26.11.2012
Справа № 2-1559/11
2/0418/526/2012
26 листопада 2012 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Маймур Ф.Ф.
при секретарі - Науменко А.М.
за участю: представника позивача - Кокойда О.В.
відповідача - ОСОБА_1
представника відповідача - Санжара А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк'до Андрощук Володимира Васильовича про стягнення заборгованості за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк'про визнання договору недійсним, -
21 січня 2011 року позивач звернувся до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (а.с. 1-4,94-95).
02 листопада 201 року ОСОБА_1 звернувся до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з зустрічною позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк'про визнання договору недійсним (а.с.89-90).
Позивач за первинним позовом, з урахуванням уточнень, посилався на те, що між ним та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 014/14655/2/22882 від 12.09.2008 року, за умовами якого, позивач надав, а відповідач отримав у кредит грошові кошти у розмірі 280 000 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,5 % річних з кінцевим терміном повернення до 01 вересня 2018 року. У зв'язку з невиконанням своїх зобов'язань за кредитним договором виникла заборгованість, яку відповідач добровільно не погашає, тому позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути на його користь з ОСОБА_1 у рахунок погашення заборгованості за договором № 014/14655/2/22882 від 12.09.2008 року -2 729 365 грн. 30 коп., а також судові витрати по справі (а.с. 1-4, 94-95).
Позивач за зустрічним позовом в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що кредитний договір № 014/14655/2/22882 від 12.09.2008 року, який був укладений між Публічним акціонерним товариством «Ерсте банк'та Андрощук В.В., укладений в іноземній валюті, що суперечить чинному законодавству, враховуючи, що грошовою одиницею України є гривня і вона є єдиним законним платіжним засобом на території України. Крім того, відповідач ввів в оману позивача, так як під час пропонування продукції споживачу не надав у чіткій формі інформацію, необхідну для здійснення вибору валюти кредитування, договір є несправедливим, та його пункти є не законними. Тому позивач просив суд визнати недійсним кредитний договір № 014/14655/2/22882 від 12.09.2008 року, як такий, що не відповідає законним вимогам. Крім того просив покласти судові витрати на відповідача (а.с. 89-90).
У судовому засіданні представник позивача за первинним позовом заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні. Заперечував проти задоволення зустрічного позову, так як він є безпідставним та не обґрунтованим (а.с.130-132)
Позивач та представник позивача за зустрічним позовом заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні, позовні вимоги за первинним позовом визнали частково, а саме просили зменшити розмір неустойки, посилаючись на те, що сума штрафних санкцій, що стягнена з ОСОБА_1 є надмірно великою, зокрема, пеня за ставкою 1% на день - це 365% річних. Тобто нарахована пеня за набагато більшою ставкою, ніж облікова ставка НБУ. Тому просили суд зменшити розмір неустойки, що стягується з ОСОБА_1 до 3 000 грн. (а.с.121-122).
Вислухавши пояснення представника позивача за первинними позовом, позивача та представника позивача за зустрічним позовом, дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.
Судом встановлено, що між позивачем та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 014/14655/2/22882 від 12.09.2008 року, за умовами якого позивач надав у кредит грошові кошти а відповідач зобов'язався повернути отриманий кредит і сплатити відсотки у встановленому договором розмірі та строки, що підтверджується доказами наявними в матеріалах справи (а.с. 5-7).
Встановлено, що на виконання кредитного договору № 014/14655/2/22882 від 12.09.2008 року ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 280 000 дол. США, що підтверджується заявою на видачу готівки, розрахунком заборгованості (а.с. 55-76).
Також у судовому засіданні встановлено, що заборгованість за договором № 014/14655/2/22882 від 12.09.2008 року, станом на 03.04.2012 року становить 341 811,56 дол. США, (за курсом НБУ на 10.04.2012 р. 7,984 грн. за 1 дол. США), що становить 2 729 365 грн. 30 коп., яка складається з заборгованості за тілом кредиту- 2 174 581 грн. 71 коп., заборгованості за відсотками -350 412 грн. 22 коп., пені за прострочку кредиту у розмірі -95 096 грн. 39 коп. та пені за прострочку відсотків -109 274 грн. 96 коп., ці обставини підтверджуються поясненнями представника позивача за первинним позовом у судовому засіданні та розрахунком заборгованості (а.с. 96-97).
Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами Цивільного кодексу України та умовами укладених між сторонами договорів.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За умовами укладеного між сторонами договору позивач зобов'язався надати відповідачу грошові кошти у кредит, а відповідач, в свою чергу, має перед позивачем зобов'язання щодо своєчасного погашення кредиту та відсотків за користування кредитом, крім того, позивач за умовами договору має право у разі порушення відповідачем будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами даного договору, вимагати від останнього дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування.
Договором також передбачено відповідальність перед позивачем у вигляді сплати пені та штрафних санкцій у відповідних випадках порушення зобов'язань, передбачених умовами даного договору.
Згідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.
За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Суд критично оцінює посилання позивача за зустрічним позовом на зменшення неустойки за кредитним договором № 014/14655/2/22882 від 12.09.2008 року, оскільки укладаючи даний договір сторони з'ясовують на яких умовах він укладається, права та обов'язки сторін, а також відповідальність за порушення строків повернення кредиту. Крім того, відповідно до ч.6 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», ОСОБА_1 протягом 14 календарних днів з моменту отримання примірника кредитного договору, мав право на відкликання своєї згоди на укладення договору без пояснення причини, між тим своїм право не скористався, а відтак погодився з усіма істотними умовами кредитного договору.
Вирішуючи вимоги позивача за первинним позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором № 014/14655/2/22882 від 12.09.2008 року у розмірі -2 729 365 грн.30 коп. та приймаючи до уваги, що у судовому засіданні знайшов підтвердження факт невиконання боржником своїх зобов'язань за укладеним договором щодо сплати кредиту та процентів за користування кредитом, а також факт наявності у позивача, за умовами укладеного між ним та відповідачем договору, права вимагати дострокового повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, та вважає за можливе стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором № 014/14655/2/22882 від 12.09.2008 року у розмірі -2 729 365 грн.30 коп., яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 2 174 581 грн. 71 коп., заборгованості за відсотками -350 412 грн. 22 коп., пені за прострочку кредиту -95 096 грн. 39 коп. та пені за прострочку відсотків 109 274 грн. 96 коп.
Вирішуючи вимоги позивача за зустрічним позовом, щодо визнання кредитного договору № 014/14655/2/22882 від 12.09.2008 року недійсним, суд не приймає доводи про незаконність визначення грошового зобов'язання у іноземній валюті. Так, відповідно до статті 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня, разом з тим, вказана стаття не обмежує використання в Україні грошових одиниць іноземних держав. А частиною 2 статті 192 Цивільного кодексу України передбачено, що іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і в порядку, встановленому законом. В даному випадку, основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".
Статтею 1054Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти ( кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до положень статей 47, 49 Закону України «Про Банки і банківську діяльність'банківські установи мають право здійснювати кредитні операції, у тому числі розміщувати залучені кошти від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, на підставі банківської ліцензії.
Стаття 2 цього Закону визначає банківський кредит як будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яку гарантію, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми. При цьому, відповідно до цієї ж статті кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
Також суд виходив с того, що зазначені позивачем обґрунтування недійсності кредитного договору не можуть бути підставою для визнання їх недійсними, так як укладаючи дані договори сторони з'ясовують на яких умовах він укладається, а відтак з власної ініціативи на момент отримання коштів у іноземній валюті, визначають для себе правила подальшої поведінки, які в подальшому не мають безпідставно змінюватися на вимогу однією з сторін. Зростання курсу долара США - валюти кредиту, саме по собі не є підставою для розірвання кредитного договору, оскільки у позичальника існувала можливість передбачити в момент укладання кредитного договору зміни курсу гривні по відношенню до долара США, виходячи з динаміки зміни курсів валют з моменту введення в обіг національної валюти -гривні та її девальвації й можливість отримання кредиту в національній валюті.
Таким чином, надання банком кредиту в іноземній валюті, отримання розрахунків за ним в іноземній валюті повністю відповідає нормам діючого законодавства України, а підстави для задоволення зустрічного позову відсутні.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на підставі ст. 88 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за первинним позовом судові витрати по справі у розмірі 1820 грн. (а.с. 26-27).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 14, 509, 526, 527, 530, 554, 610, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, суд, -
Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк»(ЄДРПОУ 34001693) у рахунок повернення заборгованості за кредитним договором №014/14655/2/22882 від 12.09.2008 року -2 729 365 грн.30 коп., яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 2 174 581 грн. 71 коп., заборгованості за відсотками -350 412 грн. 22 коп., пені за прострочку кредиту -95 096 грн. 39 коп. та пені за прострочку відсотків 109 274 грн. 96 коп., та у рахунок повернення судових витрат -1820 грн., а разом 2 731 185 грн. 30 коп.
ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк'про визнання договору недійсним - відмовити
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Ф.Ф. Маймур