з метою прийняття рішення щодо наявності відсутності складу адміністративного правопорушення в діях особи.
Тобто в указаній дорожній ситуації «місце розвороту на автодорозі М-06 «Київ-Чоп» знаходиться в межах однієї дороги і не вважається «перехрестям», а тому складений адміністративний протокол серії ЕПР1 №208753 на водія автомобіля «Renault-Logan», реєстраційний номер НОМЕР_5 ОСОБА_1 щодо порушення ним вимог п.16.11 ПДР апеляційний суд вважає необґрунтованим.
Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у статтях 251, 252 КУпАП, зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Вказані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції не були дотримані, а висновок суду про порушення ОСОБА_1 п. 16.11 ПДР України є помилковим, оскільки не відповідає обставинам справи та наявним у ній доказам.
Згідно з положеннями статті 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, постанова Святошинського районного суду міста Києва від 27 березня 2025 року - скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 порушення п. 16.11 ПДР України, за яке настає адміністративна відповідальність, передбачена ст. 124 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Зайченко Василь Миколайович - задовольнити.
Постанову Святошинського районного суду міста Києва від 27 березня 2025 року - скасувати, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.В. Желепа