29 травня 2025 року
м. Київ
справа № 466/9987/23
провадження № 61-6454ск25
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Краснощокова Є. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Львівської міської ради, яка подана представником Павловою Зоряною Петрівною, на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 10 вересня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 лютого 2025 року у справі за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Ромзен», Державного підприємства «Сетам», Приватного виконавця Зорени Петра Івановича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, ОСОБА_2 , Львівська міська громадська організація «Студія активного дозвілля», про визнання недійсними торгів з реалізації нерухомого майна, витребування майна з чужого незаконного володіння,
24 березня 2025 року Львівська міська рада вперше подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 10 вересня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 лютого 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2025 року касаційну скаргу повернуто заявнику (заявником здійснення самопредставництва Львівської міської ради не підтверджено).
16 квітня 2025 року Львівська міська рада через підсистему «Електронний суд» повторно звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 05 травня 2025 року касаційну скаргу повернуто заявникув (в касаційній скарзі Львівської міської ради не викладені належним чином передбачені чинним ЦПК України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку).
Заявнику роз'яснено, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
19 травня 2025 року Львівська міська рада через підсистему «Електронний суд» втретє подала касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 10 вересня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 лютого 2025 року.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
До касаційної скарги Львівської міської ради додано платіжну інструкцію про сплату судового збору від 12 березня 2025 року № 129 на суму 86 220,00 грн, яка не може бути прийнята судом, як належний доказ сплати судового збору, оскільки вказаний судовий збір було сплачено скаржником при поданні касаційної скарги у березні 2025 року, який ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2025 року повернуто. Такий судовий збір підлягає поверненню відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір», а за повторно подану касаційну скаргу судовий збір сплачується на загальних підставах.
Таким чином, Львівській міській раді слід сплатити судовий збір у порядку та розмірі, визначених Законом України «Про судовий збір».
На підтвердження сплати судового збору скаржнику необхідно надати до суду документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 260, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу Львівської міської ради на рішення Шевченківського районного суду міста Львова від 10 вересня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 лютого 2025 року залишити без руху.
Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, настануть наслідки передбачені статтею 393, 394 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснощоков