С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А
вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37
вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52
e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua
код ЄДРПОУ: 02896762
Провадження 2/760/5310/24
В справі 760/30426/23
І. Вступна частина
28 червня 2024 року в м. Києві
Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Коробенка С.В.
за участю секретаря Левіцької Н.О.
представника Відповідача - Ємельянова В.М.
розглянув цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закладу післядипломної освіти «Центр підвищення кваліфікації служби зайнятості» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
ІІ. Описова частина
22 грудня 2023 року до Солом'янського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Закладу післядипломної освіти «Центр підвищення кваліфікації служби зайнятості» про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на посаді провідного інженера відділу експлуатаційно-технічного забезпечення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та судових витрат.
Зокрема Позивач просив:
- визнати незаконним і скасувати наказ від 27 листопада 2023 року № 118-к про його звільнення;
- поновити його на посаді провідного інженера відділу експлуатаційно-технічного забезпечення з 27 листопада 2023 року та запропонувати посаду коменданта об'єкта того ж відділу;
- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28 листопада 2023 року до дня поновлення;
- стягнути судові витрати, зокрема 5 000 грн на професійну правничу допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 28 жовтня 2022 року Позивача було призначено на посаду провідного інженера відділу експлуатаційно-технічного забезпечення (наказ № 34-к), а 27 листопада 2023 року звільнено за п. 6 ст. 36 КЗпП України через відмову від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці (наказ № 118-к).
Позивач вважає звільнення незаконним, оскільки Відповідач не запропонував йому вакантні посади, зокрема посаду коменданта об'єкта, введену новим штатним розписом від 25 листопада 2023 року, чим порушив ст. 49-2 КЗпП України.
Крім того, Позивач стверджує, що звільнення відбулося без належного попередження про зміну істотних умов праці, а скорочення його посади не відповідає підставі, зазначеній у наказі.
Ухвалою судді Шереметьєвої Л.А. від 15 січня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження. На підставі розпорядження керівника апарату суду від 22 лютого 2024 року № 356 проведено повторний автоматизований розподіл, за наслідками якого справу передано судді Коробенку С.В. Ухвалою від 26 лютого 2024 року справу прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні.
13 березня 2024 року Відповідач подав відзив, у якому заперечував позовні вимоги. Відповідач зазначив, що зміни до штатного розпису на 2023 рік, затверджені 25 вересня 2023 року за погодженням Міністерства економіки України (лист № 2121-14/51273-08), не змінювали основних функцій відділу експлуатаційно-технічного забезпечення, а лише формально змінили назви посад. Посаду провідного інженера скоротили, а посаду коменданта об'єкта введено.
Позивачу було надано попередження про скорочення посади за два місяці (27 вересня 2023 року) та запропоновано всі вакантні посади, включаючи коменданта об'єкта. Для зайняття цієї посади створено комісію (наказ від 26 вересня 2023 року № 47/01-1/23), яка 27 вересня 2023 року визнала Позивача невідповідним (протокол № 1), а іншого працівника, ОСОБА_2 , переведено на цю посаду.
Відповідач стверджує, що виконав вимоги ст. 49-2 КЗпП України, пропонуючи Позивачу вакансії 2, 3, 5 жовтня, 3 та 27 листопада 2023 року, але ОСОБА_1 відмовився від них, про що складено акти.
У судовому засіданні 28 червня 2024 року Позивач підтримав позов у повному обсязі, наполягаючи на незаконності звільнення через неналежне попередження про зміну умов праці та невідповідність підстав звільнення.
Представник Відповідача заперечував проти позову, посилаючись на дотримання процедури звільнення.
ІІІ. Мотивувальна частина
Заслухавши пояснення Позивача та представника Відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
ОСОБА_1 з 28 жовтня 2022 року перебував у трудових відносинах із Закладом післядипломної освіти «Центр підвищення кваліфікації служби зайнятості» на посаді провідного інженера відділу експлуатаційно-технічного забезпечення (наказ № 34-к).
27 листопада 2023 року його звільнено за п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України у зв'язку з відмовою від продовження роботи через зміну істотних умов праці (наказ № 118-к).
Статтею 43 Конституції України гарантується право на працю та захист від незаконного звільнення. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КЗпП України, працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору. Будь-яке обмеження трудових прав при припиненні трудового договору не допускається (ч. 4 ст. 22 КЗпП).
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, підставою для припинення трудового договору є відмова працівника від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці. Частина 3 ст. 32 КЗпП передбачає, що у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про такі зміни працівник має бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо працівник не згоден працювати в нових умовах, трудовий договір припиняється за п. 6 ст. 36 КЗпП (ч. 4 ст. 32 КЗпП).
До істотних умов праці належать системи та розміри оплати праці, пільги, режим роботи, встановлення чи скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміна розрядів і найменування посад тощо (ч. 3 ст. 32 КЗпП). Зміна істотних умов праці передбачає продовження роботи на тій самій посаді, але за новими умовами, і не тотожна переведенню на іншу посаду чи скороченню штату, що регулюється п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 23 березня 2016 року (справа № 6-2748цс15), 16 січня 2019 року (справа № 582/1001/15-ц) та 14 вересня 2022 року (справа № 317/181/19), зміна істотних умов праці є законною лише за наявності доведених змін в організації виробництва і праці, таких як раціоналізація робочих місць, впровадження нових технологій чи форм організації праці. Якщо посада працівника скорочується, це виключає застосування п. 6 ст. 36 КЗпП, оскільки зміна істотних умов праці передбачає збереження посади.
Суд встановив, що 25 вересня 2023 року Відповідач затвердив зміни до штатного розпису на 2023 рік (лист Міністерства економіки України № 2121-14/51273-08), якими скорочено посаду провідного інженера відділу експлуатаційно-технічного забезпечення та введено посаду коменданта об'єкта. Позивача повідомлено 27 вересня 2023 року про скорочення його посади та запропоновано вакантні посади, включаючи коменданта об'єкта (наказ № 48/01/23).
Протягом жовтня-листопада 2023 року Відповідач неодноразово пропонував ОСОБА_1 вакансії (листи від 2, 3, 5 жовтня, 3 та 27 листопада 2023 року), але Позивач відмовлявся від них, що підтверджується актами.
Вирішуючи питання про законність оскарженого наказу про звільнення, суд зазначає, що попередження Позивача про скорочення посади та пропозиція інших посад не відповідають вимогам ч. 3 ст. 32 КЗпП, яка регулює зміну істотних умов праці. Відповідач не надав доказів, що на посаді провідного інженера змінювалися істотні умови праці, такі як оплата, режим роботи чи кваліфікаційні вимоги.
Натомість, у попередженні від 27 вересня 2023 року Позивачу повідомили про скорочення посади, що могло б бути підставою для звільнення за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП, а не за п. 6 ст. 36 КЗпП.
Згідно з ч. 2 ст. 40 та ч. 3 ст. 49-2 КЗпП, при скороченні штату роботодавець зобов'язаний запропонувати працівнику всі вакантні посади, які відповідають його кваліфікації, або іншу роботу. Хоча відповідач пропонував Позивачу вакансії, включаючи посаду коменданта об'єкта, звільнення оформлено за п. 6 ст. 36 КЗпП, що не відповідає фактичним обставинам скорочення посади.
Таким чином, ключовим у даній справі є те, що звільнення у зв'язку зі зміною істотних умов праці, в яких позивач не погодився працювати, не є тотожним звільненню у зв'язку зі скороченням штату працівників. Це різні підстави припинення трудового договору, які мають різні правові наслідки та вимагають дотримання різних процедур. Відповідач, повідомивши Позивача про скорочення посади, а потім звільнивши його за відмову від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці, порушив встановлену законодавством процедуру. Відсутність належного попередження про зміну істотних умов праці та пропозиції погодитися чи не погодитися з ними, а також невідповідність підстави звільнення фактичним обставинам, які були доведені Відповідачем, свідчать про незаконність наказу про звільнення.
Щодо вимоги позивача про пропозицію посади коменданта об'єкта, суд зазначає, що ця посада була зайнята ОСОБА_2 за рішенням комісії від 27 вересня 2023 року. Позивач не оскаржував рішення комісії про його невідповідність, а відтак суд не має підстав зобов'язувати Відповідача пропонувати цю посаду.
Відповідно до ст. 235 КЗпП України, у разі незаконного звільнення працівник підлягає поновленню, а суд одночасно присуджує середній заробіток за час вимушеного прогулу, але не більше ніж за один рік, якщо затримка розгляду не спричинена працівником.
За довідкою Відповідача від 21 червня 2024 року № 4, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 перед звільненням становила 310,83 грн. Період вимушеного прогулу з 28 листопада 2023 року по 28 червня 2024 року становить 157 робочих днів. Таким чином, середній заробіток за цей період складає:
157 робочих днів ? 310,83 грн = 48800,31 грн.
Суми середнього заробітку, присуджені судом, обраховуються без вирахування податків і зборів, які нараховуються роботодавцем при виконанні рішення (постанова Верховного Суду від 12 серпня 2020 року, справа № 161/1147/16-ц).
Згідно зі ст. 430 ЦПК України, рішення про поновлення на роботі та стягнення заробітку за один місяць підлягає негайному виконанню. Середній заробіток за один місяць (22 робочі дні) становить:
22 ? 310,83 грн = 6838,83 грн.
Враховуючи, що Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір», обов'язок з його сплати суд покладає на Відповідача.
Позивач заявив про витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн, але не надав копії договору на правничу допомогу та будь-яких інших понесення таких витрат.
ІV. Резолютивна частина
Керуючись ст. ст. 32, 36, 232, 233, 235 Кодексу законів про працю України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 223, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд вирішив:
1.Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати наказ Закладу післядипломної освіти «Центр підвищення кваліфікації служби зайнятості» від 27.11.2023 за №118-к про звільнення ОСОБА_1 з посади провідного інженера відділу експлуатаційно-технічного забезпечення та поновити його на цій посаді з 27.11.2023.
Стягнути з Закладу післядипломної освіти «Центр підвищення кваліфікації служби зайнятості» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28 листопада 2023 року по 28 червня 2024 року в розмірі 48800,31 (сорок вісім тисяч вісімсот гривень 31 коп.) гривень (з вирахуванням усіх обов'язкових податків, платежів та зборів).
2.Стягнути з Закладу післядипломної освіти «Центр підвищення кваліфікації служби зайнятості» на користь держави судовий збір в розмірі 1073,60 гривень.
3.Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та в частині стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі 6838,83 гривень (з вирахуванням усіх обов'язкових податків, платежів та зборів).
4.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5.Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ;
Відповідач: Заклад післядипломної освіти «Центр підвищення кваліфікації служби зайнятості», адреса: 03038, м. Київ, вул. Нововокзальна, 17;код ЄДРПОУ: 44840439.
Суддя: