26.11.2012
Справа № 2-1556/11
2/0418/524/2012
26 листопада 2012 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Маймур Ф.Ф.
при секретарі - Науменко А.М.
за участю : представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача -Бєкіної Т.О.
представника відповідача - Мельник А.М.
прокурора - Третельницької О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління МВС України в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України, за участю прокурора Кіровського району м. Дніпропетровська, про відшкодування моральної шкоди завданої незаконними діями органів досудового слідства,-
21 січня 2011 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернувся ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, про відшкодування шкоди (а.с. 1-3,56-58)
У судовому засіданні 07 липня 2011 року до участі у розгляді цивільної справи було залучено прокурора Кіровського району м. Дніпропетровська (а.с.43)
26 січня 2012 року до участі у розгляді справи, в якості третьої особи було залучено Головне управління МВС України в Дніпропетровській області(а.с.54)
У зв'язку з переведенням судді Леонова А.А. до іншого суду, вищевказану справу, відповідно до вимог ст. 11-1 ЦПК України було передано до провадження судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська Маймур Ф.Ф.. Ухвалою суду від 05 липня 2012 року вказана справа була прийнята до свого провадження та замінено статус Головного управління МВС України в Дніпропетровській області з третьої особи на співвідповідача(а.с.84)
Позивач у позовній заяві та представник позивача у судовому засіданні в обґрунтування позовних вимог, з урахуванням уточнень, посилався на те, що 29.05.2010 року постановою начальника відділу СУ ГУМВС України у Дніпропетровській області підполковника міліції Солдатенко Г.Н. було порушено кримінальну справу відносно позивача та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 за фактом вимагання, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, у великому розмірі за ознаками ст. 189 ч. 4 КК України. У той же день позивач був затриманий в порядку ст. 115 КПК України у підозрі у скоєнні злочину, передбаченого ст. 189 ч. 4 КК України та на протязі 3-х діб був обмежений у правах на свободу, працю та місцеперебування. 01.06.2010 року постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу йому була обрана міра запобіжного засобу у вигляді підписки про невиїзд. 03.11.2010 року порушена кримінальна справа була закрита за відсутністю складу злочину. Перебування в ізоляторі тимчасового утримання на протязі 3-х діб, знаходження під підпискою про невиїзд, під слідством на протязі понад 5 місяців, завдано позивачу моральної шкоди, яка виразилася в обмеженні його прав, порушенні образу життя, порушення соціальних зв'язків, погіршенні відносин з оточуючими. У позивача весь цей час був пригнічений настій, з'явилося відчуття страху та відчаю, що відобразилося на його психологічному стані та поведінці, тому він звернувся до суду та просив стягнути на його користь моральну шкоду у розмірі 10000 грн. за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання цієї суми з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України(а.с.1-3,56-58)
У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги і просила задовольнити у повному обсязі.
Представник Державної казначейської служби України у судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог посилаючись на те, що позивачем не надано доказів протиправності дій органів внутрішніх справ, а проведення будь-яких процесуальних дій передбачених Кримінально-процесуальним кодексом України не може бути підставою для відшкодування державою моральної шкоди. Крім того, Державній казначейській службі України не надаються бюджетні асигнування для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів слідства, та казначейство є органом, який виконує рішення про стягнення коштів державного бюджету в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України, проте казначейство не є розпорядником бюджетних коштів, тому вважає позов необґрунтованим та просила суд у його задоволені відмовити.
Представник відповідача Головного управління МВС України в Дніпропетровській області у судовому засідання позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що затримання позивача проводилося відповідно до вимог чинного кримінально-процесуального законодавства і обумовлювалося тяжкістю вчинених злочинів та суспільним резонансом, викликаним злочинами. Порушень справ та свобод позивача допущено не було. Крім того, позивач не вказав, якими саме діями Головне Управління МВС України в Дніпропетровській області йому спричинило моральну шкоду та не надав суду доказів спричинення моральної шкоди та обґрунтування її розміру 10000 грн., тому просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Прокурор Кіровського району м. Дніпропетровська у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.
Судом встановлено, що 09 травня 2010 року було порушено кримінальну справу № 58101032 за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, за фактом вимагання майна ВАТ «Південний ГЗК'та кримінальну справу № 58101033 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України за фактом незаконного позбавлення волі колишнього бухгалтера ВАТ «Південний ГЗК'Козловської ОСОБА_7 . Приводом та підставами до порушення кримінальної справи стала заява ОСОБА_8 та матеріали дослідчої перевірки, зміст яких вказував на наявність ознак злочину, а 29 травня 2010 року було порушено кримінальну справу без номера відносно ОСОБА_2 .. ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 189 КК України за фактом вимагання майна ВАТ «Південний ГЗК», скоєного за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах. Приводами та підставами для порушення цієї кримінальної справи стали заява ОСОБА_8 та матеріали дослідчої перевірки, вказані обставини підтверджуються копією постанови про порушення кримінальної справи та поясненнями сторін у судовому засіданні(а.с.4)
Встановлено, що 29 травня 2010 року ОСОБА_2 було затримано в порядку ст. 115 КПК України, роз'яснено йому його права гарантовані Конституцією України, про затримання позивача було попереджено його сестру, а копія протоколу затримання направлена прокурору, що підтверджується копією протоколу затримання особи, підозрюваної у вчинені злочину(а.с.17-22)
Судом встановлено, що Постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 01.06.2010 року було відмовлено у задоволенні подання слідчого про обрання відносно ОСОБА_2 міри запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та обрано запобіжний захід -підписку про невиїзд. Дана постанова була залишена в силі ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 09.06.2010 року, що підтверджується матеріалами справи(а.с.23-24)
Також встановлено, що кримінальні справи № 58101033 та № 58101032, а також кримінальна справа без номера, порушена 29.05.2010 року за ч. 4 ст. 189 КК України, були об'єднані в одне провадження під № 58101032.
Судом встановлено, що обвинувачення ОСОБА_2 пред'явлено не було та постановою старшого слідчого в особливо важливих справах СУ ГУБОЗ МВС України по справі № 58101032 від 03 листопада 2010 року кримінальна справа, порушена 09.05.2010 року за ч. 4 ст. 189 КК України за фактом вимагання майна ВАТ «Південний ГЗК'та кримінальна справа, порушена 29.05.2010 року за ч.4 ст. 189 КК України відносно ОСОБА_4 , ОСОБА_10 ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 189 КК України за фактом вимагання майна ВАТ «Південний ГЗК'була закрита за відсутністю складу злочину(а.с.5-16)
Відповідно до ч. 1 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладання адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду'підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладання арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
Норми ст. 2 Закону України від 1 грудня 1994 р. «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», визначають , що право на відшкодування такого виду шкоди виникає у випадках: постановлення виправдувального вироку суду (встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали чи постанови суду про повернення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд) факту незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів); закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину; відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи з підстав, зазначених у п. 2 ч. 1 цієї ж статті; закриття справи про адміністративне правопорушення.
Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», затверджене наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України та Міністерства фінансів України від 4 березня 1996 р. № 6/5/3/41, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 6 березня 1996 р. за № 106/1131, передбачає, що право на відшкодування шкоди мають громадяни, щодо яких були здійснені незаконні дії.
Суд при розгляді позовних вимог позивача виходить з того, що аналіз вищезазначених норм дає підстави вважати, що саме по собі взяття під варту чи застосування підписки про невиїзд не може свідчити про їх незаконність, якщо ці дії узгоджувались з вимогами законодавства, яке регулює підстави та порядок здійснення відповідних дій.
Доводи позивача стосовно наявності підстав для відшкодування шкоди завданої незаконним затриманням ОСОБА_2 спростовуються постановою прокурора відділу прокуратури області від 25.06.2010 року про відмову в порушенні кримінальної справи, відповідно до якої затримання ОСОБА_2 проводилось відповідно до вимог чинного кримінально-процесуального законодавства і обумовлювались тяжкістю вчинених злочинів, тому суд не може визнати твердження позивача обґрунтованими та підтвердженими доказами.
Також суд не може прийняти до уваги посилання позивача стосовно наявності підстав для відшкодування шкоди завданої незаконним застосуванням підписки про невиїзд, так як вони спростовуються тим, що постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 01.06.2010 року, яка залишена без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09.06.2010 року, ОСОБА_2 обрано запобіжний захід - підписку про невиїзд.
Отже, суд приходить до висновку, що у позивача не виникло право відшкодування шкоди, завданої у сфері правосуддя, оскільки перелік підстав відшкодування такої шкоди, встановлений законодавством, є вичерпним і не підлягає розширенню. Суд не може прийняти до уваги посилання позивача у позові та представника позивача у судовому засідання на п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» як на підставу відшкодування моральної шкоди, оскільки жодної із підстав відносно позивача не наступило, під вартою він не утримувався, обвинувачення позивачу пред'явлено не було, під час досудового слідства він був допитаний лише у якості підозрюваного.
Також, судом не вбачається незаконного затримання позивача за ст. 115 КПК України та незаконного обрання відносно позивача запобіжного заходу - підписки про невиїзд, оскільки дані процесуальні дії були вчинені у відповідності до норм кримінально-процесуального законодавства, тому на підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до с. 88 ЦПК України суд вважає можливим віднести судові витрати за рахунок держави.
Керуючись ст. 1167 ЦК України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», ст. ст. 11, 15, 60, 82, 84, 88, 212, 213, 214, 215 ЦПК України,
ОСОБА_2 у задоволені позову до Головного управління МВС України в Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України, за участю прокурора Кіровського району м. Дніпропетровська, про відшкодування моральної шкоди завданої незаконними діями органів досудового слідства -відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 223 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Ф.Ф. Маймур