Провадження № 11-кп/803/1826/25 Справа № 190/466/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
20 травня 2025 року Кривий Ріг
20.05.2025р. колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області у складі:
судді доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області в режимі відеоконференції апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на ухвалу П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 26.03.2025р., якою відмовлено у задоволені клопотання засудженого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про його умовно дострокове звільнення на підставі ст. 81 КК України
за участю прокурора (в режимі ВКЗ) ОСОБА_7
Оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції відмовлено у задоволені клопотання засудженого ОСОБА_6 про його умовно дострокове звільнення на підставі ст. 81 КК України.
Ухвалу суду першої інстанції оскаржено засудженим, який в апеляційній скарзі, який не згодний із рішення суду першої інстанції, йому не зрозумілі причини відмови у задоволенні поданого ним клопотання про умовно-дострокове звільнення,оскільки він не порушував режим відбування покарання, сумлінно виконував доручену роботу;
- прохає оскаржувану ухвалу суду першої скасувати, постановити нову ухвалу, якою його клопотання умовно дострокове звільнення відповідно до вимог ст. 81 КК України задовольнити.
Про дату час та місце судового розгляду засуджений ОСОБА_6 повідомлений належним чином, клопотання про участь у судовому засіданні не заявив.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді доповідача, доводи прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги засудженого, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, дійшов висновку про залишення апеляційної скарги засудженого без задоволення за таких підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що до суду першої інстанції надійшло клопотання засудженого ОСОБА_6 про його умовно-дострокове звільнення на підставі ст.81 КК України.
Суд першої інстанції при розгляді поданого клопотання дійшов висновку про відмову у задоволені клопотання засудженого від відбування покарання умовно-достроково та в обґрунтування свого висновку зазначив наступне.
Так судом першої інстанції було встановлено, що вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12.08.2021р. ОСОБА_6 був засуджений за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 та ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років три місяці.
Судом першої інстанції було досліджено клопотання засудженого та висновок комісії УВП щодо ступеня виправлення засудженого, відповідно до якого він довів своє виправлення та має бути представлений до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, має чотири заохочення, стягнень не має.
Мотивуючи своє рішення суд першої інстанції зазначив, що за змістом закону, становлення особи на шлях виправлення - це прагнення засудженого до такого виправлення, позитивні зрушення в його поведінці і ставленні до праці, які свідчать про успішне здійснення процесу виправлення, що може ефективно продовжуватися й в умовах відбування менш суворого покарання. Становлення особи на шлях виправлення характеризується зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці.
Висновок про можливість застосування умовно-дострокового звільнення засудженого повинен ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь час відбуття покарання, в тому числі й даних, що характеризують ступінь тяжкості вчиненого злочину і особу засудженого в цілому. При цьому основним, вирішальним є не факт відбуття певної частини покарання, а виправлення засудженого.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є заохочувальною нормою кримінального та кримінально-виконавчого законодавства, оскільки має на меті стимулювання засуджених до чіткого виконання правил внутрішнього розпорядку, дотримання вимог режиму відбування покарання, прагнення до продуктивної праці, відшкодування матеріальних збитків, нанесених злочином, каяття у скоєному злочині.
Доцільність умовно-дострокового звільнення визначається тим, що засуджений за певний час перебування у місцях позбавлення або обмеження волі виправився, змінив поведінку, з огляду на те, що відсутня необхідність повного відбування призначеного судом строку покарання.
Судом першої інстанції також було враховано вимоги ч. 1 ст. 6 КВК України та приписи п.1 Постанови ПВСУ №2 від 26.04.2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м'яким», дані про особу засудженого, його ставлення до вчиненого злочину, та зроблений висновок, що на даний час засуджений можливо і став на шлях виправлення, однак не довів його, що вказує на передчасність розгляду питання про його умовно-дострокове звільнення, оскільки добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання відповідно є обов'язком засудженого, а процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним, отже наявність чотирьох заохочень, не свідчить про безумовне виправлення засудженого .
Суд першої інстанції вважав, що мета призначеного покарання, яка полягає у виправленні засудженого та запобіганню вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, не досягнута, оскільки ОСОБА_6 неодноразово був засуджений до покарання у виді позбавлення волі, під час відбування покарання до засудженого застосовувалися законодавчо встановлені заходи «стимулювання» до виправлення його поведінки та припинення протиправних діянь, проте він на шлях виправлення не ставав і після звільнень з вказаних підстав знов вчиняв новий злочин. Наведене, на думку суду першої інстанції, вказує про схильність засудженого до системної протиправної поведінки, його особа має стійку антисоціальну спрямованість, а виправлення засудженого до повного відбуття призначеного покарання не встановлено.
Суд апеляційної інстанції дослідивши матеріали кримінального провадження та мотиви суду, покладені в обґрунтування свого висновку щодо неможливості умовно-дострокового звільнення від відбування покарання засудженим ОСОБА_6 , погоджується з ними за таких підстав.
Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміна не відбутої частини покарання більш м'яким - є заохочувальними нормами кримінального та кримінально-виконавчого законодавства, та мають на меті стимулювання засуджених до чіткого виконання правил внутрішнього розпорядку, дотримання вимог режиму відбування покарання, прагнення до продуктивної праці, відшкодування матеріальних збитків, нанесених злочином, каяття у скоєному злочині.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого, доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що засуджений є особою, яку було дев'ять раз засуджено до реального покарання у виді позбавлення волі, та він через нетривалий час після звільнення вчиняв нові кримінальні правопорушення. Слід наголосити, що за окремими вироками засудженому призначалось покарання на підставі вимог ст. 70 та ст. 71 КК України, як за сукупністю кримінальних правопорушень, так і за сукупністю вироків, тобто засуджений під час розслідування одного кримінального провадження вчиняв інший злочин, або ж при приведенні попереднього вироку до виконання також вчиняв інших злочин, тобто неухильно дотримувався протиправної поведінки навіть під загрозою реального відбування покарання.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що призначене судом покарання переслідує основну мету - воно слугує інструментом для відновлення соціальної справедливості, виправлення засудженого й попередження вчинення нових злочинів. Будучи індивідуалізованим, покарання тоді досягає своєї мети, коли винний на законних підставах притягається до кримінальної відповідальності і йому призначається адекватне і справедливе покарання, та на даний час мета покарання щодо засудженого ОСОБА_6 , на думку суду апеляційної інстанції, не досягнута.
У даному випадку суд апеляційної інстанції дослідивши фактичні обставини справи, особу засудженого, не вважає певні позитивні зміни у поведінці засудженого істотними та достатніми підставами для умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання на підставі вимог ст. 81 КК України, а рішення суду першої інстанції в цій частині є законним, обґрунтованим та справедливим судовим рішенням.
Таким чином доводи апеляційної скарги засудженого, що йому не зрозумілі причини відмови у задоволенні поданого ним клопотання про умовно-дострокове звільнення,оскільки він не порушував режим відбування покарання, сумлінно виконував доручену роботу, є неспроможними, та не підлягають задоволенню, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.
Враховуючи викладене вище та керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на ухвалу П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 26.03.2025р., якою відмовлено у задоволені подання засудженого ОСОБА_6 про його умовно дострокове звільнення на підставі ст. 81 КК України - залишити без задоволення.
Ухвалу П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 26.03.2025р., якою відмовлено у задоволенні подання засудженого ОСОБА_6 про його умовно дострокове звільнення на підставі ст. 81 КК України - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді