30.05.2025 року м. Дніпро Справа № 908/2457/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя: Чус О.В. (доповідач),
судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Запорізької міської ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.12.2024 (повне рішення складено 26.12.2024, суддя Дроздова С.С.) у справі № 908/2457/24
за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Перспектива 2016», м. Запоріжжя
до відповідача: територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, м. Запоріжжя
про стягнення 52 487 грн. 66 коп.,
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перспектива 2016» звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Запорізької міської ради в особі Виконавчого комітету Запорізької міської ради про стягнення 52487 грн 66 коп. заборгованості зі сплати внесків на управління будинком.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.12.2024, у даній справі, позовні вимоги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку Перспектива-2016 до Територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради задоволено частково.
Стягнуто з Територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перспектива-2016» (вул. Дегтярьова (Буковинська), буд. 6, м. Запоріжжя, 69093, ідентифікаційний код юридичної особи 40486819) 22 487 (двадцять дві тисячі чотириста вісімдесят сім) грн 20 коп. заборгованості по внескам на управління будинком (квартира № 47, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дегтярьова (Буковинська), буд.6), 983 (дев'ятсот вісімдесят три) грн 53 коп. інфляційних втрат, 278 (двісті сімдесят вісім) грн 23 коп. 3 % річних.
Стягнуто з Територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перспектива-2016» (вул. Дегтярьова (Буковинська), буд. 6, м. Запоріжжя, 69093, ідентифікаційний код юридичної особи 40486819) 25 420 (двадцять п'ять тисяч чотириста двадцять) грн 50 коп. заборгованості по внескам на управління будинком (квартира № 185, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дегтярьова, буд. 6), 1 826 (одна тисяча вісімсот двадцять шість) грн. 21 коп. інфляційних втрат, 532 (п'ятсот тридцять дві) грн. 22 коп. 3 % річних.
Стягнуто з Територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перспектива-2016» (вул. Дегтярьова (Буковинська), буд. 6, м. Запоріжжя, 69093, ідентифікаційний код юридичної особи 40486819) 2 972 (дві тисячі дев'ятсот сімдесят дві) грн. 63 коп. судового збору.
Стягнуто з Територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перспектива-2016» (вул. Дегтярьова (Буковинська), буд. 6, м. Запоріжжя, 69093, ідентифікаційний код юридичної особи 40486819) 4 000 (чотири тисячі) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду, з використанням системи Електронний суд, з апеляційною скаргою звернулася Запорізька міська рада, в якій просить: скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 17.12.2024 у справі № 908/2457/24 повністю і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Позивача залишити без задоволення. Стягнути з Позивача у цій справі суму сплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги.
Запорізька міська рада не погоджується з рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.12.2024 по справі № 908/2457/24, в частині задоволених позовних вимог, оскільки вважає його необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права та таким, що підлягає скасуванню в частині задоволених вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
- скаржник посилається на ст. 2, ст. 3, ст. 9, ч. 1 ст. 12, ч. 4 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», ст. 1, ст. 4, ст.ст. 10, 15, 16, 20, 21, 22, 23 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», норми Типового Статуту, який затверджено Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства 27.08.2003 № 141, ст. 9, ст. 61, ст.ст. 66-68, ст. 179 Житлового кодексу України, ч. 3 ст. 815 Цивільного кодексу України, абз. 15 ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст. 47 Конституції України, п. 2, п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572 (зі змінами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 28/12/2016 №1024) та зазначає, що судом першої інстанції при ухвалені рішення від 17.12.2024 у справі 908/2457/24 не взяті до уваги вищевикладені норми чинного законодавства та не надано правової оцінки нормам Житлового кодексу України, які регулюють та визначають правовий статус договорів найму, прав та обов'язків наймачів квартир комунальної власності, що призвело до не правильного застосування норм матеріального права;
- 09.10.2024 Запорізька міська рада подала до суду відзив на позовну заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перспектива 2016», в якому заперечує проти позову та вказує зокрема на те, що регулювання відносин пов'язаних зі сплатою витрат на управління багатоквартирним будинком, у тому числі оплати внесків на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм (оренду) квартир комунальної власності врегульовані Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (далі - Закон №417) та Житловим кодексом України (далі - ЖК України). Відповідачем були долучені до матеріалів справи докази, а саме лист Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради від 30.09.2024 №06.4-02/02/1630 (копія листа наявна в матеріалах справи) про те що, за адресами: АДРЕСА_1 зареєстроване місце проживання 8 (восьми) осіб; АДРЕСА_2 зареєстроване місце проживання 6 (шістьох) осіб. Відповідно до Правил реєстрації місця проживання затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року № 207 державна реєстрація місця проживання фізичних осіб здійснюється на підставі документів, що підтверджують: право на проживання в житлі, - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї (зазначені документи або згода не вимагаються при реєстрації місця проживання неповнолітніх дітей за адресою реєстрації місця проживання батьків/одного з батьків або законного представника/ представників). Отже, фактично володіють, користуються квартирами комунальної власності особи, які зареєстровані у вищевказаних квартирах та є їх наймачами. Приймаючи до уваги наведене, Відповідачем у суді першої інстанції було заявлено, що Запорізька міська рада не є належним відповідачем, оскільки квартири №47 та АДРЕСА_3 , були передані наймачам і саме наймачі повинні здійснювати оплату внесків на управління будинком. Між тим, суд першої інстанції не взяв до уваги дану інформацію, а лише зазначив, що матеріали справи не містять договору, який би передбачав обов'язок орендаря (наймача) зі сплати (відшкодування) внесків на управління будинком. Роблячи такий висновок, суд першої інстанції посилається на висновок Верховного Суду у постанові від 02.09.2020 по справі № 906/884/19 (пункт 20), де зазначив, що виходячи із загальних підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (стаття 11 Цивільного кодексу України), відповідні правовідносини щодо сплати орендарем витрат на управління будинком мають бути врегульовані або шляхом укладення окремого договору між орендарем та об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку, або шляхом встановлення обов'язку орендаря з відшкодування відповідних витрат власнику приміщення (орендодавцю) безпосередньо в умовах договору оренди нерухомого майна. Тобто, обов'язок орендаря зі сплати (відшкодування) внесків на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі, встановленому рішенням об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, виникає тільки у разі передбачення такого обов'язку в умовах укладеного ним правочину (договору) з власником майна або з об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку;
- посилаючись на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 02.09.2020 по справі № 906/884/19 суд першої інстанції не враховував те, що даний спір стосувався орендованого нежитлового приміщення, а не квартир, що перебувають в комунальній власності та знаходяться у безстроковому та безоплатному користування громадян. В зв'язку з чим, не можна безспірно ототожнювати договір оренди на майно всіх форм власності і найм житла саме комунальної власності, оскільки це несе за собою різні правові аспекти;
- враховуючи вищевикладене, а саме норми Закону №417, ЖК України та висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 02.09.2020 по справі № 906/884/19 можна дійти висновку, що ОСББ «Перспектива 2016» має законне право вимагати сплати внесків на управління багатоквартирним будинком від наймачів квартир комунальної власності та укладати з наймачами відповідні договори. Між тим, в матеріалах справи відсутня інформація, що Позивач звертався до наймачів квартир АДРЕСА_4 та №185 з пропозицією щодо укладення відповідного договору, а судом першої інстанції не врахований даний факт при ухвалені рішення по даній справі;
- судом першої інстанції встановлено, що квартири №47 та 185 по вул. Буковинська (Дегтярьова), 6 у м. Запоріжжі перебувають в господарському відання комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради. Відповідно до ч.1 ст.136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства (ч.2 ст.136 ГК). З вказаних положень ГК слідує, що на особу, у господарському віданні якої перебуває майно, покладені права та обов'язки власника такого майна, але обмежена можливість розпоряджатися ним. У постанові від 24.01.2020 справі №910/1395/19 Верховний Суд зазначив, що за законодавством на відповідача, як на члена ОСББ та особу, у повному господарському віданні якої перебуває належне державі на праві власності майно, покладено обов'язок виконувати чинні та не скасовані рішення статутних органів ОСББ, якими, зокрема, є загальні збори учасників та правління ОСББ, брати участь у проведенні реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень та своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі. Така сама позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.10.2022 у cправі № 910/5841/21. Натомість господарський суд Запорізької області при ухвалені рішення від 17.12.2024 у справі №908/2457/24 не врахував висновки Верховного Суду у справах про стягнення внесків на утримання будинку з особи, у господарському віданні якої перебувають квартири, не встановив обсяг прав та обов'язків такої особи, з урахуванням ст.136 ГК не порівняв з обсягом прав та обов'язків власника майна. Зазначене свідчить про нез'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, що є підставою для скасування даного рішення;
- у своїх додаткових поясненнях від 04.12.2024 Запорізька міська рада зазначила про те, що відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 21 Закону України № 2866-ІІІ передбачено, що кошти об'єднання складаються, зокрема, з: внесків і платежів співвласників; коштів та майна, що надходять для забезпечення потреб основної діяльності об'єднання. Порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників встановлюються загальними зборами об'єднання відповідно до законодавства та статуту об'єднання. Відповідно до п.3.8 Розділу IV Статуту ОСББ «Перспектива 2016» (доданого Позивачем до матеріалів справи) визначення порядку сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, належать до виключної компетенції Загальних зборів об'єднання. При цьому, Статутом ОСББ «Перспектива 2016» та рішеннями загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку ОСББ «Перспектива 2016» оформленими Протоколами загальних зборів від 16.12.2018 та від 13.03.2021, які долучені Позивачем до позовної заяви, порядок оплати внесків на управління багатоквартирним будинком юридичними особами, які є власниками житлових чи нежитлових приміщень не встановлений;
- регулювання відносин щодо сплати внесків на управління багатоквартирним будинком між юридичними особами не відноситься до бездоговірних відносин та виникнення зобов'язань щодо сплати внесків на управління багатоквартирним будинком можливе лише на договірних засадах. Скаржник посилається на ст. 11, ч. 1 ст. 202, ст. 205, ст. 208, ст. 526, ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628, ст. 638 Цивільного кодексу України, ч. 1 та 2 ст. 180 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України та зазначає, що, отже, за відсутності у ОСББ «Перспектива 2016» встановленого порядку оплати внесків і платежів співвласниками багатоквартирного будинку, які є юридичними особами, такі правовідносини повинні будуватися на загальних нормах виконання прав та обов'язків двох юридичних осіб. Тобто обов'язок власника сплачувати на підставі закону внески з управління багатоквартирним будинком має узгоджуватись з загальними нормами врегулювання прав та обов'язків двох юридичних осіб. При цьому, відповідно до наявних матеріалів справи Позивач не повідомляв Запорізьку міську раду про встановлений порядок оплати внесків на управління багатоквартирним будинком в ОСББ "Перспектива 2016" по вул. Буковинська (Дегтярьова), 6 у м. Запоріжжі та не звертався до Запорізької міської ради з пропозицією укладення договору зі сплати внесків на управління багатоквартирним будинком.
Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Перспектива-2016» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить: прийняти відзив на апеляційну скаргу. Відмовити в задоволені апеляційної скарги в повному обсязі. Залишити в силі рішення Господарського суду Запорізької області від 17.12.2024 року у справі № 908/2457/24. Стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 3500,00 грн. за підготовку відзиву на апеляційну скаргу.
Позивач зазначає, що згідно з положеннями статей 360, 382 Цивільного кодексу України, статей 7, 15, 17, 20 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" прийняті відповідно до статуту рішення загальних зборів об'єднання з питань управління багатоквартирним будинком є обов'язковими для усіх власників квартир (нежитлових приміщень) у багатоквартирному будинку, які одночасно є співвласниками спільного майна такого будинку та зобов'язані його утримувати в силу прямої норми статті 322 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 7, частини 1-3 статті 12 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".
Рішення загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Перспектива 2016», у тому числі, про визначення розміру внесків на утримання та управління багатоквартирним будинком, є обов'язковими для Територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, яка є власником квартир №№ 47, 185 по вул. Дегтярьова (Буковинська), буд. 6 у м. Запоріжжя, і в силу прямої норми закону несе тягар утримання належного йому майна та зобов'язане виконувати прийняті відповідно до статуту рішення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.
Крім того, позивач вказує, що витрати на правову допомогу складають 3500,00 грн. за підготовку відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Дармін М.О., Кощеєв І.М.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою ЦАГС від 20.01.2025 здійснено запит матеріалів справи №908/2457/24 із Господарського суду Запорізької області та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
29.01.2025 матеріали справи надійшли до ЦАГС.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.02.2025 апеляційну скаргу Запорізької міської ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.12.2024 у справі № 908/2457/24 - залишено без руху. Апелянту, надано строк протягом 10 днів з дня отримання цієї ухвали, усунути вказані недоліки апеляційної скарги, а саме: здійснити доплату судового збору в сумі 2808,25 грн., докази чого надати суду.
12.02.2025 від Запорізької міської ради до ЦАГС надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, якою просить долучити до матеріалів справи копію платіжного доручення №72 від 10.02.2025 про сплату судового збору у розмірі 2808,25 грн.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Запорізької міської ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.12.2024 у справі № 908/2457/24; визначено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.
Встановлені судом першої інстанції та перевірені апеляційним господарським судом обставини справи.
Як вбачається з матеріалів справи, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Перспектива 2016» (далі - ОСББ) створено власниками квартир (далі - співвласники) та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку (далі - будинок), що розташований за місцезнаходженням: Україна, 69005 м. Запоріжжя, вул. Дегтярьова, буд. 6, відповідно до Закону України “Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» (п. 1 Статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Перспектива-2016»).
Відповідно до рішення Запорізької міської ради від 20.05.2024 № 95 “Про перейменування вулиці Дегтярьова на вулицю Буковинську у місті Запоріжжя» вулицю Дегтярьова перейменовано на вулицю Буковинську.
Згідно інформації, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис до реєстру стосовно державної реєстрації юридичної особи - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Перспектива 2016» внесений 17.05.2016.
Пунктом 2 Розділу IV Статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Перспектива 2016» визначено, що вищим органом управління об'єднання є загальні збори. Загальні збори вправі приймати рішення з усіх питань діяльності об'єднання.
Згідно пункту 3 підпункту 3.8 Розділу IV Статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Перспектива 2016», до компетенції загальних зборів належить визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.
Рішенням загальних зборів членів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Перспектива 2016», оформленого протоколом від 16 грудня 2018 року, по четвертому питанню порядку денного вирішено затвердити розмір внесків та кошторису Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Перспектива 2016» у розмірі: 6,00 грн за 1 квадратний метр квартири, в тому числі внесок до резервного фонду у розмірі 0,50 грн за 1 квадратний метр загальної площі квартири.
Крім того, по шостому питанню порядку денному вирішено затвердити внесок за користування міжповерхових сходинок з оплатою певного розміру внеску на утримання будинку - 6,00 грн за кв.м.
Рішенням загальних зборів членів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Перспектива 2016», оформленого протоколом від 13 березня 2021 року, по четвертому питанню порядку денного вирішено затвердити розмір внесків та кошторису Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Перспектива 2016» у розмірі: 6,00 грн за 1 квадратний метр квартири, в тому числі внесок до резервного фонду у розмірі 0,50 грн за 1 квадратний метр загальної площі квартири.
Позивач до позовної заяви надав лист Департаменту з управління житлово-комунального господарства Запорізької міської ради № 94/01-39/01 від 02.02.2024, відповідно до якого останній надав інформацію про квартиронаймачів в тому числі квартир №№ 47, АДРЕСА_5 та вважає, що це свідчить про те, що дані квартири є комунальною власністю відповідача.
Зазначені квартири є складовою і невід'ємною частиною будинку 6 по вул. Дегтярьова, м. Запоріжжя.
Указаний будинок та прибудинкова територія, згідно статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Перспектива 2016» утримуються позивачем.
Як зазначив позивач у позовній заяві, згідно розрахунку заборгованості по особовому рахунку № НОМЕР_1 по квартирі № 185, загальною площею 67,25 кв. м., за період з 01.06.2019 - 31.08.2024 сума заборгованості по внескам на управління будинком складає 26 380 грн 27 коп.; згідно розрахунку заборгованості по особовому рахунку № НОМЕР_2 по квартирі № 47, загальною площею 68,45 кв. м., за період з 01.02.2020 - 31.08.2024 сума заборгованості внескам на управління будинком складає 22 487 грн 20 коп., що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
За приписами статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує.
В силу статті 322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами статті 360 Цивільного кодексу України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
За положеннями частини другої статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків) (частина перша статті 385 Цивільного кодексу України).
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих і нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначені Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» №2866-III від 29.11.2001 (із наступними змінами), статтею 1 якого передбачено, що об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна; співвласники багатоквартирного будинку (далі - співвласники) - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.
Згідно зі статтями 4, 12 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання. Управління багатоквартирним будинком здійснює об'єднання через свої органи управління. Об'єднання самостійно визначає порядок управління багатоквартирним будинком та може змінити його у порядку, встановленому цим Законом та статутом об'єднання.
Приписами статті 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» унормовано, що органами управління об'єднання є загальні збори об'єднання, правління, ревізійна комісія об'єднання. Вищим органом управління об'єднання є загальні збори, до виключної компетенції яких відноситься, зокрема, затвердження статуту об'єднання, внесення змін до нього; затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного звіту; визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов'язковим для всіх співвласників.
У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об'єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду (частина шоста статті 13 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»).
Статтею 15 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що співвласник зобов'язаний, зокрема: виконувати обов'язки, передбачені статутом об'єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
За змістом статті 16 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту об'єднання: встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; визначати підрядника, укладати договори про управління та експлуатацію, обслуговування, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення майна з будь-якою фізичною або юридичною особою; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів.
Положеннями статті 17 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов'язків об'єднання має право, зокрема, вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об'єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.
Відповідно до частини першої статті 20 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.
Аналогічний принцип закріплений і у Статуті Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Перспектива 2016», відповідно до якої частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.
Статтею 23 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об'єднання та/або рішенням загальних зборів.
Системний аналіз приписів статей 10, 13, 15, 16, 17, 20, 23 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» дає підстави для висновку, що зазначений закон передбачає комплекс взаємопов'язаних прав та обов'язків власників квартир (приміщень) та об'єднання співвласників, які мають забезпечити належне функціонування та утримання співвласниками житлового будинку їхньої спільної часткової власності. Зокрема, праву об'єднання в особі його загальних зборів на встановлення порядку сплати, переліку та розміру внесків і платежів (статті 10, 16 Закону) кореспондує обов'язок співвласника виконувати рішення статутних органів об'єднання, своєчасно та в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі, частка яких визначається пропорційно до загальної площі квартири (статті 15, 20 Закону).
Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління регулюється Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» №417-VIII від 14.05.2015 (із наступними змінами).
За приписами статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласником багатоквартирного будинку є власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов'язків співвласників, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.
Частиною другою статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» встановлено, що кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.
За змістом частин першої - третьої статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку та інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом, входять до складу витрат на управління багатоквартирним будинком та, за загальним правилом, розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, незалежно від факту використання ними належної їм квартири (нежитлового приміщення) та спільного майна.
В силу приписів частини четвертої статті 319 Цивільного кодексу України власність зобов'язує.
Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 322 Цивільного кодексу України).
Отже, прийняті відповідно до статуту рішення загальних зборів об'єднання з питань управління багатоквартирним будинком є обов'язковими для усіх власників квартир (нежитлових приміщень) у багатоквартирному будинку, які одночасно є співвласниками спільного майна такого будинку та зобов'язані його утримувати в силу прямої норми статті 322 Цивільного кодексу України та частини другої статті 7, частини 1-3 статті 12 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Як вбачається з матеріалів справи, власником квартир №№ 47, 185 по вул. Дегтярьова, буд. 6 у м. Запоріжжя є територіальна громада міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради.
За приписами частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За нормами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
З матеріалів справи вбачається, що рішення загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Перспектива 2016», оформлені протоколами від 16.12.2018 та від 13.03.2021, у тому числі про встановлення розмірів внесків на управління будинку та про встановлення розміру цільових внесків в судовому порядку не оскаржувались, відповідно ці рішення є чинними та обов'язковими для виконання всіма співвласниками багатоквартирного будинку АДРЕСА_6 , у тому числі і для відповідача.
Зважаючи на вказані приписи Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», колегія суддів зазначає, що рішення загальних зборів об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, у тому числі про визначення розміру внесків на управління багатоквартирним будинком та визначення розміру цільових внесків, є обов'язковими для Територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, яка, в свою чергу, є власником квартир №№ 47 та 185 у будинку № 6 по вулиці Дегтярьова у місті Запоріжжя, і в силу прямої норми закону несе тягар утримання належного їй майна, а отже, зобов'язана виконувати прийняті відповідно до статуту рішення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Перспектива 2016».
Стосовно доводів скаржника про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що Запорізька міська рада не є належним відповідачем, оскільки квартири №47 та АДРЕСА_3 , були передані наймачам і саме наймачі повинні здійснювати оплату внесків на управління будинком, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною четвертою статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що зобов'язання зі здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком у разі здачі в найм (оренду) квартир та/або нежитлових приміщень державної або комунальної власності несуть наймачі (орендарі) таких квартир та/або приміщень.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 02.09.2020 у справі №906/884/19 зробив правовий висновок про застосування норми частини четвертої статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
За приписами частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В пунктах 24-26, 31-32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 викладено наступний правовий висновок.
Для цілей застосування приписів процесуальних законів щодо подібності правовідносин важливо встановити критерії її визначення. Велика Палата Верхового Суду звертає увагу на те, що слово «подібний» в українській мові має такі значення: такий, який має спільні риси з ким-, чим-небудь, схожий на когось, щось; такий самий; такий, як той (про якого йде мова).Тому термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші.
Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб'єкти, об'єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов'язки цих суб'єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 389 (пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України; пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України) та пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України (пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України; пункту 5 частини першої статті 339 КАС України) таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. На те, що зміст спірних правовідносин визначальний для їхнього порівняння на предмет подібності вказує, зокрема, частина дев'ята статті 10 ЦПК України щодо можливості застосування аналогії закону, якщо правовідносини подібні саме за змістом.
Отже, у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи (див. постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах № 522/2202/15-ц (пункт 22) і № 522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)). Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов'язаних із правами й обов'язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб'єктів (видової належності сторін спору) й об'єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
Спірні правовідносини у даній справі № 908/2457/24 виникли у зв'язку з наявною перед Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку “Перспектива 2016» заборгованістю зі сплати внесків на управління будинком, яка утворилася відносно квартир №№ 47, 185, власником яких є Територіальна громада міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, яка, в свою чергу, вважає відсутнім у неї обов'язку з оплати наведених внесків, оскільки на підставі частини четвертої статті 12 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» здійснювати сплату внесків на управління будинком та цільових внесків повинен саме користувач квартири (наймач).
У справі №906/884/19 спір виник у зв'язку з ухиленням об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (відповідача) від укладення договору про сплату внесків на утримання орендованого майна з орендарем (позивачем) нежитлових приміщень, власником яких є міська рада, в редакції орендаря, у якій останній запропонував сплачувати витрати на утримання об'єкта оренди в розмірі, що є відмінним від того розміру, який установлений рішенням загальних зборів об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 24.12.2019, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2020, у позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись із мотивувальними частинами прийнятих у справі №906/884/19 судових рішень, позивач подав касаційну скаргу, доводи якої зводяться до того, що рішення відповідача про сплату внеску на утримання приміщення є обов'язковим для позивача суперечить приписам частини четвертої статті 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». Пропорційна компенсація витрат об'єднання співвласників багатоквартирного будинку на утримання будинку має здійснюватися позивачем, як орендарем, на підставі відповідного договору, а рішення відповідача щодо розміру сплачуваного внеску на утримання будинку є обов'язковими до виконання тільки для власника приміщень у будинку - Житомирської міської ради і не породжують зобов'язань для третіх осіб (стаття 511 Цивільного кодексу України), у тому числі для позивача. Проте відсутній відповідний висновок Верховного Суду про застосування вказаної норми права у подібних правовідносинах (пункт 10 постанови від 02.09.2020 у справі №906/884/19).
У постанові від 02.09.2020 у справі №906/884/19 Верховний Суд виклав правовий висновок, що визначаючи зобов'язання орендарів зі здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком, чинне законодавство не передбачає механізму реалізації такого зобов'язання, у тому числі механізму захисту прав об'єднання співвласників, зокрема не встановлює для об'єднання співвласників багатоквартирного будинку права примусового стягнення відповідних коштів з орендарів у судовому порядку, передбачаючи таке право лише щодо співвласників майна (частина шоста статті 13 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»).
За таких обставин Верховний Суд у постанові від 02.09.2020 у справі №906/884/19 підтримав доводи касаційної скарги, викладені в пункті 10 цієї постанови, та дійшов висновку, що, з урахуванням приписів статті 511 Цивільного кодексу України, прийняті відповідно до статуту рішення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку є обов'язковими тільки для співвласників майна багатоквартирного будинку та самі по собі не встановлюють жодних зобов'язань для осіб, які не є власниками приміщень в такому будинку, у тому числі для орендарів нерухомого майна. Відповідно, висновки судів попередніх інстанцій щодо обов'язковості для орендарів рішень загальних зборів відповідача та положень статуту останнього зроблені внаслідок неправильного застосування вищевказаних норм матеріального права.
Таким чином, доводи апелянта про неправильне врахування судом першої інстанції постанови Верховного Суду від 02.09.2020 у справі №906/884/19 є безпідставними, оскільки відносини у справі №908/2457/24 та у справі №906/884/19 є подібними у розумінні критеріїв подібності.
З огляду на викладене, Центральний апеляційний господарський суд зазначає, що з урахуванням приписів статті 511 Цивільного кодексу України, прийняті відповідно до статуту рішення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Перспектива 2016» є обов'язковими тільки для співвласників майна багатоквартирного будинку та самі по собі не встановлюють жодних зобов'язань для осіб, які не є власниками приміщень в такому будинку, у тому числі для орендарів (наймачів) нерухомого майна.
Також, Верховний Суд у згаданій вище постанові (пункт 20) зазначив, що виходячи із загальних підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (стаття 11 Цивільного кодексу України), відповідні правовідносини щодо сплати орендарем витрат на управління будинком мають бути врегульовані або шляхом укладення окремого договору між орендарем та об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку, або шляхом встановлення обов'язку орендаря з відшкодування відповідних витрат власнику приміщення (орендодавцю) безпосередньо в умовах договору оренди нерухомого майна. Тобто обов'язок орендаря зі сплати (відшкодування) внесків на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі, встановленому рішенням об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, виникає тільки у разі передбачення такого обов'язку в умовах укладеного ним правочину (договору) з власником майна або з об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку.
Відтак, особа, яка не являється власником квартири, зобов'язана сплачувати внески на утримання цієї квартири тільки за умови, якщо такий обов'язок встановлений відповідним правочином (договором). Між тим матеріали справи не містять відповідного договору.
Враховуючи відсутність відповідного договору, який би передбачав обов'язок орендаря (наймача) зі сплати (відшкодування) внесків на управління будинком та цільових внесків, відповідний обов'язок зі сплати таких платежів несе власник квартири - Територіальна громада міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, для якого положення статуту та рішення загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Перспектива 2016» є обов'язковими в силу закону.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що при ухваленні рішення суд першої інстанції не врахував висновки Верховного Суду у справах про стягнення внесків на утримання будинку з особи, у господарському віданні якої перебувають квартири, не встановив обсяг прав та обов'язків такої особи, з урахуванням ст.136 ГК не порівняв з обсягом прав та обов'язків власника майна, колегія суддів зауважує, що обставини у справі № 910/1395/19 на правовий висновок Верховного Суду у якій (постанова від 24.01.2020) посилається відповідач, є відмінними від обставин цієї справи № 908/2457/24. Адже у справі № 910/1395/19 між ОСББ та особою, якій на праві повного господарського відання належать квартири у багатоквартирному будинку, було укладено відповідний договір (договір відносин власника житлових і нежитлових приміщень та управителя № 11-0/2015 від 01.09.2015), у якому сторони узгодили, що саме особа, якій на праві повного господарського відання належать квартири у багатоквартирному будинку відшкодовує витрати на утримання житлового комплексу пропорційно площі власних приміщень відносно площі всіх житлових та нежитлових приміщень житлового комплексу, право власності на які зареєстровано. У справі, що розглядається жодних договорів з Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку не укладалось, отже, обов'язок зі сплати внесків на управління будинком повинен виконуватись власником квартир, яким у даному випадку є Територіальна громада міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради.
Доводи апеляційної скарги про те, що Статутом ОСББ «Перспектива 2016» та рішеннями загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку «Перспектива 2016» оформленими Протоколами загальних зборів від 16.12.2018 та від 13.03.2021, які долучені Позивачем до позовної заяви, порядок оплати внесків на управління багатоквартирним будинком юридичними особами, які є власниками житлових чи нежитлових приміщень не встановлений, відхиляються колегією суддів як необґрунтовані, оскільки обов'язок співвласника по утриманню спільного майна ОСББ встановлений безвідносно до того, у власності фізичної чи юридичної особи перебуває таке майно.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що відповідно до наявних матеріалів справи Позивач не повідомляв Запорізьку міську раду про встановлений порядок оплати внесків на управління багатоквартирним будинком в ОСББ "Перспектива 2016" по вул. Буковинська (Дегтярьова), 6 у м. Запоріжжі та не звертався до Запорізької міської ради з пропозицією укладення договору зі сплати внесків на управління багатоквартирним будинком, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 20 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.
