29 травня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/47/25
Провадження № 22-ц/820/1147/25
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П'єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.,
розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представницею ОСОБА_2 , на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 березня 2025 року (суддя Салоїд Н.М.).
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд
У січні 2025 року ТОВ «Кошельок» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову зазначало, що 19.01.2022 між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 укладено договір № 3433714470-588395 про надання коштів у позику, відповідно до якого відповідач отримав кредит в розмірі 10000 грн строком на 14 днів з відсотковою ставкою 2,15% та можливістю продовження строку користування кредитними коштами на 90 днів за ставкою 2,2% в день за кожен день користування кредитом.
Враховуючи викладене вище та те, що відповідач не виконує умов кредитного договору, товариство просило суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 3433714470-588395 від 19.01.2022 у розмірі 32810 грн, яка складається з: 10000 грн - заборгованості за сумою кредиту; 22810 грн - заборгованості за відсотками за користування позикою.
Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 березня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кошельок» заборгованість за договором про надання коштів у позику №3433714470-588395 від 19.01.2022 в розмірі 38032 грн та судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Не погоджуючись з заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 березня 2025 року, ОСОБА_1 через свого представника Василець М.С. подав заяву про перегляд заочного рішення.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 квітня 2025 року заяву про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 через свого представника Василець М.С. подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вказує, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування. А тому, розмір відсотків, відповідно до умов договору становить 3010,00 грн за період з 19.01.2022 по 02.02.2022, виходячи з розрахунку: 10 000 грн (тіло кредиту) х 2,15 % (відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом) х 14 днів (строк позики).
Вважає, що після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договорами проценти, тому заявлені ТОВ «Кошельок» вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по відсотках за користування позикою за період, який виходить за межі строку кредитування, а саме 14 днів, є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Крім того, зазначає, що відповідач, як пересічний споживач кредитних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не зміг ефективно здійснити свої права бути поінформованим про дійсні умови кредитування ТОВ «Кошельок», які викладені в декількох значних за об'ємом документах, які не містять прозорості та зрозумілості, зокрема щодо дійсного періоду та розміру нарахувань за кредитом. Тому, укладення договору перетворюється на непомірний тягар для відповідача, як споживача та джерело отримання невиправданих прибутків кредитором.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень ст. 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що 19.01.2022 між ОСОБА_1 та ТОВ «Кошельок» укладено договір №3433714470-588395 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до умов вищезазначеного договору, кредитодавець зобов'язується надати позичальнику кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту становить 10000 грн (п. 1.1. договору); проценти за користування кредитом: 3010 грн, які нараховуються за ставкою 2,15 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.3.2. договору); стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,20 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.3.3 договору)
Згідно п. 2.1 договору, кредит надається строком на 14 днів, далі - лояльний період», початком якого є дата підписання договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця.
Відповідно до п. 3.6 договору, сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною в розумінні ст. 212 ЦК України, що має наслідком продовження строку користування кредитом, а саме зобов'язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення лояльного періоду; з наступного дня після закінчення лояльного періоду позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 803 процента річних, що становить 2,2 проценти в день від суми кредиту за кожен день користування ним. (п.п. 3.7, 3.8 договору).
Кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору та перерахував грошові кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 , що підтверджується листом ЦВ ПАТ «МТБ БАНК» у м. Києві та повідомленням XPAY Group LLC. (а.с. 31, 32)
Оскільки відповідач ОСОБА_1 у встановлений в договорі строк (14 днів) не виконав свої зобов'язання та не повернув грошові кошті в загальному розмірі 13010 грн (10 000 грн тіло кредиту + 3010 грн відсотки за користування позикою за перші 14 днів), позивач у відповідності до п.3.6 договору, продовжив нараховувати відсотки за користування позикою протягом наступних 90 днів.
Відповідачем доказів погашення (часткового погашення) кредитної заборгованості суду не надано.
У зв'язку з чим, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Кошельок» склав 32810 грн з яких: 10000 грн - заборгованість за кредитом, 22810 грн - заборгованості за відсотками. Вказана сума заборгованості відповідачем не спростована.
А тому, суд першої інстанції, задовольняючи позов, правильно виходив з обґрунтованості позовних вимог про стягнення боргу на користь ТОВ «Кошельок».
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
Відповідно до ст.ст. 1054-1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Такими обставинами (предметом доказування) у даній справі є наявність між сторонами договірних правовідносин, що випливають з кредитного договору, та належне (неналежне) виконання сторонами своїх зобов'язань відповідно до їх умов та вимог ЦК України.
Факт укладення кредитного договору визнається сторонами.
ТОВ «Кошельок» виконало свої зобов'язання за договором № 3433714470-588395 та 19 січня 2022 року о 12 год 37 хвилин здійснило переказ грошових коштів у сумі 10000 грн на банківську ОСОБА_1 № НОМЕР_1 (а.с. 31).
А тому, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено доведеність факту укладання 19 січня 2022 року між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 кредитного договору № 3433714470-588395 в електронній формі та виконання кредитором своїх обов'язків за цим договором, а саме надання грошових коштів позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором.
Крім того, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач ТОВ «Кошельок» має право грошової вимоги до відповідача щодо стягнення заборгованості за кредитом, а також нарахованими та не сплаченими процентами за кредитним договором № 3433714470-588395 від 19 січня 2022 року.
Безпідставними є посилання в апеляційній скарзі на неправомірність нарахування позивачем відсотків після закінчення 14 денного строку, оскільки, умовами договору № 3433714470-588395 від 19 січня 2022 року, що укладений між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 , а саме його пунктом 3.7 передбачено погодження сторонами продовження строку користування кредитом, але не більше ніж на 90 днів після закінчення лояльного періоду.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором, відсотки за його користування були нараховані таким чином: 3010 грн в межах «лояльного періоду» за процентною ставкою - 2,15 % та 19800 грн за базовою процентною ставкою (2,20 % в день) за продовжений строк користування позикою - 90 днів.
Вказаний договір та його умови відповідачем не оскаржувався та недійсним не визнавався.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а зводяться до незгоди з ними, а відтак не впливають на остаточні висновки суду.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до власного тлумачення норм права та до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представницею ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 29 травня 2025 року.
Суддя-доповідач І.В. П'єнта
Судді: А.П. Корніюк
О.І. Талалай