Провадження № 22-ц/803/4801/25 Справа № 185/13561/24 Суддя у 1-й інстанції - Головін В. О. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
28 травня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Пищиди М.М.
суддів - Ткаченко І.Ю., Свистунової О.В.
за участю секретаря судового засідання - Лопакової А.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди,-
У грудні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він працював на підприємствах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», внаслідок роботи на підприємстві він втратив професійну працездатність.
Позивач просив стягнути з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я 250 000.00 грн.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2025 року задоволено частково позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я 130000.00 гривень без відрахування податків та інших обов'язкових платежів.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» судовий збір на користь держави в сумі 1300.00 гривень.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду змінити, зменшивши розмір стягнутої моральної шкоди до 40 000 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що з 19 липня 1993 року по 13 березня 1997 року та з 09 липня 1999 року по 20 лютого 2018 року позивач працював на шахтах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» електрослюсарем підземним, підземним гірничим майстром, заступником начальника дільниці, помічником начальника дільниці, майстром гірничим. Всі роботи з повним робочим днем у шахті.
20 лютого 2018 року його звільнено з роботи за п. 2 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі через стан здоров'я.
03 квітня 2018 року Державною установою «Український Науково-дослідний інститут промислової медицини», м. Кривий Ріг, складено медичний висновок лікарсько-експертної комісії № 496 про наявність у позивача хронічного професійного захворювання: Хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт першої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії), група В. ЛН другого ступеня. Остеоартроз у поєднанні з періартрозом колінних та ліктьових суглобів (ПФ першого-другого ступеня), двобічний плечолапатковий періартроз (ПФ другого ступеня). Нейросенсорна приглухуватість справа першого ступеня ( з легким зниженням слуху), зліва другого ступеня (з помірним зниженням слуху). 23 квітня 2018 року комісією складено Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання фюрма П-4 ( далі - Акт розслідування), затверджений першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області.
Згідно п. 13 Акту розслідування оцінка умов праці по діючим на момент розслідування класифікаціям віднесена до різних ступенів «Шкідливих» за всіма факторами.
Відповідно п. 15 Акту розслідування хворий не здатний працювати за професією, не працює.
Згідно п. 16 Акту розслідування професійне захворювання виникло внаслідок тривалої дії шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу на організм хворого, недосконалість технологічних процесів, механізмів, робочого інструменту.
Причинами виникнення професійного захворювання є: вміст пилу з вмістом вільного діоксину кремнію до 10% в повітрі робочої зони в 27 разів перевищує ГДК (108,25 мг/куб. м при ГДК 4,0 мг/куб. м.) по ГОСТ 12.1005-88 «Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоньї). Рівень відносної вологості повітря 83%, при нормі 75% по ДСП 3.3.1.095-2002. Важкість праці: робоча поза вимушена «на колінах і ліктях», впродовж 69 % змінного часу, при нормі до 10% часу зміни. Еквівалентний рівень шуму перевищує нормативний на 4 дБА (84дБА при ГДР 80дБА) по ДСН 3.3.6.037-99 (пункт 17 Акту розслідування).
Згідно виписки з акта огляду МСЕК про результати визначення ступеня страти професійної працездатності у відсотках від 29.05.2018 року позивачу первинно було встановлено 40 відсотків втрати професійної працездатності сукупно, у томі числі: 15 відсотків - ХОЗЛ, 15 відсотків - ДПП, 10 відсотків - туговухість
Згідно довідки МСЕК про результати визначення ступеня страти професійної працездатності у відсотках від 16.05.2022 року при повторному огляді йому встановлено безстроково 65 відсотків втрати професійної працездатності сукупно, у томі числі: 30 відсотків - ХОЗЛ, 20 відсотків - ДПП, 15 відсотків - туговухість. Встановлено третя група інвалідності з 01.07.2022 року безстроково.
Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК від 16.05.2022 року позивачу рекомендовано нагляд і лікуванні у невролога, травматолога, пульмонолога, ЛОР, стаціонарне лікування. Також згідно цієї довідки йому протипоказана робота в умовах дії пилу, шуму, важкої фізичної праці, несприятливого мікроклімату, підземно.
Відповідно до виписок із медичної карти стаціонарного хворого денного стаціонару КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» БСР ДО», що додаються, позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у цій лікарні у зв'язку з професійними захворюваннями:
- з 22.09.2020 року по 06.10.2020 року з діагнозом: хронічне обструктивне захворювання легень ІІ-ІІІ ст. (пиловий бронхіт 2-3 ст., емфізема легень 2-3 ст.), легенева недостатність 2-3 ст., двосторонній плечолапатковий періартроз з ПФ 2 ст., нейросенсорна приглухуватість 2 ст. (з помірним зниженням слуху);
- з 02.03.2021 року по 16.03.2021 року з діагнозом: хронічне обструктивне захворювання легень ІІ-ІІІ ст. (пиловий бронхіт 2-3 ст., емфізема легень 2-3 ст.), легенева недостатність 2-3 ст., двосторонній плечолапатковий періартроз з ПФ 2 ст. зі стійким больовим синдромом, нейросенсорна приглухуватість 2 ст. (з помірним зниженням слуху);
- 06.09.2021 року по 20.09.2021 року з діагнозом: хронічне обструктивне захворювання легень ІІ-ІІІ ст. (пиловий бронхіт 2-3 ст., емфізема легень 2-3 ст.), легенева недостатність 2-3 ст., двосторонній плечолапатковий періартроз з ПФ 2 ст. зі стійким больовим синдромом, нейросенсорна приглухуватість 2 ст. (з помірним зниженням слуху);
- 11.01.2022 року по 25.01.2022 року з діагнозом: хронічне обструктивне захворювання легень ІІ-ІІІ ст. (пиловий бронхіт 2-3 ст., емфізема легень 2-3 ст.), легенева недостатність2-3 ст., двосторонній плечолапатковий періартроз з ПФ 2 ст. зі стійким больовим синдромом, остеоартроз ліктьових з ПФ 2 ст., колінних суглобів з ПФ 2 ст., нейросенсорна приглухуватість 2 ст. (з помірним зниженням слуху);
- 22.02.2022 року по 14.03.2022 року з діагнозом: хронічне обструктивне захворювання легень ІІ-ІІІ ст. (пиловий бронхіт 2-3 ст., емфізема легень 2-3 ст.), легенева недостатність 2-3 ст., двосторонній плечолапатковий періартроз з ПФ 2 ст. зі стійким больовим синдромом, остеоартроз ліктьових з ПФ 2 ст., колінних суглобів з ПФ 2 ст., нейросенсорна приглухуватість 2 ст. (з помірним зниженням слуху);
- 04.07.2022 року по 18.07.2022 року з діагнозом: хронічне обструктивне захворювання легень ІІ-ІІІ ст. (пиловий бронхіт 2-3 ст., емфізема легень 2-3 ст.), легенева недостатність 2-3 ст., двосторонній плечолапатковий періартроз з ПФ 2 ст. зі стійким больовим синдромом, остеоартроз ліктьових з ПФ 2 ст., колінних суглобів з ПФ 2 ст., нейросенсорна приглухуватість 2 ст. (з помірним зниженням слуху);
- 08.02.2023 року по 22.02.2023 року з діагнозом: хронічне обструктивне захворювання легень ІІ-ІІІ ст. (пиловий бронхіт 2-3 ст., емфізема легень 2-3 ст.), легенева недостатність 2-3 ст., двосторонній плечолапатковий періартроз з ПФ 2 ст. зі стійким больовим синдромом, остеоартроз ліктьових з ПФ 2 ст., колінних суглобів з ПФ 2 ст., нейросенсорна приглухуватість 2 ст. (з помірним зниженням слуху);
- 07.09.2023 року по 21.09.2023 року з діагнозом: хронічне обструктивне захворювання
легень ІІ-ІІІ ст. (пиловий бронхіт 2-3 ст., емфізема легень 2-3 ст.), легенева недостатність 2-3 ст., двосторонній плечолапатковий періартроз з ПФ 2 ст. зі стійким больовим синдромом, остеоартроз ліктьових з ПФ 2 ст., колінних суглобів з ПФ 2 ст., нейросенсорна приглухуватість 2 ст. (з помірним зниженням слуху).
З виписок із медичної карти стаціонарного хворого денного стаціонару КНП «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування» ПМР» слідує, що позивач знаходився на денному стаціонарному лікуванні у цій лікарні у зв'язку з професійними захворюваннями:
- з 09.01.2024 року по 18.01.2024 року з діагнозом: ХОЗЛ ІІ-ІІІ ст. (пиловий бронхіт ІІ-ІІІ ст., емфізема легень ІІ-ІІІ ст.), група С, стадія загострення, дифузний пневмофіброз, ЛН 2-3 ст.;
- з 03.06.2024 року по 12.06.2024 року з діагнозом: двобічний плечолапатковий періартроз з остеоартрозом ПФ 2 ст., деформуючий остеоартроз з періартрозом колінних і ліктьових суглобів ПФ І-ІІ ст. зі стійким больовим і набряковим синдромом.
З 13.06.2024 року по 26.06.2024 року позивач знаходився в реабілітаційному відділенні у зв'язку з професійними захворюваннями з діагнозом: двобічний плечолапатковий періартроз з остеоартрозом ПФ 2 ст., деформуючий остеоартроз з періартрозом колінних і ліктьових суглобів ПФ І-ІІ ст. зі стійким больовим і набряковим синдромом, що підтверджується випискою з медичної карти хворого відділення нестаціонарної реабілітації КНП «Павлоградська лікарня інтенсивного лікування» ПМР».
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку про доведеність спричинення позивачу моральної шкоди, провини відповідача в її спричиненні та причинно-наслідковий зв'язок між винними діями відповідача та настанням у позивача негативних наслідків - стійкої втрати професійної працездатності у загальному розмірі 65%. Враховуючи обсяг фізичних та моральних страждань позивача, їх інтенсивність та довготривалість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, наслідків, що наступили, суд стягнув компенсацією спричиненої позивачу моральної шкоди у розмірі 130 000 грн.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 3 Конституцією України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно з ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Стаття 173 КЗпП України закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Частина 1 ст. 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Згідно з частинами першою та п'ятою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
В п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Згідно з пунктом 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Встановлено, що позивачу встановлено 65 % втрати професійної працездатності.
Визначаючи розмір моральної шкоди, судом першої інстанції було враховано роз'яснення наведені в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, та взято до уваги конкретні обставини по справі, глибину і ступінь його моральних страждань, пов'язаних з фізичним станом здоров'я, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, і наслідків, що настали та вірно визначив розмір моральної шкоди у розмірі 130 000 грн.
Приведені в апеляційній скарзі доводи про те, що суд не дав оцінки наданим доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Враховуючи зазначене, відповідно до статті 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення, в оскаржуваній частині, залишенню без змін.
Що стосується судових витрат понесених апелянтом, то колегія суддів їх не переглядає, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» - залишити без задоволення.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2025 року, в оскаржуваній частині - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені “28» травня 2025 року.
Повний текст постанови складено “29» травня 2025 року.
Головуючий:
Судді: