вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
30.05.2025м. ДніпроСправа № 904/1830/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОВО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ "ПРОСПЕКТ", м. Дніпро
до Дніпровської міської ради, м. Дніпро
про стягнення 64 622,63 грн, -
Суддя Бажанова Ю.А.
Без виклику (повідомлення) учасників
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОВО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ "ПРОСПЕКТ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Дніпровської міської ради 49587,00 грн заборгованості з оплати за надані послуги за період з 01.03.2020 року по 01.04.2025 року та 15035,63 грн інфляційних втрат.
Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням зобов'язань за договором, укладеним співвласниками будинку із позивачем, з оплати послуг за період з 01.03.2020 по 01.04.2025.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.04.2025 позовну заяву залишено без руху; постановлено позивачу протягом 10 днів з дати отримання цієї ухвали, усунути недоліки позовної заяви, а саме: вказати виклад обставин щодо повідомлення відповідача про укладання типового договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 24.12.2019, виставлення рахунків на оплату у спірний період.
23.04.2024 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОВО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ "ПРОСПЕКТ" надійшла заява про усунення недоліків, в якій зазначено, що ЗУ "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" жодним чином не пов'язує обов'язок співвласника приймати участь у витратах на управління спільним майном багатоквартирного будинку від ступеню його обізнаності щодо особи, що надає послуги з управління, розміру частки в витратах, факту "виставлення рахунків". Також позивачем надано копію повідомлення Дніпровської міської ради (відповідача) про те, що ним прийнятий на зберігання протокол зборів співвласників багатоквартирного буднику за адресою м. Дніпро, вул. Титова, буд. 20 від 15.11.2019 року. Порядком денним зборів було обрання підприємства, що здійснюватиме управління спільним майном будинку, розмір плати за таке управління, інші питання. Отже відповідач був обізнаний про виникнення певних обов'язків, пов'язаних із фактом перебування у власності територіальної громади приміщень у вказаному будинку.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Копія ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2025 у справі №904/1830/25 доставлена Дніпровській міській раді 28.04.2025 о 12:49 год., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (ухвали господарського суду від 28.04.2025) до електронного кабінету Дніпровської міської ради.
Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2025 у справі №904/1830/25 відповідачу встановлений строк на подання відзиву на позовом протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно із частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із частиною 2 статті 178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Станом на 30.05.2025 від Дніпровської міської ради відзиву на позов чи клопотання про продовження строку на подання відзиву на позов до господарського суду не надходило.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Враховуючи, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, господарський суд вважає за можливе розглянути справу в порядку частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
На підставі договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 24.12.2019, укладеного між Товариством обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОВО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ "ПРОСПЕКТ" (управитель) та співвласниками багатоквартирного будинку, розташованого за адресою м. Дніпро, вул. Тітова, буд. 20 (співвласники) в особі Мацюка Д.С. який діє на підставі протоколу загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку від 15.11.2019, управитель зобов'язався надати співвласникам будинку послугу з управління будинком № 20 по вул. Тітова в м. Дніпро, в свою чергу, співвласники зобов'язалися оплачувати таку послугу.
Відповідно до пункту 10 договору ціна послуги становить 6,00 грн. на місяць за 1 кв.м. загальної площі житлового або нежитлового приміщення.
Згідно із пунктом 11 договору плата за послугу з управління нараховується щомісяця управителем та вноситься кожним співвласником не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.
За неналежне виконання зобов'язання з оплати за договором передбачена пеня в розмірі 0,01% від суми простроченого платежу, яка нараховується за кожний день прострочення, загальний розмір пені не може перевищувати загальної суми боргу (пункт 24 договору).
Пунктом 30 договору встановлено, що цей договір набирає чинності з 01.03.2020 та укладається строком на один рік.
Згідно пункту 31 договору, якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від цього договору, він вважається продовженим на один рік.
Додатковою угодою № 1/1 від 01.03.2020 до договору збільшені витрати на утримання спільного майна на вартість послуги з вивезення твердих побутових відходів на 130,00 грн на місяць для нежитлових приміщень.
Додатковою угодою № 3/1 від 01.02.2022 до договору збільшена вартість послуги з вивезення твердих побутових відходів до 150,00 грн на місяць для нежитлових приміщень.
Додатковою угодою № 2/1 від 01.12.2022 доповнений перелік послуг за договором послугою з обслуговування внутрішньобудинкових газових мереж вартістю 0,50 грн. за 1 м2 квартири або приміщення.
Додатковою угодою № 5/1 від 01.02.2023 збільшена вартість послуги з вивезення твердих побутових відходів до 175,00 грн на місяць для нежитлових приміщень.
Додатковою угодою № 6 від 01.03.2023 збільшена ціна послуги з управління до 8,00 грн. на місяць.
На підтвердження виконання зобов'язань за договором позивачем надані акти надання послуг за період з 01.03.2020 по 28.02.2023, відповідно до яких послуга з управління будинком прийнята співвласниками без зауважень (копії актів завантажені до системи "Електронний суд").
Територіальній громаді міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради на праві власності належить група нежитлових приміщень, загальною площею 96,4 кв.м. у підвалі будинку 20 по вул. Тітова в місті Дніпрі, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Товариством обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОВО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ "ПРОСПЕКТ" зазначає, що вартість послуги для відповідача (як власника нежитлових приміщень, загальною площею 96,4 кв.м. у підвалі будинку 20 по вул. Тітова в місті Дніпрі) визначається шляхом множення площі приміщення, що належить йому на праві власності та додавання вартості вивезення твердих побутових відходів та складає:
- за період з березня 2020 року до 01.02.2022 вартість послуги для позивача складала: 96,40 м2 х 6,00 грн. + 130 грн. = 708,40 грн. на місяць.
- за період з 01.02.2022 року до 01.12.2022 року вартість послуги для позивача складала: 96,40 м2 х 6,00 грн. + 150 грн. = 728,40 грн. на місяць.
- за період з 01.12.2022 року до 01.02.2023 року вартість послуги для позивача складала: 96,40 м2 х 6,50 грн. + 150 грн. = 776,60 грн. на місяць.
- за період з 01.02.2023 року до 01.03.2023 року вартість послуги для позивача складала: 96,40 м2 х 6,50 грн. + 175 грн. = 801,60 грн. на місяць.
- за період з 01.03.2023 року вартість послуги для позивача складає: 96,40 м2 х 8,00 грн. + 175 грн. = 946,20 грн. на місяць.
Товариство обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОВО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ "ПРОСПЕКТ" посилається на несплату Дніпровською міською радою (як власником нежитлових приміщень, загальною площею 96,4 кв.м. у підвалі будинку 20 по вул. Тітова в місті Дніпрі) наданих послуг на підставі договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 24.12.2019 за період з 01.03.2020 по 28.02.2023, що і є причиною виникнення спору.
Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача 49 587,00 грн заборгованості з оплати за надані послуги, 15 035,63 грн інфляційних втрат.
Предметом доказування є обставини укладення договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 24.12.2019; обставини, пов'язані з виконанням/невиконанням відповідачем як співвласником багатоквартирного будинку № 20 по вул. Титова в м. Дніпрі, обов'язку щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг управителю будинку.
Відповідно до підпункту 1 частини першої статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", багатоквартирний будинок - житловий будинок, у якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об'єктами нерухомого майна.
Частиною 2 статті 382 Цивільного кодексу України встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
Територіальна громада міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради є власником групи нежитлових приміщень, загальною площею 96,4 кв.м. у підвалі будинку 20 по вул. Тітова в місті Дніпрі, тобто є співвласником спільного майна багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Тітова, буд. 20.
Частиною 4 статті 319 Цивільного кодексу України визначено, що власність зобов'язує.
Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 322 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 2 статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
Частиною 1 статті 385 Цивільного кодексу України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, підставою для виникнення зобов'язань є договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства Цивільного кодексу України передбачений обов'язок власника утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" передбачено, що спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
Пунктами 1, 2 статті 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" встановлено, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.
Частиною 2 статті 382 Цивільного кодексу України встановлено, що спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Згідно з частини 1 статті 9 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками.
За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об'єднань співвласників багатоквартирного будинку).
За приписами статті 22 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об'єднання за рішенням загальних зборів має право:
- задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення;
- визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори;
- виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.
Так, між Товариством обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОВО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ "ПРОСПЕКТ" та співвласниками багатоквартирного будинку, розташованого за адресою м. Дніпро, вул. Тітова, буд. 20 був укладений договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 24.12.2019, за умовами якого управитель зобов'язується надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком (надалі - послуга з управління), що розташований за адресою: вул. Тітова, буд. 20 (надалі - будинок), а співвласники зобов'язуються оплачувати управителю послугу з управління згідно з вимогами законодавства та умовами цього договору.
Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Позивачем заявлено про стягнення з відповідача заборгованість за надані послуги у розмірі 49 587,00 за період з 01.03.2020 по 01.04.2025.
Пунктом 11 договору передбачено, що плата за послугу з управління нараховується щомісяця управителем та вноситься кожним співвласником не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Доводи, наведені позивачем в обґрунтування позовних вимог відповідач не спростував, доказів сплати заборгованості у розмірі 49 087,00 грн. до суду не надав.
За викладеного позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь 49 087,00 грн заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем нараховані та заявлені до стягнення з відповідача на свою 15 035,63 грн інфляційних втрат за загальний період з травня 2020 року по лютий 2025 року.
Відповідач контррозрахунку не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив, вимогу не заперечив.
Згідно з приписами частини 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене господарський суд дійшов до висновку про те, що є правомірними та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 64 622,63 грн. (49 587,00 грн. заборгованості + 15 035,63 грн інфляційних втрат).
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 3 028,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір").
Ціна позову становить 64 622,63 грн, отже, сума судового збору за подання даного позову через систему "Електронний суд" складала 2 422,40 грн (3 028,00 грн х 0,8).
Разом з тим, при зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 423,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №14635 від 15.04.2025.
Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Цією статтею унормовано підстави повернення судового збору, зокрема зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Таким чином, підлягає поверненню з державного бюджету сума 0,60 грн (2 423,00 грн - 2 422,40 грн), як надмірно сплачена позивачем при зверненні з позовом до суду.
Оскільки на час ухвалення рішення у справі клопотання особи, яка сплатила судовий збір не подано. господарський суд при ухваленні рішення не вирішує питання про повернення судового збору з Державного бюджету.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на відповідача у розмірі 2 422,40 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОВО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ "ПРОСПЕКТ" до Дніпровської міської ради про стягнення 64 622,63 грн задовольнити частково.
Стягнути з Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 75; код ЄДРПОУ 26510514) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОВО-СЕРВІСНА КОМПАНІЯ "ПРОСПЕКТ" (49069, Дніпропетровська область, м. Дніпро, просп. Олександра Поля, буд. 97 К, код ЄДРПОУ 41900129) 49 587,00 грн заборгованості , 15 035,63 грн інфляційних втрат, 2 422,40 грн. витрат по сплаті судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 30.05.2025
Суддя Ю.А. Бажанова