711/2054/25
2/712/2629/25
29 травня 2025 року Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:
судді Борєйко О.М.
за участю секретаря судового засідання Чорнуцької І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Черкаський шовковий комбінат» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Дочірнє підприємство «Ремонтно-експлуатаційне управління Черкаського шовкового комбінату», про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
Приватне акціонерне товариство «Черкаський шовковий комбінат» звернулось до Придніпровського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що 01 січня 2023 року між Приватним акціонерним товариством «Черкаський шовковий комбінат», як орендодавцем, та Дочірнім підприємством "Ремонтно-експлуатаційне управління Черкаського шовкового комбінату" ПрАТ "Черкаський шовковий комбінат", як орендарем, укладений договір оренди №143.
Згідно п.1.1 договору оренди № 143 від 01 січня 2023 року, орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду житлові приміщення в тому числі в будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно картки реєстрації особи (Форма 16) та адресної картки (Форми 17) громадянин російської федерації ОСОБА_1 зареєстрований в кім. АДРЕСА_2 з 26 березня 2003 року.
Згідно довідки від 10 березня 2025 року, ОСОБА_1 не проживає в кімнаті АДРЕСА_2 більше року, речі останнього в кімнаті відсутні, що підтверджується доданими до позовної заяви доказами. За наявною інформацією після початку повномасштабної агресії рф проти України громадянин рф ОСОБА_1 перетнув державний кордон України в напрямку рф і до цього часу в Україну не повернувся. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20 березня 2025 року справу передано до Соснівського районного суду м. Черкаси за підсудністю.
17 квітня 2025 року після визначення системою автоматизованого розподілу справ головуючого судді у вказаній справі цивільну справу № 711/2054/25 передані судді Борєйко О.М.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 квітня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи без його участі; проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до вимог ст.128 ЦПК України, шляхом направлення судових повісток на останню відому адресу його реєстрації, а також відповідно до вимог ч.10 ст.187 ЦПК України, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб - порталі «Судова влада України».
Представник третьої особи, в судове засідання не з'явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи без його участі; заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити; надав суду письмові пояснення, в яких повідомив, що ордер на проживання ОСОБА_1 в кім. АДРЕСА_2 останньому не видавався; перешкод у користуванні вказаним житловим приміщенням відповідачу власником майна та орендарем не чинилось; з заявами та клопотаннями про наявність поважних причин не проживання у вказаній кімнаті з поважних причин та проханнями про закріплення за ним кім. АДРЕСА_2 на період його відсутності останній до позивача, яка власника майна та/або до третьої особи, як до орендаря, - не звертався.
Згідно ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів (ухвалює заочне рішення).
Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду цивільної справи, в судове засідання повторно не з'явився, про причини своєї неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав.
Враховуючи, що позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних в ній даних та доказів з ухваленням заочного рішення.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, в разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників судового процесу, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши всі обставини справи, приходить до наступного.
Згідно ч.1ст.15 ЦПК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст.16 ЦПК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Згідноч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно картки реєстрації особи (Форма 16) та адресної картки (Форми 17) громадянин російської федерації ОСОБА_1 зареєстрований в кім. АДРЕСА_2 з 26 березня 2003 року.
Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до статей 11,15 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 4 ЖК Української РСР передбачено, що жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.
Згідно ст. 58 ЖК Української РСР, на підставі рішення про надання житлового приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.
Ордер може бути видано лише на вільне жиле приміщення.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно ст. 310 ЦК України, фізична особа має право на місце проживання. Фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 311 ЦК України, фізична особа не може бути виселена або іншим чином примусово позбавлена житла, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 1 першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини під майном також розуміються майнові права.
Згідно ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України», поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому проживає на законних підставах, або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме: існування достатніх і тривалих зв'язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у права на житло.
Відповідно до пункту 36 рішення Європейського суду з прав людини від 18 листопада 2004 року у справі «Прокопович проти Росії» (Prokopovich v. Russia), концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зв'язків з конкретним місцем проживання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, п. 63).
Згідно договору купівлі-продажу від 01 грудня 1993 року КП №226, посвідченого нотаріусом Першої державної нотаріальної контори м. Черкаси за №3-5951 та акту приймання-передачі майна цілісного майнового комплексу підприємства "Черкаський шовковий комбінат" від 09 лютого 1994 року, Фондом державного майна України ПАТ "Черкаський шовковий комбінат" видано свідоцтво про власність від 14 лютого 1994 року реєстраційний №П-193, цілісного майнового комплексу, до складу якого включено гуртожитки за адресами: АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_6 .
01 січня 2023 року між Приватним акціонерним товариством «Черкаський шовковий комбінат», як орендодавцем, та Дочірнім підприємством "Ремонтно-експлуатаційне управління Черкаського шовкового комбінату" ПрАТ "Черкаський шовковий комбінат", як орендарем, укладений договір оренди №143.
Згідно п.1.1 договору оренди № 143 від 01 січня 2023 року, орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду житлові приміщення в тому числі в будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно картки реєстрації особи (Форма 16) та адресної картки (Форми 17) громадянин російської федерації ОСОБА_1 зареєстрований в кім. АДРЕСА_2 з 26 березня 2003 року.
Згідно довідки від 10 березня 2025 року, ОСОБА_1 не проживає в кімнаті АДРЕСА_2 більше року, речі останнього в кімнаті відсутні, що підтверджується доданими до позовної заяви доказами. За наявною інформацією після початку повномасштабної агресії рф проти України громадянин рф ОСОБА_1 перетнув державний кордон України в напрямку рф і до цього часу в Україну не повернувся. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою.
Відповідно актів про не проживання особи за місцем реєстрації, що складені уповноваженими особами Дочірнього підприємства «Ремонтно-експлуатаційне управління Черкаського шовкового комбінату» та мешканцем кім. АДРЕСА_7 від 01 липня 2024 року, від 01 січня 2025 року, від 01 березня 2025 року, ОСОБА_1 не проживає в кім. АДРЕСА_2 з 01 січня 2024 року.
Згідно довідки від 10 березня 2025 року, ОСОБА_1 не проживає в кімнаті в кім. АДРЕСА_2 з 01 січня 2024 року.
Відповідно до ст. 71 ЖК Української РСР, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї, за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Відповідно до ст. 72 ЖК Української РСР, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Згідно п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12.04.1985 року № 2 (зі змінами), у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду у постанові від 24 жовтня 2018 у справі № 490/12384/16-ц, особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин.
Згідно акту огляду приміщення, кім. АДРЕСА_2 , від 21 травня 2025 року, що складений уповноваженими особами Дочірнього підприємства «Ремонтно-експлуатаційне управління Черкаського шовкового комбінату», в приміщенні відсутні будь-які речі ОСОБА_1 . Перешкод у користуванні приміщенням останньому ніхто не чинив. Будь-яких заяв до власника житла ПрАТ "Черкаський шовкоий комбінат" та до Дочірнього підприємства «Ремонтно-експлуатаційне управління Черкаського шовкового комбінату» стосовного того, що ОСОБА_1 не проживає в кімнаті з поважних причин не надходило.
Доказів, які б свідчили про те, що відповідач після звернення позивача до суду з вказаним позовом знятий з реєстрації за адресою: АДРЕСА_8 , матеріали справи не містять і учасниками справи суду не надано.
Крім того, матеріали справи не містять і відповідачем не надано суду жодного доказу, який свідчить про його проживання в кімнаті АДРЕСА_2 , або вчинення перешкод будь-якими особами в його проживанні за зареєстрованим місцем проживання.
Згідно листа Державної прикордонної служби України від 21 травня 2025 року №19/42058-25-Вих, 22 липня 2022 року громадянин російської федерації - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перетнув державний кордон України в пункті пропуску «Рава-Руська» в напряму виїзд і до цього часу в Україну не повернувся.
Отже судом встановлено, а позивачем доведено належними, достатніми, достовірними доказами факт постійної відсутності відповідача ОСОБА_1 , який є громадянином рф, без поважних причин в кімнаті АДРЕСА_2 .
Згідно ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі заяви особи або її законного представника та/або судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням.
Згідно з частинами п'ятою та шостою статті 9 ЖК Української РСР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
Виходячи з викладеного, факт реєстрації відповідача в кімнаті АДРЕСА_2 , порушує право позивача на вільне користування та розпорядження вказаним майном.
Згідно ст. 58 ЖК Української РСР, на підставі рішення про надання житлового приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.
Представник ДП «Ремонтно - експлуатаційне управління Черкаського шовкового комбінату» ПрАТ «Черкаський шовковий комбінат» в судове засідання не з'явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи без його участі; заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити; надав суду письмові пояснення, в яких повідомив, що ордер на проживання ОСОБА_1 в кім. АДРЕСА_2 останньому не видавався; перешкод у користуванні вказаним житловим приміщенням відповідачу власником майна та орендарем не чинилось; з заявами та клопотаннями про наявність поважних причин не проживання у вказаній кімнаті з поважних причин та проханнями про закріплення за ним кім. АДРЕСА_2 на період його відсутності останній до позивача, яка власника майна та/або до третьої особи, як до орендаря, - не звертався.
Доказів видачу громадянину рф ОСОБА_3 ордеру на право вселення в кімнату АДРЕСА_2 матеріали справи не містять і відповідачем суду не надано.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до вимог ст.128 ЦПК України, шляхом направлення судових повісток на останню відому адресу його реєстрації, а також відповідно до вимог ч.10 ст.187 ЦПК України, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб - порталі «Судова влада України».
Згідно ч. 1,3 ст.13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно платіжної інструкції № 17049 від 10 березня 2025 року, позивачем при зверненні до суду з вказаною позовною заявою сплачено судовий збір в сумі 3 028 гривень.
Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути сплачений судовий збір в сумі 3 028 гривень.
На підставі вищевикладеного, відповідно до ст.47 Конституції України, згідно ст.ст. 15, 16, 310, 311 ЦК України, ст.ст. 4 ,9, 71, 72, ЖК Української РСР та керуючись ст.ст.13, 76 -81, 83, 89, 95, 133, 141, 247, 263, 352, 354 ЦПК України,
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Черкаський шовковий комбінат» до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - задовольнити.
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування кімнатою АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_9 , на користь Приватного акціонерного товариства «Черкаський шовковий комбінат», адреса: 18028, м. Черкаси, вул. В'ячеслава Чорновола, буд. 170, ідентифікаційний номер юридичної особи в єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00306851, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 (нуль) копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони справи:
Позивач: Приватне акціонерне товариство «Черкаський шовковий комбінат», адреса: 18028, м. Черкаси, вул. В'ячеслава Чорновола, буд. 170, ідентифікаційний номер юридичної особи в єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 00306851;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_9 .
Суддя О.М. Борєйко