ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.05.2025Справа № 910/13316/24
За позовом Клінічної лікарні "Феофанія" Державного управління справами
до Державного підприємства "Чайка"
про стягнення 123245,64 грн.
Суддя Сташків Р.Б.
Без виклику представників сторін.
На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Державного підприємства "Чайка" (далі - відповідач) на користь Клінічної лікарні "Феофанія" Державного управління справами (далі - позивач) боргу та санкцій за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №1117 від 01.12.2018, разом у сумі, що дорівнює вказаній вище ціні позову, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань повністю та вчасно оплатити орендні платежі.
Відповідач надав заперечення у письмових поясненнях, де зазначив, що частина наданих позивачем актів виконаних робіт не підписані відповідачем, що не відповідає вимогам первинних документів та не є підтвердженням наявності боргу.
Відповідачу є незрозумілим на підставі чого позивачем складено рахунок №139А від 28.06.2024 на суму 117800,45 грн та підстави зазначення у інших актах орендної плати у розмірі 7442,73 грн (з урахуванням того, що відповідно до п. 3.1 договору оренди №1117 від 01.12.2018 орендна плата становить 7244 грн).
Відповідач вказує, що сторонами договору оренди №1117 від 01.12.2018 не було підписано додаткової угоди щодо зміни/коригування розміру орендної плати. Відтак, вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними.
Крім того, відповідач не погоджується із нарахуванням позивачем суми пені, оскільки за його твердженнями, умовами договору оренди №1117 від 01.12.2018 не передбачено можливість сплати пені за порушення строків виконання зобов'язань та не визначено її розміру.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд
01.12.2018 між позивачем як орендодавцем та відповідачем як орендарем було укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 1117 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - службове приміщення (далі - «Майно») площею 72,6 м. - розташоване на території контрольно-пропускного пункту за адресою: м. Київ, вул. Заболотного, 21, що перебуває на балансі позивача.
Згідно з п. 2.1 Договору орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передавання майна.
Відповідно до умов п. 3.1 Договору оренда плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 №789 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди вересень 2018 року - 7244 грн.
За умовами п. 10.1 Договору його укладено строком на 2 роки і 11 місяців, що діє з 01.12.2018 до 31.10.2021.
На виконання умов Договору позивач надав відповідачу у тимчасове платне користування майно (службове приміщення площею 72,6 кв.м. розташоване на території контрольно-пропускного пункту за адресою: м. Київ, вул. Заболотного,21), що підтверджується обопільно підписаним актом приймання передавання орендованого майна від 01.12.2018.
25.11.2021 між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 1117 від 01.12.2018, якою фактично було змінено повністю умови Договору.
Оскільки позивачем заявлено суму боргу за спірний період з 21.07.2023 по 30.09.2024, відповідно на той час вже діяли умови Договору у зв'язку із чим, подальше трактування умов Договору у цій справі буде з урахуванням Додаткової угоди №1.
Як зазначено у п. 8.1 змінюваних умов Договору місячна орендна плата становить 10468 грн.
Відповідно до п. 15 змінюваних умов Договору співвідношення розподілу орендної плати станом на дату укладення договору орендодавцю 50 % суми орендної плати та Державному бюджету 50% суми орендної плати.
Згідно з п. 3.1 Договору орендна плата становить суму, визначену у пункті 8 Умов. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.
До складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об'єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат Балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із Балансоутримувачем та/або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному пунктом 6.5 цього договору.
Умовами п. 3.3 Договору визначено, що орендар сплачує орендну плату до Державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 15 Умов (або в іншому співвідношенні, визначеному законодавством), щомісяця: до 15 числа поточного місяця оренди - для орендарів, які отримали майно в оренду за результатами аукціону.
Як зазначено в умовах п. 3.4 Договору орендар сплачує орендну плату на підставі рахунків Балансоутримувача. Балансоутримувач виставляє рахунок на загальну суму орендної плати із зазначенням частини орендної плати, яка сплачується на рахунок Балансоутримувача, і частини орендної плати, яка сплачується до державного бюджету. Податок на додану вартість нараховується на загальну суму орендної плати. Орендар сплачує Балансоутримувачу належну йому частину орендної плати разом із податком на додану вартість, нарахованим на загальну суму орендної плати. Балансоутримувач надсилає Орендарю рахунок не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати платежу. Протягом п'яти робочих днів після закінчення поточного місяця оренди Балансоутримувач передає Орендарю акт виконаних робіт на надання орендних послуг.
Позивач зазначає, що відповідач сплачував лише частково орендну плату, цим самим створивши перед позивачем заборгованість, яка становить на день подачі позову - 107542,59 грн.
Позивачем було надано з позовом Акти виконаних робіт (послуг): № 123 від 30.06.2023 на суму 8931,28 грн з ПДВ, № 148 від 31.07.2023 на суму 8931,28 грн, № 169 від 31.08.2023 на суму 8931,28 грн з ПДВ, № 192 від 29.09.2023 на суму 8931,28 грн, № 218 від 31.10.2023 на суму 8931,28 грн, № 235 від 30.11.2023 на суму 8931,28 грн з ПДВ, № 276 від 29.12.2023 на суму 8931,28 грн, № 3 від 31.01.2024 на суму 9386,77 грн.
Крім того, позивач зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.04.2021 № 630 «Деякі питання розрахунку орендної плати за державне майно», змінено при розрахунку орендної плати орендна ставка в розмірі 8% на 12%. Позивачем був здійснений перерахунок орендної плати за попередні сплачені місяці та пораховано оплата за несплачені місяці. В результаті відповідачу був виставлений рахунок на різницю, що становить суму 68716,96 грн, який не оплачений відповідачем.
За наданим позивачем до справи розрахунком заборгованості за Договором відповідач за період з червня 2023 року по вересень 2024 року не сплатив 107542,59 грн з урахування здійсненого позивачем перерахунку за попередні місяці.
Відповідач у свою чергу заперечуючи проти вимог позову стверджує наступне:
- акти виконаних робіт (послуг) № 235 від 30.11.2023 на суму 8931,28 грн, №276 від 29.12.2023 на суму 8931,28 грн, № 3 від 31.01.2024 на суму 9388,77 грн не підписані з боку відповідача, а також на них відсутня печатка відповідача, у зв'язку з чим не можуть бути належним доказом, який підтверджує заборгованість останнього;
- незрозумілим є на підставі чого позивачем складено рахунок №139А від 28.06.2024 на суму 117800,45 грн та підстави зазначення у вищевказаних актах орендної плати у розмірі 7442,73 грн (з урахуванням того, що відповідно до п. 3.1 Договору (в старій редакції) орендна плата становить 7244 грн);
- позивач посилається на положення постанови Кабінету Міністрів України від 28.04.2021 № 630 «Деякі питання розрахунку орендної плати за державне майно», однак умовами Договору (п. 3.5) передбачено, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об'єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством. Однак, сторонами Договору не було підписано додаткової угоди щодо зміни/коригування розміру орендної плати.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Спір у даній справі виник з підстав неналежного виконання відповідачем грошового зобов'язання за Договором щодо повної та своєчасної оплати орендних платежів за період з червня 2023 року по вересень 2024 року, а також з приводу донарахування позивачем на спірний період та за вже сплачені місяці за Методикою затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 28.04.2021 № 630.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Листом від 24.11.2022 позивач повідомив відповідача про наявність боргу за Договором у сумі 25663,35 грн.
Листом від 24.05.2023 позивач повідомив відповідача про наявність боргу за Договором у сумі 46502,99 грн.
Листом від 04.01.2024 позивач повідомив відповідача про розірвання Договору з 01.02.2024 у зв'язку із постійним порушенням відповідачем умов Договору з оплати орендних платежів, а також позивач просив погасити наявний борг за Договором.
Відповідач направив позивачу гарантійний лист №20-24/85 від 09.02.2024 у якому наведено графік та суми погашення платежів за Договором оренди нежитлового приміщення та Договором відшкодування комунальних послуг.
За умовами п. 3.9 Договору припинення договору оренди не звільняє Орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи пеню та неустойку (за наявності).
Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем позивачу орендованого майна за Договором, а отже відповідач зобов'язаний сплачувати орендні платежі до моменту повернення майна.
Твердження відповідача про те, що деякі акти приймання-передачі не підписані з його сторони не спростовують того, що він не користувався орендним майном.
Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Таким чином, на відповідачі як орендарі спірного майна за Договором лежить обов'язок з оплати орендних платежів.
Що ж стосується заперечень відповідача щодо здійсненого позивачем перерахунку оренди викладеного у рахунку №139А від 28.06.2024 на суму 117800,45 грн, то суд зазначає наступне.
Позивач посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України від 28 квітня 2021 року № 630 «Деякі питання розрахунку орендної плати за державне майно» про затвердження Методики розрахунку орендної плати за державне майно (далі - Методика), якою було змінено при розрахунку орендної плати орендну ставку в розмірі з 8% на 12%. Позивачем був здійснений перерахунок орендної плати за попередні сплачені місяці та пораховано оплата за несплачені місяці.
Як вбачається з розрахунку позивача основного боргу, ним окремим рахунком від 28.06.2024 було донараховано 68716,93 грн відповідачу за період з липня 2021 року по січень 2024 року.
Як зазначено у пунктах 1-4 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-IX орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.
Орендна плата визначається за результатами аукціону.
У разі передачі майна в оренду без проведення аукціону орендна плата визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати, яка затверджується Кабінетом Міністрів України щодо державного майна та представницькими органами місцевого самоврядування - щодо комунального майна.
У разі якщо представницький орган місцевого самоврядування не затвердив Методику розрахунку орендної плати, застосовується Методика, затверджена Кабінетом Міністрів України.
Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно.
Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
Як вбачається зі змісту ч. 1 ст. 18 Закону № 157-IX продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону.
З долученої позивачем копії Додаткової угоди №1 до Договору вбачається, що сторони фактично продовжили свої господарські відносини щодо оренди державного майна шляхом укладення Додаткової угоди №1 до Договору за наслідками проведеного аукціону https://prozorro.sale/auction/LLP001-UA-20211006-64264/ про що міститься посилання у п. 4.2 змінюваних умов Договору.
Як вже було зазначено вище, сторонами в Додатковій угоді №1 до Договору було погоджено базову місячну ціну за оренду майна у сумі 10468 грн, оскільки такі умови були визначені на аукціоні, що вбачається з протоколу електронного аукціону №RGL001-UA-20210610-26811 (https://prozorro.sale/auction/LLP001-UA-20211006-64264/).
Разом з тим, з умов Договору в редакції Додаткової угоди №1 не вбачається, що сторони погодили, що розмір орендної плати визначається за Методикою, натомість, погоджена сума оренди є фіксованою, і такою яка змінюється лише на суму інфляційного нарахування.
Суд зауважує, що в умовах Договору в редакції від 01.12.2018 сторонами було визначено прив'язку до Методики щодо нарахування орендної плати, натомість, у новій редакції Договору укладеного за наслідками проведеного аукціону, такі умови не передбачені, а ціна оренди є фіксованою - 10468 грн без ПДВ (з урахуванням індексу інфляції).
Відповідно до п. 12.1 незмінюваних умов Договору цей договір укладено на строк, визначений у п. 11 Умов. Перебіг строку договору починається з дня набрання чинності цим договором. Цей договір набирає чинності в день його підписання сторонами.
Умови цього договору зберігають силу протягом строку дії цього договору, в тому числі, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов'язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов'язань (п. 12.2 незмінюваних умов Договору).
За умовами п. 12.3 незмінюваних умов Договору зміни і доповнення до договору вносяться до закінчення строку його дії за взаємною згодою сторін з урахуванням встановлених статтею 16 Закону та Порядком умов та обмежень шляхом укладення договорів про внесення змін і доповнень у письмовій формі, які підписуються сторонами та є невід'ємними частинами цього договору.
З наведеного вбачається, що позивач мав би звернутися до відповідача з пропозицією внести зміни до умов Договору щодо збільшення розміру оренди шляхом укладення додаткової угоди.
Проте, матеріалами справи не підтверджується, що сторонами вносилися зміни до умов Договору щодо визначення орендної плати.
Крім того, за умовами Договору не передбачено іншого порядку зміни ціни оренди.
У зв'язку із чим позивач безпідставно здійснив перерахування орендної плати за рахунком №139А від 28.06.2024 на суму 68716,93 грн, а тому суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині.
Так, матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано, наявність у нього перед позивачем боргу на суму 38825,66 грн, також справа не містить доказів на підтвердження оплати цієї суми боргу станом на день ухвалення рішення, а отже, позов в цій частині підлягає задоволенню.
Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, відповідач є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.
За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 3.8 Договору на суму заборгованості Орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.
У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання з орендної плати за Договором позивачем здійснено нарахування пені у сумі 9434,22 грн, 3% річних у сумі 1431,42 грн та інфляційні втрати у сумі 4837,41 грн.
Судом було перераховано суми штрафних санкцій з урахуванням необґрунтованості перерахування вартості оренди на суму 68716,93 грн.
За наслідками чого, суд дійшов висновку про правомірність стягнення з відповідача 5921,41 грн пені, 1957,19 грн інфляційних втрат та 794,03 грн 3% річних, у задоволенні 3512,81 грн пені, 2880,22 грн інфляційних втрат та 637,39 грн 3% річних слід відмовити.
У частині третьої статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судовий збір згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на обох сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, позивачем у позові було заявлено судові витрати на послуги адвоката у сумі 20000 грн, однак ні з позовом, ні з іншими заявами доказів на підтвердження понесених витрат на послуги адвоката на заявлену суму позивачем не було надано, окрім копії довіреності від 27.10.2022 №01-10/04/1275/22 та копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №4939 матеріали справи не містять.
Відповідно до абзаців 1 та 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Враховуючи, що ця справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження (де не передбачено проведення судових дебатів) без проведення судового засідання, позивач мав би право подати докази понесених ним судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення, за умови, зазначення про це письмово.
Судом встановлено, що позивачем не було зазначено, ані в позові, ані в додаткових поясненнях, що докази понесених ним витрат на послуги адвоката будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення у цій справі, у зв'язку з чим, підстави для покладення на відповідача заявленої до стягнення суми 20000 грн витрат понесених позивачем на послуги адвоката відсутні.
Керуючись статтями 126, 129, 233, 237-238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Чайка" (Київська обл., Бориспільський район, село Дударків, вул. Гоголя, 62А; ідентифікаційний код 31245250) на користь Клінічної лікарні "Феофанія" Державного управління справами (м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 21; ідентифікаційний код 05415792) 38825 (тридцять вісім тисяч вісімсот двадцять п'ять) грн 66 коп. заборгованості з орендної плати, 5921 (п'ять тисяч дев'ятсот двадцять одну) грн 41 коп. пені, 1957 (одну тисячу дев'ятсот п'ятдесят сім) грн 19 коп. інфляційних втрат, 794 (сімсот дев'яносто чотири) грн 03 коп. 3% річних, а також 1166 (одну тисячу сто шістдесят шість) грн 98 коп. судового збору.
У решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Суддя Сташків Р.Б.