Справа №522/10753/24
Провадження №3-зв/522/27/25
30 травня 2025 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Лагода К.О., за участі секретаря Волохової В.Р.,розглянувши заяву представника особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - Кучеренка Г.А. про відвід судді Переверзевої Л.І. від розгляду заяви про відвід судді Гаєвої Л.В.,
21 травня 2025 року розпорядженням заступника голови Приморського районного суду м. Одеси Іванова В.В. № 853/25 на підставі доповідної записки секретаря судового засідання Шибіна Є. мені було розподілена заява представника особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - Кучеренко Г.А. про відвід судді Переверзевої Л. І. від розгляду заяви про відвід судді Гаєвої Л.В.
В судове засідання заявник не з'явився. Двічі подав до суду заяви про відвід судді Лагоди К.О.
Суддя Переверзева Л.І. подала суду заяву, згідно якої просила заяву про відвід розглянути за її відсутності, пояснення по суті надати не виявила бажання.
Судом встановлено, що згідно постанови судді Приморського суду м. Одеси Іоніді К.В. від 27.05.2025 року було відмовлено у відводі судді Приморського районного суду м. Одеси Лагоди К.О.
Разом із тим, 29.05.2025 року захисник Кучеренко Г.А., який діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 звернувся із повторною заявою про відвід судді Приморського районного суду м. Одеси Лагоди К.О., яка 30.05.2025 року постановою судді Приморського районного суду м. Одеси Ляшко О.П. була передана судді Лагоді К.О. для розгляду за приписами ст. 80 КПК України.
Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11.10.2011 року №10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у цьому Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення». У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Суд, з метою додержання принципу законності судового провадження, приходить висновку про необхідність в застосуванні принципу аналогії закону найбільш близької галузі права кримінального процесуального права та вважає за необхідне керуватись при розгляді даної справи положеннями Кримінального процесуального кодексу України(далі КПК).
Так, відповідно до вимог ч. 4 ст.80 КПК України, якщо повторно заявлений відвід має ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження, суд, який здійснює провадження, має право залишити таку заяву без розгляду.
На підставі викладеного, враховуючи постанову судді Приморського районного суду м. Одеси Іоніді К.В. від 27.05.2025 року, якою відмовлено у задоволенні відводу судді Лагоді К.О., повторний, аналогічний за змістом відвід ОСОБА_2 судом, відповідно приписів КПК України - залишено без розгляду.
Згідно поданої заяви про відвід судді Приморського районного суду м. Одеси Переверзевої Л.ІВ., заявник зазначив, що в провадженні Приморського райсуду м. Одеси (суддя Циб І.В.) перебувають адміністративні матеріали за частиною 1 статті 130 КУпАП відносно ОСОБА_1
19.05.2025р. мною, як представником вказаної вище особи, на вказаний емейл, отримана повістка на засідання суду на 21.05.2025 p. Проаналізувавши вказаний виклик до суду зазначаю наступне. Вказане повідомлення скеровано до мене на телефон. З даним повідомленням я ознайомлений 19.05.2025 р. Роздруківка повідомлення суду додається. Статтею 277-2 КУпАП визначений єдиний порядок та механізм повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та інших осіб, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення про розгляд справи.
Так, за ч.1 цієї статті повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк.
Отже, строк повідомлення вказаних осіб складає не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді.
Більш пізніше призначення справи до розгляду раніше ніж 3 доби суттєво впливає на дотримання прав особи та звужує їх.
Вказане свідчить про пряме порушення суддею Переверзевою Л.І. приписів ст.ст. 3, 8, 19, 62 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист основоположних прав та свобод людини та всіх нижченаведених норм та про наявність обставин, ст.277-2 КУпАП і які викликають сумнів у неупередженості та безсторонності судді.
Судді, які є державними службовцями, повинні діяти лише вказаним в Конституції та Законі 1402 чином і жодним іншим.
Слід зазначити, що КУпАП не містить спеціальних норм, що передбачають для учасників судового розгляду можливість заявити відвід судді і відповідно, не передбачають порядку розгляду заяви про відвід. Разом з тим, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, а Рішенням Ради суддів №34 від 08.06.2017р. роз'яснено, що у разі необхідності врегулювання суддею конфлікту інтересів при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до КУпАП, з огляду на відсутність норм, що визначають правила відводу (самовідводу), до внесення змін до чинного законодавства суддя, враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією України та міжнародні стандарти щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства може застосовувати чинні процесуальні норми за аналогією.
Враховуючи викладене, заявник вважав, що в даному випадку правомірним і доцільним буде застосування аналогії процесуального закону і розгляд заяви про відвід необхідно провести за правилами встановленими КПК України.
Відповідно до ст. 75 КПК України, встановлені обставини, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні.
Пунктом 4 частиною 1 статті 75 КПК України передбачено, що суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Відповідно до ч.5 ст.80 КПК України відвід повинен бути вмотивованим.
З огляду на наведене, користуючись правами, передбаченими ст..ст. 3, 55, 59, 62 Конституції України, ст.ст.268, 277-2 КУпАП та ст.75КПК України, як аналогією закону, як повноважний представник вказаної особи даною заявою заявив відвід судді Переверзевої Л.І., так як наявні обставин, які викликають сумнів у її неупередженості.
Вивчивши доводи заявника, суд приходить до наступних висновків.
Статтею 75 КПК України визначено перелік обставин, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні.
Так, суддя не може брати участь у кримінальному провадженні:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Статтями 81-82 КПК визначено порядок вирішення питання про відвід та наслідки такого відводу.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 КПК України, у разі заявлення відводу судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду.
Кримінальне процесуальне законодавство висуває загальні вимоги до вмотивованості відводу, тому суд також застосовує практику ЄСПЛ як джерело права.
Суд керується сталою практикою ЄСПЛ в оцінці вмотивованості відводу, зокрема критеріями, що були чітко висвітлені у справі Mironenko та Martenko проти України (Рішення ЄСПЛ від 10 грудня 2009 року, заява № 4785/02, параграфи 66-71) та в основоположних справах Wettstein проти Швейцарії (Рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2000 року, заява № 33958/96, параграфи 42-44) та Kyprianou проти Кіпру (Рішення ЄСПЛ від 15 грудня 2005 року, заява № 73797, параграфи 119, 121). ЄСПЛ вказав, що наявність безсторонності має визначатися, для цілей п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Існування неупередженості повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку самого судді, що означає необхідність встановити, чи мав останній у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суддя достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його неупередженості, відповідно до практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (п. 43 рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»).
Стосовно об'єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є в цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Білуха проти України», № 33949/02, § 49-52, від 09.11.2006).
Під час розгляду заявленого відводу судді Переверзевій Л.І. судом не встановлено існування будь-яких сумнівів в об'єктивності судді та її неупередженості, що було б підставою для її відводу на підставі положень кримінального процесуального закону, які за аналогією до кодексу України про адміністративні правопорушення регламентують підстави для відводу судді. Таких доказів особою, яка заявила відвід судді Переверзевій Л.І. суду не надано.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що доводи, викладені в заяві ОСОБА_2 про відвід судді Приморського районного суду м. Одеси Переверзевої Л.І. є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, у зв'язку із чим заява про відвід ОСОБА_3 від розгляду відводу судді Гаєвої Л.В., задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного і керуючись ст. 1 КУпАП ст. 75 ,79, 80, 81 КПК України, -
У задоволені заяви захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - Кучеренка Г.А. про відвід судді Приморського районного суду м. Одеси Переверзевої Лариси Іванівни від розгляду заяви про відвід судді Приморського районного суду м. Одеси Гаєвої Людмили Вадимовни - відмовити.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя: К.О. Лагода