28 травня 2025 року
м. Київ
справа № 522/17582/22
провадження № 61-15653св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Державне підприємство «Адміністрація морських портів України»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Первинна профспілкова організація працівників Державного підприємства «Адміністрація морських портів України»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на постанову Одеського апеляційного суду від 20 листопада 2024 року у складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., Дришлюка А. І., та касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Попової Ірини Сергіївни, на додаткову постанову Одеського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року у складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М.,
Дришлюка А. І.,
Описова частина
Короткий зміст вимог позову
1. У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (далі -
ДП «АМПУ»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Первинна профспілкова організація працівників Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (далі - ППОП ДП «АМПУ») про визнання наказу незаконним, поновлення дії трудового договору, стягнення середнього заробітку та відшкодування завданої моральної шкоди.
2. На обґрунтування позову зазначав, що він з 17 травня 2021 року перебуває
у трудових відносинах з ДП «АМПУ» та працює на посаді аналітика консолідованої інформації 1 категорії відділу аналізу та оцінки діяльності відокремлених підрозділів служби аналізу та управління ризиками апарату управління ДП «АМПУ».
3. Указом Президента України від 24 квітня 2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05:30 год 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
4. Наказом ДП «АМПУ» від 28 лютого 2022 року № 84-к «Про організаційні заходи, пов'язані з веденням воєнного стану в Україні» (зі змінами), погодженим
з Первинною профспілковою організацією працівників ДП «АМПУ», встановлено початок простою в апараті управління ДП «АМПУ» з 08:30 год 01 березня 2022 року - до припинення або скасування воєнного стану в Україні.
5. Наказом ДП «АМПУ» від 30 серпня 2022 року № 237-к «Про припинення простою та призупинення дії трудового договору із ОСОБА_1 », припинено з 30 серпня 2022 року простій, встановлений наказом ДП «АМПУ»
від 28 лютого 2022 року № 84-к «Про організаційні заходи, пов'язані з введенням воєнного стану в Україні» (зі змінами), аналітику консолідованої інформації 1 категорії відділу аналізу та оцінки діяльності відокремлених підрозділів служби аналізу та управління ризиками апарату управління ОСОБА_1 .
6. Згідно з пунктом 2 Наказу ДП «АМПУ» від 30 серпня 2022 року № 237-к, призупинено з 30 серпня 2022 року дію трудового договору, укладеного із ОСОБА_1 , до відновлення можливості виконувати ним роботу, але не пізніше дня після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
7. На думку позивача, пункт другий наказу ДП «АМПУ» від 30 серпня 2022 року № 237-к в частині призупинення дії трудового договору є незаконним, суперечить вимогам статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», оскільки у обох сторін трудових відносин була та є можливість виконувати обов'язки, а тому у ДП «АМПУ» були відсутні підстави для призупинення дії трудового договору.
8. Вважає, що він має право на отримання належної йому суми заробітної плати за період незаконного призупинення дії трудового договору.
9. Також внаслідок порушення його прав у сфері трудових відносин, йому було спричинено моральну шкоду, яку він оцінює у 150 000,00 грн та просив стягнути з відповідача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
10. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 26 вересня 2023 року
у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
11. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, районний суд мотивував своє рішення тим, що у зв'язку зі збройною агресією російської федерації проти України було закрито частину морських портів України та обмежено рух суден в інших портах. Це, у свою чергу, призвело до скорочення обсягу господарської діяльності ДП «АМПУ», що унеможливило забезпечення роботою всіх працівників відповідно до їхніх посадових обов'язків. Аналіз посадових обов'язків ОСОБА_1 ,
з урахуванням неможливості здійснення підприємством своєї господарської діяльності у морських портах, досягнення його цілей і завдань, а також запровадженого з березня 2022 року простою, свідчить про відсутність можливості забезпечити позивача роботою відповідно до його трудових обов'язків.
12. З урахуванням того, що суд першої інстанції дійшов висновку про відмову
у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним наказу ДП «АМПУ»
від 30 серпня 2022 року № 237-к «Про припинення простою та призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 » - у частині призупинення з 30 серпня 2022 року дії трудового договору, укладеного з ОСОБА_1 , а також вимог про поновлення дії цього трудового договору, - районний суд дійшов висновку, що не підлягають задоволенню й позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування завданої моральної шкоди, оскільки ці вимоги є похідними від вимог про визнання наказу незаконним і поновлення трудового договору.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
13. Постановою Одеського апеляційного суду від 20 листопада 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 вересня 2023 року скасовано та ухвалено у справі нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано пункт 2 наказу ДП «АМПУ» від 30 серпня
2022 року №237-к «Про припинення простою та призупинення дії трудового договору з ОСОБА_1 » та поновлено дію трудового договору, укладеного між ОСОБА_1 та ДП «АМПУ».
Стягнуто із ДП «АМПУ» на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 30 серпня 2022 року до 01 травня 2023 року, у розмірі 516 586,86 грн.
Стягнуто з ДП «АМПУ» на користь ОСОБА_1 відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Стягнуто з ДП «АМПУ» на користь держави судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 6 206,77 грн та за подачу апеляційної скарги у розмірі 9 310,16 грн.
14. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що відповідач як роботодавець не довів, що у зв'язку зі збройною агресією росії проти України він був позбавлений можливості надати позивачу роботу за укладеним із ним трудовим договором, а останній не мав змоги виконувати свої трудові обов'язки, а відтак суд визнав призупинення таким, що не відповідає вимогам статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин
в умовах воєнного стану».
15. При цьому, апеляційний суд зауважив, що саме по собі погіршення фінансового стану підприємства не є тією обставиною, яка надає роботодавцю право вибірково призупиняти трудові договори з окремими працівниками.
16. З урахуванням запровадженого з березня 2022 року режиму простою підприємства та подальшого призупинення дії трудового договору, встановленого наказом відповідача з 30 серпня 2022 року (дата призупинення) до 01 травня
2023 року (дата поновлення), а також з огляду на тривалість цього періоду й відсутність розрахункового періоду для визначення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, апеляційний суд при обчисленні середнього заробітку виходив із розміру посадового окладу позивача за два останні відпрацьовані місяці (січень і лютий), а також з кількості фактично відпрацьованих днів.
17. Визначаючи розмір завданої позивачеві моральної шкоди, апеляційний суд керувався принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості.
Короткий зміст додаткової постанови суду апеляційної інстанції
18. Додатковою постановою Одеського апеляційного суду від 11 грудня
2024 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката
Попової І. С., про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
19. Додаткова постанова суду апеляційної інстанції мотивована відсутністю
у матеріалах справи доказів на підтвердження розміру понесених судових витрат, зокрема, договору про надання правової допомоги, укладеного між адвокатом Поповою І. С. та ОСОБА_1 .
20. Крім того, апеляційний суд зазначив, що сторона позивача не надала до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, а також всупереч частини першої статті 246 ЦПК України не обґрунтувала поважності причин неподання до суду доказів, якими підтверджується розмір понесених судових витрат у суді апеляційної інстанції, до закінчення судових дебатів у справі.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
21. У листопаді 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ДП «АМПУ» на постанову Одеського апеляційного суду від 20 листопада 2024 року у зазначеній справі.
22. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 10 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ДП «АМПУ» на постанову Одеського апеляційного суду від 20 листопада 2024 року, витребувано матеріали цивільної справи, надано строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
23. Клопотання ДП «АМПУ» про зупинення виконання постанови Одеського апеляційного суду від 20 листопада 2024 року задоволено частково.
24. Зупинено, до закінчення перегляду в касаційному порядку, виконання постанови Одеського апеляційного суду від 20 листопада 2024 року в частині стягнення з ДП «АМПУ» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 516 586,86 грн та 5 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, крім суми заробітної плати за один місяць.
25. У січні 2025 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Попової І. С., на додаткову постанову Одеського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року у зазначеній справі.
26. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 28 січня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Попової І. С., на додаткову постанову Одеського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року, витребувано матеріали цивільної справи, надано строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
27. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 травня 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Короткий зміст вимог касаційної скарги ДП «АМПУ» на постанову Одеського апеляційного суду від 20 листопада 2024 року
28. У касаційній скарзі ДП «АМПУ» просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду, рішення районного суду залишити в силі.
29. Підставою касаційного оскарження заявник вказує неправильне застосування норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28 грудня 2022 року в справі № 460/2675/18, від 14 вересня 2023 року в справі № 754/5488/22, від 18 жовтня 2023 року в справі № 303/7508/22, від 27 березня 2024 року в справі № 753/12518/22, від 05 червня 2024 року в справі № 758/10320/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
30. На обґрунтування касаційної скарги зазначає, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про незаконність призупинення трудового договору із позивачем, оскільки у заявника як роботодавця була відсутня можливість надати ОСОБА_1 роботу за умови зупинення функціонування підприємства
у зв'язку із військовою агресією проти України, а у працівника - виконувати обов'язки, передбачені трудовим договором.
31. Вказує, що виплати працівникам здійснюються за кошти від комерційної діяльності підприємства, а не державного бюджету, а відтак, враховуючи, що
ДП «АМПУ» є державним підприємством стратегічного значення, яке не може повноцінно функціонувати в умовах воєнного стану, закономірними стали обставини погіршення фінансового стану підприємства, зменшення обсягів роботи та, як наслідок, неможливість забезпечити всіх працівників роботою.
32. Додатково зазначає, що виконувати визначені трудовим договором та посадовою інструкцією обов'язки позивач не міг, оскільки виконання посадових обов'язків останнього (аналітик консолідованої інформації 1 категорії відділу аналізу та оцінки діяльності відокремлених підрозділів служби аналізу та управління ризиками апарату управління ДП «АМПУ») залежить від діяльності інших структурних підрозділів апарату управління та відокремлених підрозділів
ДП «АМПУ», які, в свою чергу, зупинили діяльність у зв'язку зі збройною агресією проти України.
33. Також вказує на неврахування судами особливого порядку вирішення спорів щодо призупинення дії трудових відносин в умовах воєнного стану, а саме існування конкретної адміністративної процедури оскарження, яка має передувати зверненню до суду.
34. Крім того, зазначає про необґрунтоване стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу саме з ДП «АМПУ», як роботодавця, оскільки таке відшкодування за час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України, а не на роботодавця, відтак, вважає неефективним обраний позивачем спосіб захисту порушеного права.
35. Додатково звертає увагу суду на помилкове обчислення апеляційним судом розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Попової І. С., на додаткову постанову Одеського апеляційного суду
від 11 грудня 2024 року
36. У касаційній скарзі адвокат Попова І. С. просить скасувати додаткову постанову апеляційного суду та ухвалити судове рішення, яким задовольнити заяву щодо відшкодування витрат на правничу праву допомогу.
37. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскільки судом апеляційної інстанції безпідставно відмовлено
у відшкодуванні витрат на правничу правову допомогу за недоведеністю, не враховано ряд об'єктивних обставин у сукупності із доказами дійсності понесених витрат, наданих до суду апеляційної інстанції, які, в свою чергу, підтверджують відсутність інших судових проваджень, в яких учасником справи
є ОСОБА_1 , відповідно відсутність інших правовідносин з адвокатом ніж ті, що виникли з адвокатом Поповою І. С. в межах справи, що переглядається.
38. На обґрунтування касаційної скарги зазначає, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для відшкодування понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу, оскільки 11 жовтня 2023 року ОСОБА_1 уклав із адвокатом Поповою І. С. усний договір про надання правової допомоги у цивільній справі, водночас адвокатом було допущено технічну помилку у змісті ордера на надання правової допомоги, виданого на виконання договору від 11 жовтня 2023 року, та помилково зазначено датою договору
12 жовтня 2023 року.
39. Оскільки між ОСОБА_1 та адвокатом Поповою І. С. відсутні будь-які інші договори про надання правничої допомоги, заявник вважає помилковими висновки апеляційного суду щодо відсутності в матеріалах справи доказів, які підтверджують понесені витрати на професійну правничу допомогу, а відтак - наявними підстави для їх стягнення з відповідача на користь позивача.
Відзиви на касаційні скарги до Верховного Суду не надходили
Фактичні обставини справи, встановлені судами
40. ОСОБА_1 з 17 травня 2021 року перебуває у трудових відносинах з ДП «АМПУ» та працює на посаді аналітика консолідованої інформації 1 категорії відділу аналізу та оцінки діяльності відокремлених підрозділів служби аналізу та управління ризиками апарату управління ДП «АМПУ».
41. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України» «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ в Україні введено воєнний стан із 05:30 год.
24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
42. Наказом ДП «АМПУ» від 28 лютого 2022 року №84-к «Про організаційні заходи, пов'язані з введенням воєнного стану в Україні» встановлено початок простою в апараті управління ДП «АМПУ» з 08:00 год. 01 березня 2022 року - до припинення або скасування воєнного стану в Україні. Простій не стосується працівників апарату управління ДП «АМПУ», які проходять військову службу за призовом під час мобілізації; залучених до виконання трудової повинності; працюють згідно з змінним графіком роботи.
43. Підпунктом 3.2. Наказу 28 лютого 2022 року №84-к визначено, що залучення працівників апарату управління ДП «АМПУ» до роботи за основним місцем роботи (робочому місці) відбувається виключно у разі крайньої необхідності, за погодженням або з ініціативи керівника відповідного структурного підрозділу апарату управління, та виключно за умови гарантування безпечних умов праці.
44. Наказом ДП «АМПУ» від 28 лютого 2022 року № 85-к «Про внесення змін до наказу ДП «АМПУ» від 28 лютого 2022 року № 84-к «Про організаційні заходи, пов'язані з введенням воєнного стану в Україні» внесено зміни до наказу
ДП «АМПУ» від 28 лютого 2022 року № 84-к. Зокрема, підпункт 3.2 пункту 3 викладено у такій редакції: «3.2. Залучення працівників апарату управління
ДП «АМПУ» до роботи відбувається виключно у разі крайньої необхідності за їх згодою, за ініціативи керівника підприємства та/або керівника відповідного структурного підрозділу апарату управління, та виключно за умови гарантування безпечних умов роботи.
45. Наказом ДП «АМПУ» від 28 лютого 2022 року №86-к «Щодо припинення простою для працівників, які залучаються до роботи» установлено, що простій для працівників апарату управління ДП «АМПУ», які залучаються до роботи відповідно до підпункту 3.2. пункту 3 наказу ДП «АМПУ» від 28 лютого 2022 року № 84-к «Про організаційні заходи, пов'язані з введенням воєнного стану в Україні» (зі змінами), припиняється виключно на день/дні їх залучення до роботи.
46. Наказом ДП «АМПУ» від 31 березня 2022 року №102-к «Про організацію трудових відносин в апараті управління ДП «АМПУ» в умовах воєнного стану» на період дії воєнного стану в Україні з 01 квітня 2022 року встановлено в апараті управління ДП «АМПУ» нормальну тривалість робочого часу працівників, режим роботи, час початку та закінчення щоденної роботи відповідно до норм, визначених пунктом 4.1.1. розділу ІV «Робочий час і час відпочинку. Трудова дисципліна» Колективного договору, пунктами 5.1 та 5.2 Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників апарату управління ДП «АМПУ» (додаток 1 до Колективного договору) за виключенням норми щодо скорочення на одну годину робочого дня напередодні святкових і неробочих днів; не застосовувати норми частин третьої - п'ятої статті 67 Кодексу законів про працю України та пункту 4.1.5 розділу ІV «Робочий час і час відпочинку. Трудова дисципліна» Колективного договору щодо перенесення святкових і робочих днів з метою оптимального використання святкових і робочих днів; не застосовувати норми статей 71-75 Кодексу законів про працю України щодо заборони роботи у вихідні дні, виняткового порядку застосування роботи у вихідні, святкові і неробочі дні та щодо компенсації роботи у вихідні, святкові і неробочі дні. З 01 березня 2022 року призупинено дію наказів ДП «АМПУ» щодо встановлення доплат та надбавок працівникам апарату управління; встановлено працівникам апарату управління, які залучаються до роботи або працюють за графіками змінності у період дії воєнного стану в Україні, доплату за роботу в умовах воєнного стану у розмірі 20% посадового окладу за фактично відпрацьований час.
47. Наказом ДП «АМПУ» від 30 серпня 2022 року №237-к «Про припинення простою та призупинення дії трудового договору із ОСОБА_1 », керуючись Указом Президента України від 12 серпня 2022 року №573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року №2500-ІХ, Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі - Закон), враховуючи наказ Міністерства інфраструктури України від 28 квітня 2022 року №256 «Про закриття морських портів», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2022 року за №470/37806, а також призупинення діяльності портових операторів в більшості морських портів України, що вплинуло на фінансовий стан підприємства, відсутність організаційних та технічних умов для виконання роботи певними категоріями працівників апарату управління ДП «АМПУ», - припинено з 30 серпня 2022 року простій, встановлений наказом ДП «АМПУ» від 28 лютого 2022 року
№ 84-к «Про організаційні заходи, пов'язані з введенням воєнного стану в Україні» (зі змінами), аналітику консолідованої інформації 1 категорії відділу аналізу та оцінки діяльності відокремлених підрозділів служби аналізу та управління ризиками апарату управління ОСОБА_1 .
48. Згідно з пунктом 2 Наказу ДП «АМПУ» від 30 серпня 2022 року №237-к, призупинено з 30 серпня 2022 року дію трудового договору, укладеного із ОСОБА_1 , до відновлення можливості виконувати ним роботу, але не пізніше дня після припинення або скасування воєнного стану в Україні.
49. 07 вересня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до ДП «АМПУ» із письмовою вимогою щодо усунення порушення норм трудового законодавства України та Колективного договору, в якій повідомив, що він має можливість виконувати роботу в подальшому, а тому призупинення з ним дії трудового договору є незаконним.
50. Наказом ДП «АМПУ» від 01 вересня 2022 року № 264-к «Про припинення простою та запровадження дистанційної роботи працівникам апарату управління ДП «АМПУ» припинено з 05 вересня 2022 року простій, встановлений наказом
ДП «АМПУ» від 28 лютого 2022 року № 84-к «Про організаційні заходи, пов'язані з введенням воєнного стану в Україні» (зі змінами), працівникам апарату управління згідно з переліком, що додається (пункт 1 наказу); запроваджено з 05 вересня 2022 року дистанційну роботу для працівників апарату управління згідно з переліком, що додається, тимчасово до припинення або скасування воєнного стану в Україні (пункту 2 наказу).
51. Згідно із Переліком працівників апарату управління ДП «АМПУ», яким припиняється простій та запроваджується дистанційна робота з 05 вересня
2022 року, який є додатком до наказу ДП «АМПУ» 01 вересня 2022 року №264-к, дистанційну роботу запроваджено працівникам апарату управління ДП «АМПУ».
52. Серед працівників, зазначених у переліку, позивач ОСОБА_1 відсутній.
53. Наказом ДП «АМПУ» від 14 квітня 2023 року №168-к «Про поновлення дії трудових договорів», керуючись статтею 13 Закону України від 15 березня
2022 року (далі - Закон №2136-ІХ) «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (зі змінами), враховуючи рапорт з основної діяльності начальника служби аналізу та управління ризиками апарату управління Вакуленко Е. П.
від 10 квітня 2023 року №174/10-03-10-р, відновлено з 01 травня 2023 року дію трудових договорів, зокрема поновлено дію трудового договору, укладеного з аналітиком консолідованої інформації 1 категорії відділу аналізу та оцінки діяльності відокремлених підрозділів служби аналізу та управління ризиками
ОСОБА_1.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
54. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
55. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції
в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені
в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
56. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише
в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
57. Згідно із частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
58. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
59. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
60. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ДП «АМПУ» підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Попової І. С., - залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо касаційної скарги ДП «АМПУ» на постанову Одеського апеляційного суду
від 20 листопада 2024 року
Щодо доводів касаційної скарги про законність призупинення дії трудового договору із позивачем
61. Стаття 43 Конституції України гарантує право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
62. Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
63. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
64. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
65. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-ІХ
від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан, який діє на момент перегляду справи.
66. Згідно з пунктом 3 цього Указу, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України.
67. 15 березня 2022 року прийнято Закон , яким визначені особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
68. Частинами другою та третьою статті 1 Закону № 2136-ІХ встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.
69. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.
70. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень ЦПК України, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
71. Відповідно до частин першої та четвертої статті 13 Закону № 2136-ІХ, призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв'язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов'язки, передбачені трудовим договором.
72. Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану. У разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану роботодавець повинен за 10 календарних днів до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи.
73. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.
74. Призупинення дії трудового договору не може бути прихованим покаранням і не застосовується до керівників та заступників керівників державних органів,
а також посадових осіб місцевого самоврядування, які обіймають виборні посади.
75. Наведена спеціальна норма права надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв'язку із військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою.
76. Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу. Зокрема, у випадку, якщо необхідні для виконання роботи працівником виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об'єктивних і незалежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.
77. Як на підставу для призупинення дії трудового договору
з ОСОБА_1 , відповідач в оскаржуваному наказі посилався на призупинення діяльності портових операторів у більшості морських портів України, що вплинуло на фінансовий стан підприємства, відсутність організаційних та технічних умов для виконання позивачем роботи.
78. Водночас, обставин неможливості забезпечити позивача роботою відповідач як роботодавець не довів.
79. За встановленими судами попередніх інстанцій обставинами як на час видачі оспорюваного наказу про призупинення дії трудового договору, так і на час розгляду справи, ДП «АМПУ» здійснювало свою діяльність. Трудові відносини відповідач призупинив вибірково з окремими, а не з усіма працівниками.
80. Зокрема, з одним із працівників відділу аналізу та оцінки діяльності відокремлених підрозділів служби аналізу та управління ризиками ДП «АМПУ»,
у якому працював позивач, відповідач наказом від 01 вересня 2022 року припинив простій та запровадив для нього дистанційну роботу. Принцип такої вибірковості ДП «АМПУ» не обґрунтувало.
81. Даних про те, що у відповідача відбулось скорочення чисельності чи штату працівників у зв'язку зі змінами в організації праці матеріали справи не містять.
82. За встановлених судами обставин, виключно погіршення фінансового стану підприємства не є обставиною, яка надає право роботодавцю вибірково призупиняти трудові договори з окремими працівниками на підставі
статті 13 Закону № 2136-ІХ.
83. Таким чином, ДП «АМПУ» як роботодавець не довів, що у зв'язку зі збройною агресією росії проти України був позбавлений можливості надати позивачу роботу за укладеним трудовим договором, а останній не мав змоги виконувати свої трудові обов'язки.
84. При цьому колегія суддів зауважує, що доводи касаційної скарги відповідача з приводу недотримання встановленого частиною третьої статті 13 Закону
№ 2136-ІХ особливого позасудового порядку оскарження наказу про призупинення дії трудового договору не заслуговують на увагу з огляду на таке.
85. Як вбачається з листа про надання роз'яснення за підписом директора Департаменту з питань праці державної служби України з питань праці
від 19 вересня 2022 року № 2904/4/4.3-ЗВ-22а, на момент виникнення спірних правовідносин у зв'язку із прийняттям Закону № 2352 Держпраці розроблено проект наказу Міністерства економіки України «Про внесення змін до наказу Міністерства економіки, торгівлі та сільського господарства від 27 жовтня
2020 року № 2161», який 06 вересня 2022 року погоджений Міністерством економіки України та направлений на погодження до заінтересованих органів.
86. Відсутність на момент виникнення спірних правовідносин затвердженої форми припису про скасування наказу (розпорядження) роботодавця або усунення порушень законодавства про працю щодо призупинення дії трудового договору, що надало б можливість позивачу використати позасудовий порядок захисту трудових прав, підтверджується також листом-відповіддю Головного Управління Держпраці у Київській області від 25 жовтня 2022 року № КВ/2/1374-ЦА-22 (Т.2,
а.с.133-134).
87. Водночас, зі змісту Наказу Міністерства економіки України від 09 березня 2023 року №1243 Про внесення змін до наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 27 жовтня 2020 року № 2161, вбачається, що відповідна форма припису про скасування наказу (розпорядження) роботодавця або усунення порушень законодавства про працю щодо призупинення дії трудового договору (форма 16) була розроблена та затверджена як після виникнення спірних правовідносин так і після звернення позивача до суду за вирішенням трудового спору (грудень 2022 року).
88. З урахуванням зазначеного, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про незаконність призупинення дії трудового договору із
ОСОБА_1 , оскільки обставин неможливості відповідача у зв'язку із військовою агресією проти України надати позивачу роботу, а останньому її виконувати не встановлено. Доводи касаційної скарги ДП «АМПУ», в свою чергу, зазначеного не спростовують.
Щодо доводів касаційної скарги про відсутність підстав для стягнення середнього заробітку із роботодавця
89. Змістом статті 43 Конституції України гарантовано право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
90. КЗпП України не містить норми, яка б регулювала питання виплати середнього заробітку за час незаконного призупинення дії трудового договору, оскільки призупинення є ані простоєм ні звільненням працівника.
91. Водночас частиною дев'ятою статті 10 ЦПК України передбачено, що якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
92. Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
93. Середній заробіток за частиною другою статті 235 КЗпП України за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.
94. Враховуючи, що наслідком незаконних дій ДП «АМПУ» стало позбавлення позивача можливості працювати, такі дії відповідача як роботодавця призвели до порушення конституційного права позивача на своєчасне одержання винагороди за працю.
95. Водночас, колегія суддів зауважує, що доводи касаційної скарги стосовно незаконного покладення саме на роботодавця обов'язку із відшкодування середнього заробітку за час призупинення трудового договору із необхідністю покладення обов'язку із відшкодування втраченого заробітку на державу-агресора є необґрунтованими з огляду на таке.
96. Відповідно до правового висновку, викладеного у змісті постанови Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 травня 2025 року у справі
№ 758/4178/22 (провадження № 61-6935сво24), відновлення порушеного права працівника на працю повинно здійснюватися не тільки визнанням наказу про призупинення дії трудового договору з працівником незаконним й поновленням дії трудового договору, а так само виплатою роботодавцем працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу, застосовуючи норми статті 235 КЗпП України.
97. Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору в повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України, у випадку обґрунтованості призупинення дії трудового договору. Якщо ж незаконні дії роботодавця (незаконне призупинення дії трудового договору) позбавили працівника можливості працювати, то на роботодавця покладається обов'язок відшкодувати працівнику середню заробітну плату за час його перебування
у вимушеному прогулі.
98. З урахування зазначеного, апеляційний суд обґрунтовано застосував до спірних правовідносин зміст частини другої статті 235 КЗпП України, яка регулює подібні за змістом відносини, та поклав саме на відповідача як роботодавця обов'язок із відшкодування на користь позивача як працівника, із яким протиправно було призупинено трудовий договір, середній заробіток за час його перебування у вимушеному прогулі, пов'язаному саме із незаконним призупиненням трудового договору зі сторони ДП «АМПУ», що, в свою чергу, узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у змісті постанов
від 21 червня 2023 року у справі № 149/1089/22 (провадження № 61-292св23),
від 31 січня 2024 року у справі № 161/8196/22 (провадження № 61-6897св23),
від 27 березня 2024 року у справі № 753/12518/22 (провадження № 61-13202св23), від 26 лютого 2025 року у справі № 755/9344/23 (провадження № 61-9336св24).
Щодо доводів касаційної скарги про неправильний обрахунок судом апеляційної інстанції середнього заробітку, який підлягає стягненню на користь позивача
99. Колегія суддів частково погоджується із доводами касаційної скарги щодо неправильного розрахунку судом апеляційної інстанції середнього заробітку, який підлягає стягненню на користь позивача, з огляду на таке.
100. Обчислюючи середній заробіток за час перебування позивача у вимушеному прогулі, суд апеляційної інстанції вважав, що середньоденна заробітна плата позивача складала 2 968,89 грн. При цьому при обчисленні останньої апеляційний суд виходив з сукупного розміру посадового окладу за січень та лютий 2022 року, а також із кількості фактично відпрацьованих днів у вказаний період.
101. Водночас визначений апеляційним судом розмір середньоденної заробітної плати є помилковим.
102. Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин)).
103. У пункті 2 Порядку № 100 передбачено, що середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплати за попередні два місяці роботи.
104. Час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. З розрахункового періоду також виключається час, за який відсутні дані про нараховану заробітну плату працівника внаслідок проведення бойових дій під час дії воєнного стану.
105. Якщо у працівника відсутній розрахунковий період, то середня заробітна плата обчислюється відповідно до абзаців третього-п'ятого пункту 4 цього Порядку.
106. Згідно з абзацами третім-п'ятим пункту 4 Порядку, якщо в розрахунковому періоді у працівника не було заробітної плати, розрахунки проводяться з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу. Якщо розмір посадового окладу є меншим від передбаченого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, середня заробітна плата розраховується з установленого розміру мінімальної заробітної плати на час розрахунку. У разі укладення трудового договору на умовах неповного робочого часу, розрахунок проводиться з розміру мінімальної заробітної плати, обчисленого пропорційно до умов укладеного трудового договору. Якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду.
107. Згідно з пунктом 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин,
а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин),
а у випадках, передбачених чинним законодавством - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на
2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
108. Установлено, що дію трудового договору з позивачем було призупинено з
30 серпня 2022 року.
109. Тобто, розрахунковим періодом є червень та липень 2022 року. У цей час позивач перебував у простої, як і у квітні та травні 2022 року.
110. Матеріали справи не містять доказів про те, що позивач в період простою був залучений до роботи.
111. Таким чином, оскільки позивач перебував у простої, матеріали справи не містять даних про середній заробіток позивача за два місяці, що передують події, тому при визначенні розміру середньої заробітної плати, за обставин справи, необхідно виходити із встановленого працівнику посадового окладу, що, в свою чергу, узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах
від 27 березня 2024 року у справі № 753/12518/22 (провадження
№ 61-13202св23), від 27 березня 2024 року у справі № 507/1435/22 (провадження
№ 61-11160св23) та від 06 листопада 2024 року у справі № 359/6714/23 (провадження № 61-8920св24).
112. Відповідно до розрахункових листів за січень 2022 року та лютий 2022 року розмір посадового окладу позивача складав 26 720,00 грн (Т.2, а.с.202-204). Отже, середньоденна заробітна плата позивача складала 1 370,25 грн.
113. Вимушений прогул позивача тривав з 30 серпня 2022 року (день призупинення дії договору) до 01 травня 2023 року (день поновлення дії трудового договору), тобто 174 робочі дні.
114. Отже, середній заробіток за час призупинення дії трудового договору, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, повинен становити
238 423,50 грн (174 робочі дні х 1 370,25 грн).
115. У постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2024 року справа
№ 757/27799/21-ц (провадження № 61-11515св24) викладено правовий висновок про те, що податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та вираховуються при виплаті працівнику. Отже, присуджена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів при її виплаті.
116. З огляду на зазначене із присудженої позивачу суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід утримати установлені законодавством України податки і збори.
117. При цьому колегія суддів зауважує, що касаційна скарга ДП «АМПУ» не містить доводів щодо розміру стягненого судом розміру відшкодування завданої моральної шкоди, а тому відповідно до статті 400 ЦПК України оскаржуване судове рішення в цій частині Верховний Суд не переглядає.
Щодо касаційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Попової І. С., на додаткову постанову Одеського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року
118. Відмовляючи у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Попової І. С., про ухвалення додаткового судового рішення у справі про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд мотивував своє рішення відсутністю доказів на підтвердження факту понесення таких витрат, а також неподанням до суду апеляційної інстанції попереднього розрахунку судових витрат до закінчення судових дебатів у справі.
119. Колегія суддів погоджується із таким висновком апеляційного суду з огляду на наступне.
120. У змісті касаційної скарги представник ОСОБА_1 - адвокат
Попова І. С., вказує виключно на помилковість висновків апеляційного суду щодо відсутності доказів на підтвердження понесених судових витрат, оскільки між нею та ОСОБА_1 11 жовтня 2023 року було укладено саме усний договір про надання правової допомоги у справі, що переглядається в порядку пункту 2 частини другої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», у якому було погоджено гонорар адвоката у розмірі 25 000,00 грн,
а також порядок його оплати.
121. Також адвокат Попова І. С. зазначає, що зазначення у ордері № 129552 датою укладення договору «12 жовтня 2023 року» є технічною опискою, виявленою станом на дату ухвалення додаткового рішення у справі.
122. Водночас такі доводи заявника не заслуговують на увагу з огляду на таке.
123. Відповідно пункту 3 частини першої статті 270 Цивільного процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
124. Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
125. Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої
статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
126. Згідно із частиною першою статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
127. У частині першій статті 59 Конституції України закріплено право кожного на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
128. При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
129. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
130. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта
в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав
і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача
у кримінальному провадженні.
131. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
132. Види адвокатської діяльності визначені у статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
133. За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
134. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
135. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг
і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
136. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
137. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
138. У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
139. Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження
№ 12-171гс19).
140. Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
141. Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
142. З огляду на зазначене положеннями ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність;
3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи.
143. Подібні правові висновки викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
144. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
145. Відповідно до частини другої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги може вчинятися усно у випадках:
1) надання усних і письмових консультацій, роз'яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди);
2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правничої допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об'єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк.
146. Колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять договір про надання правничої допомоги, а саме договір про надання правової допомоги №б/н від 12 жовтня 2023 року, який зазначено в ордері, виданому на підставі вищезазначеного договору, зокрема, із визначенням розміру витрат на правничу допомогу.
147. У змісті наданих адвокатом платіжних інструкціях у якості призначення платежу зазначено: «відповідно договору правничої допомоги від 11 жовтня
2023 року», водночас, як вже зазначалось Верховним Судом, зміст ордеру на надання правничої (правової) допомоги свідчить, що останній видано на підставі договору б/н від 12 жовтня 2023 року.
148. Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок апеляційного суду щодо відсутності доказів на підтвердження розміру понесених
ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, оскільки матеріали справи не містять договору про надання правової допомоги укладеного між адвокатом Поповою І. С. та ОСОБА_1 .
149. При цьому Верховним Судом враховано відсутність пояснень, щодо вказаних обставин, зокрема щодо неможливості укладення письмового договору, як у змісті заяви про ухвалення додаткового рішення у справі, так і у змісті касаційної скарги.
150. Інших доводів касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Попової І. С., не містить.
151. Таким чином, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Попової І. С., не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
152. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
153. Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
154. Переглянувши постанову Одеського апеляційного суду від 20 листопада 2024 року в межах доводів та вимог касаційної скарги ДП «АМПУ», Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги та зміну постанови суду апеляційної інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час призупинення дії трудового договору шляхом зменшення його розміру із 516 586,86 грн до 238 423,50 грн, а в іншій частині - залишення судового рішення без змін.
155. Щодо касаційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката
Попової І. С.,колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а додаткову постанову Одеського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.
Керуючись статтями 400, 410, 412, 415-419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України»задовольнити частково.
2. Постанову Одеського апеляційного суду від 20 листопада 2024 року
в частині задоволених позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час призупинення дії трудового договору змінити.
3. Зменшити розмір стягнутого з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час призупинення дії трудового договору з 516 586,86 грн до 238 423,50 грн (з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків і зборів).
4. В іншій частині постанову Одеського апеляційного суду від 20 листопада 2024 рокузалишити без змін.
5. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Попової Ірини Сергіївни, залишити без задоволення.
6. Додаткову постанову Одеського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року залишити без змін.
7. Поновити виконання постанови Одеського апеляційного суду
від 20 листопада 2024 рокуу незміненій судом касаційної інстанції частині.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович