Провадження № 22-ц/803/2387/25 Справа № 208/9544/23 Суддя у 1-й інстанції - Похваліта С. М. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
28 травня 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді: Ткаченко І.Ю.,
суддів: Пищиди М.М., Свистунової О.В.
за участю секретаря: Кошари О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі цивільну справу
за позовом Дніпропетровського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на заочне рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 квітня 2024 року, -
У жовтні 2023 року Дніпропетровський обласний центр зайнятості звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю. В обґрунтування позову посилався на те, що на обліку в Кам'янському міському центру зайнятості, перебувала безробітна особа ОСОБА_1 . Згідно наказу від 24 травня 2022 року № НТ 220524 24 травня 2022 року через електронну систему державних послуг «Дія» ОСОБА_1 отримала статус безробітної особи та 24 травня 2022 року їй була призначена матеріальна допомога по безробіттю відповідно до ч 1, 3, 4 ст. 22, ч. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» з 24 травня 2022 року по 17 лютого 2023 року. Згідно наказу від 28 червня 2022 року № НТ 220628 було скорочено виплату допомоги по безробіттю у зв'язку з недотриманням безробітним рекомендацій щодо сприяння працевлаштування відповідно до п.5 ч. 5 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та п.4 розділу 4 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності» на строк до 90 календарних днів 27 червня 2022 року по 11 липня 2022 року (за невідвідування центру зайнятості). Згідно наказу від 07 грудня 2022 року № НТ221207 ОСОБА_1 припинено виплату допомоги по безробіттю та припинено реєстрацію безробітної особи з 23 червня 2022 року, у зв'язку з встановленням факту неподання безробітним інформації про обставини допомоги по безробіттю, встановлення факту перебування зареєстрованого безробітного за кордоном понад 30 календарних днів. Так до Кам'янського міського центру зайнятості надійшла інформація, що ОСОБА_1 в період перебування на обліку в центрі зайнятості та отримання допомоги по безробіттю перебувала за межами країни 37 календарних днів з 24 травня 2022 року по 29 червня 2022 року, у зв'язку із чим було складено Акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», яким встановлено, що ОСОБА_1 не відвідувала цент зайнятості більше ніж 30 календарних днів, та підставою даного невідвідування є доказ перебування нею за кордоном більше 30 календарних днів. Оскільки ОСОБА_1 в період з 24 травня 2022 року по 29 червня 2022 року незаконно отримано допомогу по безробіттю в розмірі 6977,35 грн, просило суд ухвалити рішення яким стягнути незаконно отриману допомогу по безробіттю в розмірі 6977,35 грн. та судові витрати в розмірі 2684 грн.
Заочним рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 квітня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Дніпропетровського обласного центру зайнятості, код ЄДРПОУ 03490909, рахунок: IBAN UA578201720355499000001706186, МЦП отримувача: 820172, Банк отримувача: Державна казначейська служба України, м. Київ кошти у сумі 6977,35 грн. виплачені як допомога по безробіттю. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2684 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позові відмовити посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з'ясував усі фактичні обставини справи, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим. Факт її перебування за межами України 37 календарних днів є недоведеним та повністю спростовується наданими нею доказами які є належними та допустимими, та повинні бути прийняті до уваги. Вказувала, що виїздила за межі України, втім завжди слідкувала за кількістю днів свого перебування за кордоном та дуже відповідально відносилася до свого перебування на обліку у Кам'янському міському центрі зайнятості. Більш того, 30 травня 2022 року вона перебувала у Кам'янському міському центрі зайнятості, а напередодні відвідувала батька який проходить службу у Збройних Силах України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.263, 264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим та має стосуватися, зокрема питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із установлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.
Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає з огляду на таке.
Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом першої інстанції встановлено та це підтверджується матеріалами справи, що на обліку в Кам'янському міському центру зайнятості, перебувала безробітна особа ОСОБА_1
ОСОБА_1 через електронну систему державних послуг «Дія» 23 травня 2022 року подала документи для отримання соціальних послуг з питань працевлаштування та отримання статусу безробітної. Та через електронну систему «Дія» була ознайомлена з індивідуальним паном працевлаштування безробітного від 23.05.2022 року, про що засвідчила особистим підписом під час відвідування центру зайнятості.
Згідно наказу від 24 травня 2022 року № НТ 220524 24 травня 2022 року через електронну систему державних послуг «Дія» ОСОБА_1 отримала статус безробітної особи та 24 травня 2022 року їй була призначена матеріальна допомога по безробіттю відповідно до ч 1, 3, 4 ст. 22, ч. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» з 24 травня 2022 року по 17 лютого 2023 року.
Відповідачці розпочато виплату допомоги по безробіття відповідно до ст.. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» 24 травня 2022 року, згідно наказу від 24 травня 2022 року № НТ 220524
Згідно наказу від 28 червня 2022 року № НТ 220628 відповідачу скорочено виплату допомоги по безробіттю у зв'язку з недотриманням безробітним рекомендацій щодо сприяння працевлаштування відповідно до п.5 ч. 5 ст. 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та п.4 розділу 4 «Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності» на строк до 90 календарних днів 27 червня 2022 року по 11 липня 2022 року (за невідвідування центру зайнятості).
Згідно наказу від 07 грудня 2022 року № НТ221207 ОСОБА_1 припинено виплату допомоги по безробіттю та припинено реєстрацію безробітної особи з 23 червня 2022 року, у зв'язку з встановленням факту неподання безробітним інформації про обставини допомоги по безробіттю, встановлення факту перебування зареєстрованого безробітного за кордоном понад 30 календарних днів під рос, воєнного ста безробіттю до п. 30 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2018 року № 792.
До Кам'янського міського центру зайнятості надійшла інформація, що ОСОБА_1 в період перебування на обліку в центрі зайнятості та отримання допомоги по безробіттю перебувала за межами країни 37 календарних днів з 24 травня 2022 року по 29 червня 2022 року.
Відповідно до скриншоту електронного обміну інформацією відомості, що містяться в базі даних, ОСОБА_1 в період перебування на обліку в центрі зайнятості та отримання допомоги по безробіттю перебувала за межами країни 37 календарних днів з 24 травня 2022 року по 29 червня 2022 року.
Позивачем було складено Акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Даним актом зафіксовано, що відповідач не повідомила про перетин державного кордону України та перебувала за кордоном сумарно понад 30 календарних днів.
19 грудня 2022 року Кам'янським міським центром зайнятості направлено відповідачці досудову вимогу претензію щодо відшкодування коштів. Та повторно направлено досудовому вимогу 06 лютого 2023 року.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем доведено, що ОСОБА_1 не відвідувала цент зайнятості більше ніж 30 календарних днів, та підставою даного невідвідування є доказ перебування нею за кордоном більше 30 календарних днів.У зв'язку з цим, ОСОБА_1 в період з 24 травня 2022 року (перетин кордону 24 травня 2022 року +37 днів перебування за кордоном) по 29 червня 2022 року незаконно отримано допомогу по безробіттю в розмірі 6 977,35 грн., яку слід стягнути.
Апеляційний суд не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно ч. 2 ст. 43 ЗУ «Про зайнятість населення» статус зареєстрованого безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам у день подання ними особистої заяви про надання статусу зареєстрованого безробітного до будь-якого обраного ними територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від наявності або відсутності у таких осіб задекларованого та зареєстрованого місця проживання (перебування).
Відповідно до п. 4 ч. 2, ч. 3 ст. 44 ЗУ «Про зайнятість населення» зареєстровані безробітні зобов'язані: протягом трьох робочих днів інформувати кар'єрного радника про виїзд за межі України; обставини, які є підставою для припинення реєстрації, визначені частиною першою статті 45 цього Закону.
Відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.
Реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється за умов, що перелічені в ч. 1 ст. 45 ЗУ «Про зайнятість населення».
Пунктами 7, 7-1 частини 1 статті 45 ЗУ «Про зайнятість населення» визначено, що реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі: невідвідування без поважних причин територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом 30 робочих днів з дня, наступного за днем прийняття ним рішення про таке відвідування; непідтвердження без поважних причин будь-якими засобами комунікації, у тому числі електронними, наміру перебування у статусі зареєстрованого безробітного протягом 30 робочих днів з дня, наступного за днем останнього підтвердження (відвідування) (під час дії надзвичайного або воєнного стану, карантину, у разі виникнення надзвичайної ситуації).
Згідно п. 5-2 Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ «Про зайнятість населення», реєстрація безробітного у територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється з підстав, визначених частиною першою статті 45 цього Закону, а також з 31 календарного дня від дня перетину зареєстрованим безробітним державного кордону України у разі безперервного перебування ним за кордоном понад 30 календарних днів.
Відповідно до п. 30 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу», затвердженого Постановою КМУ від 19.09.2018 №792, Центр зайнятості припиняє реєстрацію безробітного з дня встановлення факту перебування зареєстрованого безробітного за кордоном понад 30 календарних днів під час воєнного стану.
Згідно п. 1, п. 5 ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. страховик - Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи, з метою реалізації завдань, покладених на них відповідно до цього Закону та ЗУ «Про зайнятість населення», взаємодіють з податковими органами, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері праці, трудових відносин та зайнятості населення, іншими центральними органами виконавчої влади, Державною прикордонною службою України шляхом обміну відповідною інформацією про отримані особами, зареєстрованими в установленому порядку як безробітні, доходи від здійснення підприємницької діяльності, роботи за кордоном, виконання роботи за трудовим договором, у тому числі за сумісництвом, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими угодами (договорами), ведення особистого селянського господарства, проведення інших заходів по виконанню цього Закону.
Частиною 1 статті 22 вищевказаного Закону визначено, що право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж сім місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу, але не менше ніж мінімальний розмір допомоги по безробіттю, встановлений правлінням Фонду для цієї категорії осіб (ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»).
Відповідно до ч. 1 ст. 34, ч. 2 ст. 36, ч. 3 ст. 36 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Фонд має право: стягувати відповідно до закону кошти Фонду, виплачені особам, зареєстрованим як безробітні, у вигляді матеріального забезпечення на випадок безробіття та витрачені на надання соціальних послуг безробітним у разі встановлення факту їх отримання на підставі недостовірних відомостей, поданих особою. Застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
У разі виїзду особи, зареєстрованої в установленому порядку як безробітна, за межі України така особа зобов'язана повідомити про це територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, в якому особа зареєстрована як безробітна.
Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Колегія суддів звертає увагу на те. що позивач вказав про те, що до Кам'янського міського центру зайнятості надійшла інформація, що ОСОБА_1 в період перебування на обліку в центрі зайнятості та отримання допомоги по безробіттю перебувала за межами країни 37 календарних днів з 24 травня 2022 року по 29 червня 2022 року.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, вважав встановленим даний факт.
Втім із доказів наданих до позовної заяви, про вказаний факт свідчила лише 1 аркуш формату А4, з рядом прізвищ, серед яких ОСОБА_1 , дата надання статусу безробітного 24 травня 2022 року, дата закриття персональної картки 07 жовтня 2022 року, дата виїзду/період розрахунку 24 травня 2022 року, дата в'їзду на територію України 29 червня 2022 року, кількість днів перебування за кордоном 37 (а.с.4).
До заяви про перегляд заочного рішення та до апеляційної скарги додано відповідь головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України з якої вбачається, що в період з 20 травня 2022 року по 30 вересня 2022 ОСОБА_1 перетинала державний кордон 07 червня 2022 року - виїзд, 29 червня 2022 року - в'їзд. 28 липня 2022 року - виїзд, 15 серпня 2202 року - в'їзд (а.с.102).
Тобто у спірний період, відповідачка перебувала за кордоном 22 дні, а не 37 як наголошував позивач, що виключає недобросовісність дій останньої.
Між тим, тягар доказування недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум, тому згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України ці обставини має довести позивач, що узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц (провадження № 14-445цс18), постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 607/4570/17-ц (провадження № 61-29030св18).
Наведені в апеляційній скарзі доводи заслуговують на увагу.
Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення не виконав вимоги ст. 263 ЦПК України щодо його законності та обґрунтованості, та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Отже, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням судового рішення про відмову у задоволенні позову, з вищезазначених підстав.
Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Заочне рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 квітня 2024 року - скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову Дніпропетровського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Вступна та резолютивна частини проголошені 28 травня 2025 року.
Повний текст постанови складено 29 травня 2025 року.
Судді: