Провадження № 22-ц/803/5423/25 Справа № 172/1808/24 Суддя у 1-й інстанції - Битяк І. Г. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
28 травня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Пищиди М.М.
суддів - Ткаченко І.Ю., Свистунової О.В.
за участю секретаря судового засідання - Лопакової А.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Попаснянської міської військової адміністрації Луганської області про визнання права власності на нерухоме майно, -
У жовтні 2024 року позивачка звернулася до суду з позовом до Попаснянської міської військової адміністрації Луганської області про визнання права власності на нерухоме майно.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 22.05.2005 року їй державним нотаріусом Попаснянської державної нотаріальної контори видане свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_2 .
Спадкове майно на яке видане свідоцтво складається із житлового будинку з господарськими спорудами, що розташоване у АДРЕСА_1 на земельній ділянці розміром 480 кв.м.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом на земельній ділянці розташовані: один жилий будинок А-1, дерев'яний, жилою площею 27,0 кв.м., літня кухня Б дерев'яна, погріб В кам'яний, гараж Г шлакоблочний, сарай Д дерев'яний, вбиральня У, душ Ж дерев'яний, інші споруди №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 дерев'яні, металеві, цегляні.
Жилий будинок з господарськими спорудами належав померлому ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 17.11.1987 року за реєстровим № 2925 Попаснянською державною нотаріальною конторою та зареєстрованого у Первомайському бюро технічної інвентаризації 07.12.1987 року за реєстровим № 3938. Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП «Попаснянське районне БТІ» вищевказаний об'єкт зареєстрований 13.06.2005 року за позивачкою. Земельна ділянка, на якій був побудований успадкований позивачкою жилий будинок була виділена попередньому власнику ОСОБА_3 для індивідуального будівництва рішенням виконкому Попаснянської міської ради № 33 від 23.10.1951 року.
Після успадкування зазначеного будинку, нею як власником, були знесені деякі надвірні споруди, кі були напівзруйновані, а саме: гараж Г, сарай Д, вбиральня У, душ Ж та побудовано добудови до будинку, в результаті чого була збільшена загальна, житлова та допоміжна площа будинку, а також нові надвірні споруди.
На вказаній земельній ділянці нею у період з 2008 по 2016 роки за власні кошти самочинно збудовано прибудову до житлового будинку а?, а?, що значно змінило загальну та житлову площі.
Також були побудовані сарай К, душ Л, вбиральню М, зливну яму Н, огорожу, водопровід з колодязем, каналізацію та замощення, що підтверджується технічним паспортом виготовленим 20.12.2016 року Попаснянським комунальним підприємством «СКП».
Самочинно збудована прибудова до житлового будинку та інші новобудови виконані без отримання відповідного дозволу, але без порушення встановлених будівельних норм і правил.
У 2016 році вона почала процедуру узаконення добудов до житлового будинку та надвірних споруд, однак у 2017 році у зв'язку з проведенням АТО в Луганській області, вагітністю та пологами вона вимушена була виїхати з сім'єю з м. Попасна.
У жовтні 2021 року вона повернулася до м. Попасна, але у зв'язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України, введенням воєнного стану в Україні, вона знову вимушена була переміститися разом з сім'єю в інший більш безпечний населений пункт України.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкту нерухомого майна значиться зареєстрований об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 44,3 кв.м., житлова площа 27,0 кв.м., тип майна: будинок жилий з надвірними спорудами.
Згідно з технічним паспортом на житловий будинок від 20.12.2016 року за вищевказаною адресою експлікація приміщень до плану одноквартирного (садибного) житлового будинку А-1 було збільшено загальну, житлову та допоміжну частину будинку шляхом добудови, а саме збільшено площу до 83,3 кв.м., житлову до 36,3 кв.м., допоміжну до 47,0 кв.м.
Відповідно до інформації Державної інспекції архітектури та містобудування України від 20.08.2024 року Попаснянська міська територіальна громада відноситься до розділу П «Тимчасово окуповані російською федерацією території України», таким чином дії в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва підлягають блокуванню.
З соціальних мереж та інформаційних матеріалів засобів масової інформації їй стало відомо, що її будинок пошкоджений внаслідок військових дій, спричинених російською федерацією проти України, у зв'язку з чим вона має право на компенсацію за пошкодження та знищення нерухомого майна.
Отже у позивачки немає іншого способу визнання права власності на об'єкти самочинного будівництва крім як звернення до суду.
Враховуючи вищевикладене, просить суд визнати за нею право власності на одноквартирний (садибний) житловий будинок А-1 з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 83,3 кв.м., житловою площею 36,6 кв.м., а також літню кухню Б, сарай К, душ Л, вбиральню М, зливну яму Н, огорожу №№ 6-10, водопровід з колодязем №№ 11-12, каналізацію № 13, замощення.
Рішенням Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2025 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Попаснянської міської військової адміністрації Луганської області про визнання права власності на нерухоме майно.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що 22.05.2005 року державним нотаріусом Попаснянської державної нотаріальної контори Мащенко О.М. видане свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 на спадкове майно, що складається із житлового будинку з господарськими спорудами, що розташоване у АДРЕСА_1 на земельній ділянці розміром 480 кв.м. На цій ділянці розташовані: один жилий будинок А-1, дерев'яний, жилою площею 27,0 кв.м., літня кухня Б дерев'яна, погріб В кам'яний, гараж Г шлакоблочний, сарай Д дерев'яний, вбиральня У, душ Ж дерев'яний, інші споруди №№ 4, НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , 8 дерев'яні, металеві, цегляні. Жилий будинок з господарськими спорудами належав померлому ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 17.11.1987 року за реєстровим № 2925 Попаснянською державною нотаріальною конторою та зареєстрованого у Первомайському бюро технічної інвентаризації 07.12.1987 року за реєстровим № 3938.
Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП «Попаснянське районне БТІ» вищевказаний об'єкт зареєстрований 13.06.2005 року за ОСОБА_4 .
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкту нерухомого майна вбачається, що об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 має загальну площу 44,3 кв.м., житлову площу 27,0 кв.м., тип майна: будинок жилий з надвірними спорудами. Власником є ОСОБА_4 .
Позивачка двічі змінювала своє прізвище внаслідок укладення шлюбу, тому її прізвище після укладення першого шлюбу у 2012 році змінилося з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 », а у 2020 році із « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 ».
Відповідно до технічного паспорта виготовленого 20.12.20216 року Попаснянським КП «СКП» на замовлення ОСОБА_9 житловий будинок по АДРЕСА_1 має загальну площу 83,3 кв.м., житлову - 36,6 кв.м., допоміжну 47,0 кв.м.
З технічного паспорту вбачається, що на земельній ділянці за вищевказаною адресою після отримання позивачкою у спадщину житлового будинку та реєстрації права власності на це майно в бюро технічної інвентаризації у 2005 році, були збудовані прибудови а? (2014 рік), а? (2016), сарай К (2014 рік), душ Л (2012 рік), вбиральня М (2009 рік), зливна яма Н (2009 рік), огорожа №№ 6-10 (2008, 2010 роки).
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення позову, оскільки нерухоме майно на яке позивачка просить визнати право власності є самочинно збудованим і не може бути визнане за позивачкою в порядку ст. 392 ЦК України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).
Відповідно до вимог п. п. 1, 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Згідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово був продовжений та станом на дату розгляду справи триває.
Статтею 392 Цивільного кодексу України (ЦК України) передбачено визнання права власності на майно у разі втрати власником документа, що засвідчує його право власності.
Відповідно до зазначеної норми власник майна може подавати позов про визнання його права власності, якщо це право не визначає або може оскаржити інша особа, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.
Позивачами у позові про визнання права власності на підставі ст. 392 ЦК України є особи, які вже є власниками.
Тобто, відповідний спосіб захисту не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах.
Суд має встановити, що правовстановлювальний документ дійсно існував, включно з встановленням моменту виникнення права власності, що важливо для забезпечення дотримання прав та інтересів можливих співвласників та третіх сторін в контексті сімейних, спадкових чи інших суспільних відносин.
Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
З приписів ст. 392 ЦК України слідує, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Тобто передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачами у позові про визнання права власності є особи, які вже є власниками. Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Суди повинні врахувати, що в даній категорії справ, основним доказом виступає копія правовстановлювального документа чи інший документ, який дозволяє встановити точні реквізити правовстановлювального документа, відповідного нерухомого майна та його власника.
Цей доказ є ключовим з погляду на природу цієї категорії проваджень, де рішення суду повинно не створювати чи породжувати право власності, а виключно встановлювати факт його виникнення раніше на підставі конкретного документа, що також важливо для забезпечення інтересів третіх осіб, які також можуть мати права чи інтереси щодо такого майна.
При цьому, у Постанові Пленуму № 5 від 07.02.2014 року Вищий спеціалізований суд України звернув увагу на те, що стаття 392 ЦК не регулює правовідносин щодо самочинно збудованого нерухомого майна.
За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка отримала у спадщину після смерті батька житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами у 2005 році, право власності на будинок був зареєстрований в органах БТІ цього ж року, однак у подальшому позивачка вирішила самочинно добудувати прибудови до будинку, що вплинуло на загальну, житлову та допоміжну площі будинку, а також самочинно збудувати нові господарські будівлі та споруди замість старих.
Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , оскільки нерухоме майно на яке позивачка просить визнати право власності є самочинно збудованим і не може бути визнане за позивачкою в порядку ст. 392 ЦК України.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають, то згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені “28» травня 2025 року.
Повний текст постанови складено “29» травня 2025 року.
Головуючий:
Судді: