Справа № 216/3198/22
провадження 2/216/163/25
іменем України
20 травня 2025 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Цимбалістенко О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кулініча О.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі судових засідань Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз Збут» про визнання недійсним умов Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, укладеного між Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» та ОСОБА_1 , визнання недійсним умов Типового договору розподілу природного газу, укладеного між Акціонерним товариством «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» та ОСОБА_1 , зобов'язання Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» здійснювати розподіл газу на умовах та за тарифами, що діяли до прийняття Закону України «Про ринок природного газу» від 09.04.2015 № 329-VIII, зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз Збут» і Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Криворіжгаз» відшкодувати матеріальну шкоду у сумі 145 934 грн та моральну шкоду у сумі 32 500 грн, вжиття заходів щодо довічного, безкоштовного забезпечення природним газом в об'ємі не менше 10 000 куб. м на рік, -
20 травня 2025 року через електронну пошту суду позивачем ОСОБА_1 подано до суду заяву про відвід судді Цимбалістенко О.В. від розгляду справи № 216/3198/22, мотивовану тим, що 01.05.2025 в судовому засіданні між суддею Цимбалістенко О.В. та нею виникла конфліктна ситуація щодо участі у справі її представників ОСОБА_3. та ОСОБА_2. Вважає, що суддя Цимбалістенко О.В. не допускаючи до участі у справі у якості її представників ОСОБА_3. та ОСОБА_2 , не виконує рішення Дніпровського апеляційного суду, яким їх було допущено до участі у справі, таким чином суддею вчинено кримінальне правопорушення. Крім того, вважає, що такими діями суддя Цимбалістенко О.В. втручається у діяльність її представників, чим також вчиняє кримінальне правопорушення.
Оскільки вищевказана заява про відвід судді Цимбалістенко О.В. надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до судового засідання, вона в силу приписів ч. 3 ст. 40 ЦПК України не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Розглянувши подану позивачем заяву про відвід судді Цимбалістенко О.В. суд зазначає наступне.
Інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.
Запровадження законодавцем інституту відводу судді, унормованого в положеннях статей 36-41 Цивільного процесуального кодексу України, мало на меті в першу чергу уникнення будь-яких ризиків можливості порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства, якими є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов'язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, та забезпечення гарантії дотримання декларованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року прав на судовий захист при зверненні особи до суду з метою їх реалізації.
У зв'язку з цим було визначено перелік випадків, за наявності яких може виникати можливість порушення наведених принципів та гарантій, які було унормовано у статті 36 Цивільного процесуального кодексу України.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення Європейського суду з прав людини «Ветштайн проти Швейцарії»).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2009 року у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими».
При вирішенні справи «Білуха проти України» Європейський суд з прав людини у пункті 49 рішення з посиланням на свою усталену практику зазначає, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. За суб'єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Окрім того, за практикою Європейського суду з прав людини при вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумніватися у неупередженості конкретного судді позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованого сумніву в неупередженості суду. Особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного.
Отже, при об'єктивному підході до встановлення наявності/відсутності упередженості суду (суддів) необхідно визначити, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність, зважаючи на безпосередню поведінку судді. Суб'єктивний критерій, у свою чергу, вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи, й лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна було б кваліфікувати як прояв упередженості, можливо ставити під сумнів його безсторонність.
Відповідно до частини 1 статті 36 Цивільного процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
За змістом частини третьої статті 39 Цивільного процесуального кодексу України відвід повинен бути вмотивованим.
У частині четвертій статті 39 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-4 частини першої статті 35 цього Кодексу, статті 36 цього Кодексу, звільняє заявника від обов'язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.
Цивільний процесуальний кодекс України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ'єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.
Суд зазначає, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв'язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов'язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.
Таким чином, щодо суб'єктивної складової безсторонності суду заявнику необхідно довести наявність упередженості судді для відводу його від справи, оскільки існує презумпція неупередженості судді. І тільки якщо з'являються об'єктивні сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, або його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
Разом з тим, подана позивачем заява не містить жодних обґрунтованих посилань на дійсні обставини, які викликають сумнів у об'єктивності або неупередженості судді Цимбалістенко О.В. та можуть бути підставою для її відводу від розгляду справи відповідно до статей 36, 37 Цивільного процесуального кодексу України.
Доводи позивача в частині того, що суддею Цимбалістенко О.В. порушується закон та вчиняються кримінальні правопорушення при розгляді справи № 216/3198/22 взагалі не відповідають дійсності.
Так, 19.02.2024 ухвалою судді Центрально-Міського районного суду м. Кривий Ріг Цимбалістенко О.В. прийнято до свого провадження та призначено проводити розгляд справи № 216/3198/22 в порядку загального позовного провадження.
17.10.2024 ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривий Ріг в задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про залучення ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , в якості представників позивача ОСОБА_1 у цивільній справі 216/3198/22 було відмовлено, оскільки вищевказана цивільна справа відповідно до п. 2 ч. 6 ст.19 ЦПК України не може бути визнаною судом малозначною, так як містить вимоги немайнового характеру, і розглядається в загальному позовному провадженні, відтак представником позивачів у цій справі може бути виключно адвокат.
У контексті поданої заяви суд звертає увагу представника відповідача на приписи частини четвертої статті 36 Цивільного процесуального кодексу України, якою імперативно визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Крім того, з доводів позивача у цій справі не простежується будь-яка залежність чи взаємозв'язок, що прямо чи опосередковано вказували б на упередженість чи необ'єктивність судді.
Враховуючи наведене, викладені у заяві позивача про відвід судді Цимбалістенко О.В. доводи мають суб'єктивний характер та не свідчать про наявність обґрунтованих сумнівів у неупередженості або об'єктивності судді Цимбалістенко О.В. при розгляді справи № 216/3198/22, у зв'язку з чим заявлений відвід є необґрунтованим і не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись статтями 36, 40, 260 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
постановив:
Заяву позивача ОСОБА_4 про відвід судді Цимбалістенко О.В. від розгляду справи № 216/319822 залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя О.В. Цимбалістенко