28 травня 2025 року
м. Київ
справа № 578/970/22
провадження № 61-2931св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «АРТЕКСПОРТГРУП»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Джулай Дмитро Олександрович, на рішення Краснопільського районного суду Сумської області в складі судді Косар А. І. від 01 травня 2024 року та постанову Сумського апеляційного суду в складі колегії суддів: Собини О. І., Криворотенка В. І., Філонової Ю. О., від 06 лютого 2025 року,
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АРТЕКСПОРТГРУП» (далі - ТОВ «АРТЕКСПОРТГРУП») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 08 вересня 2021 року товариством на підставі платіжних доручень № № 44, 45 на рахунок відповідачки було перераховано грошові кошти на загальну суму 5 430 000 грн.
Внаслідок зміни учасника та директора ТОВ «АРТЕКСПОРТГРУП» 30 травня 2022 року та проведеної інвентаризації активів і балансу товариства встановлено, що будь-який договір, на підставі якого були перераховані кошти на адресу відповідачки, відсутній, як і відсутнє рішення загальних зборів, яким би надавалась згода на вчинення значного правочину.
Вважає, що відповідачка отримала вказані кошти безпідставно.
З метою досудового врегулювання спору і встановлення обставин отримання коштів відповідачкою 01 листопада 2022 року на адресу останньої було направлено вимогу про повернення грошових коштів, яка на день звернення із цим позовом залишена без розгляду.
Вважає, що безпідставно набуті відповідачкою грошові кошти у розмірі 5 430 000 грн, оскільки набуті внаслідок відсутності договірних зобов'язань, мають бути стягнуті з неї на користь товариства на підставі статті 1212 ЦК України, а також стягнуто 1 418 446,21 грн інфляційних втрат та 191 016,99 грн штрафних санкцій.
14 березня 2023 року ТОВ «АРТЕКСПОРТГРУП» подало заяву про зміну підстав позову, в якому зазначило, що 01 вересня 2021 року між ним як позикодавцем та відповідачкою як позичальником укладено договір
№ АРТ - МО0109 про надання поворотної фінансової допомоги, за умовами якого позика надається в розмірі 6 000 000 грн на безоплатній основі на один календарний рік з дати його підписання, тобто до 01 вересня 2022 року.
На виконання умов договору позивачем перераховано на рахунок відповідачки наступні суми фінансової допомоги: 08 вересня 2021 року за платіжним дорученням № 44 - 5 030 000 грн; 08 вересня 2021 року за платіжним дорученням № 45 - 400 000 грн, всього на загальну суму 5 430 000 грн.
01 листопада 2022 року ТОВ «АРТЕКСПОРТГРУП» направило на адресу ОСОБА_1 вимогу про повернення грошових коштів, проте відповідачка свої зобов'язання за договором позики не виконала.
З урахуванням викладеного, ТОВ «АРТЕКСПОРТГРУП»просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 5 430 000 грн основної заборгованості за договором, 1 418 446,21 грн інфляційних втрат, 191 016,99 грн штрафних санкцій та судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Краснопільського районного суду Сумської області від 01 травня 2024 року позов ТОВ «АРТЕКСПОРТГРУП» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «АРТЕКСПОРТГРУП» 5 430 000,00 грн заборгованості за договором від 01 вересня 2021 року № АРТ-МО0109 про надання поворотної фінансової допомоги, 1 418 446,21 грн інфляційних витрат, 191 016,99 грн штрафних санкцій, а усього 7 039 463, 20 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «АРТЕКСПОРТГРУП» судові витрати у розмірі 105 591,95 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач перерахував відповідачці кошти на суми 5 030 000 та 400 000 грн відповідно до умов саме договору про надання поворотної фінансової допомоги від 01 вересня 2021 року № АРТ-МО0109, що відповідачкою не спростовано. Докази на підтвердження повного/часткового повернення коштів безвідсоткової поворотної фінансової допомоги відповідачкою матеріали справи не містять. Квитанція до прибуткового касового ордеру від 28 грудня 2021 року № 1, надана відповідачкою, судом розцінена як така, що не є підтвердженням повернення коштів саме за вказаним договором. При цьому, позиція сторони відповідачки неодноразово змінювалася з демонстрацією договорів від 01 вересня 2021 року № АРТ-МО0109 у різних редакціях. Враховуючи викладене, суд першої інстанції вважав обґрунтованою вимогу про стягнення поворотної фінансової допомоги на загальну суму 5 430 000 грн, а також 1 418 446,21 грн інфляційних втрат та 191 016,99 грн штрафних санкцій.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Сумського апеляційного суду від 06 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником - адвокатом Самусем О. В., задоволено частково.
Рішення Краснопільського районного суду Сумської області від 01 травня 2024 року скасовано в частині вирішення вимог про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог.
Викладено абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції:
«Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «АРТЕКСПОРТГРУП» 5 430 000,00 грн заборгованості за договором № АРТ-МО0109 від 01 вересня 2021 року про надання поворотної фінансової допомоги.»
Рішення суду змінено в частині розподілу судових витрат.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «АРТЕКСПОРТГРУП» 81 450,00 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.
Стягнуто з ТОВ «АРТЕКСПОРТГРУП» на користь ОСОБА_1 36 212,92 грн судового збору за апеляційний перегляд справи.
Постанову апеляційного суду мотивовано обґрунтованістю висновку місцевого суду щодо наявності підстав для стягнення з відповідачки заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги.
Зарахування позивачем відповідачці грошових коштів у розмірі 5 430 000 грн підтверджено випискою з рахунка приватного клієнта з АБ «Південний», відкритого на ім'я ОСОБА_1 .
Відповідачка разом із відзивом на позовну заяву надала суду копію договору № АРТ-МО0109 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 01 вересня 2021 року, укладеного між нею та ТОВ «АРТЕКСПОРТГРУП» строком до 01 вересня 2041 року.
В подальшому відповідачка надала суду копію додаткової угоди до договору поворотної фінансової допомоги № АРТ-МО0109 від 01 вересня 2021 року, укладеної 02 вересня 2021 року, згідно умов якої сторони договору дійшли згоди скасувати його дію за взаємною згодою сторін.
Крім того, відповідачка стверджувала, що повернула отриману фінансову допомогу, на підтвердження чого надала копію квитанції до прибуткового касового ордера № 1 від 28 грудня 2021 року, підписану попереднім директором товариства.
Натомість АБ «Південний» надав в якості підстави для зарахування коштів в сумі 5 030 000 грн та 400 000 грн 08 вересня 2021 року на поточний рахунок, відкритий на ім'я ОСОБА_1 , копію договору № АРТ - МО0109 про надання поворотної фінансової допомоги від 01 вересня 2021 року про надання позики в розмірі 6 000 000 грн строком на один календарний рік.
В оцінці доводів сторони відповідачки про те, що вона виконала свій обов'язок щодо повернення коштів, судом враховано суперечливу поведінку відповідачки, та такі доводи не підтверджуються матеріалами справи.
Оскільки прострочення відповідачкою виконання зобов'язання за договором виникло у період дії в Україні воєнного стану, то на підставі пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України вона звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України.
З урахуванням цього рішення суду на підставі пунктів 1, 4 частини першої статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню в частині вирішення вимог про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні цих вимог.
Відповідно до приписів частини тринадцятої статті 141 ЦПК України рішення суду підлягає зміні в частині розподілу судових витрат пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
07 березня 2025 року від імені ОСОБА_1 - адвокат Джулай Д. О. направив до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» касаційну скаргу на рішення Краснопільського районного суду Сумської області від 01 травня 2024 року та постанову Сумського апеляційного суду від 06 лютого 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2025 рокувідкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, витребувано з суду першої інстанції цивільну справу № 578/970/22.
06 травня 2025 року матеріали цивільної справи № 578/970/22 надійшлидо Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2025 року справу призначено до судового розгляду в складі колегії з п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Джулай Д. О. просить скасувати рішення Краснопільського районного суду Сумської області від 01 травня 2024 року та постанову Сумського апеляційного суду від 06 лютого 2025 рокута ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі № 357/1771/21, від 12 червня 2020 року у справі № 169/506/17, від 24 червня 2021 року у справі № 686/19271/19, від 02 червня 2020 року у справі № 902/672/16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до пункту 3.1 договору
№ АРТ-МО0109 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 01 вересня 2021 року передбачено повернення грошових коштів шляхом видачі грошових коштів підприємству у касу або шляхом перерахування на рахунок.
Під час розгляду справи позивач неодноразово змінював обґрунтування позову за рахунок документів, виявлених у товаристві.
Зазначає, що між ТОВ «АРТЕКСПОРТГРУП» та ОСОБА_1 було укладено декілька договорів, на виконання яких 08 вересня 2021 року позивачем перераховано відповідачці грошові кошти у розмірі 5 030 000 грн та 400 000 грн.
28 грудня 2021 року ОСОБА_1 повернула ТОВ «АРТЕКСПОРТГРУП» отримані кошти у повному обсязі, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 1 від 28 грудня 2021 року на суму 5 430 000 грн.
Таким чином зобов'язання відповідачки перед позивачем припинено.
Мотивування судів попередніх інстанцій в ухвалених у справі рішеннях зміною позиції відповідачки є безпідставними.
Факт отримання та повернення грошових коштів доводять банківські виписки про зарахування чи повернення грошей із поточного рахунку, а також прибуткові та видаткові касові ордери у разі внесення (виплати) грошей до (з) каси товариства.
Отже, належними та допустимими доказами внесення/повернення особою коштів у готівковій формі можуть бути прибуткові та видаткові касові ордери, а у випадку внесення/повернення коштів у безготівковій формі таким доказом може бути відповідна банківська виписка.
Неправильне застосування судами положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» щодо імперативних вимог до наявності та змісту первинних документів, зокрема їх обов'язкових реквізитів, а також норм Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 637 від 15 грудня 2004 року, які регламентують порядок оформлення касових операцій, зокрема видачу квитанції до прибуткового касового ордера як документа, що підтверджує факт здійснення операції та слугує гарантією її достовірності, стало підставою для ухвалення судових рішень, які не відповідають вимогам матеріального права.
Зокрема суди без належного обґрунтування відхилили як доказ квитанцію до прибуткового касового ордера № 1 від 28 грудня 2021 року, не здійснивши при цьому детального аналізу його допустимості, достовірності та достатності як доказу у справі.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у травні 2025 року, представник ТОВ «АРТЕКСПОРТГРУП» - адвокат Глушко Ю. М. заперечує проти доводів представника ОСОБА_1 - адвоката Джулая Д. О., просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Касаційна скарга мотивована тим, що правовідносини у справах, на які посилається сторона відповідача у касаційній скарзі, та у переглядуваній справі, - не є подібними, оскільки відрізняються за фактичними обставинами, умовами застосування правових норм. Підстави касаційного оскарження відповідачем рішень судів попередніх інстанцій у цій справі є необґрунтованими, а отже касаційна скарга за змістом положень статті 400 ЦПК України є такою, що не підлягає задоволенню.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
01 вересня 2021 року між ТОВ «АРТЕКСПОРТГРУП» та ОСОБА_1 було укладено договір № АРТ-МО0109 про надання поворотної фінансової допомоги, відповідно до умов якого ТОВ «АРТЕКСПОРТГРУП» надає ОСОБА_1 грошові кошти в національній валюті України в розмірі 6 000 000 грн без ПДВ на безоплатній основі строком на один календарний рік з дати підписання даного договору (а. с. 87, т. 1).
Відповідно до пункту 3.1 договору № АРТ-МО0109 від 01 вересня 2021 року повернення грошових коштів проводиться шляхом видачі грошових коштів підприємству у касу або шляхом перерахування грошових коштів на рахунок підприємства в установі банку.
08 вересня 2021 року на картковий рахунок ОСОБА_1 , відкритий в АБ «Південний», було здійснено зарахування грошових коштів від ТОВ «АРТЕКСПОРТГРУП» за платіжними дорученнями № 44 у розмірі 5 030 000 грн та № 45 - 400 000 грн. Загальна сума за платіжними дорученнями - 5 430 000,00 грн.
В призначенні платежів в кожному платіжному дорученні вказано «Поворотна фінансова допомога згідно з договором від 01 вересня 2021 року
№ АРТ-МО0109 без ПДВ» (а. с. 7, т. 1).
Зарахування вказаних грошових коштів підтверджено випискою з рахунка приватного клієнта з АБ «Південний», відкритого на ім'я ОСОБА_1 , за розрахунковий період з 08 вересня 2021 року до 08 вересня 2021 року (а. с. 171, т. 1).
01 листопада 2022 року ТОВ «АРТЕКСПОРТГРУП» направлено ОСОБА_1 вимогу за вихідним № 1-4-11/23 про повернення 5 430 000 грн у строк до 10 листопада 2022 року (а. с. 8-10, т. 1).
Матеріали справи не містять доказів виконання ОСОБА_1 вказаної вимоги про повернення ТОВ «АРТЕКСПОРТГРУП» 5 430 000 грн.
Заперечуючи проти позову ТОВ «АРТЕКСПОРТГРУП», ОСОБА_1 , серед іншого, зазначала, що повернула отриману фінансову допомогу, на підтвердження чого надала копію квитанції до прибуткового касового ордера № 1 від 28 грудня 2021 року.
Згідно з указаною квитанцією ОСОБА_2 прийняв від ОСОБА_1 5 430 000 грн в якості повернення фінансової допомоги згідно з договором № АРТ-МО0109 від 01 вересня 2021 року (а. с. 143, т. 1).
Також ОСОБА_1 надала суду копію додаткової угоди до договору поворотної фінансової допомоги № АРТ-МО0109 від 01 вересня 2021 року, укладеної 02 вересня 2021 року з ТОВ «АРТЕКСПОРТГРУП», згідно з умовами якої сторони договору дійшли згоди скасувати його дію за взаємною згодою сторін. Позикодавець підтверджує, що не надавав позичальнику грошові кошти на виконання умов договору № АРТ-МО0109 про надання поворотної фінансової допомоги від 01 вересня 2021 року (а. с. 142, т. 1).
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частинами першою, другою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 ЦК України).
Договір є обов'язковим до виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до підпункту 14.1.257 статті 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування відсотків або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).
Порівняння диспозицій наведених норм права дає підстави стверджувати про наявність спільних ознак правових відносин та, відповідно, несуперечливе правове регулювання. Отже, договір поворотної фінансової допомоги за своєю правовою природою є договором позики, а тому під час вирішення спору потрібно керуватися положеннями ЦК України, що регулюють правовідносини, які виникли з договору позики.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, про що зазначено в частині першій статті 1050 ЦК України.
Відповідно до частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Звертаючись до суду з позовом у цій справі, ТОВ «АРТЕКСПОРТГРУП» посилалося на порушення його прав невиконанням ОСОБА_1 умов договору № АРТ МО0109 про надання поворотної фінансової допомоги від 01 вересня 2021 року щодо повернення грошових коштів на загальну суму 5 430 000 грн.
Разом із заявою про зміну підстав позову, ТОВ «АРТЕКСПОРТГРУП» надало копію договору № АРТ - МО0109 про надання поворотної фінансової допомоги від 01 вересня 2021 року, укладеного між ним як позикодавцем та відповідачкою як позичальником, за умовами якого позика надається в розмірі 6 000 000 грн на безоплатній основі на один календарний рік з дати його підписання, тобто до 01 вересня 2022 року.
Заперечуючи проти позову, ОСОБА_1 зазначала, що за умовами вказаного договору строк повернення коштів не настав, а також, що не отримувала вказаних коштів, надавши суду копію додаткової угоди до договору поворотної фінансової допомоги № АРТ-МО0109 від 01 вересня 2021 року, укладеної 02 вересня 2021 року, згідно з умовами якої сторони договору дійшли згоди скасувати його дію за взаємною згодою сторін.
Крім цього зазначала, що повернула отриману фінансову допомогу, на підтвердження чого надала копію квитанції до прибуткового касового ордера № 1 від 28 грудня 2021 року, згідно якої ОСОБА_2 прийняв від неї 5 430 000 грн в якості повернення фінансової допомоги згідно з договором № АРТ-МО0109 від 01 вересня 2021 року (а. с. 143, т. 1).
На виконання ухвали суду першої інстанції про витребування доказів АБ «Південний» надало суду копію договору № АРТ - МО0109 про надання поворотної фінансової допомоги від 01 вересня 2021 року, на підставі якого 08 вересня 2021 року здійснило зарахування на поточний рахунок, відкритий на ім'я ОСОБА_1 , коштів в сумі 5 030 000 грн та 400 000 грн.
Зарахування грошових коштів від ТОВ «АРТЕКСПОРТГРУП» на картковий рахунок ОСОБА_1 , відкритий в АБ «Південний», підтверджується платіжними дорученнями № 44 про переказ 5 030 000 грн та № 45 про переказ 400 000 грн.
Таким чином, позивачем у справі доведено факт передачі відповідачці грошових коштів у розмірі 5 430 000 грн за договором № АРТ - МО0109 про надання поворотної фінансової допомоги від 01 вересня 2021 року строком на 1 рік.
В оцінці доводів сторін та зібраних у справі доказів, враховуючи суперечливий характер аргументів відповідачки щодо виконання нею зобов'язань за договором № АРТ-МО0109 від 01 вересня 2021 року, суди попередніх інстанцій обґрунтовано вказали, що поведінка відповідачки як сторони правочину не відповідає її попереднім заявам, а тому є такою, що суперечить добросовісності та чесній діловій практиці.
Так, добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанова Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18).
Натомість ОСОБА_1 , заперечуючи проти вимог позивача, неодноразово змінювала свою позицію у справі, яка ґрунтується на настанні взаємовиключних наслідків щодо укладеного між сторонами правочину, відмінних від того, на якому наполягає позивач, а саме - належному виконанні цього правочину.
При цьому не підтверджує належного виконання відповідачкою зобов'язань за договором № АРТ-МО0109 від 01 вересня 2021 року надана нею квитанція до прибуткового касового ордера № 1 від 28 грудня 2021 року, згідно з якою ОСОБА_2 прийняв від неї 5 430 000 грн в якості повернення фінансової допомоги згідно з договором № АРТ-МО0109 від 01 вересня 2021 року з огляду на таке.
Умовами договору № АРТ-МО0109 від 01 вересня 2021 року визначено, що повернення грошових коштів проводиться шляхом видачі грошових коштів підприємству у касу або шляхом перерахування грошових коштів на рахунок підприємства в установі банку.
Згідно зі статтями 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України 29 грудня 2017 року № 148, визначено порядок ведення касових операцій у національній валюті України юридичними особами (крім банків) та їх відокремленими підрозділами незалежно від організаційно-правової форми та форми власності (далі - підприємства), органами державної влади та органами місцевого самоврядування під час здійснення ними діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності (далі - установи), фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність (далі - фізичні особи - підприємці) (далі разом у тексті - суб'єкти господарювання), фізичними особами.
За змістом підпункту 1 пункту 7 указаного Положення фізичні особи мають право здійснювати розрахунки готівкою із суб'єктами господарювання протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами - у розмірі до 50 000 (п'ятдесяти тисяч) гривень уключно. Платежі на суму, що перевищує 50 000 гривень, проводяться через банки або небанківські установи шляхом переказу коштів із поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку чи небанківської установи для подальшого їх переказу на поточні рахунки в банку.
Згідно з пунктом 25 Положення приймання готівки в касу проводиться за прибутковим касовим ордером (додаток 2), підписаним головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником установи/підприємства. До прибуткових касових ордерів можуть додаватися документи, які є підставою для їх складання.
Про приймання установами/підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера), підписана головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником, підпис яких може бути засвідчений відбитком печатки цієї/цього установи/підприємства. Використання печатки установою/підприємством не є обов'язковим.
Враховуючи те, що відповідачка мала повернути позивачу грошові кошти в розмірі, який перевищує 50000 грн, а саме 5 430 000 грн, то відповідно до вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні від 29 грудня 2017 року № 148 вказаний платіж мав проводитися через надавачів платіжних послуг шляхом переказу коштів із рахунку на рахунок або внесення коштів до кас надавачів платіжних послуг для подальшого їх переказу на рахунки. Доказів на підтвердження цього матеріали справи не містять.
Крім того, відповідальною особою за приймання установами/підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами і видатковими відомостями та з оформлення цих документів є, зокрема, головний бухгалтер підприємства.
Натомість у квитанції, наданій відповідачкою, міститься підпис ОСОБА_2 (директор). Доказів того, що він був уповноважений на прийняття готівки в касу товариства матеріали справи не містять.
Таким чином, відповідачка не надала суду належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження належного виконання зобов'язань щодо повернення коштів за договором № АРТ-МО0109 від 01 вересня 2021 року.
З огляду на це, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги у розмірі 5 430 000 грн.
Верховний Суд відхиляє відповідні доводи відповідачки, які ґрунтуються лише на тому, що надана нею квитанція спростовує доводи позивача про неналежне виконання нею зобов'язань щодо повернення коштів за договором № АРТ-МО0109 від 01 вересня 2021 року, оскільки такі доводи зводяться до встановлення протилежних зазначеному обставиншляхом переоцінки доказів у справі, тоді як встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16).
Верховний Суд є судом права, а не факту. Встановлення фактичних обставин справи та надання оцінки доказам належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій як судів факту, в той час, як до повноважень суду касаційної інстанції належить перевірка правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права.
У справі, що переглядається, суди першої та апеляційної інстанцій надали оцінку поданим учасниками справи доказам та зробили обґрунтований висновок про наявність підстав для часткового задоволення позову ТОВ «АРТЕКСПОРТГРУП», стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором поворотної фінансової допомоги, оскільки відповідачка не надала до суду первинних облікових документів на підтвердження її доводів щодо повернення позивачу коштів за договором шляхом їх перерахування на банківських рахунок позивача чи внесення в касу товариства.
Висновки судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову з урахуванням застосування положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо первинних документів, не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду, на які посилається заявник у касаційній скарзі, зокрема, від 27 березня 2023 року у
справі № 357/1771/21 (провадження № 61-11829св22).
Оскільки рішення судів попередніх інстанцій оскаржені відповідачкою щодо стягнення з неї на користь ТОВ «АРТЕКСПОРТГРУП» заборгованості за договором поворотної фінансової допомоги, Верховний Суд, керуючись вимогами статті 400 ЦПК України, не переглядає вказані рішення в частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та штрафних санкцій, нарахованих на основну заборгованість за договором.
Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони, хоча пункт 1 статті 6 і зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент (рішення у справі «Ruiz Toriya v. Spaine», заява від 09 грудня 1994 року № 18390/91, § 29). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «HIRVISAARI v. FINLAND», заява від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 2).
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржувані рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Джулай Дмитро Олександрович, залишити без задоволення.
Рішення Краснопільського районного суду Сумської області від 01 травня 2024 року в нескасованій частині та постанову Сумського апеляційного суду від 06 лютого 2025 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович