Справа № 947/36529/24
Провадження № 2/947/747/25
29.05.2025
Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого - судді Луняченка В.О. ,
За участю
представника позивача адвоката Філіппової Т.А.
розглянувши клопотання представника відповідача ПрАТ « Страхова Компанія» ПЗУ Україна» про призначення автотоварознавчої експертизи у цивільній справі за позовом за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Орендний бізнес» про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди -
З позовом про стягнення з ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти у розмірі 20000,00 грн. та з ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» в рахунок відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 42011,38 гривень, до Київського районного суду м.Одеси звернувся ОСОБА_1 .
Позовні вимоги обгрунтовані наявністю, встановленої постановою Київського районного суду м. Одеси від 26.02.2024 у справі №947/5494/24, вини ОСОБА_2 у скоєні адміністративного правопорушення , передбаченого ст. 124 КУпАП у вигляді здійснення, під час керування транспортним засобом 01.02.2024 року зіткнення декількох транспортних засобів , внаслідок чого, зокрема, автомобіль «Chevrolet Aveo» р/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , отримав механічні пошкодження, експертним висновком транспортно-товарознавчого дослідження №48-24, проведеного 05.03.2024 року експертом ОСОБА_3 , вартість матеріального збитку , завданого власнику автомобіля «Chevrolet Aveo» р/н НОМЕР_1 , визначено рівною 81763,60 грн., вартість витрат на лікування пошкодженого внаслідок цього ДТП колінного суглобу ОСОБА_1 у сумі 5122,13 грн., витрат з транспортування пошкодженого транспортного засобу та вартість проведення експертного дослідження у загальної сумі 8590,00 та розміром страхового відшкодування ПАТ « СК « ПЗУ» 16.02.2024 на користь ОСОБА_1 у сумі 53 464,35 грн.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Луняченку В.О.
Ухвалою судді від 20.12.2024 року відкрито провадження у справі.
Від відповідача ПрАТ « Страхова Компанія» ПЗУ Україна» надано клопотання про призначення у справі автотоварознавчої експертизи для встановлення вартості відновлюваного ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля «Chevrolet Aveo» р/н НОМЕР_1 без урахування ПДВ.
Клопотання обґрунтовано тим, що у експертному висновку №48-24, проведеного 05.03.2024 року експертом Крутих Є.О., вартість матеріального збитку визначена без урахування ПДВ, а саме дослідження експертом проведено без дотримання вимог Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів , затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом Державного майна України від 24.11ю2003 року № 142/5/2092.
За клопотанням представника позивача у судове засідання було викликано експерта Крутих Є.О., який надав 29.05.2025 року пояснення стосовно проведеного їм експертного дослідження та пояснив що вказана заявником положення методики експертного дослідження не є релевантною так як до даної методиці наказами Міністерства юстиції України та Фондом Державного майна України від 08.12.2008 року №137/5/2732 , 24.07.2009 №1335/5/1159, 21.10.2019 №3207/5/1033, 24.05.2022 №2060/5/496 були внесені зміни та доповнення, та застосування даної Методиці відображено у експертному дослідженні а крім того внаслідок відсутності факту відновлення транспортного засобу на спеціалізованому підприємстві вартість одної нормо-години ремонтно-відновлюваних робіт зазначена згідно «Бюлетеню автотоварознавця» №11 від лютого 2024 року без вирахування або додавання ПДВ, а ухвалені як середні та остаточні.
Цивільний процесуальний кодекс України ( далі ЦПК України ) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК України ).
Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК України ).
На підставі ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною другою вказаної статті визначається, що ці дані встановлюється такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Подібні висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17. Верховний Суд зауважує, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (Постанова ВС від 21 вересня 2022 року у справі № 645/5557/16-ц).
Згідно вимог ст. 103 ЦПК України, для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, суд призначає експертизу у випадку якщо сторонами ( стороною) не надані відповідні висновки із цих самих питань, або якщо надані висновки викликають сумніви щодо їх правильності.
У даному випадку стороною позивача, з питань визначеності розміру заподіяної дорожньо-транспортною пригодою шкоди в якості доказу надано висновок експертного дослідження , який відповідає вимогам до висновку експерта, визначеному ст. 102 ЦПК України.
Враховуючи пояснення експерта надані у судовому засіданні з питань поставлених під сумнів у клопотанні про призначення експертизи , суд приходить до висновку що клопотання представника відповідача ПрАТ « Страхова Компанія» ПЗУ Україна» про призначення автотоварознавчої експертизи у справі в якої наявний експертний висновок з тих самих питань визнається необґрунтованим та таким що не підтверджує необхідність проведення у справі ще одної експертизи з тих самих питань.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 84,103, 353 ЦПК України, суд, -
Відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача ПрАТ « Страхова Компанія» ПЗУ Україна» про призначення автотоварознавчої експертизи у цивільній справі за позовом за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Орендний бізнес» про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Ухвала про відмову задоволені клопотання про призначення експертизи окремому оскарженню не підлягає.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя В. О. Луняченко