Провадження № 11-кп/803/1827/25 Справа № 190/574/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
20 травня 2025 року Кривий Ріг
20.05.2025р. колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області у складі:
судді доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області в режимі відеоконференції апеляційну скаргу прокурора П'ятихатського відділу Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 на ухвалу П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 08.04.2025р., якою задоволено клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення на підставі ст. 81 КК України засудженого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1
за участю прокурора (в режимі ВКЗ) ОСОБА_6
Оскаржуваною постановою суду першої інстанції задоволено клопотання засудженого ОСОБА_7 (далі - засудженого) про його умовно дострокове звільнення на підставі ст. 81 КК України.
Із ухвалою суду першої інстанції не погодився прокурор, який в апеляційній скарзі:
- вважає оскаржувану ухвалу незаконною, та такою, що підлягає скасуванню через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи;
- вказує, що засуджений є неодноразово засудженою особою, звільнявся від відбування покарання з іспитовим строком, та знов вчиняв кримінальні правопорушення, проте належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не встав, продовжив вчиняти кримінальні правопорушення;
- вважає хибним твердження суду першої інстанції засуджений за час відбування покарання встав на шлях виправлення, змінив ставлення до вчиненого ним кримінального правопорушення, в результаті сумлінної поведінки та ставлення до праці довів своє виправлення, оскільки протягом строку відбування покарання він має чотири заохочення за сумлінну поведінку та ставлення до праці, стягнень не має, проте за 2023р. заохочень не мав;
- зазначає, що засуджений схильний до системної протиправної поведінки, його особа має стійку асоціальну спрямованість, та його виправлення не можливо до повного відбуття покарання;
- прохає оскаржувану ухвалу суду першої скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити засудженому в умовно-достроковому звільненні відповідно до вимог ст. 81 КК України.
Про дату час та місце судового розгляду засуджений повідомлений належним чином, клопотання про участь у судовому засіданні не заявив.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді доповідача, доводи прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу та прохав про її задоволення, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги прокурора за таких підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що до суду першої інстанції надійшло клопотання засудженого про його умовно-дострокове звільнення на підставі ст.81 КК України.
Суд першої інстанції при розгляді поданого клопотання дійшов висновку про задоволення клопотання засудженого від відбування покарання умовно-достроково та в обґрунтування свого висновку зазначив наступне.
Так, за висновками суду першої інстанції, відповідно до ст.81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Суд першої інстанції врахував, що головною передумовою для звільнення особи умовно-достроково є не формальний сплив певного строку покарання, а факт виправлення засудженої особи, яке вона довела своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці за весь час відбування покарання, а також досягнення цілей покарання.
При цьому суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_7 засуджений вироком Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01.03.2022р. за ч. 1 ст. 187, ч. 1 ст. 357, ст.ст. 70,72 КК України до позбавлення волі строком на чотири роки, строк відбування покарання засудженого розпочато 01.03.2022р., зараховано в строк відбування покарання час проведений ним під вартою, починаючи з 06.01.2022р., кінець строку відбування покарання - 06.01.2026 року.
В установі працевлаштований робітником швацької дільниці, роботу виконує вчасно, якісно та сумлінно, проявляє розумну ініціативу. Має достатньо навичок для отримання роботи після звільнення. Володіє професійно-технічною освітою. Під час тримання в місцях попереднього ув'язнення не порушував вимоги встановленого порядку відбування покарання. Свідомо виконує норми, які визначають порядок і умови відбування покарання та розпорядку дня установи. Має чотири заохочення за сумлінну поведінку та ставлення до праці, які застосовувались протягом всього періоду відбування покарання, стягнень не має; дотримується норм, які визначають порядок та умови відбування покарання, з адміністрацією установи тактовний та ввічливий, виконує законні вимоги адміністрації.
Судом першої інстанції досліджено висновок щодо ступеня виправлення засудженого, який зроблено комісією ДУ "П'ятихатська виправна колонія №122", відповідно до якого засуджений довів своє виправлення та має бути представлений до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання. Засуджений відбув 2/3 строку призначеного йому покарання, за час відбуття покарання в ДУ "П'ятихатська ВК №122" за сумлінну поведінку та зразкове ставлення до праці і поставлених завдань має чотири заохочення, стягнень не має, протягом усього строку відбування покарання характеризується добре, тому, на думку суду першої інстанції, засуджений довів своє виправлення, та підлягає умовно-достроковому звільненню від відбування покарання.
Суд апеляційної інстанції дослідивши матеріали кримінального провадження та мотиви суду, покладені в обґрунтування свого висновку щодо можливості умовно-дострокового звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_7 , не може погодитись з таким рішенням суду за таких підстав.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання або заміна невідбутої частини покарання більш м'яким - є заохочувальними нормами кримінального та кримінально-виконавчого законодавства, та мають на меті стимулювання засуджених до чіткого виконання правил внутрішнього розпорядку, дотримання вимог режиму відбування покарання, прагнення до продуктивної праці, відшкодування матеріальних збитків, нанесених злочином, каяття у вчиненому злочині.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого, доведеності того, що засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що призначене судом покарання переслідує основну мету - воно слугує інструментом для відновлення соціальної справедливості, виправлення засудженого й попередження вчинення нових злочинів. Будучи індивідуалізованим, покарання тоді досягає своєї мети, коли винний на законних підставах притягається до кримінальної відповідальності і йому призначається адекватне і справедливе покарання, та на даний час мета покарання щодо засудженого, на думку суду апеляційної інстанції, не досягнута.
У даному випадку суд апеляційної інстанції дослідивши фактичні обставини справи, особу засудженого, не вважає певні позитивні зміни у поведінці засудженого істотними та достатніми підставами для умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання на підставі вимог ст. 81 КК України, а рішення суду першої інстанції в цій частині є помилковим.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що кваліфікації попередніх вироків щодо засудженого мають тенденцію до посилення, кожний наступний злочин, вчинений засудженим, є більш тяжким, при цьому за останнім вироком покарання засудженому за двома статтями обвинувачення - ч. 1 ст. 187 та ч. 1 ст. 357 КК України, призначено у мінімальному розмірі. Кримінальне покарання за останнім вироком не має ознак надмірної кримінальної репресії, а позитивні зміни у поведінці обвинуваченого, про які зазначив суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, вказують на початок досягнення мети призначеного покарання, відповідно до ст. 50 КК України, а саме виправлення особи, проте, на думку суду апеляційної інстанції, є недостатніми для умовно дострокового звільнення від відбування покарання
Таким чином доводи апеляційної скарги прокурора є слушними, підлягають задоволенню, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а клопотання засудженого про умовно дострокове звільнення від відбування покарання підлягає залишенню без задоволення.
Враховуючи викладене вище та керуючись ст.ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу прокурора П'ятихатського відділу Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 на ухвалу П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 08.04.2025р., якою задоволено клопотання засудженого ОСОБА_7 про його умовно дострокове звільнення на підставі ст. 81 КК України - задовольнити.
Ухвалу П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 08.04.2025р., якою задоволено клопотання засудженого ОСОБА_7 про його умовно дострокове звільнення на підставі ст. 81 КК України - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання засудженого ОСОБА_7 про його умовно дострокове звільнення на підставі ст. 81 КК України - залишити без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді