29 травня 2025 року
м. Чернівці
справа № 720/3109/23
провадження № 22-ц/822/374/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Одинака О. О.
суддів: Половінкіної Н. Ю., Височанської Н. К.
секретар Бугай В. М.
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
третя особа: Клішковецька сільська рада Дністровського району Чернівецької області як орган опіки та піклування
апеляційна скарга ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 , на рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 31 січня 2025 року
головуючий в суді першої інстанції суддя Оленчук І. В.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 .
Просив суд позбавити ОСОБА_2 , батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що сторони перебували в фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу. За час спільного проживання у сторін народилася донька ОСОБА_1 .
Вказує, що відповідачка умисно ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, не доглядає і не займається вихованням дитини, не цікавиться її здоров'ям, не піклується про фізичний, духовний і моральний розвиток доньки з 2021 року та проживає окремо.
Вважає, що з метою соціального захисту неповнолітньої дитини є всі підстави для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до її доньки.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 31 січня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачка ОСОБА_2 вихованням неповнолітньої доньки не займається, матеріально її не утримує, життям, здоров'ям, майбутнім не цікавиться, без поважних причин повністю самоусунулася від виконання своїх батьківських обов'язків, а сплачені нею аліменти на рахунок ОСОБА_1 на загальну суму 6 730 гривень суд не бере до уваги, оскільки останні сплачені останньою лише під час розгляду справи у суді.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 31 січня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
ОСОБА_2 посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Вказує на те, що суд першої інстанції при ухвалені рішення не повно з'ясував обставини, що мають значення для справи.
Висновки суду, викладені в рішення, не відповідають фактичним обставинам справи.
Вказує, що суд першої інстанції взяв до уваги покази свідків лише частково, інші покази не розглянув та не вказав у рішення про їх відхилення.
Зазначає, що на сьогоднішній час працює по найму в селі та сплачує аліменти на утримання доньки. Квитанції про сплату аліментів надавались суду разом з відзивом за весь період їх сплати від дня призначення судом у 2024 році. Суд відхилив докази сплати аліментів, лише тому, що вони були сплачені під час розгляду справи, але не взяв до уваги, що судові справи щодо аліментів та позбавлення батьківських прав відкривались одночасно.
Вважає, що висновок суду, про те, що відповідачка матеріально не допомагає доньці, без поважних причин самоусунулась від виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню до своєї доньки не відповідає дійсним обставинам справи.
Вказує, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Також ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов'язків повинен мати винний характер.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Клішківці Дністровського району Чернівецької області, про що ІНФОРМАЦІЯ_1 виконавчим комітетом Клішковецької сільської ради Дністровського району Чернівецької області складено актовий запис № 44 (а. с. 6).
Згідно акту обстеження житлово-побутових умов проживання дитини ОСОБА_1 від 05 жовтня 2023 року вбачається, що житло яке займає сім'я є два житлових будинки. В будинку в якому проживає дитина площею 100 м. кв. є чотири житлові кімнати, кухня. Опалення газове і твердопаливне, проведена вода. Є присадибна земельна ділянка, господарські споруди (а. с. 7).
З довідки Клішковецької сільської ради Дністровського району Чернівецької області від 08 грудня 2023 року № 1758 встановлено, що до складу сім'ї ОСОБА_1 входять: батько - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_5 та донька - ОСОБА_1 (а. с. 8).
З довідки Магальської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області від 28 грудня 2023 року № 161 вбачається, що мати ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 22).
Згідно характеристики філії Клішковецького опорного закладу освіти імені Леоніда Каденюка «Клішковецький ЗЗСО І ступеня - ЗДО» ОСОБА_1 відвідує різновікову групу «Веселка» з 01 вересня 2021 року. Вказаний заклад освіти відвідує регулярно. Зовнішній вигляд дитини охайний. Фізично дитина розвинута добре. Соматичне здоров'я: хворіє часто. Активну участь у вихованні дівчинки бере батько (а. с. 11).
Рішенням Клішковецької сільської ради Дністровського району Чернівецької області від 09 листопада 2023 року №131/11-2023 як органом опіки та піклування затверджено висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо неповнолітньої доньки ОСОБА_1 (а. с. 10).
Висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Клішковецької сільської ради Дністровського району Чернівецької області від 09 листопада 2023 року № 131/11-2023 визнано доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 у зв'язку із тим, що остання з 2021 року не підтримує стосунків з своєю малолітньою донькою, не робить жодних спроб налагодити контакт з нею, не займається її вихованням, зовсім не турбується і не цікавиться її життям, здоров'ям та майбутнім. До доньки не приходить, матеріально не допомагає, фактично без поважних причин самоусунулась від виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню до своєї неповнолітньої доньки (а. с. 13-14).
Відповідно до висновку за результатами психологічної діагностики, малолітня ОСОБА_1 бачить своє майбутнє у сім'ї батька ОСОБА_7 , бабусі ОСОБА_8 та дідуся ОСОБА_9 . Дівчинка любить їх, прихильно до них ставиться, відчуває їхню любов, турботу та бажає з ними проживати. Дитина хоче, щоб у неї була мама але в образі матері вона бачить людину, яка буде піклуватися про не, приділяти їй свій час та увагу. Прихильне ставлення дівчинка проявляє до знайомої батька ОСОБА_10 (а. с. 72-74).
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону з огляду на наступне.
Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 ЗУ «Про охорону дитинства»).
Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.
Згідно з частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до пункту 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини (частина перша стаття 164 СК України).
Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.
У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз'яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Отже, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 стаття 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі
№ 553/2563/15-ц зроблено висновок щодо застосування пункту 2 частини першої статті 164 СК України і зокрема вказано, що «ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками».
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19, від 23 червня 2021 року в справі №953/17837/19.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року у справі № 643/7876/18 зазначено, що «позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.».
Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу і повинен застосовуватись у випадках свідомого та умисного ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява №31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.
У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц).
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
Верховний Суд звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи, особистості учасників цих правовідносин, оцінки сімейної ситуації й інтересів дитини (постанови від 18 лютого 2021 року у справі № 645/920/19, від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22).
Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на виховання дитини. Навпаки, міжнародні договори та національне законодавство гарантують батькам реалізацію принципу рівності щодо виховання дитини.
У постанові від 12 лютого від 2024 року в справі № 202/1931/22 Верховний суд вказав на те, що доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідачки від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача.
Ухвалюючи рішення у справі про позбавлення батьківських прав суд першої інстанції, вказав на те, що ОСОБА_2 вихованням неповнолітньої доньки не займається, матеріально її не утримує, життям, здоров'ям, майбутнім не цікавиться, без поважних причин повністю самоусунулася від виконання своїх батьківських обов'язків, а сплачені нею аліменти на рахунок ОСОБА_1 на загальну суму 6730 гривень суд не бере до уваги, оскільки останні сплачені останньою лише під час розгляду справи у суді.
Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо.
Та обставина, що на час розгляду справи матеріальним забезпеченням їх спільної дочки, її вихованням і розвитком займається батько ОСОБА_1 , не є безумовним свідченням небажання матері дитини приймати участь в утриманні і вихованні, тобто не є свідомим, умисним нехтуванням матір'ю її батьківськими обов'язками.
Очевидно, що сімейні відносини мають «складний» характер, і сім'я може переживати як найкращі, так і найгірші часи. Суду завжди складно зробити висновок про те, що сімейні стосунки неможливо врятувати, і тому суд має позбавляти батьків такого шансу тільки в тому разі, якщо вони становлять реальну загрозу для благополуччя дитини.
У цій справі подібні ризики відсутні. Простої бездіяльності з боку матері недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити її батьківських прав. Навіть якщо припустити, що саме бездіяльність матері призвела до розриву зв'язків між нею та її дочкою, а не будь-яке ймовірне батьківське відчуження або психологічні маніпуляції над дитиною, то ця обставина не є достатньою для позбавлення матері батьківських прав щодо її дочки. Особливо в ситуації, коли ОСОБА_2 будучи присутньою у судових засіданнях у ході розгляду справи у суді першої інстанції наполегливо вказувала, що вона хоче відновити та розвивати стосунки зі своєю дочкою.
Суд першої інстанції, крім факту, що ОСОБА_2 не підтримувала з донькою відносини з лютого 2021 року, не встановив будь-яких інших фактів, які могли б виправдати позбавлення її батьківських прав. Судом не було встановлено, що відповідачка не відповідає вимогам, необхідним для виховання дітей, або що вона коли-небудь заподіювала шкоду своїй доньці, або що вона становила загрозу для здоров'я та розвитку дитини, або що спілкування із матір'ю могло порушити відповідні права дитини. За обставин цієї справи не було нічого, що могло б виправдати позбавлення відповідачки можливості відновити зв'язок зі своєю дочкою.
Колегія суддів враховує, що у дитини склалися сімейні відносини із батьком ОСОБА_1 , бабою ОСОБА_4 та дідом ОСОБА_5 , яких остання вважає свою сім'єю.
З метою захисту найкращих інтересів дитини очевидно, що дитині краще залишатися в сім'ї, з якою у неї вже склався відповідний зв'язок. Втім цього недостатньо, щоб виправдати позбавлення матері будь-якого спілкування з дитиною і можливості такого спілкування в майбутньому. Отже, позбавлення матері всіх батьківських прав не відповідає критерію пропорційності.
При цьому колегія суддів враховує, що з моменту народження ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 до лютого 2021 року, тобто припинення сімейних відносин між сторонами (вказана обставина сторонами не заперечується), відповідачка приймала участь в утриманні та вихованні їх спільної дочки.
Хоча протягом подальшого періоду, який передував зверненню із цим позовом (близько трьох років), ОСОБА_2 не приділяла належної уваги вихованню її доньки і такий період тривав достатньо довго, особливо для дитини відповідного віку, цей фактор сам по собі не може виключати можливість відновлення зв'язків між донькою і її біологічною матір'ю. Фактична повага до сімейного життя вимагає, щоб майбутні відносини між матір'ю і дитиною визначалися з урахуванням усіх важливих факторів, а не просто спливом часу.
Апеляційний суд при цьому враховує, що за обставин цієї справи відповідачці в силу її віку, народження дитини у віці 17 років, необхідності зміни фактичного місця проживання у 2021 році у зв'язку з припиненням сімейних відносин із позивачем, налагодження нових побутових умов, виходячи з засад розумності та справедливості повинна бути надана можливість відновити контакт зі своєю донькою.
З урахуванням встановлених судом обставин, це не позначиться негативно на зв'язках дитини з її існуючою сім'єю. Натомість суд першої інстанції не врахував можливість відновлення зв'язків між матір'ю та донькою, а звернув увагу лише на існуючі відносини.
Саме з таких критеріїв при вирішенні питання доцільності, пропорційності та співмірності позбавлення батьківських прав виходив Верховний Суд у постанові від 04 квітня 2024 року у справі № 553/449/20 (провадження № 61-2701св24).
Згідно з приписами частини шостої статі 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Колегія суддів надаючи оцінку наявному в матеріалах справи висновку органу опіки та піклування від 09 листопада 2023 року № 131/11-2023, виходячи із принципу забезпечення якнайкращих інтересів дитини, звертає увагу на те, що у висновку не міститься відомостей щодо наявності виключних обставин, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов'язками, чи наявності з боку матері загрози для дитини, її здоров'я та психічного розвитку. Крім того, висновок не містить доводів щодо відповідності застосування такого крайнього заходу інтересам дитини та необхідності у такий спосіб захисту її прав, а тому відповідний висновок не враховується судом.
Також колегія суддів, звертається до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Ilya Lyapin v. russia» (заява № 70879/11) (рішення від 30 червня 2020 року), за обставин якої, заявник із 2003 року не проживав разом зі своїм сином 2001 року народження, а з 2004 року не брав участі у вихованні сина та лише час від часу надавав фінансову допомогу. Отже на час позбавлення заявника батьківських прав він не проживав з дитиною на протязі восьми років і не підтримував зв'язок протягом семи років. Дитина була інтегрована в свою родину, глибоко прив'язана до матері, брата та нового чоловіка матері, з яким проживала протягом семи років, та який повністю взяв на себе роль батька і мав намір усиновити дитину. Саме бездіяльність заявника призвела до розриву зв'язків між ним і його сином і, таким чином, підштовхнула результат справи проти нього. Очевидно, що позбавлення заявника батьківських прав не більше ніж анулювало юридичний зв'язок між заявником і його сином. Враховуючи відсутність будь-яких особистих відносин протягом семи років, що передували цьому рішенню, не можна сказати, що воно негативно вплинуло на ці відносини.
Проте, за встановлених судами фактичних обставин справи між відповідачкою та її дочкою на переконання колегії суддів ще можливо відновити особистий зв'язок, який притаманний взаємовідносинам матері та дочки, зокрема зважаючи на те, що ОСОБА_2 у ході розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції виявляла однозначний намір в подальшому виконувати свої батьківські обов'язки та піклувалася про свою дочку та нею вживалися відповідні заходи.
Наразі позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 не буде ґрунтуватися на суттєвих і достатніх причинах у контексті національного законодавства та практики Європейського суду з прав людини.
Разом з цим апеляційний суд не може залишити поза увагою ту обставину, що відповідачка має брати більш активну участь у вихованні та утриманні своєї дочки, в зв'язку з чим наявними є підстави для того, аби попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов'язків щодо виховання дочки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
При цьому відповідачка має зважати на те, що залишення нею поза увагою попередження суду про необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов'язків в подальшому може бути визнано достатньою підставою для позбавлення її батьківських прав (див.: постанови Верховного Суду від 23 листопада 2022 року у справі № 149/2510/21, від 09 червня 2023 року у справі № 591/6037/21, від 06 березня 2024 року у справі № 317/2256/22).
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За подання апеляційної скарги у цій справі ОСОБА_2 у встановленому законом та розмірі сплачено судовий збір у сумі 1 610 гривень 40 копійок, що підтверджується платіжною інструкцією від 31 березня 2025 року (а. с. 127).
З урахуванням висновку суду апеляційної інстанції про відмову в позові ОСОБА_1 , з останнього за результатами розгляду справи підлягає стягненню на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1 610 гривень 40 копійок.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, Чернівецький апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 31 грудня 2024 року скасувати.
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав відмовити.
Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов'язків щодо виховання дочки ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати су дового збору у сумі 1 610 (одна тисяча шістсот десять) гривень 40 копійок.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 30 травня 2025 року.
Суддя-доповідач Олександр ОДИНАК
Судді : Наталія ПОЛОВІНКІНА
Наталія ВИСОЧАНСЬКА