Згідно частини 2 статті 21 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів, встановлюються загальними зборами об'єднання відповідно до законодавства та статуту об'єднання.
Згідно частини 3 статті 23 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об'єднання та/або рішенням загальних зборів.
Із зазначеного вище вбачається, що Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» не передбачено укладення письмового (електронного) договору зі співвласниками, оскільки обов'язок співвласника будинку сплачувати щомісячно внески на його утримання виникає безпосередньо із самого Закону, Статуту об'єднання та рішень загальних зборів співвласників.
Виходячи із вищевказаних норм, відповідні внески і платежі співвласники платять не на підставі договору, а на підставі рішення загальних зборів об'єднання та/або статуту ОСББ “Перспектива 2016», жодних договорів зі співвласниками щодо внесків і платежів до фондів об'єднання укладати не зобов'язане.
Отже, відсутність договору між Територіальною громадою міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку “Перспектива 2016» зі сплати внесків на управління будинком не є підставою для звільнення відповідача від сплати відповідних внесків на управління будинком.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції при ухвалені рішення від 17.12.2024 у справі 908/2457/24 не взяті до уваги норми ст. 2, ст. 3, ст. 9, ч. 1 ст. 12, ч. 4 ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», ст. 1, ст. 4, ст.ст. 10, 15, 16, 20, 21, 22, 23 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», норми Типового Статуту, який затверджено Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства 27.08.2003 № 141, ст. 9, ст. 61, ст.ст. 66-68, ст. 179 Житлового кодексу України, ч. 3 ст. 815 Цивільного кодексу України, абз. 15 ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст. 47 Конституції України, п. 2, п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572 (зі змінами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 28/12/2016 №1024) та не надано правової оцінки нормам Житлового кодексу України, які регулюють та визначають правовий статус договорів найму, прав та обов'язків наймачів квартир комунальної власності, що призвело до не правильного застосування норм матеріального права, є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним.
У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов'язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.
Отже, даний принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладення тягаря доказування на сторони.
Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).
Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.
Даний висновок Центрального апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.06.2020 у справі №920/528/19.
Колегія суддів погоджується зі здійсненим судом першої інстанції перерахунком заявлених позивачем до стягнення внесків на управління будинком, відтак, заборгованість по внескам на управління будинком (квартира № 47, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дегтярьова, буд. 6 складає 22 487 грн 20 коп. за період з 01.02.2020 по 31.08.2024; заборгованість по внескам на управління будинком (квартира № 185, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дегтярьова, буд. 6) складає 25 420 грн 50 коп. за період з 01.06.2019 по 31.08.2024.
Враховуючи те, що загальна сума заборгованості відповідача по сплаті внесків на управління багатоквартирним будинком в розмірі 47 907 грн 70 коп. підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач не надав доказів на спростування наявності такої заборгованості та її сплати в повному обсязі, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 47 907 грн 70 коп. В частині стягнення заборгованості по внескам на управління будинком в розмірі 959 грн 77 коп. відмовити.
Згідно із частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок заявлених позивачем до стягнення сум 3 % річних та втрат від інфляції, за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство», суд першої інстанції правильно встановив, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню в межах заявлених позивачем вимог сума в розмірі 983 грн 53 коп. інфляційних втрат, 278 грн 23 коп. 3 % річних по особовому рахунку № НОМЕР_2 по квартирі № 47; 1 826 грн. 21 коп. інфляційних втрат, 532 грн. 22 коп. 3 % річних по особовому рахунку № НОМЕР_2 по квартирі № 185.
Стосовно висновку суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн., апеляційним судом порушень статей 126, 129 ГПК України не встановлено.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи скаржника не спростовують правильних висновків Господарського суду Запорізької області про часткове задоволення позову, у зв'язку з чим, підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає, а в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Запорізької міської ради на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.12.2024 у справі № 908/2457/24 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 17.12.2024 у справі № 908/2457/24 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін
Суддя І.М. Кощеєв